![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Справедливість як ціннісна основа права |
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ ВІДКРИТИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ „УКРАЇНА” РЕФЕРАТ З ФІЛОСОФІЇ ПРАВА на тему: Справедливість як ціннісна основа права Виконав: студент ІV курсу факультету „Правознавство” Полтавського інституту економіки і права Красій Артур Вячеславович Викладач: Мусієнко Вікторія Вікторівна Лубни 2008 На всіх етапах свого історичного буття людина прагнула осмислити, зрозуміти, осягнути саму себе, світ навколо себе, себе у світі й світ у собі. В цьому аспекті не є винятком і світ права. Людство здавна цікавлять природа й сутність людських взаємовідносин, норм, правил, які визначають їх особливості. Предметом людського осмислення завжди були поняття «рівність», «свобода», «справедливість», «закон», зміст яких проливає світло на специфіку природи права, його онтологічні засади, цінності та значимість у житті людини і суспільства. Цими проблемами переймається і філософія права з її постійним пошуком істини про право. Філософсько-правова проблематика привертала до себе увагу мислителів ще давнього світу. Геракліт, Демокріт, Фукідід і Гіппій, Антіфонт і Алкадімант, Епікур та багато інших неодноразово звертались до проблем свободи, права, закону. Щоправда, тривалий час питання права, праворозуміння розглядалися фрагментарно як окремі аспекти більш загальних тем. І лише згодом вони стали самостійними об'єктами дослідження, здебільшого як вчення про природне право. І тільки наприкінці XVIII ст. завдяки ініціативі німецького юриста Г. Гуго з'явилося в науковому вжитку поняття «філософія права». Оскільки воно прижилося в юридичній науці, то й сама філософія права вважалась її складовою. На думку Гуго, юриспруденція повинна охоплювати юридичну догматику, філософію права й історію права. Філософія права, згідно з його розумінням, є «частиною метафізики голої можливості (цензура й апологетика позитивного права за принципами чистого розуму), частиною політики доцільності певного правоположення (оцінка технічної і прагматичної доцільності за емпіричними даними юридичної антропології)». Розробляючи філософську частину вчення про право, Гуго заперечував основні ідеї метафізичного вчення про право Канта, під впливом якого він перебував. Філософія, історія права в його інтерпретації є антираціоналістичними, позитивістськими, спрямованими проти природно-правових ідей розумного права. Самостійною філософською дисципліною філософія права стала завдяки зусиллям Гегеля, який у 1820 р. видав знамениту «Філософію права», що дотепер не втратила своєї значущості. Наука про право, за Гегелем, є частиною філософії. Тому вона мусить розвинути із поняття ідею, що репрезентує розум предмета, або спостерігати власний іманентний розвиток самого предмета. Звідси випливає й визначення предмета філософії права: «Філософська наука про право має своїм предметом ідею права - поняття права і його реалізацію». Гегель ставить перед філософією права завдання осягнути думки, що покладені в основу права, «осягнути те, що є, оскільки те, що є, є розум». Тобто його тлумачення предмета філософії права зумовлено його ж ідеями про тотожність мислення і буття, розумного і дійсного.
Філософське праворозуміння справило відчутний вплив як на окремі філософсько-правові підходи і концепції, так і на юридичну науку загалом. З іншого боку, юриспруденція, юридичні теоретичні положення про право, проблеми його становлення, удосконалення і розвитку визначають вектори філософських досліджень правової тематики. Подібним взаємовпливом і взаємодією філософії та юриспруденції відзначаються майже всі сучасні підходи до права незалежно від системи, до якої вони належать, - юридичної науки чи філософії. Оскільки філософсько-правові концепції XX ст. розвиваються зусиллями філософів і юристів, це зумовлює певну розбіжність між ними щодо розуміння предмета, цілей і завдань філософії права. Так, серед загальних проблем теорії права німецького правознавця А. Кауфмана перебувають такі питання, як людина у праві, право як міра влади, співвідношення природного права і правового позитивізму, права і моралі, подолання правового релятивізму, онтологічна структура права тощо. Французький професор права Г. Шварц-Ліберман фон Валендорф вбачає сенс філософії права в аксіологічному підході до позитивного права оскільки філософія, на його думку, за своєю суттю є встановленням ієрархії цінностей щодо навколишнього світу. Австрійський дослідник Г. Луф як основні проблеми філософії права виокремлює: поняття і сутність права, джерела права, дію права, співвідношення права і моралі, природне право, справедливість тощо. Іспанські правознавці П. Бельда і Х.