|
|
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
 |
|
Экономика и Финансы Международные экономические и валютно-кредитные отношения
Міжнародні відносини та зовнішня політика |
Горшок торфяной для цветов. 
Ночник-проектор "Звездное небо, планеты", черный. 
Ручка "Помада". Міжнародна політика – складова частина політичної діяльності держави. З сивої давнини століть сягає історія зовнішніх відносин між державами. Уже в первісному суспільстві між племенами укладалися угоди, створювалися економічні та політико-військові союзи, складалися й існували певні відносини. З виникненням держави роль зовнішньої політики і дипломатії як засобів забезпечення зовнішньополітичної діяльності держави значно підвищились. Не є винятком Україна, для якої зовнішньополітична сфера на протязі 1990-х років перетворилася на один із найпріоритетніших напрямків реалізації державотворчих зусиль. Процес осмислення міжнародних відносин стає невід’ємною частиною політичних учень. Сутність міжнародних відносин. Протягом усієї історії людства, починаючи з Платона й Аристотеля, різні філософські школи прагнули створити систему понять, категорій і принципів, що дозволяють аналізувати складну і рухому сферу людського спілкування – міжнародні відносини. Філософи Нового часу – Імануїл Кант, Георг Гегель, Томас Гоббс, Шарль Монтеск’є та багато інших мислителів внесли значний внесок у формування прогресивних ідей міжнародних відносин. У XIX і XX ст. у глибоке та всебічне вивчення міжнародних відносин значний вклад внесли філософська та соціологічна науки. У сучасних умовах традиційні методи дослідження міжнародних відносин досить часто виявляються недостатніми. Це пояснюється не тільки небувалим зростанням масштабів міжнародних відносин, але й їх дедалі більшим впливом на політику кожної держави та на розвиток усього людства. Вирішальне значення має докорінний злам звичних уявлень про міжнародні відносини, викликаний досягненнями науково-технічної революції, зокрема, створенням зброї масового знищення, яка по-новому поставило проблеми війни і миру, безпеки і міжнародного співробітництва. Важливу роль відіграв і розпад у XX ст. колоніальної системи. На світовій арені виникла значна кількість історично молодих національних держав, які внесли в міжнародне життя свою культуру, свої принципи. При розгляді міжнародних відносин необхідно виділити два комплекси проблем: один пов’язується із внутрішньосистемними процесами, другий включає процеси, що виникають внаслідок відносин системи із зовнішнім середовищем. Одна з основних специфічних особливостей міжнародних відносин і зовнішньої політики в порівнянні з внутрішньою політикою і внутрішніми відносинами держав – це відсутність єдиного центру міжнародної влади, що була б світовим еквівалентом державної влади. У міжнародних відносинах держава вважається найважливішим, ефективним суб’єктом їх реалізації. Система міжнародних відносин впливає на державу, хоча не можна стверджувати, що держава автоматично, повністю і завжди їй підкоряється. Сучасні держави перебувають у більш складній, різнобічній і суперечливій взаємодії з міжнародним середовищем, їх зовнішня політика постійно га активно впливає на систему міжнародних відносин. Вплив системи міжнародних відносин на окремо взяту державу і суспільство реалізується за трьома основними напрямками. По-перше, система міждержавних відносин на глобальному і регіональному рівнях для кожної держави створює комплекс об’єктивних матеріальних та духовних (в тому числі політичних) зовнішніх умов життєдіяльності.
