|
|
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
 |
|
Державний устрій України в другій половині XVII сторіччя |
Ночник-проектор "Звездное небо и планеты", фиолетовый. 
Ручка "Помада". 
Наклейки для поощрения "Смайлики 2". Соціально-економічний розвиток багато в чому залежав від державного устрою. На різних українських землях він був різним. Лівобережна Україна (Гетьманщина) майже в незмінному вигляді зберігала ті атрибути національної держави, що склалися в роки національно-визвольної війни. Вища влада продовжувала залишатися за гетьманом. Він обирався козацькою радою з числа осіб, яких раніше визначила старшина. Дорадчі права при гетьмані мала Рада генеральної старшини. Вона ж складала найближче оточення гетьмана. Генеральний обозний командував артилерією козацького війська, суддя очолював суд, писар вів діловодство і займався зовнішніми зв'язками, підскарбій наглядав за фінансовою і податковою системами, бунчужний відав військовими справами, виконував окремі гетьманські доручення й відповідав за охорону гетьманського бунчука, осавул і хорунжий формували військові частини, забезпечували їх усім необхідним, навчали військової справи, організовували сторожову службу тощо. Військово-адміністративний устрій стабілізувався. Територія Лівобережної України поділялася на 10 полків: Галицький (з 60-х років). Київський, Кропивнянський, Лубенський (з 16S8 р. замість Кропивнянського), Миргородський, Ніжинський, Переяславський, Прилуцький, Стародубський (з 1663 р.) і Чернігівський. Полковник обирався козаками або призначався гетьманом на власний розсуд. До складу полкової старшини входили обозний, писар, суддя, осавул і хорунжий. Полки ділилися на сотні, кількість яких інколи досягала 20. На чолі сотні стояли сотник, писар, осавул і хорунжий. Сотні складалися з куренів, до складу яких уходило населення кількох невеликих сіл чи хуторів. Справами козаків у них займався отаман, а селян — староста. Аналогічний полково-сотенний адміністративний устрій склався й на Слобідській Україні. Його перенесли на Слобожанщину переселенці з Правобережної та Лівобережної України. Не існувало тільки гетьмана і генеральної старшини. Вища військова влада належала бєлгородському воєводі. Одночасно Слобожанщина підпорядковувалась Розрядному, а з 1688 р. і Посольському приказам. Територія краю поділялася на п'ять полків: Сумський, Охтирський, Харківський, Ізюмський (з 1685 р.) і Острогозький. Самобутнім устроєм відзначалося Запоріжжя, його адміністративним центром була Запорізька Січ у гирлі р. Чортомлик. Вищим органом влади виступала козацька рада. Вона вирішувала найголовніші питання — вибори кошового отамана та січової старшини, ведення воєнних дій, межування земель, рибних та інших угідь. Справи вершили кошовий отаман, а також січова старшина — військовий суддя, писар, осавул. Неабиякий вплив мали також старі, заслужені козаки та власники багатих зимівників. Січове козацтво поділялося на курені, очолювані курінними отаманами. Почав запроваджуватися поділ запорізьких земель на паланки. Формально за умовами Переяславської угоди 1654 р. Запоріжжя разом з Гетьманщиною об'єднувалося з Росією. Але при всьому цьому на відміну від Лівобережжя запорізький край завжди залишався незалежним від царських властей. За умовами Андрусівського перемир'я (1667) Запоріжжя підпорядковувалося ще й Речі Посполитій.
