![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Охрана природы, Экология, Природопользование
Екологічні аспекти економічного розвитку |
ЗМІСТ Вступ Екологічні аспекти економічного розвитку Висновок Література Вступ Тема реферату «Екологічні аспекти економічного розвитку». В роботі будуть розглянуті екологічні аспекти економічного розвитку України в період 1991 – 2005 років. Нераціональна система природокористування, яка склалася в Україні, значною мірою є наслідком, з одного боку, структурних деформацій господарства, домінування природоємних галузей промисловості, ресурсо- та енергоємних технологій, сировинної орієнтації експорту, а з іншого - недосконалості ринкового механізму формування безпечного довкілля. Тому ця тема є актуальною. Екологічні аспекти економічного розвитку Нераціональна система природокористування, яка склалася в Україні, значною мірою є наслідком, з одного боку, структурних деформацій господарства, домінування природоємних галузей промисловості, ресурсо- та енергоємних технологій, сировинної орієнтації експорту, а з іншого - недосконалості ринкового механізму формування безпечного довкілля. Порівняльний аналіз даних, наведених у таблиці 1, свідчить про нераціональну структуру ВВП України. Так, частка української промислової продукції в загальному виробництві товарів та послуг у 2,3 рази перевищує відповідний американський показник, а частки добувної промисловості та сільського господарства навіть у 4,99 та 6,9 рази. Таблиця 1 - Структура ВВП України та США, % Україна США 1990 р. 2003 р. 1990 р. 2003 р. Всього 100 100 100 100 Промисловість, 50,8 44,8 20,3 15,4 в т.ч. добувна 4,0 1,5 1,2 Сільське господарство 18,6 11,0 1,7 1,0 Будівництво 6,8 4,1 4,3 4,6 інші галузі 23,9 36,1 72,2 77,5 . - немає даних Не в останню чергу цим пояснюється те, що Україна посідає одне з перших місць за рівнем споживання енергії, води на одиницю ВВП, а також за обсягами виробництва промислових відходів на душу населення. Кількість накопичених відходів нині наближається до 30 млрд. т. Величезний негативний вплив на екологічний стан навколишнього середовища, чистоту земельних і водних ресурсів, якість життєвого природного середовища здійснюють нагромаджені шкідливі та токсичні відходи господарської діяльності у сховищах організованого складування. Разом в Україні в подібних сховищах у розрахунку на 1 км2 її території накопичено майже 5 тис. т токсичних відходів, а на душу населення - близько 100 т. Обсяг накопичених побутових відходів становить майже 3 % від промислових. У більшості галузей поширене прогресуюче накопичення відходів. У результаті цього при зменшенні обсягів промислового виробництва за 1994—1999 pp. на 14,5 % кількість накопичених токсичних відходів збільшилася на 7,9 %. Витрати на вилучення і складування відходів досягають 22 % собівартості виробленої продукції, на ці цілі витрачається до 15 % інвестицій, спрямованих на розвиток виробництва. Розрахунки показують, наприклад, що для компенсації екологічних збитків у Криворізькому гірничо-металургійному регіоні ціна на продукцію гірничо-збагачувальних комбінатів має бути збільшена на 32,2 %, на продукцію підземних рудників - на 16,5 %. При розрахунках враховані витрати на компенсацію збитків від шкідливих викидів в атмосферу, опріснення кар'єрних (шахтних) вод, компенсацію збитків у результаті відчуження земель.
