![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Экономика и Финансы
Менеджмент (Теория управления и организации)
Макросередовище організації і необхідність його вивчення і врахування в стратегії розвитку |
Міністерство економіки України Українська Академія Зовнішньої Торгівлі Контрольна робота з дисципліни “Міжнародний стратегічний менеджмент” Виконала: студентка 1 курсу, 4 групи ММЗ 004 Єрьоменко Алла Іванівна. Адреса: 04071 м. Київ, вул. Межигірська 3, кв.27 Київ 2001Макросередовище організації і необхідність його вивчення і врахування в стратегії розвитку Вступ Будь-яке підприємство перебуває і функціонує у середовищі. Аналіз середовища є початковим етапом формування стратегії діяльності підприємства, оскільки забезпечує відповідну базу для визначення місії і цілей його функціонування. Аналіз середовища передбачає вивчення і дослідження трьох його складових: • макросередовища; • мікросередовища; • внутрішнього середовища. Мікросередовище — учасники ринку, які безпосередньо контактують з підприємством і впливають на нього. Це насамперед споживачі, постачальники, конкуренти, посередники. Внутрішнє середовище — сукупність факторів, що визначають процеси діяльності підприємства. Це виробництво, маркетинг, фінанси, персонал тощо. Макросередовище складається з елементів, які прямо не пов'язані з підприємством, але впливають на формування загальної атмосфери бізнесу. Розрізняють такі основні компоненти макросередовища: політичні, економічні, природні, соціальні, технологічні та деякі науковці визначають ще такий фактор як випадок. Усі сучасні автори розрізняють: . зовнішнє середовище (або середовище непрямого впливу); . проміжне або безпосереднє середовище; . внутрішнє середовище організації. Макросередовище Уряд Економіка Мікросередовище Акціонери Постачальники Профспілки Покупці Підприємство Кредитори Конкуренти Природні фактори Випадок Науково-технічний прогрес Соціально-демографічне середовище Рис.1 Оточення бізнесу Зовнішнє середовище - це сукупність факторів, які формують довгострокову прибутковість організації і на які організація не може впливати взагалі або має незначний вплив. Проміжне середовище - це сукупність факторів, які формують довгострокову прибутковість організації і на які вона може впливати через встановлення ефективних комунікацій. Внутрішнє середовище організації - це сукупність факторів, які формують її довгострокову прибутковість організації і перебувають під безпосереднім контролем керівників та персоналу організації. Зовнішнє середовище є джерелом, що забезпечує організацію ресурсами, необхідними для підтримки її внутрішнього потенціалу на належному рівні. Організація знаходиться в стані постійного обміну з зовнішнім середовищем, забезпечуючи тим самим собі можливість виживання. Але ресурси зовнішнього середовища не безмежні. І на них претендують багато інших організацій, що знаходяться в цьому ж середовищі. Тому завжди існує можливість того, що організація не зможе одержати потрібні ресурси з зовнішнього середовища. Це може послабити її потенціал і привести до багатьох негативних для організації наслідкам. Задача стратегічного управління складається в забезпеченні такої взаємодії організації із зовнішнім середовищем, що дозволяло б їй підтримувати її потенціал на рівні, необхідному для досягнення її цілей, і тим самим давало б їй можливість виживати в довгостроковій перспективі.
Для того щоб визначити стратегію поведінки організації і провести цю стратегію в життя, менеджери повинні мати детальну уяву про зовнішнє середовище, тенденції його розвитку і місця, що займає в ній організація. При цьому зовнішнє оточення вивчається стратегічним управлінням, у першу чергу для того, щоб розкрити ті загрози і можливості, які організація повинна враховувати при визначенні своїх цілей і шляхів їх досягнення.1. Аналіз макросередовища організації. Макрооточення створює загальні умови перебування організації в зовнішньому середовищі. У більшості випадків макрооточення не має специфічного характеру, безпосередньо до окремої взятої організації, хоча ступінь впливу стану макрооточення на різні організації різна, що пов'язано з відмінностями як у сферах діяльності, так і з внутрішнім потенціалом організацій. Як зазначалося, підприємство - це відкрита система, і його розвиток залежить від зовнішнього середовища. Ф. Котлер вважає, що зовнішнє середовище складається з шести основних факторів: демографічних, економічних, природних, науково-технічних, політичних і факторів культурного середовища. Фактори зовнішнього середовища найчастіше класифікують за такими групами: 1.Економічні -фактори, що пов'язані з обігом грошей, товарів, інформації та енергії. Вивчення економічної компоненти макрооточення дозволяє зрозуміти те, як формуються і розподіляються ресурси. Вивчення економіки передбачає аналіз ряду показників: розміри валового національного продукту, темпів інфляції, рівня безробіття, процентної ставки, продуктивності праці, норм оподатковування, платіжного балансу, норм нагромадження і т.п. При вивченні економічної компоненти важливо звертати увагу на такі чинники, як загальний рівень економічного розвитку, наявність природних ресурсів, клімат, тип і рівень розвитку конкурентних відносин, структура населення, рівень освіченості робочої сили і розмір заробітної плати. Для стратегічного управління при вивченні перерахованих показників і чинників становлять інтерес не значення показників як такі, а в першу чергу те, які можливості для ведення бізнесу це дає. Також у сферу інтересів стратегічного управління входить і розкриття потенційних загроз для фірми, що зведені в окремі складові економічної компоненти. Дуже часто буває так, що можливості і загрози дуже пов’язані. Наприклад, низька ціна робочої сили, з одного боку, може привести до зниження витрат. Але, з іншого боку, вона таїть у собі загрозу зниження якості праці. Аналіз економічної компоненти ні в якому разі не повинно зводитися до аналізу окремих її складових. Він повинен бути спрямований на комплексну оцінку її стану. У першу чергу, це фіксація рівня ризику, ступінь конкуренції і рівень ділової привабливості.2. Політичні - фактори, що впливають на політичні погляди та поділяють людей на окремі політичні групи і знаходять вираження в діяльності та прийнятті рішень місцевими органами влади та уряду. Політична складова макрооточення повинна вивчатися в першу чергу для того, щоб мати ясне уявлення про наміри органів державної влади по відношенню до розвитку суспільства та про засоби, за допомогою яких держава має намір проводити в життя свою політику.
