![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Шляхи покращення використання лісових ресурсів України |
1 Сучасний стан лісового господарства. . .4 2 Шляхи покращення використання лісових ресурсів України. 5 Висновки . . .11 Список використаної літератури . . .12 Вступ В цій роботі, на підставі вивчення навчальних посібників, документів та статей, наукової літератури та Лісового кодексу України розглянуто основні шляхи покращення використання лісових ресурсів України. Актуальність теми полягає в тому, що лісові ресурси посідають одне з чільних місць в ресурсній базі економіки України. Загальна площа лісового фонду України складає близько 10 млн. гектарів, в тому числі. покрита лісом - 8,6 млн. га. Лісистість республіки досягла лише 14,3%,що значно менше, ніж лісистість більшості розвинених країн світу (Угорщина - 18%, Франція - 27,8%, Румунія - 28,1%, Польща - 28,7%, Німетчина - 29%, США - 32,7%, Болгарія - 34,4%). Запаси деревини в Україні складають 1,3 млрд. м3 (2008 р.) Охорона та використання лісових ресурсів в Україні регулюється лісовим законодавством. Важливим напрямком збереженням лісів є пошук резервів деревинної сировини на засаді його більш раціональної хіміко-механічної переробки, використання замінювачів, комплексне використання листя, гілок, кори, стружки, тирси, коріння та інше. Об’єктом дослідження цієї роботи є лісові ресурси України та їх шляхи поліпшення. Метою даної роботи є визначення та узагальнення шляхів покращення використання лісових ресурсів України. Основними задачами поставленої мети є дослідження сучасного стану лісового господарства та визначення шляхів покращення використання лісових ресурсів України. 1. Сучасний стан лісового господарства Лісові ресурси посідають одне з чільних місць в ресурсній базі економіки України. Загальна площа земель лісового фонду становить 10,8 млн. га, з яких вкрито лісовою рослинністю 9,5 млн га, це становить 15,7 відсотка від території України. За 50 років лісистість зросла майже в 1,5 раза. Запас деревини в лісах зріс в 2,5 раза і досяг 1,8 млрд . Середній щорічний приріст у лісах Держкомлісгоспу дорівнює 4,0 на 1 гектар і коливається від 5,0 в Карпатах до 2,5 у Степовій зоні. Ліси на території України розташовані дуже нерівномірно і сконцентровані переважно в Поліссі та Карпатах. Лісистість у різних природних зонах має значні відмінності і не досягає оптимального рівня, коли ліси найпозитивніше впливають на клімат, ґрунти, водні ресурси, протидіють ерозійним процесам. Ліси України утворюються понад 30 видами дерев, серед яких домінують сосна, дуб, бук, ялина, береза, вільха, ясен, граб, ялиця. Хвойні насадження займають 42% загальної площі, зокрема сосна — 33%. Твердолистяні насадження становлять 43%, зокрема дуб і бук — 32%. Середній вік насаджень перевищив 55 років, іде поступове старіння лісів, що сприяє погіршенню їх санітарного стану. Особливості, які відрізняють Україну від інших європейських країн щодо лісів і лісового господарства: відносно низький середній рівень лісистості території країни; зростання лісів у різних природних зонах (Полісся, Лісостеп, Степ, Українські Карпати та гірський Крим), що мають істотні відмінності щодо лісорослинних умов, методів ведення лісового господарства, використання лісових ресурсів та корисних властивостей лісу; переважно екологічне значення лісів та висока їх частка (до 50%) з обмеженим режимом використання; високий відсоток заповідних лісів (13,7%), який має стійку тенденцію до зростання; історично сформована ситуація з закріпленням лісів за численними постійними лісокористувачами (для ведення лісового господарства ліси надані в постійне користування більш ніж п'ятдесяти міністерствам, відомствам і організаціям); значна площа лісів зростає у зоні радіоактивного забруднення; половина лісів України є штучно створеними і потребують посиленого догляду; близько 0,5 млн гектарів лісів не надані в користування, перебувають на землях запасу у незадовільному стані (самовільно вирубуються, гинуть від пожеж, хвороб, шкідників тощо); невизначене правове підпорядкування понад 400 тис.
