![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Законодательство и право
Право
Гетьман Іван Мазепа та його державотворчість |
Київський національний університет імені Тараса Шевченка РЕФЕРАТ З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ “ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ УКРАЇНИ”НА ТЕМУ: “ Гетьман Іван Мазепа та його державотворчість ” Виконав Кураєв О.В. 2001 рік ПЛАН І. Діяльність гетьмана Івана Мазепи ІІ. Державотворчість у діяльності Івана Мазепи III. Боротьба за відновлення незалежності України VI. Наслідки діяльності Івана Мазепи “Особа Мазепи ще чекає безсторонньої історії, яка б змалювала його не під впливом погляду вибаченого в першій половині XVIII ст.” – писав 1860 року М. Костомаров. Минуло 140 років, але Мазепа залишається найбільш загадковою і неоднозначною особою в українській історіографіі. У праці “Іван Мазепа” В. Шевчук зазначив, що в історичній літературі існує три погляди на гетьмана Мазепу: патріотичний, антипатріотичний та псевдооб’єктивний (С.5). Традиційно у російській та радянській історіографії діяльність гетьмана змальовувалася у найчорніших барвах, а “мазепинець” слугувало синонімом зрадника і ворога до появи “петлюровця” і “бандеровця”. Костомаров, хоча й писав, що “Він хотів незалежності й свободи своєї батьківщини ”, але у своїй монографії розтрощив “Мазепу і мазепінців&quo ; На противагу російській, в українській історіографії Мазепу було реабілітовано і навіть у деяких працях створено образ національного героя – борця за Незалежність України, видатного діяча, який найвищою метою ставив добробут населення України, але відповідь на питання хто він, герой чи зрадник залишається відкритим. Між тим Мазепа є найбільш значущою після Богдана Хмельницького особою в історії України у Нову добу. Цей реферат є ще однією спробою оцінити події кінця XVII – початку XVIII сторічь і дати відповідь на питання, якими ж були мотиви і наслідки діяльності Івана Степановича Мазепи. За “Енциклопедією Українознавства”, Іван Мазепа народився 20 березня 1639 року (щоправда, Ілько Борщак вважав, що ця подія сталася близько 1640 року, а Д. Дорошенко навіть раніше:1629 – 1632). Батько майбутнього гетьмана Степан-Адам (? - 1665) з 1654 року був білоцерківським отаманом, з 1662 – чернігівським підчашим. Мати – Марина, - із шляхетського роду Мокієвських, - ігуменія Києво-Печерського Вознесенського (1686 - 1707) та Глухівського (з 1688) жіночих монастирів (В. Шевчук “Козацька Держава” – С. 168). Сам Іван Мазепа вірогідно навчався в Київській Академії, хоча можливо в єзуїтській колегії у Варшаві чи Полоцьку. Був покойовим короля Яна Казиміра. У 1656 – 1659 роках продовжував навчання в Німеччині, Італії, Франції та Нідерландах (тож розмовляв польською, латинською, італійською, німецькою, трохи французькою і татарською). Повернувшись до короля, знову ніс службу покойового дворянина, виконував дипломатичні доручення, зокрема возив листи до Виговського і Ю. Хмельницького, клейноди до П. Тетері. У 1663 Мазепа несподіванно залишив королівську службу і з’явивися у Чернигові, де після смерті батька обійняв посаду черніговського підчашого. Чому так сталося? Версій багато: від амурних пригод до королівської немилості, але, здається, жодний дослідник не висловив думку про те, що І.
