![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Экономика и Финансы
Международные экономические и валютно-кредитные отношения
Вексель та його функції у міжнародних розрахунках |
Міністерство освіти і науки України Національний університет харчових технологій Кафедра менеджменту зовнішньоекономічної діяльності Контрольна робота з дисципліни: «Міжнародні розрахунково-кредитні та валютні операції» Вексель та його функції у міжнародних розрахунках Виконала: студентка 6 курсу (з.ф.н.) спеціальність МЗЕД Вишняк Антоніна Перевірив: Викладач Тюха Ірина Володимирівна Київ – 2009 Зміст Теоретичне питання 5 Теоретичне питання 21 Задачі Список використаної літератури Теоретичне питання 5 Вексель та його функції у міжнародних розрахунках Банківський вексель — вексель, виставлений банкоматом даної країни на свого іноземного кореспондента. Придбавши такий вексель у національних банків, боржники (імпортери) пересилають його кредиторам (експортерам), погасивши в такий спосіб свої боргові зобов’язання. Вексельна форма міжнародних розрахунків передбачає використання векселя — простого чи переказного. Простий вексель (боргове зобов’язання) — це безумовне письмове зобов’язання однієї особи перед іншою виплатити певній особі за наказом векселедавця чи пред’явника обумовлену суму грошей на вимогу або на фіксовану дату, або на визначений момент у майбутньому. Переказний вексель — це безумовний письмовий наказ, адресований однією особою (векселедавцем) іншій особі (платникові) і підписаний особою, яка видала вексель про виплату на вимогу або на певну дату суми грошей третьому учасникові (одержувачу) за його наказом, або пред’явникові. У вексельній угоді беруть участь три сторони: векселедавець (трасант) — особа, яка виписує вексель і дає наказ про його оплату; платник за векселем (трасат) — особа, якій адресований наказ про оплату векселя; одержувач грошей за векселем (бенефіціар) — особа, яка виставляє вексель до оплати й отримує гроші за векселем. Основну відповідальність за оплату векселя несе трасат, який через акцепт векселя підтверджує свої зобов’язання щодо його оплати. Разом з ним несуть солідарну відповідальність (крім особливих випадків) й інші учасники угоди — векселедавець і особи, які в процесі обігу векселя дістали право користування ним за допомогою передавального напису. Загальна схема розрахунків за векселем така. Трасант розплачується векселем з одержувачем грошей (бенефіціаром). Останній виставляє вексель платникові (трасату) для акцепту. Акцептуючи вексель, трасат визнає його законним і підтверджує свої зобов’язання щодо оплати векселя. У разі неоплати векселя трасатом цей вексель буде пред’явлений векселедавцю. Бувають випадки, коли векселедавець одночасно є й одержувачем грошей за векселем. У такому разі текст векселя такий: «Заплатіть мені або за моїм наказом». У сучасній господарській практиці порівняно з XІX і початком XX ст. сфера використання переказних векселів як платіжного засобу значно звузилася. Головна сфера його використання сьогодні — зовнішня торгівля. Тут вексель має ряд важливих переваг, будучи інструментом кредитування і засібом урегулювання боргів. Він дозволяє примирити інтереси покупця і продавця. Так, покупець, видавши вексель, отримує відстрочку платежу і може мобілізувати необхідну суму, реалізувавши куплений товар.