гектарів полезахисних лісових смуг, під захистом яких перебуває близько 13 млн гектарів ріллі; матеріальна база лісової науки і освіти не відповідає світовому рівню. 2. Шляхи покращення використання лісових ресурсів України Шляхи та засоби розв'язання проблем щодо використання лісових ресурсів полягають у проведенні реформування лісового господарства з використанням позитивного вітчизняного та міжнародного досвіду, поєднанні заходів державної підтримки та впровадження ринкових механізмів у лісовому господарстві, збереженні переважно державної власності на ліси. 1. Підвищення ефективності управління лісовим господарством передбачає: передачу лісів, що перебувають у державній власності, до сфери управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі лісового господарства — Держкомлісгоспу та посилення його функцій; підтримку комунальної власності на ліси в межах населених пунктів; підтримку приватної власності на ліси, які створюються на землях, що перебувають у приватній власності; посилення повноважень Державної інспекції з контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів Мінприроди України з метою підвищення ефективності здійснення державного контролю. 2. Реформування економічної та фінансової системи ведення лісового господарства передбачає: створення конкурентних засад формування послуг лісовому господарству приватними підприємствами і підприємцями; вдосконалення плати за лісові ресурси через заміну попенної плати на податок з доходу, отриманого від реалізації лісових ресурсів; направлення місцевим громадам частини лісового податку; розробку методики розрахунку рівня плати за використання земель лісового фонду для потреб рекреації, мисливства, промислової заготівлі грибів, ягід, лікарської сировини тощо; оптимізацію структури та кількості лісогосподарських підприємств з ведення лісового господарства залежно від лісорослинної зони та експлуатаційного чи екологічного значення лісів; звільнення від сплати дивідендів з прибутку у випадку направлення коштів на оновлення основних фондів необхідних для ведення лісового господарства; стимулювання розвитку в лісах рекреаційної та туристичної інфраструктури, еколого-просвітницької діяльності. 3. Вдосконалення ведення лісового господарства передбачає: забезпечення екологічно орієнтованого ведення лісового господарства та комплексного використання лісових ресурсів, з врахуванням ландшафтно-водозбірних принципів ведення лісового господарства, перегляд принципів розподілу лісів за екологічним і господарським значенням та залежно від переваг виконуваних ними функцій, розробка кадастрової оцінки лісів, зменшення обсягів суцільних рубок, заміна їх на поступові і вибіркові, особливо в лісах зелених зон навколо населених пунктів; забезпечення збереження біологічного різноманіття лісів; інвентаризацію та оптимізацію мережі лісових природно-заповідних територій та об'єктів; розв'язання проблеми захисного лісорозведення на державному рівні шляхом інвентаризації полезахисних лісових смуг, закріплення полезахисних лісових смуг за землекористувачами, відновлення агролісомеліоративних служб, законодавчого урегулювання вирішення питання цільового виділення земель під захисне лісорозведення; забезпечення державної підтримки створення захисних насаджень та полезахисних лісових смуг на еродованих землях, що перебувають у приватній і комунальній власності; вдосконалення системи лісокористування (вік, види, способи рубок та їх планування) у розрізі природних зон; проведення лісогосподарських заходів з урахуванням регіональних еколого-економічних та соціальних особливостей, що зокрема передбачають: запровадження технології гірських лісозаготівель на базі природозбережувальних систем машин та механізмів, заміну похідних ялинників на корінні деревостани, проведення робіт на радіоактивно забруднених лісових територіях, спрямованих на реабілітацію лісів, здійснення постійного радіологічного моніторингу, створення та вирощування стійких до екстремальних природних умов Степу лісових біогеоценозів з врахуванням необхідності переведення господарювання на ландшафтно-екологічні принципи; покращення наукового та кадрового забезпечення розвитку лісового господарства; вдосконалення системи лісовпорядкування, інвентаризації і моніторингу лісів на основі геоінформаційних технологій; вдосконалення системи інформаційного забезпечення галузі та впровадження інформаційних технологій у лісове господарство; посилення функцій і ролі Державної лісової охорони (служби), прийняття Положення про Державну лісову охорону (службу); розвиток лісової інфраструктури (дороги, мости, підпірні стінки, гідротехнічні споруди тощо).
