![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Законодательство и право
Право
Засоби цивільно-правового захисту права власності |
ЗМІСТ Вступ-2 РОЗДІЛ І. Право власності вУкраїні-22 1.1 Поняття та форми власності-8 1.2 Об’єкти і суб’єкти права власності-17 1.3 Здійснення права власності-22 Розділ ІІ. Засоби цивільно-правового захисту права власності-75 2.1 Речево-правовий захист прав власності-45 2.1.1 Загальна характеристика-25 2.1.2 Віндикаційний позов-38 2.1.3 Негаторний позов-45 2.2 Зобов'язально-правовий захист права власності-57 2.3 Інші засоби цивільно-правового захисту прав власності.-75 Висновки-77 Список використаних джерел-82 Вступ Нині в Україні триває процес корінних змін у системі відносин власності, заміни командно-адміністративних засад в управлінні економікою на ринкові методи, які покликані забезпечити власність усіх форм власності і господарювання. Відносини власності — основна рушійна сила розвитку економіки у будь-якому суспільстві. Від рівня правової урегульованості відносин власності багато в чому залежить успіх ринкових реформ в Україні. Інститут права власності, складовою частиною якого є також норми про захист права власності, — центральний інститут у цивільному праві, що також перебуває в стадії активного формування. Правові засади нового інституту права власності, започатковані Законом України &quo ;Про власність&quo ;, прийнятим 7 лютого 1991 р. Значення цього Закону важко переоцінити, адже його положення стали правовою основою прийняття низки надзвичайно важливих для суспільства законів ринкової орієнтації, зокрема Земельного кодексу України, Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України та законів України &quo ;Про приватизацію державного житлового фонду&quo ;, &quo ;Про Приватизацію державного майна&quo ;. Норми, що регулюють статику відносин власності в їх позитивному стані, звичайно мають визначальне значення в інституті Права власності. Однак, без надійних захисних механізмів, без ефективних засобів захисту прав власників взагалі неможливе функціонування інституту права власності та реальне здійснення власниками належного їм суб'єктивного права власності. Права суб'єктів цивільних правовідносин повинні не лише проголошуватися, а й захищатися державою у разі їх порушення. Такою є і вимога Конституції України, яка проголошує принцип захисту прав і свобод громадянина судом (ст. 55). Проте, як свідчить аналіз правозастосовної практики, ще існує чимало прогалин у регулюванні відносин у сфері захисту Права власності і труднощів у застосуванні чинного законодавства при розгляді справ даної категорії судами загальної юрисдикції та арбітражними судами. Конструктивну роль у підвищенні ефективності механізмів захисту права власності має відіграти Юридична цивілістична наука. Забезпечення рівних умов захисту прав усіх власників — складова частина правових засад права власності в Українській державі. Разом з тим це означає, що такі конституційні положення мають бути враховані в усіх законодавчих та нормативно-правових актах, які тією чи іншою мірою спрямовані на формування системи захисту права власності. Не менш важливими для формування інституту права власності та захисту прав власників є положення інших розділів Конституції України.
Серед них насамперед такі норми: &quo ;Ніхто не може бути протиправне позбавлений права власності&quo ; (ст. 41); &quo ;Право власності є непорушним&quo ; (ст. -11), &quo ;Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості&quo ; або &quo ;з наступним повним відшкодуванням їх вартості. —лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану&quo ; (ст. 41); &quo ;Конфіскація може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом&quo ; (ст. 41); виключно законами України визначається &quo ;правовий режим власності&quo ; (ст. 92). РОЗДІЛ І. Право власності вУкраїні 1.1 Поняття та форми власності Радикальні економічні і політичні перетворення в суверенних державах мають на меті побудувати нову модель господарської системи. ЇЇ фундамент складають різноманітні форми власності відповідних суб’єктів, їх рівноправність і змагальність. Надзвичайно важливим елементом нового господарського механізму є ринок, який повинен перетворитися в поєднанні з державним регулюванням в активний інструмент, що сприяв би ефективній діяльності учасників суспільного виробництва. Серед основоположних нормативних актів, які складатимуть основу нової господарської системи, що передбачають нову систему видів і форм власності, яка відображає плюралізм відносин власності. В основу законодавчих актів, що регулюють товарно грошові відносини з механізмом вільного ціноутворення при економічній самостійності, рівноправності і конкуренції суб’єктів господарювання, покладено концепції і програми переходу України до ринкової економіки. Законодавчі акти повинні створити рівні правові умови для діяльності товаровиробників незалежно від форм власності, передбачити організаційні форми здійснення ними підприємницької діяльності. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. Право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.