Складування промислових і побутових відходів призводить до відчуження сільгоспугідь, забруднення навколишнього природного середовища та погіршення екологічного стану в індустріально розвинутих регіонах. Всі викиди можна поділити на тверді відходи, які в основному розміщені на значних площах земної поверхні, пило- та газоподібні викиди в атмосферне повітря та шкідливі викиди в підземні та поверхневі природні водойми. Відповідно галузі промислового виробництва за типами техногенного впливу на територію об'єднуються в такі групи. До першої групи входять ті галузі, які впливають на весь природний комплекс: хімічна, вугільна, цукрова промисловості, чорна металургія, атомні електростанції, виробництво пластмас, синтетичних волокон. Ці виробництва погіршують якість повітря, води, ґрунтів. Для підприємств цих галузей характерні не тільки великі обсяги викидів шкідливих речовин, а й велика різноманітність і токсичність їх компонентів. Друга група об'єднує галузі, які здійснюють найбільший вплив на повітря даної території. Основними забруднювачами атмосфери є підприємства енергетики, металургійної, вугільної, хімічної та нафтової промисловостей, на які припадає 81 % загального обсягу викидів шкідливих речовин. Загальна кількість викидів від стаціонарних джерел забруднення в 2000 р. порівняно з 1991 р. зменшилася в 2,4 рази. Однак цьому сприяло не удосконалення технологічних процесів, а скорочення обсягів ВВП приблизно в таких же масштабах (рисунок 1). Взагалі кількість організованих джерел забруднення збільшилася. У таблицях 2 і 3 наведено рівень викидів шкідливих речовин різних галузей та видів промислової діяльності в атмосферне повітря. Як видно з таблиці 2, для добувної, металургійної промисловостей, виробництва та розподілу електроенергії, газу, води характерне перевищення частки шкідливих викидів порівняно з часткою у загальному обсязі промислового виробництва у 1,35-2,37 рази, в той час як для легкої, харчової промисловостей, машинобудування та деяких інших виробників товарів народного споживання характерне перевищення частки у загальному обсязі виробництва над обсягами шкідливих викидів в 4—22 рази. Таблиця 2 - Структура викидів шкідливих речовин стаціонарними джерелами забруднення в атмосферне повітря та видів промислової діяльності в Україні в 2003 р. Галузі промисловості (види діяльності) Структура викидів , % Частка в загальному виробництві, % Вся промисловість 100 100 Добувна 24,7/26,5 9,0 Харчова та переробка сільгосппродукції 1,56/1,6 18,9 Легка, обробка деревини та вироби з неї, целюлозно-паперова, поліграфічна, видавнича справа 0,98/1,01 3,9 Хімічне виробництво та виробництво коксу 5,7/6,0 15,5 Виробництво неметалевих виробів 1,58/1,08 3,3 Металургія та обробка металу 30,4/31,8 22,1 Машинобудування 0,67/0,67 13,4 Виробництво та розподіл електроенергії, газу і води 34,5/31,1 11,2 у чисельнику - разом викидів, у знаменнику - в т. ч. газуватих і рідких Слід відзначити, що в 2003 р. порівняно з 1990 р. частка екологічно найбільш „брудних&quo ; галузей в загальному промисловому виробництві зросла в 2,1-2,8 рази, а відносно „чистих&quo ; галузей - зменшилася в 2,2-7,2 рази.