4. Ефективне використання лісових ресурсів передбачає: запровадження реалізації заготовленої деревини на конкурсних засадах через аукціони і торги для формування прозорого ринку деревини; створення конкурентних засад формування послуг лісовому господарству приватними підприємствами і підприємцями; визначення заготівлі деревини як кінцевої фази ведення лісового господарства; поступову реструктуризацію лісогосподарських підприємств шляхом відокремлення і створення деревообробних державних підприємств (філій) та реалізація їм деревини на ринкових умовах, враховуючи особливості природних зон; впровадження системи контролю (сертифікатів) походження лісопродукції для забезпечення захисту ринку від незаконно отриманої деревини; гармонізацію національних стандартів у сфері лісового господарства з відповідними міжнародними стандартами. 5. Міжнародна співпраця. Участь України у міжнародних процесах щодо збереження і захисту лісів передбачає: забезпечення виконання міжнародних зобов'язань України щодо лісів; участь у роботі міжнародних лісівничих організацій; вивчення нових технологій і методів організації та ведення лісового господарства; розширення співпраці між науковими і освітніми організаціями, проведення спільних наукових досліджень; обмін експертами, вченими, спеціалістами, стажерами, а також делегаціями в наукових і навчальних цілях та з метою ознайомлення; обмін інформаційними матеріалами; регіональна прикордонна співпраця з метою координації дій щодо обмеження чисельності шкідників лісу, наслідків стихійних лих і лісових пожеж; участь у міжнародних конгресах, конференціях, виставках. Треба зазначити типові елементи промислової політики, які доцільно започаткувати і розширити в Україні. Основні з них: - законодавче прийняття стратегічних, рішень щодо розвитку структурної переорієнтації промисловості, забезпечення контролю за ключовими галузями, внутрішнім ринком та інвестиціями; - використання фінансової підтримки вітчизняного виробництва; - формування зовнішньоекономічної політики у відповідності з національними інтересами, розробка і реалізація інноваційно-інвестиційних проектів; - формування сітки фінансових інститутів господарського спрямування ринкового типу; - державна підтримка вітчизняного бізнесу виробництва та ринку. Дослідження і розробка пропозицій щодо структурної перебудови лісового комплексу мають велике значення бо проблему задоволення попиту держави і окремих громадян на деревину та продукцію на деревяній основі за умов нестачі власної сировини можна поставити на друге місце після вирішення проблем забезпечення енергоносіями та газом. На особливу увагу в цьому аналізі заслуговують обсяги лісового господарства і лісозаготівель які мають тенденцію до зниження. Це пояснюється стабілізацією обсягів садіння лісу лісозаготівель та інших робіт що дає підстави в цілому трактувати цей стан як грубу стратегічну помилку. Іншим незадовільним показником є незначні обсяги виробництва засобів виробництва для лісових галузей, що призвело до недостатнього технологічного рівня виконання робіт і до зниження якості продукції та ефективності.