З іншого боку, продавець, отримавши вексель як оплату за відвантажений товар, має можливість або зберігати його до закінчення строку, або заплатити цим векселем своїм контрагентам за поставку товару, або продати вексель банку й отримати за ним суму достроково з відрахуванням певного відсотка (дисконту). Вексель може бути оплачений на вимогу або після пред’явлення. Але у багатьох векселях зазначається, що оплата здійснюється через днів після пред’явлення. Пред’явлення в такому разі є моментом звернення до платника для акцептування векселя. Можливий варіант, коли оплата векселя передбачається через певну кількість днів після його складання. Вексель може бути іменним («Платіть»), ордерним («Платіть або за його наказом») і пред’явленим («Платіть пред’явнику»). Ордерний вексель передбачає можливість передавання права на отримання грошей за векселем іншій особі за допомогою передавального напису (індосаменту). Відмінності простого векселя від переказного: це не наказ, а зобов’язання платити; векселедавець і платник — одна особа; простий вексель не потребує акцепту. Особливим різновидом переказного векселя є банкнота, випущена центральним банком. Вексельна операція не обов’язково пов’язана з банком, можлива пряма оплата векселя боржником кредитору. Однак у банківській справі вексель відіграє особливо важливу роль. Кожна позика, видана банком, документується борговим зобов’язанням (векселем), де вказані умови погашення кредиту. Таке боргове зобов’язання є головним юридичним свідченням боргу. Поняття векселя Щодо визначення поняття векселя, то спочатку у Проекті було запропоноване таке визначення векселю (ст. 185 першого варіанту): “Векселем визнається цінний папір, що посвідчує нічим не обумовлене зобов’язання векселедавця (простий вексель) або іншого зазначеного у векселі платника (переказний вексель) виплатити з настанням передбаченого строку певну суму володільцеві векселя (векселеутримувачу)” - це визначення є не зовсім вірним щодо переказного векселю. Адже неакцептований переказний вексель не посвідчує зобов’язання платника сплатити грошову суму. Він містить адресований платнику наказ сплатити, але поки платник не акцептує вексель, у платника не виникає “нічим не обумовленого обов’язку сплатити”. У другому читанні було запропоновано інше поняття векселю (ст. 186): “Вексель – борговий цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедавця).” - остання редакція дефініції векселя, запропонована у другому читанні також не є правильною. Вона охоплює лише прості векселі, і таким чином не включає до поняття векселя переказні векселі. Таке визначення не зовсім відповідає Конвенції про Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі. Адже базовою для поняття векселю є конструкція переказного векселя, а переказний вексель, як правило, передбачає що платником є не векселедавець. Змістом переказного векселю, у першу чергу, є не зобов’язання векселедавця сплатити визначену суму, а безумовний наказ сплатити визначену суму грошей (a u co di io al order o pay a de ermi a e sum of mo ey) адресований векселедавцем (drawer) платнику (drawee), при чому платником, як правило, є не векселедавець, а інша особа.
Треба значити що така ж помилка допущена у існуючій дефініції векселя у Законі України “Про цінні папери і фондову біржу” (ст. 21), де зазначено: “Вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю)”. Очевидно, що більш правильним, було б, у відповідності до міжнародно-правових зобов’язань України за Женевськими вексельними конвенціями, визначити вексель відповідно до Уніфікованого закону про переказний та простий вексель. Таблиця 1. Реквізити переказного векселя відповідно до Уніфікованого закону про переказний та простий вексель Переказний вексель містить: A bill of excha ge co ai s: 1. Назву &quo ;переказний вексель&quo ;, яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; 1. he erm 'bill of excha ge' i ser ed i he body of he i s rume a d expressed i he la guage employed i drawi g up he i s rume ; 2. Безумовний наказ сплатити визначену суму грошей; 2. A u co di io al order o pay a de ermi a e sum of mo ey; 3. Найменування особи, яка повинна платити (трасат); 3. he ame of he perso who is o pay (drawee); 4. Зазначення строку платежу; 4. A s a eme of he ime of payme ; 5. Зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; 5. A s a eme of he place where payme is o be made; 6. Найменування особи, якій або за наказом якої повинен бути здійснений платіж; 6. he ame of he perso o whom or o whose order payme is o be made; 7. Зазначення дати і місця, де виданий вексель; 7. A s a eme of he da e a d of he place where he bill is issued; 8. Підпис особи, яка видає вексель (трасант). 8. he sig a ure of he perso who issues he bill (drawer). Джерело: Таблиця 2. Реквізити простого векселя відповідно до Уніфікованого закону про переказний та простий вексель Простий вексель містить: A promissory o e co ai s: 1. Назву &quo ;простий вексель&quo ;, яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; 1. he erm 'promissory o e' i ser ed i he body of he i s rume a d expressed i he la guage employed i drawi g up he i s rume ; 2. Безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей; 2. A u co di io al promise o pay a de ermi a e sum of mo ey; 3. Зазначення строку платежу; 3. A s a eme of he ime of payme 4. Зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; 4. A s a eme of he place where payme is o be made 5. Найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж; 5. he ame of he perso o whom or o whose order payme is o be made; 6. Зазначення дати і місця, де складений простий вексель; 6. A s a eme of he da e a d of he place where he promissory o e is issued; 7. Підпис особи, яка видає документ (векселедавець). 7. he sig a ure of he perso who issues he i s rume (maker). Джерело: Питання щодо визначення кола суб’єктів, які мають вексельну правоздатність є дискусійнім в українському праві. Адже ні Женевська конвенція, ні прийняте на її виконання Положення про переказний і простий вексель, не визначають коло осіб, які мають вексельну правоздатність.