Мазепа сплановано повернувся на Батьківщину, щоб зробити свій внесок у розбудову Української Держави. (Метафоричний степовий кінь з “Історії Русів”, до якого буцімто прив’язали майбутнього гетьмана виглядає в цьому контексті правдоподібніше.) Та в будь-якому випадку, молода людина із освітою та здібностями І. Мазепи не могла залишитися непоміченою у тогочасній Руській землі. Одружившись з донькою генерального обозного Семена Половця, Мазепа спочатку служив ротмістром надвірної хоругві П. Дорошенка, а згодом і генеральним осавулом. Та доля не була схильною до П. Дорошенка, і, переконавшись, що справу патрона програно, Мазепа перейшов на бік Самойловича, “відверто переказавши у Москві всі його турецько-татарські зносини”. (Цей момент уникають змальовувати у своїх працях І. Борщак та В.Шевчук, адже він не вписується до портрету Мазепи-лицаря, однак для Мазепи така модель поведінки є характерною, що побачимо пізніше). Знайдобилося 8 років (1674 – 1682), щоб молодий дипломат знову став генеральним осавулом, але на цьому він вже не зупинився, і у 1687 на Коломацькій раді, яка принесла князю Голіцину 10 000 червонців, Мазепу було обрано гетьманом. “Гетьман повинен діяти так, щоб сприяти цілям та намірам царя”, - ці слова І. Мазепи можуть характеризувати його діяльність на посаді гетьмана майже протягом всього терміну перебування. Коломацькі статті ще більше, ніж попередні, обмежили автономію гетьманщини: побори відтепер мали надходити до царської скарбниці, а вже звідти розподілятися на 30 000 реєстрових козаків; гетьман вже не в змозі без царського відома змінювати своєї старшини; на території України вводилися російські гроші (чехи); заохочувалися мішані шлюби. Повна покірність І. Мазепи може бути виправданою негативним досвідом попередніх гетьманів, які намагалися проводити більш жорстку лінію у відносинах із північним володарем. Може, навіть скластися враження, що гетьман справді вирішив віддано служити царю, тим більше, що царські накази не завжди стояли у протиріччі до особистих прагнень І. Мазепи: побудова фортець на річці Самарі давала йому змогу присмирити запорожців; захоплення Правобережної України і арешт Палія поставило його гетьманом обох берегів; російсько-турецько війна 1695 – 1699 років піднесли його авторитет та робили незамінним Петру І; російські війська страхували його від повстань на кшталт Петрикового; довіра царя – від заколотів старшини. Міцна підтримка Москви - найкраща запорука його правління, і він вірно відпрацьовував свій хліб (князівство Святої Римської Імперії, перший орден св. Андрія Первозваного, найбільші в україні маєтки), посилаючи козаків на будівництва і війни, виконуючи всі московські постанови по утриманню російського війська, обмеженню української економічної та політичної свободи. У 1689 році Мазепа знову успішно змінив ворожі табори. Софія разом з Галіцином тонули, натомість підіймався енергійний Петро. Іван Степанович не лише реабілітував себе в очах нової влади, - адже був ставлеником Галіцина.- але й перетворився на вірного прибічника молодого царя.
Аналізуючи події 1687 – 1708 років, важко побачити свідоме державотворення у внутрішній або зовнішній політиці І. Мазепи. Створення ним бунчукового товариства та інші заходи щодо укріплення старшинського стану могли мати за мету утворення потужного державотворницького прошарку, але вірогідно лише копіювали бачене ним у Речі Посполита становище шляхти. Придушення повстань Петрика і Палія могли бути викликані розумінням їх слабкості та неминучості краху (хоча, за підтримки гетьмана, хто зна), але напевно були продиктовані мотивами боротьби за владу. Покірність у впровадженні антиукраїнських заходів може бути трактована як мудрість, а може – як слабкість і байдужість до долі посполитів. Але усе разом показує відсутність бодай інтенцій до унезалежнення країни. Пр Незадоволення народу московськими порядками перекинулося і на козацьке військо. Відомо щонайменше десять сутичок між козацькими загонами і московськими військами. Найкривавіша розігралася у місті Пскові. Сотня козаків хотіли закупити фураж у місцевого населення і розрахуватися “чехами”, які отримували від царського уряду за службу. Проте московські люди