Вступаючи у міждержавні стосунки, будь-яка держава зустрічається з уже сформованою практикою реалізації різних конкретних видів відносин: визначені певні світові ринки товарів, світові, регіональні, економічні, військові, військово-політичні й інші союзи, угруповання тощо. На світовій арені держава, переслідуючи власну мету, зобов’язана враховувати, поважати вже існуючу об’єктивну дійсність, прагнути використовувати її сприятливі можливості, намагатися відгородитися від негативних аспектів міжнародного життя тощо. В результаті внутрішні процеси в такій державі відчувають прямий чи непрямий вплив міжнародної об’єктивної реальності. По-друге, зовнішні впливи на державу і суспільство виявляються і на такому всезростаючому за важливістю напрямку, як поширення світових інформаційних потоків. По-третє, система міжнародних відносин у певному сенсі має визначальний вплив не лише на зовнішню політику, але й на інші форми поведінки держав-суб’єктів міжнародних відносин. Можна виділити дві групи суб’єктів міжнародних відносин. Перша: Національні (нації, етноси, класи, профсоюзи, молодіжні , жіночі та інші об’єднання). Друга: інтернаціональні (групи держав, міжнародні системи і рухи). Держава – не пасивний об’єкт, а активний суб’єкт міжнародних відносин. Впливи на неї з боку системи міжнародних відносин створюють можливості обирати і підтримувати одних, принижувати значення інших, активно протидіяти третім, не звертати уваги на четвертих тощо. Що саме робитиме держава, визначається насамперед потребами її внутрішнього розвитку, її національними інтересами. Теоретично кожна держава розглядається як рівноправний елемент системи міжнародних відносин. Але в дійсності різні держави не рівноцінні одна одній за матеріальним потенціалом, людськими ресурсами, культурним розвитком, фактичною участю в регіональних і глобальних міждержавних відносинах. Існує особлива спільність держав – так звані великі держави, що здатні (хоча й по-різному) особливо енергійно впливати на систему міжнародних відносин. Це означає, що на сучасному етапі специфіка становища, ролі держави як суб’єкта поліструктурної системи міжнародних відносин особливо велика. Важливим суб’єктом системи міжнародних відносин виступають і регіональні міждержавні об’єднання – військово-політичні та економічні коаліції і союзи, інтеграційні організації. В основі створення таких об’єднань лежать, як правило, спільні або суміжні інтереси та цілі держав-учасниць, прагнення використовувати об’єднану сукупну силу для досягнення своєї мети. У таких об’єднаннях звичайно виділяється провідна держава, лідер. Між членами об’єднання поступово встановлюються особливі, специфічні стосунки. Суперечності між учасниками таких об’єднань не зникають, а поступово створюють механізми, інститути, що допомагають улагоджувати суперечності. У другій половині XX ст. на міжнародній арені найбільш впливовими міждержавними об’єднаннями виступали Північноатлантичний блок (НАТО) та Організація Варшавського Договору (ОВД).
З 1955 до 1991) рр. протистояння цих двох світових об’єднань визначало характер міжнародних відносин. У 1991 р. в результаті глибоких змін у СРСР та інших країнах Східної Європи відбулася самоліквідація ОВД та перетворення НАТО у найпотужнішу військово-політичну структуру сучасності. До міждержавних регіональних об’єднань, що відіграють значну роль у світовій політиці, належать Ліга арабських держав, Асоціація країн Південно-Східної Азії, Азіатсько-Тихоокеанська Рада, Організація Африканської Єдності. Суб’єктами міжнародних відносин та факторами, що впливали на європейську міжнародну політику, виступали міжнародні економічні об’єднання - Європейське Економічне Співтовариство (ЄЕС, виникло на початку 1950-х років, поступово трансформувалось у Європейське Співтовариство - ЄС) і Рада Економічної Взаємодопомоги (РЕВ, була створена наприкінці 1940-х рр., функціонувала до початку 1990-х рр.). Подібні економічні об’єднання існують і на інших континентах. Певними суб’єктами системи міжнародних відносин є всесвітні політичні урядові і неурядові організації. Універсальною і важливою організацією є Організація Об’єднаних Націй (ООН), що за період існування (з 1945 р.) виявила себе як структура, здатна сприяти стабілізації міжнародних відносин, врегулюванню конфліктів, послабленню конфронтації між державами. У систему міжнародних