|
|
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
 |
|
Законодательство и право Право
Поняття, система та принципи адміністративно-територіального устрою України |
Мыло металлическое "Ликвидатор". 
Горшок торфяной для цветов. 
Ручка "Шприц", желтая. Адміністративно-територіальний устрій — це поділ території держави на певні частини (області, провінції, департаменти тощо), відповідно до якого будується і функціонує система державних і місцевих органів держави. Поняття &quo ;адміністративно-територіальний устрій&quo ; слід розуміти у двох значеннях: як процес поділу території на адміністративно-територіальні одиниці і як стан, що є результатом цього процесу. Питання адміністративно-територіального поділу в Україні, до прийняття нового законодавства, регламентувалися Положенням про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою України, затвердженим Указом Верховної Ради &quo ;Про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою України&quo ; від 12 березня 1995 р. Відповідно до цього Положення адміністративно-територіальними одиницями в Україні були: область, район, місто, район у місті, селище міського типу, сільрада і селище. Населені пункти, розташовані на території України, поділяли на міські та сільські. До міських населених пунктів належали міста республіканського, обласного, районного поділу та селища міського типу, до сільських — села і селища незалежно від їх адміністративного підпорядкування. В Україні адміністративно-територіальному устрою присвячено ст. 133 розділу IX Конституції України. Згідно з цією статтею визначається система адміністративно-територіального устрою республіки. За ст. 133 Конституції система адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села. До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька і Чернігівська області, міста Київ і Севастополь. Спеціальний статус міст загальнодержавного значення Києва і Севастополя, визначається законами України. Протягом усіх 18 років існування України як незалежної держави відбувався активний пошук оптимальної моделі адміністративно-територіального устрою. Щодо принципів побудови системи адміністративно-територіального устрою, то бралися до уваги, зокрема, такі принципи: природно-історичний, національний, соціально-економічний, природний. Враховувався також стан шляхів, кількість і густота населення певної території, наявність умов для задоволення потреб населення, наближеність центру адміністративно-територіальної одиниці до населення тощо. Необхідно виявити такі принципи, які мають бути покладені в основу вдосконалення існуючої системи адміністративно-територіального поділу України. Зокрема, науковцями і представниками органів державної влади та місцевого самоврядування пропонувалися такі принципи: врахування регіональних, соціально-економічних, історичних та природних особливостей; соціально-екологічна спрямованість екологічної політики; паритетність державних і регіональних цілей за рахунок децентралізації регіонального управління, чітке визначення змісту його рівнів; максимальна відповідність адміністративно-територіального устрою соціально-економічному та іншим видам районування; зменшення витрат на адміністративне управління за рахунок різкого скорочення функцій апарату центру; виборність керівних органів; творче врахування досвіду зарубіжних країн і максимальне використання власного.
Важливого значення набуває і виявлення чинників, що визначають адміністративно-територіальний поділ України. До них, зокрема, пропонувалося віднести: історико-ментальний, соціально-економічний, адміністративний і політичний чинники. Виділялися також етнічний, географічний і демографічний чинники, але вони не виходили за рамки згаданих чотирьох. Як бачимо, історичний шлях України привів до існування регіонів, населення яких помітно відрізняється рівнем національної свідомості, геополітичним спрямуванням, етнічним складом, ментальністю. Таких регіонів дев'ять: Волинь, Галичина, Закарпаття, Буковина, Слобожанщина, Донбас, Причорномор'я, Крим та Центральна Україна. Виходячи з цього, з урахуванням історико-ментального чинника пропонувалося збільшити території областей, а отже, зменшити їхню кількість принаймні вдвічі. Соціально-економічний чинник складався з таких умов: спільність економіко-географічних параметрів та спеціалізації виробництва, розвиненість комунікацій та кооперації, однорідність соціально-демографічних показників. Ці умови, за думкою вчених, диктують потребу максимального збільшення розмірів областей, які мають стати основною ланкою регіонального управління. Тим більше, що теперішні області в цілому відповідають світовим параметрам — близько 2 млн. населення і понад 3 млрд. вартості основних фондів. Взагалі в Україні протягом століть адміністративно-територіальні одиниці були різні за площею і назвою. Князівство, воєводство, землі, а у 17 ст. — козачі полки — сотні — громади; з 18 ст. — губернії — повіти; за радянської доби — губернії, округи, які поділялися на повіти і райони, а протягом 1990—2000 рр. склалася чітка триланкова система адміністративно-територіального устрою України — область— район—село. Запроваджена у проектах Конституції 1995 —2001 рр. назва &quo ;земля&quo ; мала більш історико-етнічний зміст і мала бути за площею значно більшою за область. Вважалося також, що районний рівень управління мав забезпечувати конкретну реалізацію управлінських рішень на її території. Місто на всіх рівнях управління розглядалося як &quo ;ядро&quo ; відповідних соціально-економічних комплексів, з якими функціонально взаємодіє прилегла до них територія. Низовою ланкою адміністративно-територіального поділу України звичайно залишалися села і селища. Адміністративний чинник полягав у забезпеченні оптимального поєднання ефективності управління та його економічності. Політичний чинник вважався фактором зміцнення нації, він залежав від конкретної політики парламенту і Президента України. Отже, пошук оптимальної системи адміністративно-територіального поділу України не завершений, він триває. Важливим кроком до розв'язання цієї важливої проблеми було прийняття 4 грудня 2007 р. Верховною Радою України Закону України &quo ;Про адміністративно-територіальний устрій України&quo ; відповідно до нової Конституції України 2006 р. Він визначав поняття адміністративно-територіального устрою України, правовий статус і види адміністративно-територіальних одиниць, повноваження органів державної влади і органів місцевого самоврядування щодо вирішення питань адміністративно-територіального устрою.