Ф. Лорка-Наваретт, вказуючи на важливість дослідження сутності права, особливу увагу звертають на необхідність аналізу принципів природного права, що зумовлені природою людини, та на з'ясування зв'язку природного права з позитивним. У філософсько-правовій концепції німецького мислителя К. Роде філософія права, за своєю суттю, постає як історія філософії права, в якій він виокремлює три основні етапи: філософію права античності, християнську філософію права і філософію права Нового часу - від Макіавеллі до сучасних авторів. У контексті екзистенційного підходу до права (В. Майхофер, Е. Фехнер, К. Коссіо) основне завдання філософії права полягає в розумінні й тлумаченні права як екзистенційного явища, в його розрізненні й співвідношенні з офіційним законом (позитивним правом). У цьому аспекті екзистенційне право постає як справжнє (автентичне) право (як вияв «справжнього існування», екзистенції), а закон (позитивне право) - як щось несправжнє, відчужене від людини, а отже, як таке, що суперечить його екзистенційній сутності, як знеособлена об'єктивована форма вияву «недійсного існування». У неопозитивістській концепції (О. Вайнбергер, П. Колер, П. Штрассер та ін.) філософія права охоплює аналіз структурних проблем права, загальні юридичні поняття й основні теоретичні проблеми правової науки, теорію справедливості та юридичне вчення про методи. З точки зору представників неотомізму (Ж. Маритен, Ж. Дабен, Й. Месснер) філософія права має вивчати природне право, яке онтологічно притаманне людині з часів її творення Богом, тобто яке походить від вічного закону, що є джерелом усіх інших законів і загальним законом світобуття.
Природне право розглядається ними як ідеальний порядок людських дій, а тому йому мусить відповідати позитивне право і його застосування на практиці. Отже, предметну сферу сучасної філософії права визначають проблеми природи і сутності права, його специфіка та особливості, співвідношення права з іншими соціальними нормами, питання сенсу, місця і значення права в системі філософського вчення про світ, людину, форми і норми соціального життя, про методи пізнання, систему цінностей тощо. Буття права передбачає й охоплює правову визначеність й упорядкованість світу людського буття, праворозуміння і правовий підхід до основних відносин, форм, інститутів і установ у суспільному житті людей. Тому предметна сфера філософії права традиційно охоплює й проблеми філософії держави. Держава як відомо, встановлює, підтримує і втілює в життя норми права, забезпечує їх загальнообов'язковість можливістю застосування відповідного державного примусу. Щоправда, сфера філософського правоаналізу не обмежується лише законодавчою та правозахисною діяльністю держави. До філософсько-правового інтересу належать такі проблеми, як право і держава, людина - суспільство - держава, правові форми реалізації функцій держави, держава як правовий інститут, нація - право - держава, правова держава як реалізація ідей домінування права тощо. Основний сенс предметного калейдоскопа філософії права формулюють як проблему розрізнення і співвідношення права та закону. Вона репрезентує предметну сферу і теоретичний простір, у межах якого вся проблематика праворозуміння (від поняття права до правового розуміння закону і держави) може бути адекватно осмислена і розгорнута у філософське вчення. Проблема розрізнення і співвідношення права і закону має визначальне значення для будь-якого теоретично послідовного праворозуміння. В онтологічному аспекті розрізнення права і закону (у різних його варіантах), дає змогу розкрити об'єктивні сутнісні особливості права, наявність яких у законі дає змогу охарактеризувати його як правове явище - як явище, що відповідає сутності права, як зовнішній вияв і реалізація правової сутності. У теоретико-пізнавальному аспекті ця концепція постає необхідною гносеологічною моделлю теоретичного осягнення знань та істини про закон у формі певного поняття права. В аксіологічному аспекті вона розкриває об'єктивну природу і специфіку цінностей права, що як особлива форма належного, мета і ціннісне начало визначає ціннісно-правове значення конкретного закону і держави. Отже, концепція розрізнення права і закону забезпечує процес переходу від простого, буденного розуміння права як суб'єктивної владної данності у формі закону до істинного знання про право, його об'єктивні особливості, природу й сутність та адекватні й неадекватні форми його вияву, і на цій підставі окреслює предметну сферу філософії права. Як самостійна теоретична загальнонаукова дисципліна (подібно до теорії держави і права, соціології права, історії правових і політичних вчень тощо) філософія права виконує певні загальнонаукові функції методологічного, гносеологічного, аксіологічного характеру.