відмовились приймати “чехи”. Козаки звернулись до московського управителя тих земель, мотивуючи, що є закони, як постановив сам уряд самодержавної Москви. Але і тут їм було відмовлено. Тоді козацький загін відмовився підчинятися московському командуванню. У відповідь проти них було вислано стрілецький полк. Сорок козаків було втоплено або вбито, у решти забрали зброю і коней. Козаки скаржилися на це самому Шереметьєву, але він нічого не зробив. Більше того звинуватив у всьому самих козаків. З того часу у листах Мазепи до царя постійно бачимо неприязне ставлення. Мазепа не виступав відкрито проти царської волі, але й вже не підкорявся їй так, як раніше. Зростало незадоволення і на Січі. Запорожці прямо відмовились приймати присягу на вірність цареві, поки не буде знесено всіх фортець навколо Січі. Більше того в одному із листів до гетьмана була пряма погроза піти на Батурин і вбити гетьмана за те, що він підтримує Москву. У 1700 році Петро І розпочинає похід на північ проти Швеції. Гетьман знарядив військо під командуванням полтавського полковника Іскри, та приходить новий наказ, в якому Петро вимагає, щоб Мазепа особисто очолив десяти тисячне козацьке військо. Як тільки гетьман зібрав військо приходить ще один наказ від Петра – не йти зовсім, бо Петро не зміг організувати належної підтримки московськими військами, а кинути саме козацьке військо проти шведів цар не наважився. Але все таки через місяць Петро збирає армію і знову кличе Мазепу, але вже з дванадцяти тисячами козаків. Поки козацьке військо дійшло до Нарви, Карл маючи двадцять тисяч війська розбив вісімдесят тисяч московського війська. Наказним козацького війська був Обидовський. Коли він привів козаків на північ, йому нічого не залишалося, як зимувати там і чекати поки Петро збере нові сили. Не маючи ніякої підтримки з боку царського уряду і місцевого населення, козаки дуже важко переносили це зимування. Почалося масове дезертирство.
Найбльшого розквту запорзька держава сягнула в час гетьманування Богдана Хмельницького, який перетворив Сч на центр визвольного руху всього укранського народу. Здобувши ряд перемог уклавши угоди з основними противниками кримським ханством, Польщею та Молдавю, вн утвердив снування укрансько запорзько держави. Однак його останнй договр з Москвою, ратифкований у березн 1654 р., став початком руйнування та остаточного знищення козацтва. Навть пдписавши псля того ряд угод з кранами Захдно ґвропи (в тому числ Швецю), Хмельницький не змг зберегти незалежност Украни. Московська держава почала проводити свою полтику русифкац, заколотв проти укранських гетьманв (¶вана Виговського, Юря Хмельницького та н.), знищення козацтва. Спроба вдновити державнсть Украни була здйснена ¶ваном Мазепою, але псля поразки ця надя була втрачена. У перод, вдомий в стор пд назвою Руни, козаки з Лвобережно Украни, де почастшали арешти козацько старшини винищення рядових козакв, вткали на Правобережну Украну та Слобожанщину, але ц земл у 40-х роках 18 ст. за Блгородським договором перейшли до Рос
1. Гетьман Іван Мазепа - державний та політичний діяч України
2. Принципи побудови нового Плану рахунків та його узгодженість з фінансовою звітністю
3. Товарознавча характеристика вітчизняного шампанського та його конкурентоспроможність
4. Кирило Розумовський та його меценатська діяльність
5. Особливості гігієнічного масажу та необхідність його застосування
9. М. Бойчук та його концепція розвитку українського мистецтва.
10. Процес управління та його основні стадії
12. Інтрузивний магматизм та його продукти
13. Етикет та його національні особливості
14. Світовий фінансовий ринок та його економічний зміст
15. Столипін та його аграрна реформа в Україні
16. Кошторис та собівартість продукції
18. Зміст права на фірмове найменування та його охорона
20. Поняття адміністративного права та його місце у правовій системі держави
21. Поняття права природокористування та його види
25. М.В. Ломоносов та його вклад в розвиток хімічної науки, фізики та техніки
26. Проголошення незалежності України та розгортання державотворчих процесів на початку 1990-х років
27. Утворення та діяльність українських політичних партій у Наддніпрянській Україні на початку ХХ ст.