Таблиця 3 - Викиди шкідливих речовин в атмосферу стаціонарними джерелами в 2003 p., % Всі види економічної діяльності, в т. ч. 100 промисловість 91,3 сільське господарство 0,3 будівництво 0,78 інші галузі та види діяльності 7,62 Як видно з таблиці 3, за забруднення атмосферного повітря відповідальною є промисловість, яка здійснює більше 91 % всіх шкідливих викидів. Дані таблиці 1 дають підстави стверджувати, що з точки зору охорони довкілля з 1990 по 2000 рр. позитивний вплив мало зменшення частки продукції промисловості у ВВП з 50,8 до 47,5 %, негативний - деформація структури промисловості на користь базових галузей. Крім того, є очевидним, що якби не було структурних зрушень за межами промисловості, то екологічна ситуація була б значно гіршою. При забезпеченні руху в напрямі прогресивної „американської&quo ; структури народного господарства не забрудненість довкілля можна було б значно підвищити. Третя група галузей - це ті, які здійснюють техногенний вплив на водні ресурси. Вона включає гірничодобувну, деревообробну, целюлозно-паперову, молочну, м'ясну промисловості, добування нафти, гідроенергетику. У зв'язку з економічним спадом в Україні обсяги використання прісної води на виробничі потреби в 2001 р. зменшилися більше ніж удвічі. Разом з тим потрапляння забруднених стоків у поверхневі водні об'єкти зросло на третину. Частина забруднених стічних вод у загальному водовідводі підвищилась майже в 2,4 рази. Це при тому, що централізоване водозабезпечення було і залишилося на рівні 21 %. Для порівняння: у країнах Прибалтики цей показник становить 80-90 %, ФРН - 90 %, в європейській частині Росії - 45 %, Білорусії -40 %. До того ж, водозабезпечення в Україні на 80 % здійснюється за рахунок поверхневих (забруднених) вод (у цивілізованому світі -навпаки). Ситуація ускладнюється внаслідок того, що Україна - одна з найменш водозабезпечених країн. У розрахунку на одного жителя в середньому припадає 1,0 тис. м3 поверхневих і 0,4 тис. м3 підземних водних ресурсів. Україна посідає останнє місце в Європі за запасами питної води і 70-те місце у світі за її якістю. 45 % населення України споживає питну воду, яка не відповідає стандартам якості, прийнятим ще в 1982 p., які включають 28 показників і є далекими за вимогами від європейських. Фактично на станціях водопідготовки внаслідок відсутності засобів на дорогі реактиви контроль обмежується 12-14 показниками. Разом з тим, за даними ВОЗ, питна вода контролюється у світі за 100-150 параметрами. Незважаючи на зменшення ВВП у 1999 р. порівняно з 1990 р. в 2,45 рази, обсяги скидання забруднених вод у природні поверхневі водні об'єкти збільшилися в 1,23 рази (рисунок 1). У таблиці 4 наведено дані щодо «внеску» промислових галузей у загальний обсяг скидання стічних вод у природні поверхневі водні об'єкти. Як видно, основна частина забруднених стічних вод припадає на металургійну (51,35%) та вугільну (18,5%) галузі промисловості. Багаторічна експлуатація залізорудних покладів Криворізького басейну, який утворює сировинну базу чорної металургії, зумовила скидання в Чорне море промисловими підприємствами тільки одного цього міста щорічно сотень мільйонів кубометрів брудної води.
Старі середні школи, що їх для синів шляхти утримували деякі католицькі чернецькі ордени, ліквідовувалися. За всіх своїх вражаючих масштабів реформи Йосифа II в дійсності більше свідчили про те, чого він прагнув, ніж про те, чого він фактично досягнув. У Галичині, як і в інших частинах імперії, багато реформ наштовхнулися на нездоланні перешкоди. Імператор, зокрема, вважав, що, полегшивши долю селян, він збільшить продуктивність їхньої праці. Але незабаром стало очевидним, що економічні проблеми Галичини крилися не лише в селянстві. На відміну від Російської України Східна Галичина не мала великих земель, відкритих для колонізації, та виходу до моря, що підштовхнув би розвиток торгівлі. На відміну ж від Західної Європи, де селяни починали переселятися до міст і працювати на фабриках, що виникали тут і там, близько 60 найбільших міст Східної Галичини пересували у стані економічного застою. Словом, можливості економічного розвитку цього регіону були надзвичайно обмеженими. До того ж економічна політика Відня тільки поглиблювала це становище
1. Циклічні коливання економічного розвитку
2. Екологічні аспекти геологічної діяльності людини
5. Логіко-методологічні аспекти технічного знання