Вивчення політичної компоненти повинно концентруватися на з'ясуванні того, які програми намагаються провести в життя різні партійні структури, які групи лобіювання існують в органах державної влади, як уряд відноситься до різних галузей економіки і регіонам країни, які зміни в законодавстві і правовому регулюванні можливі в результаті прийняття нових законів і нових норм, що регулюють економічні процеси. При цьому важливо усвідомити базові характеристики політичної системи: яка ідеологія визначає політику уряду, наскільки стабільний уряд, наскільки він в змозі проводити свою політику, яка ступінь суспільного невдоволення і наскільки сильні опозиційні політичні структури. 3. Соціально-демографічні фактори, які впливають на рівень і тривалість життя людей, а також формують їхню ціннісну орієнтацію. Вивчення соціальної компоненти макрооточення спрямоване на те, щоб усвідомити вплив на бізнес таких соціальних явищ і процесів, як відношення людей до роботи і якості життя, існуючі у суспільстві звичаї і вірування, демографічна структура суспільства, зростання населення, рівень освіченості, мобільність людей і інше. Особливість соціальної компоненти перебуває в тому, що вона впливає як на інші компоненти макрооточення, так і на внутрішнє середовище організації. Ще однією відмінною рисою соціальних процесів є те, що вони змінюються відносно повільно, але приводять до дуже істотних змін в оточенні організації. 4. Технологічні - фактори, що пов'язані з розвитком техніки, обладнання, інструментів, процесів обробки та виготовлення продуктів, матеріалів і технологій. Прогрес науки і техніки несе в собі величезні можливості і не менше величезні загрози для фірм. Багато організацій не в змозі побачити нові перспективи, що відкриваються, тому що технічний потенціал для здійснення корінних змін переважно створюється за межами галузі, у якій вони функціонують. Запізнившись із модернізацією, вони втрачають свою частку ринку, що може привести до вкрай негативним наслідкам. 6. Географічні - фактори, пов'язані з розміщенням, топографією місцевості, кліматом і натуральними ресурсами (зокрема корисними копалинами). Інший підхід до переліку компонентів зовнішнього середовища належить О.С. Віханському, який додає до вищезгаданих правове та міжнародне середовище. Аналіз правового регулювання, що передбачає вивчення законів та інших нормативних актів, які встановлюють правові норми і межі відносин, дає організації можливість визначити для себе допустимі межі дій у взаємовідносинах з іншими суб'єктами права і прийнятні методи відстоювання своїх інтересів. Важливо звертати увагу на такі аспекти правового середовища, як дієвість правової системи, які склалися традиції в цій сфері та процесуальний бік практичної реалізації законодавства. При вивченні правової компоненти макрооточення стратегічне управління цікавить ступінь правової захищеності, динамізм правового середовища, рівень суспільного контролю за діяльністю правової системи суспільства. Загальний стан зовнішнього середовища може бути визначений за допомогою такої групи показників (чинників): 1.