Право власності в Україні охороняється законом: Держава забезпечує стабільність правовідносин власності. Кожен громадянин в Україні має право володіти, користуватися і розпоряджатися майном особисто або спільно з іншими. Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Всі форми власності є рівноправними. Україна створює рівні умови для розвитку всіх форм власності та їх захисту. Праця громадян є основою створення і примноження їх власності. Громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом. Право колективної власності виникає на підставі: добровільного об'єднання майна громадян і юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств і об'єднань; передачі державних підприємств в оренду; викупу колективами трудящих державного майна; перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства; безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу, державних субсидій; пожертвувань організацій і громадян, інших цивільно-правових угод. У колективну власність можуть бути передані землі колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, землі садівницьких товариств - за рішенням загальних зборів цих підприємств, кооперативів, товариств. До державної власності в Україні належать загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність). Майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання, крім випадків, передбачених законодавством України. Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать закону та цілям діяльності підприємства. До права повного господарського відання застосовуються правила про право власності, якщо інше не встановлено законодавчими актами України. У разі прийняття державним органом, уповноваженим управляти державним майном, рішення про реорганізацію або ліквідацію державного підприємства, трудовий колектив має право вимагати передачі підприємства в оренду або перетворення його в інше підприємство, засноване на колективній власності. Якщо порушено провадження у справі про банкрутство державного підприємства, його трудовий колектив має право вимагати передачі підприємства йому в оренду або перетворення його в інше підприємство, засноване на колективній власності, за умови прийняття на себе боргів підприємства-боржника і згоди кредиторів. Спори, що виникають між державним органом і трудовим колективом, вирішуються державним арбітражним судом. Прибуток, що залишається у державного підприємства після сплати податків та інших платежів у бюджет (чистий прибуток), надходить у розпорядження трудового колективу підприємства.
Бльша частина цих будинкв не мала каналзац, хнй розмр був удвч менший, нж розмри будинкв росян. Села корнних мешканцв часто руйнувалися за наказом московського уряду, х змушували пережджати до бльших поселень, у яких м було дуже складно чи неможливо прогодувати себеP22. Вд забруднення довклля та фнансових проблем страждали передовсм корнн народи. Через те, що росяни намагались добути з тундри й тайги максимальну кльксть нафти, газу, лсоматералв хутра, нтереси мсцевих мешканцв були на останньому мсц. У 1990-х роках мсцев мешканц Сибру намагалися знову заявити про сво право на землю, виходячи на демонстрац та обираючи свох депутатв. ·хн голоси були заглушен в Москв какофоню конкуруючих нтересв. Ц справи спливли на поверхню в посткомунстичн часи, але в середин 1980-х рокв вони лежали теж майже на поверхн, Распутн, як письменник, близький до земл, повинен був це усвдомлювати. Однак у його книгах нема слду захисту корнного населення. Також Распутн не згаду про права власност: вн вважа таким, що не потребу доказв, твердження про те, що багатства Сибру належить росянам, чи це будуть Немцов Чубайс у Москв, чи люди, як вн сам, у ¶ркутську
2. Цивільно-правова відповідальність за порушення лісового законодавства
3. Цивільно-правове регулювання договору банківського рахунку
5. Цивільно-правовий статус релігійних організацій в Україні
9. Захист прав інтелектуальної власності
10. Міжнародно-правовий механізм захисту прав і свобод людини і громадянина
12. Международно-правовая охрана прав на "Промышленную собственность" (Контрольная)