Але ніякої реальної влади на Запоріжжі Річ Посполита не мала. На об'єднаних з Росією українських землях зберігалася власна судова система. Вона найповніше відповідала потребам часу й внутрішнього устрою кожного з регіонів. Вища судова влада на Лівобережжі належала гетьману, який уособлював останню апеляційну інстанцію для всіх судів. Водночас вищою судовою установою був Генеральний військовий суд. Він розглядав апеляції на рішення нижчих судів, цивільні та кримінальні справи генеральної старшини, полковників, бунчукових товаришів (почесне старшинське звання, що надавалося, як правило, родичам генеральної старшини). До компетенції полкових судів входив розгляд справ полкової старшини, сотників і значкових товаришів (почесне старшинське звання, що надавалося представникам заможних старшинських родів. Підпорядковува лися безпосередньо полковникам). Під час походів полковий суд виконував функції військово-польового. На території сотні суд вершив сотник з участю отамана, війта чи бурмистра. Судовими справами селян і міщан займалися відповідно ратушні та магістратські суди, що складалися з вищих посадових осіб та народних засідателів. Поступово відновлювали роботу домініальні суди, ліквідовані в ході революції 1648 р. Юрисдикцію над залежними селянами встановлювали монастирі й козацька старшина. Судова система зазнавала дедалі більшого впливу з боку козацької старшини. Чимало міських судів злилися з полковими і сотенними. Тільки найбільші магістратські міста — Київ, Ніжин, Переяслав, Погар, Чернігів і Стародуб — зберігали право на самостійний суд. Судочинство велось за нормами Литовських статутів, особливо Третього, інших законодавчих актів, а також звичаєвих прав, що витримали перевірку часом. На Слобожанщині судова система будувалася на зразок лівобережної. На Запоріжжі судові справи входили до компетенції курінних отаманів, військового судді, кошового отамана і ради. Судочинство будувалося на звичаєвих нормах, які мали силу законів. Лівобережжя, Слобожанщина й Запоріжжя зберігали власні збройні сили. На Лівобережжі вони складалися спочатку з 60 тис. реєстрових козаків, потім їх кількість скоротилася до ЗО тис. У 70-х роках з'явилось охотницьке військо з добровольців компанійських (кінних) і сердюцьких (піхотних) полків. Слобідське військо формувалося з місцевих козацьких полків, а запорізьке — з добровольців. Слобідське козацьке військо не мало стратегічної самостійності й підпорядковувалось бєлгородському воєводі. На державно-адміністративний устрій Лівобережної України та Слобожанщини щодалі більше впливала російська адміністрація. Для цього російський уряд у грудні 1662 р. перетворив спеціальну канцелярію Посольського приказу в окремий Малоросійський приказ. У своїй діяльності щодо українських земель він діяв заодно з Посольським, Розрядним, Стрілецьким, Іноземним, Сибірським та іншими приказами. Малоросійський приказ проводив політику, спрямовану на координацію зусиль Росії та України у боротьбі проти іноземної агресії, зміцнення російської присутності на українських землях і послідовне звуження компетенції місцевих органів влади.
Малоросійський приказ став головним знаряддям уряду для наступу на автономію України. Від імені царя він давав дозвіл на проведення виборів гетьмана. Царський уряд через Малоросійський приказ вже в Переяславських статтях 1659 р. поставив перед гетьманом умову коритися царським указам, йому заборонялось без царського дозволу призначати генеральну старшину і полковників, а тим — самовільно обирати гетьмана. Ці заборони й обмеження повторювались у різних варіантах і в усіх наступних договірних статтях старшинської адміністрації з російським урядом. У 90-х роках лівобережні полковники вже звільнялися за прямою вказівкою з Москви. Через Малоросійський приказ послідовно обмежувалися дипломатичні зв'язки гетьманського уряду із зарубіжним світом. Приказне чиновництво перебрало на себе й вищу судову владу. Вже в 1672 р. приказ дав дозвіл Івану Самой-ловичу судити прибічників опального гетьмана Дем'яна Многогрішного. Попереднє дізнання у державних справах вів Генеральний військовий суд, він же ухвалював і відповідний вирок. Але остаточне рішення приймав Малоросійський приказ. До його функцій входив також розгляд справ про зловживання царських воєвод в українських містах, матеріальні претензії до них місцевих жителів тощо. Представниками російського уряду на Гетьманщині були воєводи. За життя Богдана Хмельницького вони призначалися лише у Києві й мали досить