28. Романтизм та його значення в мистецтві
29. Джек Керуак та його найвідоміший роман "На дорозі"
30. Специфіка англійського реалізму та його втілення в творчості Чарльза Діккенса
31. Аналіз епічного твору: І.П. Котляревський та його поема "Енеїда"
32. Формування асортименту ниток в умовах ринку та їх якість
33. Метод векторів та його застосування
36. Прогнозування природного розродження та його оптимізація у вагітних з оперованою маткою
37. Вплив емоційного стресу на церебральну нейродинаміку та варіабельність серцевого ритму щурів
41. Властивості алюмінію та його сплавів
43. Становище болгарської діаспори в Україні та діяльність болгарських товариств
44. Гіперзвук та його властивості
45. Інтуїтивізм Анрі Бергсона та його послідовників
46. Громадянський фінансовий контроль та його значення
47. Ринок капіталів та його роль у розвитку економіки України
48. Окиснювальне старіння пива та його стабілізація
49. Антропогенний фактор та його вплив на організм людини
50. Монетаризм та його сучасне застосування
51. Основи проектного аналізу та його використання на практиці
52. Виробництво та його роль в житті суспільства
53. Методи фінансового аналізу та його спеціальні прийоми
57. Кредитний ризик комерційного банку та шляхи його оптимізації
58. Кредитний ризик комерційного банку та шляхи його мiнiмiзацiЇ
59. Поліграфічна промисловість України. II роль та перспективи розвитку
60. Макросередовище організації і необхідність його вивчення і врахування в стратегії розвитку
61. Сутність та зміст сучасного менеджменту
62. Суспільна свідомість та її структура
64. Малий бізнес та проблеми його розвитку в Україні
65. Підвищення ефективності використання ОВФ в часі і вплив його на господарську діяльність підприємства
66. Сутність витрат та методи їх зниження
67. Економічна сутність основних фондів підприємства та шляхи їх відтворення
68. Використання та облік вексельного обігу в Україні, його контроль, значения в діяльності підрпиємства
69. АПК, його галузева структура і необхідність формування
73. Освоєння космосу: історія та сучасність
74. Кредитний ризик комерційного банку та способи його мінімізації
75. Монетарний режим таргетування обмінного курсу - сутність та зміст
76. Недержавне соціальне страхування: сутність, організація, проблеми та перспективи розвитку в Україні
77. Позичковий капітал підприємства, його ознаки та складові
78. Правові засади банківської діяльності. Банківська діяльність та банківські операції
79. Сутність кредиту і його роль в світовій практиці
80. Еколого-ценотичні особливості та представленість родини бобових у флорі України
81. Вплив прийомів догляду на ріст, продуктивність та урожайність кукурудзи на зерно
83. Економічна ефективність рослинницьких галузей та шляхи її підвищення
84. Ресурси аграрного підприємства та ефективність їх використання
90. Облік основних засобів та шляхи його вдосконалення в умовах переходу до ринкової економіки
91. Правове регулювання бухгалтерського обліку та особливості його організації в бюджетних установах
92. Собівартість продукції та шляхи її зменшення
93. Сутність експортного та бюджетного відшкодування ПДВ
94. Ввод автомобілів до експлуатації та приведення їх у готовність до використання за призначенням
95. Промисловість Чернівецької області та розвиток сфери обслуговування
96. Вугільна промисловість Украни. Основні проблеми та перспективи розвитку
97. Актуальність вирішення трудових спорів та основні напрямки реформування законодавства у цій сфері
98. Законність та правопорядок
99. Комунальні проблеми. Сутність проблеми вивезення сміття та її правове підґрунтя