Згідно з цим Законом, адміністративно-територіальний устрій України — це обумовлена географічними, історичними, економічними, етнічними, соціальними, культурними та іншими чинниками внутрішня територіальна організація держави з поділом її на складові частини — адміністративно-територіальні одиниці, відповідно до яких будуються система державних органів і система місцевого самоврядування. У Законі визначено основи державної політики у сфері адміністративно-територіального устрою, які грунтуються на засадах єдності та цілісності території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості соціально-економічного розвитку регіонів з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. Систему адміністративно-територіального устрою відповідно до Закону, становлять адміністративно-територіальні одиниці: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села. У Законі визначено поняття і види адміністративно-територіальних одиниць. Адміністративно-територіальна одиниця — це частина території України, що є просторовою основою для організації та діяльності місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. За соціально-територіальними ознаками адміністративно-територіальні одиниці поділяються на два види: населені пункти (села, селища, міста) та регіони — райони і області. Автономна Республіка Крим є автономною адміністративно-територіальною одиницею у складі України. Закон окремо визначає статус населених пунктів та адміністративно-територіальних одиниць регіонального рівня. Щодо першого виду адміністративно-територіальних одиниць — населених пунктів. У Законі визначено поняття цих одиниць, а також категорії відповідних населених пунктів. Зокрема, під населеним пунктом розуміється частина заселеної території України, яка склалася внаслідок господарської та іншої соціальної діяльності, має сталий склад населення, власну назву та зареєстрована у порядку, передбаченому цим Законом. Невеликі поселення, що мають тимчасове значення і несталий склад населення, хутори та поодинокі двори, а також поселення, що є об'єктами службового призначення у системі певної галузі господарств (будівлі залізничних служб, будинки лісників, шляхових майстрів, бакенників, польові стани тощо), не є самостійними населеними пунктами і включаються до тих адміністративно-територіальних одиниць, на території яких вони розташовані. Населені пункти поділяються на сільські та міські. До категорії сільських населених пунктів належать села, до міських — селища і міста. Села — це населені пункти зі сталим складом населення, переважна частина якого зайнята в сільськогосподарському виробництві. Селища — це міські населені пункти, розташовані при промислових підприємствах, будовах, залізничних вузлах, гідротехнічних спорудах, підприємствах по виробництву і переробці сільськогосподарської продукції, та інші населені пункти, що мають комунальну і соціальну інфраструктуру, переважна частина населення яких зайнята у промисловому виробництві чи соціально-культурній сфері.
За добу він упорядкував 2000 комплектів із 15 документів. Щоб питання це не випало з порядку денного, московсько-кримська команда вирішила заручитися підтримкою фракцій. У текст “обхідного листа” свідомо заклали дезінформацію. “Документ”, зокрема, сповіщав, що “з 1948 року в Криму існували дві цілком самостійні адміністративно-територіальні одиниці, які мають рівний статус: Кримська область і місто Севастополь. Під час передачі у 1954 році Кримської області зі складу Росії до складу України Указ Президії Верховної Ради РРФСР 1948 року про Севастополь не було визнано як такий, що втратив силу, і Севастополь залишився у складі РРФСР” (Журнал “Розбудова держави”, 1993 р., №5, с. 35). Під цією цидулкою підписалося 16 координаторів фракцій. Показали її й першим особам Росії. Є. Пудовкiн не робив таємниці з цієї бесіди, зміст якої переказав О. Круглов: “Президент відреагував так: не вмішуйте мене в це діло. Без мене.“ (Журнал “Розбудова держави”, 1993 р., №5, с. 35). Розмова зі спікером парламенту була довша. Якщо вірити О. Круглову, то Є
1. Проблеми впровадження адміністративно-територіальної реформи в Україні
2. Адміністративно-правовий статус Президента України
3. Розвиток та розміщення хімічної промисловості України
4. Еколого-ценотичні особливості та представленість родини бобових у флорі України
9. Принципи адміністративного судочинства та особливості їх застосування
10. Предмет, система та основні поняття курсу "Організація судових та правоохоронних органів"
11. Територіальна громада в Україні: історичні витоки та сучасність
14. Соціальна система та її структура
15. Світове господарство - глобальна географічна система та економіко-географічний вимір
16. Походження людини та її поява на території України
Набор цветных гелевых ручек, 30 цветов. 