обмежені функції — захист міста від ворогів і дотичні до цього обов'язки. Але після смерті творця нової Української держави Богдана Хмельницького царський уряд, використовуючи нечіткість Березневих статей 1654 p., послідовно вводив свої гарнізони в найбільші міста Лівобережної й частково Правобережної України та розширював їхні функції. У різний час вони з'явились у Переяславі, Ніжині, Умані, Брацлаві, Лубнах, Миргороді, Полтаві, Чернігові, Погарі, Новгороді-Сіверському, Стародубі та інших містах. Таке стало можливим лише за відсутності єдності суспільства та внаслідок пошуків частиною міщанства, духовенства, старшини та представниками інших верств населення захисту своїх інтересів у московського царя. Посилаючись на прохання окремих осіб та груп населення, царський уряд зміцнював свою присутність в Гетьманщині й крок за кроком обмежував її права. За таких умов потрібні були героїчні зусилля патріотично настроєної громадськості, щоб зберегти автономні права України. Інші українські землі мали дещо відмінний державно-адміністративний устрій. На Правобережній Україні органічно переплітались адміністративні устрої Речі Посполитої та Української козацької держави. Протягом другої половини XVII ст. поміж ними точилася безперервна боротьба. Пол-ково-сотенний адміністративний устрій існував на території до р. Случ, куди стабільно поширювалася влада Української держави. Навіть після входження Правобережжя в 1660 р. до складу Речі Посполитої полково-сотенний поділ на цій території певний час продовжував функціонувати поза волею польського уряду. В цьому виявилася живучість атрибутів української державності, випробуваних у горнилі національно-визвольної боротьби. У різний час на правобережній території діяли Канівський, Корсунський, Білоцерківський, Придністровський (Могилівський), Паволоцький, Брацлав-ський, Вінницький та інші полки.
Тимто серед укранського простолюддя зацлло дос ще стльки рзних обрядв, що н народ не ма уявлення про х властивий змисл, ан вони не мають нчого спльного з христянством. Отак давн Зелен Свята зйшлися з Сошествм ст. Духа, ¶ван Хреститель став ¶ваном Купалом, а в «огнях святойвансько ноч» зацлли незнищенн чари предвчньо, погансько казки про щастя. Тимто пророк ¶лля перейняв на себе вс риси Перуна, тваринного бога Велеса заступив св. Власй т. д. Як глибоко був на Укран закорнений поганський свтогляд, що зацлв не тльки пд покришкою христянських обрядв, але у свой первснй форм справжнього долопоклонства, свдчить подя, яка трапилася на Укран недавно, бо в половин минулого сторччя. Було це при розкопуванн т. зв. Чортомлицького кургану на Укран. На вершку кургану стояла камяна «баба»; «баби» це грубо висчен в камен постат жнок, що х дуже багато залишили на Укран кочовики. При розкопуванн кургану, прийшлося зняти фгуру з могили й покласти внизу. Це викликало невдоволення серед довколичного селянства
1. Право України другої половини XVII-XVIII ст.
2. Культура України другої половини XVIІ-XVIII ст.
3. Політичні кризи другої половини XX сторіччя
4. Державний лад України в роки Другої світової війни
5. Державний бюджет України і бюджетне право
9. Взаємовідносини законодавчої та виконавчої гілок державної влади України
11. Порядок складання, розгляду і затвердження Державного бюджету України
12. Формування доходів Державного Бюджету України стан та напрямки розвитку
13. Політичний розвиток України в другій половині XVII ст
14. Скульптура України в другій половині XVII-XVIII ст.
15. Державний устрій України: проблеми теорії і практики
Багетная рама "Stella" (золотой), 30х40 см. 
Папка-портфель пластиковая, А4, синяя (390x320 мм, 4 отделения, усиленная ручка). 
Набор чернографитовых карандашей "Art", 12 штук. 17. Поезія та літературна творчість в Україні у другій половині XVII – XVIII ст.
18. Iсторія виникнення та становлення державності України: 20 ст
19. Історія України
20. Гетьман Іван Мазепа - державний та політичний діяч України
21. Взаємодія гілок державної влади як принцип основ конституційного ладу України
25. Проблеми діловодства на сторінках журналу "Кадровик України"
26. Державно-правовий розвиток Німеччини другої половини XIX століття
27. Історія земельного права України
29. Вивчення новітньої історії України через призму поняття "політична культура"
30. Значення Кримського ханства в історії України
31. Інкорпорація України в державну структуру Російської і Австрійської Імперій
32. Історія міжнародних відносин України
Контейнер для хранения "Polly", 10 л. 