відносин на рівні суб’єктів можуть входити і неурядові організації, наприклад, комітети з питань роззброєння в Женеві і Нью-Йорку, Комітет із прав людини в Женеві тощо. Серед організацій, що беруть участь у формуванні системи міжнародних відносин, є організації змішаного типу: Міжнародна Організація Праці (МОП), де представлені уряди, об’єднання підприємців та профспілки тощо. Аналіз суб’єктів системи міжнародних відносин дозволяє визначити рівні міжнародних відносин. Міжнародні відносини відрізняються за ступенем складності, обсягом вирішуваних питань, рівнем зв’язків. Виділяється кілька рівнів міжнародних відносин: Глобальний. На такому рівні розглядаються проблеми, що цікавлять народи всієї планети і потребують об’єднаних зусиль для їх реалізації. Ці проблеми вирішуються в ООН та її органах. Прийнято багато міжнародно-правових актів, що регулюють відносини на такому рівні: Декларація прав людини (1948 р.), Декларація про поглиблення й упорядкування розрядки міжнародної напруженості (1977 р.), Декларація про міжнародне співробітництво з метою роззброєння (1979 р.), Декларація про мирне вирішення міжнародних суперечок (1982 р.) та ін. Міжрегіональний – це рух неприєднання, Грінпіс, та інші. Регіональний рівень, що враховує інтереси певного регіону. На цьому рівні в системі міжнародних відносин також можлива діяльність двох видів суб’єктів: міжурядових і неурядових організацій. Локальний рівень: враховує інтереси певних держав (міжнародні відносини Росія – Німеччина, Україна – Польща тощо). Якими ж є закономірності функціонування системи міжнародних відносин, міжнародного життя? Позиція щодо силового протиборства як закономірного, а не випадкового явища міжнародного життя, сформувалася ще в часи античності.
Це сьогодншн реал. Чи заважають вони реалзац укрансько де? Звичайно. На жаль, ще й дос трапляються непоодинок факти, як свдчать про розрвансть, роздвоння менталтету наших громадян. Хба не видно конфесйно роз'днаност, вдмнностей у способ мислення, психолог, устремлннях, прагненнях жителв захдних центральних областей Украни, з одного боку, жителв Донбасу, пвденних регонв крани з другого? Ось уже який рк не втрача сво актуальност «росйське питання». На нього ми постйно натикамося у процес реалзац державницьких задумв. ¶ його не «прикрити» проблемою нацменшин. Адже це не тльки питання внутршньо чи зовншньо полтики, вдносин з пвнчним сусдом. Тут йдеться про долю Украни, соборнсть. Тому потрбно робити все, щоб до державотворення були причетн не тльки люди з певною п'ятою графою, а вс, кому не байдужа Украна, майбутн. Державницькими деями повинна бути пронизана свдомсть кожного, хто живе на земл Украни: укранця, поляка, врея, татарина, грека, росянина У громадянському розумнн ми вс укранц, на зразок того, як у, США вс американц. ¶ це не нами придумано
1. Зовнішня політика країн балтії в контексті розширення ЄС та НАТО
2. Зовнішня політика Богдана Хмельницького: південний напрямок
3. Зовнішня політика Речі Посполитої в другій половині XVI ст. – першій половині XVII ст.
5. Основні напрямки зовнішньої політики України
9. Взаємозвязок соціальної роботи з педагогікою, історією та соціальною політикою
10. Зовнішня і міжнародна торговельна політика
11. Основні засади зовнішньоекономічної політики України
13. Державна регіональна економічна політика, її суть, мета та основні завдання
14. Роль міжнародних організацій системи ООН в управлінні економічною політикою
16. Аналіз політики із залучення позикових ресурсів та оцінки їх ефективності СНВТОВ "Васильківське"
Качели детские деревянные "Волна". 
Соковарка "Webber" ВЕ-06. 
Настольная игра "Доббль: Цифры и формы" (Spot It! Numbers & Shapes). 18. Вищі державні службовці та політико-адміністративні стосунки
19. Проведення Польщею політики асиміляції та фальсифікації щодо українців
20. Цінова політика фірми та її оцінка
25. Міжнародна політика і світовий політичний процес
26. Політика та соціальний конфлікт
27. Соціальна політика та соціальне партнерство
28. Сутність бюджетної політики та аналіз її основних напрямків в сучасних умовах
29. Фінансова політика та бюджетний процес
30. Державна політика розвитку малого та середнього підприємництва
31. Налогообложение на Украине (Система оподаткування в Українії податкова політика в сучасних умовах)
32. Економ. політика доби національно-визвольної р. (1917-1920рр..)