Головними організаторами й керівниками Штабу стали відомі воєначальники УНР генерал-хорунжий Ю.Тютюнник та полковник Ю.Отмарштайн. ППШ був створений зі згоди глави Польської держави Ю.Пілсудського. При цьому польська сторона пішла навіть на порушення умов Ризького мирного договору з РСФРР та УСРР від 18 березня 1921 р., який забороняв існування на території Польщі антирадянських збройних угруповань. Підготовка військових частин Армії УНР до виступу проти УСРР здійснювалась і в Румунії, де в спеціальних таборах під контролем та при підтримці королівського генштабу проводилося навчання українських збройних формувань тактики партизанської війни [636]. Одразу ж після переходу української армії за Збруч у листопаді 1920 р., писав Ю.Тютюнник, до Державного Центру УНР в екзилі "потяглися делегації з України з проханням продовжувати керувати боротьбою проти окупантів, яка незалежно від неуспіху на фронті проводилась українським народом в виді окремих повстань". Враховуючи розгортання в Україні повстанського руху, Головний Отаман С.Петлюра доручив Ю.Тютюннику приступити до організації необхідного апарату керівництва ним
2. Необхідність і принципи формування вищих органів управління підприємствами України
3. Перевищення меж необхідної оборони. Крайня необхідність. Стадії вчинення умисного злочину
4. Болота та необхідність їх збереження
5. Сутність планування, його види та особливості організації на підприємствах
9. Ефективність контролю в організації: поняття, основні параметри, система показників, проблеми
10. Праця державних службовців: організація, оплата, ефективність
11. Національна свідомість і гідність. Патріотизм: як ми його розуміємо
12. Діяльність психолога освітньої організації з розвитку особистості дитини
13. Економічна ефективність організації виробництва пальто
14. Суспільна організація життя слов
15. Менеджмент, як орган (апарат) управління організацією
19. Організаційна система управління природокористуванням України
20. Організація оплати праці на підприємстві
21. Особливості теріторіальної організації залізничного транспорту
25. Рельєф та ландшафтна організація
26. Ліквідність банківської системи України
27. Організація банківського споживчого кредитування (на прикладі ВАТ КБ "Хрещатик")
28. Організація біржової торгівлі
29. Організація депозитних операцій комерційними банками з фізичними особами
30. Організація діяльності "ПриватБанку"
31. Організація кредитної роботи в комерційному банку
32. Організація та планування кредитування
34. Державне керування охороною праці й організація охорони праці на виробництві
35. Організація будівельного майданчика
36. Організація охорони праці на прикладі закритого акціонерного товариства "Ратнівський молокозавод"
37. Організація робочого місця бухгалтера
41. Організація, нормування та оплата праці в свинарстві
42. Організація, нормування та оплата праці на вирощуванні картоплі
43. Організація, планування та шляхи збільшення виробництва озимих зернових
44. Вдосконалення організації бухгалтерського обліку на ТОВ "СКОП"
45. Внутрішній аудит організації
47. Організації обліку ЗЕД - зовнішньоекономічної діяльності
48. Організаційні процедури аудиту заробітної плати
49. Організація бухгалтерського обліку в Австралії і Данії
50. Організація бухгалтерського обліку в Пакистані та Фінляндії
51. Організація бухгалтерського обліку на підприємстві
52. Організація бухгалтерського обліку на підприємстві
53. Організація бухгалтерського обліку на підприємстві ТзОВ "Авто-Лайф"
57. Організація і методика про проведення аудиту фінансової звітності та фінансового стану підприємства
58. Організація і шляхи вдосконалення обліку власного капіталу на прикладі ВАТ "Луганськмлин"
59. Організація облікової політики підприємства
60. Організація обліку в магазині "Світанок"
61. Організація обліку в Швеції і Польщі. Порівняльна характеристика
62. Організація обліку доходів
63. Організація обліку і аудиту виробництва продукції свинарства у ТОВ "Агрофірма "Колос"
64. Організація обліку на підприємстві
65. Організація обліку орендних операцій
66. Організація обліку та контролю в Біловодському районному центрі зайнятості
67. Організація праці бухгалтера
68. Організація складського обліку запасів в установах
73. Практична реалізація електронного документообігу на прикладі конкретної організації
74. Системи обліку в бюджетних організаціях (меморіально-ордерна система)
75. Становлення професійних бухгалтерських організацій
77. Актуальні проблеми розвитку і територіальна організація легкої промисловості світу
79. Загальна характеристика фінансової основи організації діяльності місцевих рад
80. Засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні
82. Організаційно–правові засади та системи органів управління в агропромисловому комплексі
83. Організація роботи Верховної Ради України
84. Організація роботи органів та посадових осіб місцевого самоврядування
89. Організація та видавництво інформаційно-аналітичної газети
90. Наступність і перспективність у вивченні частин мови в початкових класах (дослідження)
91. Організація роботи користувача з АБД
92. Розробка облікової системи організації на прикладі Microsoft Access
93. Застосування в інформаційній діяльності організації або установи експертних систем
94. Організація постачання промисловими товарами цивільного населення України у 1943-1944 рр.
95. Перехід від родоплемінної організації первісних часів до перших державних утворень
96. Створення Організації Об’єднаних Націй
97. Організація науково-інформаційної діяльності
98. Організація обслуговування споживачів за типом "шведського столу" або "шведської лінії"
99. Організація спеціалізованого цеху з виробництва м’ясних напівфабрикатів