Терором і одні, й другі, примушували українців покидати рідні землі і виїжджати в совітську Україну. Комуністична влада в Україні не тільки не стала в обороні своїх братів на землях українського Закерзення, але ще й допомагала польським шовіністам ширити терор. На захист безборонного населення стала єдина, але могутня сила — Українська Повстанська Армія. Мирон Мицьо стає зв’язковим станиці ОУН—УПА в рідному селі. За німецької окупації він зібрав і надійно замаґазинував цілий арсенал зброї — більше десятка німецьких гвинтівок, кулемет МҐ-42, тисячі набоїв, десятки гранат, пістолет, два далековиди. Все це багатство хлопець передав наприкінці літа сорок п’ятого новоствореній сотні УПА Дідика. Сам вступив до районної СБ в 4-ому районі на Лемківщині. Але цьому передував рейд куреня УПА Прута — Павла Вацика із Заріччя Надвірнянського району. Славний курінний провів своїх звитяжних вояків Дрогобиччиною, Лемківщиною, Перемищиною, Словаччиною й Закарпаттям, наводячи жах на банди енкавидистів і польських комуністів. Рейд повстанського куреня аж із Чорного лісу на Станіславщині мав величезний вплив на молодь, яка масово зголошувалась до УПА
1. Інформаційні ресурси України
2. Водні шляхи та повітряний транспорт України
4. Інтеграція України до ЄС. Шляхи і перспективи розвитку
5. Місце України в світовому сільському господарстві. Шляхи переходу до ринкової економіки
10. Банківська система України: становлення та шляхи розвитку
11. Екологія України. Проблеми. Географія. Шляхи рішення
12. Інвестиційний клімат України: проблеми та шляхи їх подолання
14. Атомна енергетика України і РПС
15. ПОДАТКИ ТА ПОДАТКОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ
16. Конституционный Суд Украины (Конституційний Суд України)
17. Політичні права і свободи громадян України
18. Гетьмансьтво України: Іван Мазепа (Гетманство Украины. Иван Мазепа)
19. Вплив моральних якостей вчителів на процес формування майбутніх громадян України
20. Значення харчової промисловостi у соцiальному та економiчному розвитку України
21. Iсторія виникнення та становлення державності України: 20 ст
25. Період гетьманщини України
26. Центральна Рада і пролетаріат України
27. Воєнні дії на території України 1914-1916 рр.
28. Закон України Про зовнішньоекономічну діяльність
29. Основні засади зовнішньоекономічної політики України
30. Економічне районування України
31. Порівняльна характеристика система освіти України та Південної Кореї
32. Основні напрямки зовнішньої політики України
33. Господарське право України
34. Конституційний суд України
37. Шляхи формування правової держави в Україні
41. Місцеві бюджети України: становлення, роль в соціально-економічному розвитку регіонів
42. Управління фінансами України
43. Історія розвитку садово-паркового мистецтва на території України
44. Організаційна система управління природокористуванням України
47. Міжнародний ринок туристичних послуг України
48. Машинобудівний комплекс України
49. Розвиток та розміщення хімічної промисловості України
50. Соціально-економічні риси та особливості розвитку економіки України на сучасному етапі
51. Розміщення і розвиток автомобільної промисловості України
53. Органи внутрішніх справ України
57. Інформаційна політика України
58. Конституційні засади виконавчої влади України
61. Розвиток та розміщення залізничного транспорту України
62. Дохристиянські вірування слов’ян на теренах України
63. Хімічна промисловість України
64. Чорна i кольорова металургія України
65. Населення України, його динаміка, структура та особливості розміщиння
66. Законодавство України про військову службу
67. Діяльність уряду України в галузі екології
68. Гетьманство України: Богдан Ххмельницький
69. Легка промисловість України укр
73. М.О. Скрипник - видатний діяч України
75. Аналіз журналістських розслідувань на матерілах газети "Голос України"
76. Ліквідність банківської системи України
79. Порівняльний внвліз діяльності страхових компаній на ринку України
80. Ринок цінних паперів України
82. Сучасна банківська система України та її роль у сучасній економіці країни
83. Фондова біржа і її роль у розвитку фінансового ринку України
84. Формування бюджетів фондів соціального страхування України
85. Функції Національного банку України
89. Негативні фактори, що впливають на населення України
90. Стійкість до голодування і активність АДГ у Drosophila melanogaster із природних популяцій України
91. Геоботанічне районування України
92. Орендні відносини в сільському господарстві України. Проблеми і перспективи розвитку
93. Особливості вирощування кореневласних саджанців обліпихи в умовах правобережного лісостепу України
94. Проблеми та перспективи розвитку агропромислового комплексу України
95. Сучасний стан сільского господарства України
97. Облік і контроль в органах Пенсійного фонду України: теорія та практика
98. Проблеми діловодства на сторінках журналу "Кадровик України"