9. Екологічні проблеми розвитку і розміщення продуктивних сил Карпатського економічного району
10. Соціально-економічні риси та особливості розвитку економіки України на сучасному етапі
12. Економічні аспекти розробки та впровадження єдиного інформаційного простору університету
13. Психологічні особливості дітей з затримкою психічного розвитку
14. Еколого-економічні аспекти використання водних ресурсів
15. Історія та тенденції розвитку економічного аналізу
16. Філософсько-економічні аспекти підприємництва
17. Місцеві бюджети України: становлення, роль в соціально-економічному розвитку регіонів
18. Екологія та економіка (минуле, сучасне, перспективи)
19. Дослідження зовнішнє-економічного ринку чорних металів
20. Грошово-кредитні інструменти як засіб економічного зростання
21. Екологічні особливості ампельних рослин
25. Екологічні проблеми України та шляхи їх розв’язання
26. Міжнародно-правова відповідальність за екологічні правопорушення
27. Словник слів іншомовного пожодження економічного змісту
28. Технологічні аспекти теорії проектування інформаційних систем
29. Біонічні аспекти проектування
32. Соціально-психологічні аспекти праці менеджера
33. Психолого-педагогічні аспекти комп’ютерного моделювання при вивченні розділу "Геометричної оптики"
34. Олії селективного очищення. Екологічні вимоги до виробництва
35. Медико-психологічні аспекти роботи психолога в психоневрологічних закладах
36. Особливості діагностики і корекції затримки психічного розвитку в молодшому шкільному віці
37. Психологічні аспекти роботи з дітьми в інтернатних закладах
42. Екологічні проблеми Високопільського району Херсонської області
43. Екологічні проблеми енергетики
44. Екологічні проблеми міст України
45. Екологічні проблеми народонаселення
46. Екологічні проблеми сільськогосподарського виробництва
47. Екологічні проблеми, пов’язані з експлуатацією теплових двигунів
48. Підстави юридичної відповідальності за екологічні правопорушення
49. Цивільно-правова відповідальність за екологічні правопорушення
50. Екологічні проблеми водоспоживання і водовідведення та шляхи їх подолання
51. Сучасні екологічні проблеми озера Сиваш та шляхи їх вирішення
52. Аналіз фінансово-економічного стану ЗАТ "АВК"
53. Основні показники економічного стану України
57. Методи та прийоми економічного аналізу
58. Соціально-економічні умови виникнення і розвитку політичної системи суспільства
59. Проблеми розвитку та здійснення екологічного аудиту в Україні
60. Экономические, социальные и культурные права (Економічні, соціальні та культурні права)
61. Інфляція, її суть, види та соціально-економічні наслідки
63. Перспективи розвитку і проблеми світової економічної інтеграції укр
64. Економічні і законодавчі питання охорони праці
65. Розвиток районного підходу в соціально-економічній географії
67. Роль інтелектуальної власності в соціально-економічному та духовному розвитку суспільства
68. Адміністративні і економічні реформи Петра I
69. Соціально-економічні причини першої хвилі української еміграції кінця XIX - початку XX століття
73. Економічні ефекти фінансових методів торгової політики
74. Зовнішньоекономічні зв’язки Японії та розвиток економічних відносин з Україною
75. Міжнародні економічні відносини
76. Міжнародні економічні відносини
77. Перспективи розвитку соціально-орієнтованої економіки Швеції
78. Тенденції розвитку міжнародної економіки
79. Економічні та правові основи управління організацією
80. Організаційно-економічні засади ефективності виробництва озимої пшениці
81. Історичні джерела й аспекти розвитку методики навчання природознавству
82. Організаційно-методичні аспекти фізкультурно-оздоровчої роботи з дітьми 6-7-річного віку
83. Психологічні умови розвитку уваги у молодших школярів
85. Економічні чинники регіональної політики в Україні
89. Оподаткування сільськогосподарських товаровиробників в сучасних умовах розвитку економіки України
90. Фінансова стійкість в економічній діагностиці сучасного підприємства
91. Виникнення та сутність екологічного маркетингу
93. Екологічна економіка та управління природокористуванням
94. Еколого-економічні інструменти природоохоронної діяльності на ВАТ "АЗОТ"
95. Закон як джерело екологічного права
96. Підзаконні нормативно-правові акти як джерела екологічного права
97. Участь держав у міжнародній мережі глобального екологічного моніторингу
98. Стратегічні вектори управління еколого-соціо-економічною системою регіону