Надзвичайно корисні для вивчення історії спецслужб періоду Директорії УНР документи знайдені у фонді Генштабу Армії УНР [73]. Насамперед це добірка, у якій ідеться про поточну роботу військової дипломатії й військової розвідки УНР. Серед документів військової розвідки містяться матеріали про організаційно-штатний устрій її центрального апарату і спецпідрозділів частин і з'єднань армії, про структуру й конкретні акції Інформаційного бюро Генштабу, інструкції для військової розвідки та контррозвідки, дані про їх спеціальний навчальний заклад тощо [74]. Документи військових фондів дали можливість побачити еволюцію, розвиток організаційних форм, методів роботи, нормативної бази діяльності військових спецслужб України, зіткнення різних поглядів щодо їх розбудови, поточні проблеми та пошук шляхів їх вирішення. У 1921 р. центром організації збройної боротьби за національну державність на теренах України став Партизансько-Повстанський Штаб Головної Команди військ УНР в екзилі. Матеріалів про його функціонування виявлено і використано досить багато
1. Міжнародні розрахунки у зовнішньоекономічній діяльності
3. Міжнародні валютні ринки та їх функції
4. Міжнародні кредитні розрахунки та валютні операції
5. Транснаціональні корпорації та їх роль в сучасних міжнародних економічних відносинах
9. Національне та міжнародне право
10. Поняття адміністративного права та його місце у правовій системі держави
11. Міжнародне право феодальної та рабовласницької доби
14. Аналіз міжнародних економічних відносин України, Угорщини, Франції та Бразилії
15. Інформаційна складова іміджу держави на міжнародній арені, на прикладі України та США
16. Міжнародна організація праці та її вплив на розвиток соціально-трудових відносин
17. Міжнародний поділ праці та міжнародна спеціалізація виробництва
18. Міжнародні економічні організації та їх роль в інтернаціоналізації виробництва
19. Міжнародні фінансово-кредитні організації та їх аналіз
25. Аналіз та дослідження стану міжнародного туризму і розробка проектних рішень
26. Грошовий ринок та Міжнародний валютний фонд
27. Мале підприємництво і його роль у реформуванні економіки та зміцненні місцевих бюджетів
28. Декабристський рух та його поширення на Україні
29. Сутність і види міжнародної міграції робочої сили
30. Процес управління та його основні стадії
31. Поняття, предмет і система міжнародного приватного права
33. Ринок цінних паперів та його роль у суспільному відтворенні
34. Стан співробітництва України з Міжнародним валютним фондом
35. Роль міжнародних організацій системи ООН в управлінні економічною політикою
36. Українська преса Північної Буковини та Закарпаття в міжвоєнний період
37. Агресивність у підлітків та її вплив на міжособові стосунки
41. Світовий фінансовий ринок та його економічний зміст
42. Аналіз ефективності і активності фінансових операцій ВАТ "Міжнародний комерційний банк"
44. Здоров’я та його складові. Фізичне здоров’я людини
45. Столипін та його аграрна реформа в Україні
47. Міжнародні стандарти у сфері управління документацією
48. Принципи побудови нового Плану рахунків та його узгодженість з фінансовою звітністю
49. Аудит ефективності діяльності комерційних банків за міжнародними стандартами
51. Звільнення від покарання та його відбування за Кримінальним правом України
52. Кримінальний аборт та його судово-медична експертиза
53. Міжнародно-правова відповідальність за екологічні правопорушення
57. Право водокористування та його види
58. Правонаступництво в міжнародному праві
59. Принцип розподілу влад та його впровадження в Україні
60. Система міжнародного приватного права
61. Вирішення суперечок у міжнародному праві
62. Структура, семантика та словотворчі функції дієслів з германськими дієслівними префіксами
63. Гетьман Пилип Орлик та його конституція
64. Імператор Олександр Другий та його реформи
65. Італія, Франція, Іспанія та США у міжвоєнний період
66. Міжнародні відносини у другой половині 80-х—90-тих рр.
67. Расизм та його прояви на сучасному етапі
68. Франція в системі міжнародних відносин часів Людовіка ХI
69. Романтизм та його значення в мистецтві
73. Монолог і його функції в трагедії В. Шекспіра "Гамлет, принц Датський"
74. Види попиту. Поняття товару та його суть
75. Методологічні основи міжнародного маркетингу
77. Особливості сегментації міжнародних цільових ринків
78. Сутність маркетингу та його сучасна концепція
79. Товарознавча характеристика вітчизняного шампанського та його конкурентоспроможність
81. Молекулярні механізми реалізації нейротропної дії вітаміну РР та його біологічно активних похідних
84. Вплив митно-тарифного регулювання на розвиток міжнародної торгівлі
85. Діяльність міжнародних економічних організацій в Україні
90. Міжнародна міграція капіталу
91. Міжнародна технічна допомога
92. Міжнародна торгівля фінансовими інструментами
93. Міжнародна фінансово-інвестиційна діяльність
94. Міжнародне співробітництво у боротьбі зі злочинністю
96. Міжнародний досвід регулювання соціально-трудових відносин
97. Міжнародний кредит у світовій економіці