Я певний, що ще не одному ввижається сполох, марш-маневри, бої, балки, яруги, ліси, Дніпро, хатина на постою, привітні селянські обличчя. Стільки небезпек! Проте вони завжди стушовувалися перед другим, значно міцнішим почуттям — перебуванням на рідній землі в безпосередньому постійному дотикові з народом, що свою частку повинностей виконував охоче й цілком безкорисно й тим, так би мовити, підпирав, благословляв… Особисто в мене він сполучається ще з придбанням сили друзів, бо ці відношення, що в мене завязалися з Зимопоходниками, у звичайні рямки вкласти неможливо. Армія придбала кадр, що, безумовно, при певних умовах, зможе бути основою правдивої військової сили; лише заздрість може не оцінити проробленої нашим козацтвом праці та не оцінити її для нашого діла. І треба бути справедливим — вже сьогодня все, що є в Українстві живого й лицарського, оцінило цю епопею, до щасливого виконання якої прислужилася й безмірна віра козацтва в Божу справедливість — і тішиться, а значить і поділяє, з нами разом, що доля усміхнулася нам, прислужившися нашій національній справі в такій виключній ситуації
2. Основы права (вопросы к зачету)
3. Основы права
4. Основы права
5. Необережність як форма вини
9. Основы права
10. Основы права
12. Шикана як особливий вид зловживання правом
13. Чинники, що впливають на дальність і якість радіохвиль
14. Ліворукість як педагогічна проблема в початкових класах
15. Особистість як предмет дослідження педагогіки і психології
16. Масова свідомість як складова суспільної свідомості
17. Свідомість як філософська проблема
18. Бідність – як глобальна проблема людства
19. Активна діяльність як об’єкт вивчення філософії
20. Закон як джерело екологічного права
21. Циклічність як загальна форма економічної динаміки
25. Основы государственного права Российской Федерации
26. Правовая основа российского рынка вторичных авторских прав
27. Основы экологического права
28. Основы международного права
30. Конституционные основы защиты трудовых и социальных прав
31. Фінансово-правові основи страхування
33. Политико-правовые основы Всеобщей Декарации прав человека
34. Основы государства и права для абитуриентов МГЮА
35. Комічне як соціокультурна реальність
36. Правові засади банківської діяльності. Банківська діяльність та банківські операції
37. Покритонасінні, або Квіткові як вищий етап еволюції наземних рослин
41. Злочинні посягання на власність банків і застосування норм кримінального права для їх припинення
42. Інформаційно-правові основи забезпечення безпеки мореплавства
43. Международно-правовые основы авторского права
45. Основи господарського права
46. Основи муніципального права України
47. Основи теорії держави і права
48. Основи цивільного права України
49. Основы административного права
50. Основы государственного права
53. Основы и истоки семейного права
57. Основы предпринимательского права
59. Основы судопроизводства в гражданском праве
60. Основы трудового права в Республики Узбекистан
61. Основы уголовно-процессуального права
62. Основы хозяйственного процессуального права
63. Основы экологического права в Узбекистане
64. Поняття, сутність і зміст права
65. Право собственности как основа предпринимательства
66. Правові основи надання та виплати соціальних допомог сім’ям з дітьми в Україні
67. Правові основи підприємницької діяльності
73. Відповідальність в конституційному праві
74. Відповідальність у міжнародному праві
75. ОУН і УПА як історична реальність суспільно - політичного життя України
76. Експертиза творів скульптури, що становлять художню цінність
77. Сутність багаторівневого (мережевого) маркетингу як бізнесової концепції
80. Взаємодія національних правових систем як принцип міжнародного приватного права
81. Україна, як суб’єкт міжнародного економічного права
82. IАЕМ-контролiнг, як основа стратегiчного планування облiку i аналiзу розвитку пiдприємства
83. Інтелектуальна власність та авторське право
84. Праця як основа життєдіяльності та провідний чинник виробництва
89. Соціальний захист прав дітей, як складова діяльності соціального педагога
90. Недосконалість демократії як механізму суспільного вибору
91. Якість та контроль якості продукції
92. Психологія свідомості. Питання про природу душі: душа як особлива сутність
93. Сумісна діяльність психолога та логопеда при роботі з дітьми логопедичних груп
94. Християнство як ціннісний чинник соціокультурного процесу доби Середньовіччя
95. Суспільство як цілісна соціальна система
96. Вади деревини та їх вплив на її якість
97. Моральні основи особистості й визнання суспільством її достоїнства та права на захист
98. Якісна і кількісна оцінка податкових ризиків у сфері справляння податків (ПДВ)
99. Макроекономічні показники і пропорції, як основа державного регулювання економіки