13. Правовое государство. Права и свободы человека и гражданина
14. Загальні питання права власності у відносинах з іноземцями за законодавством України
15. Право власності на землю в Запорозьській Січі
16. Правовая природа прав доверительного управляющего по договору доверительного управления имуществом
18. Застосування засобів індивідуального захисту
20. Актуальні проблеми правового захисту суб’єктів господарювання
21. Гражданско-правовая защита права собственности на землю
25. Право власності
26. Право власності на житло за новим ЦК
28. Право власності у зарубіжних країнах
29. Правове забезпечення інтелектуальної власності
30. Правовое регулирование права интеллектуальной собственности на международном уровне
31. Судова влада в Україні: захист прав громадян, чи дискредитація системи правосуддя
32. Судовий захист прав та свобод людини і громадянина у сфері виконавчої влади
33. Захист прав споживачів в Україні та система розподілу товарів
34. Соціально-правовий захист дітей-біженців
35. Зміст права власності на природні ресурси
37. Административно-правовой статус гражданина как субъекта административного права
41. Правовые системы современности. Мусульманское право
42. ПРАВОВОЕ ПОЛОЖЕНИЕ ЮРИДИЕСКИХ ЛИЦ В МЕЖДУНАРОДНОМ ЧАСТНОМ ПРАВЕ
44. Римское право, его значение в истории правового развития человечества и в современной юриспруденции
45. Понятие права и признаки правового государства
46. Теория государства и права. Правовой статус личности
47. Общепризнанные принципы и нормы международного права как составная часть правовой системы России
48. Гражданско-правовые способы защиты прав
49. Концепции правовой государственности и возрожденное естественное право
50. Правовая основа российского рынка вторичных авторских прав
52. Правовое государство и права и свободы человека
53. Застава у цивільному праві
57. Правонарушения в сфере защиты прав потребителей: гражданско-правовой аспект
58. Ограничение прав работодателя межденародно-правовыми актами о труде
59. Формирование древнеегипетского права: у истоков древнейшей правовой традиции
61. Приоритет прав человека в правовом государстве
62. Политико-правовые основы Всеобщей Декарации прав человека
63. Правила определения гражданской сделки как торговой и правовые последствия такой классификации
65. Право как механизм функционирования правового государства
66. Правовое положение физических лиц по римскому праву
68. Особисті немайнові права за новим Цивільним кодексом
69. Принципи цивільного процесуального права
73. Правовое государство: смысловые грани доктрины (из истории философии права)
74. Вимірювальні прилади та засоби захисту
75. Розвиток системи цивільного захисту
76. Адмнистративно-правовые нормы в современном российском праве
77. Гражданско-правовая защита авторских прав
78. Гражданско-правовая защита авторских прав
79. Гражданско-правовое положение унитарного предприятия основанного на праве хозяйственного ведения
80. Гражданско-правовые способы защиты вещных прав
81. Гражданско-правовые способы защиты права собственности и иных вещных прав
83. Институт омбудсмена - защитника прав и свобод человека в историко-правовом аспекте
84. Международно-правовая охрана смежных прав
85. Международно-правовой документ о правах и свободах человека и гражданина
89. Общая характеристика и место вещно-правовых исков в системе способов защиты вещных прав
90. Объекты патентного права, условия предоставления правовой охраны
91. Оптовая купля-продажа в современном российском гражданском праве: приоритеты правового регулирования
92. Основні права та свободи людини, механізми та методи їх захисту
93. Особенности правового регулирования защиты прав продавца
94. Особенности правового статуса женщин, детей, рабов и душевнобольных по римскому праву
95. Политическая и правовая мысль о происхождении государства и права
96. Понятие авторских и смежных прав, их правовая защита
97. Понятие права в общесоциальном смысле. Правовой статус личности
98. Поняття зобов`язання в римському цивільному праві і його види
99. Поняття сторін у цивільному процесі та їх процесуальні права і обов’язки