Шкатулка для украшений Jardin D'Ete, цвет бежевый, "рептилия", 13x13x5,5 см. 
Каталка Glory "Утка" музыкальная (синяя). 34. Історія України
36. Найдавніші часи в історії України
37. Німецька освітня політика на окупованій території України (1941–1944 рр.) в історіографії
41. Соціально-економічний розвиток України у XVII ст.
42. Українські землі у складі Литви і Польщі (XIV – перша половина XVII ст.)
43. Школа та освіта в Україні наприкінці XVI - першій половині XVII ст.
44. Культура України XIX сторіччя
45. Культура України в ХІV–першій половині ХVІІ століття
46. Київська державна науково-педагогічна бібліотека України ім. В.О. Сухомлинського
47. Громадянська освіта та формування національної свідомості на уроках історії України
48. Елементи демократії в історії України
Коврик-пазл "Винни". 
Трикотажная пеленка кокон для девочки "Bambola". 
Модульный массажный коврик "Орто-пазл. Море». 49. Державно-церковні відносини в період незалежної України
50. Історія становлення митної системи на теренах України
51. Державний бюджет і бюджетна система України в умовах виходу з фінансової кризи
52. Державне регулювання паливно-енергетичного комплексу України
57. Кримінальний кодекс України (Проект криминального кодекса Украины, варианты 1998-2001гг.)
58. Гетьманство України: Богдан Хмельницький (Гетманство Украины. Богдан Хмельницкий)
59. Социально-экономическое развитие России во II половине XVII века
60. Значення харчової промисловостi у соцiальному та економiчному розвитку України
61. Поместное войско (конец XV - первая половина XVII вв.)
62. Пищальники и стрельцы (конец XV - первая половина XVII вв.)
63. Казаки (конец XV - первая половина XVII вв.)
64. Галичина - соціокультурна, історична, політична частка України
Комплект детского постельного белья "Пираты". 
Терка для моркови "по-корейски" Regent "Linea Presto". 
Карандаши цветные "Triangle", 12 цветов. 65. Господарство України періоду утвердження капіталізму
66. Походження людини та її поява на території України
67. Венгрия в первой половине XVII в. Столетие распада
68. Русская артиллерия (конец XV - первая половина XVII вв.)
69. Культура в середине и второй половине XVII в.
73. Податкова політика України
74. Олігополія. Антимонопольне законодавство України
75. Загальна характеристика конституції України
76. Форма держави, форма державного правління, форма державного устрою.
77. Загальні питання права власності у відносинах з іноземцями за законодавством України
78. Поняття, форма та функції Конституції України
79. Книжная справа в первой половине XVII века и при патриархе Никоне
80. Проблеми та перспективи розвитку страхового ринку України
Брошюровщик "Heidi Swapp. The Cinch". 
Принцессы. 5 часов активной игры. Более 400 наклеек!. Ватт Фиона
Дневник в комплекте с пеналом "Джинс", цвет обложки синий. 82. Проект кримінального кодекса України
84. Сбалансованість бюджета України
89. Вплив російської кризи на економіку України
90. Місце України в глобалізаційних процесах
91. Машинобудівний комплекс України
92. Розвиток та розміщення хімічної промисловості України
93. Соціально-економічні риси та особливості розвитку економіки України на сучасному етапі
94. Розміщення і розвиток автомобільної промисловості України
96. Органи внутрішніх справ України
Машина-каталка Ламбо "Розовая Принцесса". 
Точилка "Божья коровка", электрическая с контейнером (2 запасных лезвия EG-5009). 
Макси-пазлы "Ягоды", 20 элементов. 97. Грошові розрахунки в господарському обороті України
98. Біохімія трансгенної картоплі в умовах України
99. Стан співробітництва України з Міжнародним валютним фондом
100. Інформаційна політика України