Зеркальце карманное "Котик", 8x7 см. 
Коробка подарочная "Цветы и павлиньи перья". 
Шар для принятия решений. 33. Національна політика СРСР в роки перебудови
34. Податкова політика України
35. Центральний банк і монетарна політика
36. Процентна політика комерційного банку
37. Інформаційна політика України
41. Облікова політика ДП НАЕК "Енергоатом"
42. Організація облікової політики підприємства
43. Регіональна економічна політика України й особливості регіонального розвитку
44. Концепція регіональної політики
45. Інтерполяція інструментів фіскальної політики на Державний бюджет України
46. Соціальна політика як складова демократичного розвитку суспільства
47. Сучасна мовна політика України
48. Зовнішня политика СРСР в післявоєнний період
Средство для мытья посуды Finish "All in 1 Max", в посудомоечных машинах таблетки, 65 штук. 
Шкатулка для ювелирных украшений, 13x13x6 см, арт. 84412. 
Комплект постельного белья 1,5-спальный "Самойловский текстиль. Настроение", с наволочками 50х70. 49. Модель російської регіональної політики в XVI столітті
50. Німецька освітня політика на окупованій території України (1941–1944 рр.) в історіографії
52. Політика суцільної колективізації
53. Торговельна політика більшовиків в першій половині 20-х років ХХ ст.
57. Аналіз цінової політики підприємства на прикладі ТОВ "Медикор"
58. Маркетингова політика комунікацій
59. Маркетингова цінова політика
60. Товарна політика і комерційна діяльність
61. Удосконалення маркетингової політики на ПП "Конекс"
62. Формування маркетингової товарної політики підприємства (на прикладі ВАТ "Рівне-Льон")
63. Зовнішня реклама на бігбордах
64. Встановлення дипломатичних відносин та організація дипломатичних представництв
Набор для творчества "Шкатулка со стразами. Холодное сердце". 
Интеллектуальная игра "Сложи узор". 
Математический планшет. 66. Економічні ефекти фінансових методів торгової політики
67. Коммунітарна регіональна економічна політика в Європейському Союзі
68. Світова торгівля та зовнішньо-економічна діяльність підприємств
69. Торговельна політика розвинутих країн
73. Кадрова політика організації
74. Головні тенденції розвитку політики в сучасних умовах
75. Діалектика і проблеми взаємин людини і політики
76. Лобізм як явище сучасної політики
77. Політологія як наука і політика як суспільне явище
78. Політик і політичний режим
79. Політика США в умовах боротьби за українську державність в 1917-1923 роках
80. Політика, як суспільне явище
Набор маркеров для досок "Kores", 3 мм, 4 штуки. 
Фигурка новогодняя "Олень" большой (30 см). 
Стул-стол для кормления Вилт "Алекс" (бежевый). 81. Влада як найважливіший атрибут політики
82. Аналіз стану соціальної політики в Україні
83. Політика трудової зайнятості інвалідів
84. Розвиток соціальної політики по відношенню жінок Ірану
89. Сучасна митно-тарифна політика України
91. Бюджетна політика як важлива сфера діяльності держави
92. Грошово-кредитна політика України: проблеми становлення і тенденції розвитку
93. Державне регулювання соціальної політики
94. Суть фінансової політики держави
95. Фінансовий стан підприємства та шляхи його поліпшення
96. Вплив податкоавої політики на діяльність підприємства
Увлекательная настольная игра "Фрукто 10", новая версия. 
Простыня на резинке "ЭГО", 90х200 см, салатовая. 
Форма разъемная Regent "Easy" круглая, 18x7 см. 97. Місцеві бюджети, міжбюджетні відносини та доходи і видатки місцевих бюджетів
98. Амортизаційна політика підприємства в ринкових умовах господарювання
99. Вплив елементів фіскальної політики на формування бюджету України