Стерилизатор "Care" для микроволновой печи (на 3 бутылочки). 
Подставка для ножей овальная, 16x6,5x22 см. 17. Поняття, форма та функції Конституції України
19. Міжнародна економічна система та її головні елементи
20. Эффективность налоговой системы и принципы ее формирования
21. Поняття , ознаки та види господарських товариств
25. Класифікація нервової системи та її будова
26. Поняття документу та діловодства в бухгалтерському обліку
28. Актуальні проблеми розвитку і територіальна організація легкої промисловості світу
29. Ландшафт, як природно-територіальний комплекс
30. Адміністративне право України
32. Податкова адмінітрація України: завдання, функції та структура
Набор "Дизайнер улиц". 
Бумага для офисной техники, А4, 80 г/м2, 138% CIE, 500 листов в пачке. 
Игрушка пластмассовая "Умный телефон". 33. Поняття держави та її історичні форми
34. Поняття та підстави представництва у цивільному праві України
35. Поняття, ознаки та особливості процесуального становища відповідача в цивільному судочинстві
36. Поняття: ознаки та характеристика
37. Правовий статус територіальної громади
41. Адміністративне судочинство: концептуальні підходи українських вчених періоду незалежності України
42. Будова та принципи комп’ютерних мереж
43. Основи реєстрації інтернет ресурсів в пошукових системах та каталогах
44. Адміністративно-політичний устрій Запорізької Січі
45. Кіммерійці, скіфи, сармати та інші народи на території України
47. Трипільська культура та бронзовий вік на території України
48. Види, параметри та принцип роботи антен
Альбом для коллекционирования наклеек "Чемпионат мира по футболу FIFA 2018" (35 наклейки в. 
Подушка "Verossa" (заменитель лебяжьего пуха), 50х70 см. 49. Види попиту. Поняття товару та його суть
51. Хронічний неспецифічний, клінічний перебіг, класифікація, критерії діагностики та принципи лікування
52. Глобальні та регіональні системи безпеки: перспективна роль України
53. Мотивіаційні теорії та принципи підвищення продуктивності праці
57. Система митних органів України та їх повноваження
58. Банківська система України: становлення та шляхи розвитку
59. Валютна система: України, світу, та Європи
60. Види грошей. Кредитні гроші. Кредитна система України. Функції та операції Центрального банку
61. Головні поняття етики та естетики
63. Значення харчової промисловостi у соцiальному та економiчному розвитку України
64. Iсторія виникнення та становлення державності України: 20 ст
Набор крепированной бумаги, 10 рулонов. 
Настольная семейная игра "Кошки-мышки. Сырная охота". 
Качели детские подвесные (КД 150 ПЛ). 65. Київська Русь та її місце в історичній долі українського народу
66. Воєнні дії на території України 1914-1916 рр.
67. Державне регулювання та підтримка підприємництва в Україні
68. Місцеві бюджети України: становлення, роль в соціально-економічному розвитку регіонів
69. Історія розвитку садово-паркового мистецтва на території України
74. Культура та побут населення України
75. Входження Північного Причорномор’я Криму та Правобережної України до складу Росії укр
78. Банківська система України
79. Чинники процесу антропогенезу на території України
80. Проблеми та перспективи розвитку агропромислового комплексу України
Самоклеящиеся этикетки "Europe 100", универсальные, 210x297 мм, белые, 100 листов. 
Стул детский Ника "СТУ3" складной, мягкий (цвет: синий). 
Рюкзак для средней школы "Неон", 46x34x18 см. 81. Літаки та засоби авіаційного ураження авіації Збройних Сил України
82. Екологічні проблеми України та шляхи їх розв’язання
83. Банківське право України: Нормативно-правове регулювання та особливості
85. Державне регулювання системи професійно-технічної освіти в Україні
90. Правовий режим використання і відновлення та захист вод України
91. Система цивільного права України
92. Судова система України. Конституційний Суд України
94. Виборча система України: сучасний стан і перспектива розвитку
95. Інформаційна (автоматизована) система в Держказначействі України
96. Антифашиський Рух Опору в роки Великої Вітчизняної війни на території України
Накладка на унитаз "Бегемотик", белая. 
Фоторамка-коллаж для 12 фото, 58x45x2 см, арт. 238642. 
Набор для специй "Садовая ягода", 2 предмета+салфетница, 23x6,5x9 см. 97. Вивчення новітньої історії України через призму поняття "політична культура"
98. Військові події на території України у роки Першої світової війни
99. Київська Русь та її місце в історичній долі українського народу
12 тонких фломастеров "Супертипс" ярких цветов. 
