![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Экономика и Финансы
Международные экономические и валютно-кредитные отношения
Економічний потенціал національної економіки |
ЗМІСТВСТУП РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЕКОНОМІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ ДЕРЖАВИ 1.1 Сутність та особливості фінансового потенціалу держави 1.2 Літературні джерела щодо визначення економічного потенціалу країни 1.3 Економічний потенціал національної економіки України РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ТА АНАЛІЗ ЕКОНОМІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ НАЦІОНАЛЬНИХ ЕКОНОМІК 2.1 Економічний потенціал США 2.2 Економічний потенціал ЄС 2.3 Принципи побудови національних економік в Східній і Південно-східній Азії РОЗДІЛ 3. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ЕКОНОМКИ УКРАЇНИ 3.1 Аналіз соціально-економічного потенціалу України 3.2 Перспективи національного економічного потенціалу України ВИСНОВКИ СПИСОК ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ ВСТУП Сучасний стан економіки України характеризується значним руйнуванням основних елементів економічного потенціалу. Нераціональне використання природних ресурсів, відсутність належної соціальної політики, несформованість умов для науково-технічного розвитку країни, непродумане використання механізмів, методів та організаційних форм залучення робочої сили до системи господарських відносин призвели до фактичного розпаду продуктивних сил, не забезпечення належного відтворення їх елементів. Недосконала політика використання економічного потенціалу України не тільки не сприяє позитивному розвитку економічних процесів, а й виступає як самостійний чинник поглиблення кризи. Таким чином, нині існує необхідність дослідження проблем, пов’язаних із впливом економічного потенціалу та процесу його використання на розвиток економічної системи, її окремих підсистем та елементів. Серед робіт вітчизняних учених щодо дослідження економічного потенціалу є праці таких економістів, як А.Задоя, О.Левченка, І.Лукінова, С.Мочерного та інших. Крім того, аналізу природного потенціалу присвячені праці В.Іваницького, Л.Руденка, С.Лісовицького, трудового потенціалу – В.Врублевського, М.Кіма, С.Трубича, С.Пирожкова, проблем інформації та інформаційного потенціалу – В.Вовка, О.Горбатюка, Є.Панченка, Е.Семенюка, І.Толішка, інтелектуального капіталу та потенціалу – І.Каленюк, А.Чухна, науково-технічного – Ю.Васильчука, Є.Ростова, А.Філіпенка, А.Фукса. Серед російських вчених аналізом деяких аспектів економічного потенціалу та його елементів займалися такі вчені, як П. Ігнатовский, А.Панкратов, зокрема дослідженням природного потенціалу - Б.Бабаєв, Ю.Дмитревский, В.Ланцов, Т.Хачатуров; трудового потенціалу – А.Панкратов, Ю.Дмитревский, Н.Шляпіна, Г.Сергєєва, М.Гольдин; науково-технічного В.Будавея, С.Хейман та інші. Поміж західних вчених, які значною мірою орієнтуються на вивчення факторів економічного зростання: Р.Барро, Г.Беккер, П.Дуглас, Ч.Коба, Н.Калдор, П.Ромер, Р.Солоу та інші. Проте не всі аспекти сутності економічного потенціалу, його окремих сторін та їх використання висвітлені з достатньою ступінню глибини. Найменш дослідженим є, зокрема, політекономічний контекст такого потенціалу, його основних елементів. Це зумовило вибір теми дисертаційного дослідження та його структуру. Метою дослідження є розкриття сутності економічного потенціалу, визначення його внутрішньої структури, шляхів комплексного використання та вдосконалення наявного економічного потенціалу і його нарощування у майбутньому.
Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання наступних завдань: з’ясувати основні методологічні принципи дослідження сутності економічного потенціалу; комплексно проаналізувати структуру економічного потенціалу, дати політекономічну характеристику окремих його елементів; розкрити механізм використання економічного потенціалу України; вивчити й узагальнити теорію і практику світового досвіду щодо визначення та використання економічного потенціалу і обґрунтувати шляхи вдосконалення використання економічного потенціалу України та його відтворення в головних елементах. Об’єктом дослідження є процес формування, відтворення та використання економічного потенціалу країни. Предмет дослідження - сутність, структура та механізм використання економічного потенціалу України. Теоретичну і методологічну основу дослідження становить діалектичний метод пізнання, зокрема, такі його елементи, як принцип суперечності, системно-структурний підхід, принцип історизму. Під час написання роботи також були використані деякі статистичні методи порівняльного аналізу, зокрема порівняння в динаміці, табличне і графічне представлення даних. За допомогою методу аналогії досліджено досвід використання економічного потенціалу в інших країнах. РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЕКОНОМІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ ДЕРЖАВИ 1.1 Сутність та особливості фінансового потенціалу держави Перебудова системи економічних відносин на сучасному етапі розвитку економіки України закономірно викликає інтерес до питань стратегічного планування економічного розвитку, прогнозування можливого ефекту від здійснюваних заходів залучення фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення сталого економічного розвитку. Саме фінанси, фінансові ресурси, фінансові потоки займають центральне місце в цій проблемі. Економічна реформа надала фінансовим ресурсам принципово новий статус – вони перейшли у сферу автономного функціонування в приватних інтересах досить обмеженого кола груп господарюючих суб’єктів. У зв’язку з цим постає фактично нова проблема – визначення фінансового потенціалу держави як джерела економічного зростання. Однак вирішення даного питання неможливе без чіткого визначення категорій „потенціал&quo ; і „фінансовий потенціал&quo ;. Проблема визначення сутності потенціалу, його оцінки в цілому не є новою для вітчизняної науки. Середина минулого століття відзначалася сплеском наукових досліджень із вказаної проблематики, внаслідок чого сформувалася ресурсна концепція потенціалу. На початку ХХІ століття пройшла нова хвиля публікацій, присвячених проблематиці потенціалу, серед них праці О. Євдокимова, Н. Колеснікової, В. Кунцевич, О. Мізіної, С. Онишко, Т. Паєнтко та інших. Однак більшість досліджень спрямована на потенціал (у тому числі фінансовий) підприємств, у той час як питання формування фінансового потенціалу держави залишаються малодослідженими. Аналіз накопиченого теоретичного матеріалу з проблеми, що розглядається, поряд із важливістю її дослідження, засвідчив багатовимірність відмінностей у підходах до визначення змісту, сутності та структури одного із важливих понять економічної науки, зокрема потенціалу .
Особливого розвитку набули уявлення про економічний потенціал країни, виробничий, ринковий та економічний потенціал підприємств, що формують важливе теоретичне підґрунтя й для визначення поняття „фінансовий потенціал держави&quo ;. Водночас визнання того, що категорія „потенціал&quo ; становить одну із основних категорій економічної науки, не дає достатніх підстав стверджувати, що наукова думка одностайна щодо сутності, різновидів, оцінки ролі та меж доцільності її використання під час розв’язання проблем економічного розвитку. Це зумовлює потреба знову повернутися до вирішальних сутнісних ознак цієї категорії для того, щоб у подальшому віднайти її адекватне функціональне призначення. Термін „потенціал&quo ; латинського походження і тлумачиться як „міць, сила&quo ;. У загальному значенні зміст цього терміна розкривається як ступінь потужності в якому-небудь відношенні, сукупності засобів, необхідних для чого-небудь . Таке трактування є досить широким, а тому не здатне досконало розкрити сутність ні потенціалу підприємства, ні потенціалу держави. У зв’язку з цим необхідно уточнити стосовно якості засобів, взаємозв’язків між ними, а особливо – мети, задля якої ці засоби об’єднані, виходячи із трактування потенціалу, що нам пропонує Велика радянська енциклопедія, а саме: засоби, джерела наявні та ті, які можуть бути мобілізовані, введені в дію та використані для досягнення певної мети, здійснення плану, вирішення будь-якого завдання . Позитивним у такому визначенні є акцент на тому, що потенціал – це не тільки наявні засоби, але й можливості їхньої мобілізації. Тому подібне трактування можна розглядати як вихідну точку для визначення сутності фінансового потенціалу держави. Поняття „потенціал&quo ; використовується для оцінки як окремих властивостей об’єкта, так і сукупних. При цьому особливістю поняття „потенціал&quo ; є те, що його вимір складатиметься із ряду як чисельних (досить точних) оцінок, так і порівняльних прогнозних оцінок. Спроби вирішення проблеми оцінки потенціалу на рівні країни, галузі та підприємств призвели до появи різноманітних визначень, які досить повно розглянуті в роботі П. Фоміна та М. Старовойтова. Так, потенціал характеризують як засоби, запаси, джерела, що маються в наявності і здатні бути мобілізовані, приведені в дію, використані для досягнення визначених цілей, здійснення плану, вирішення якого-небудь завдання; можливості окремої особи, суспільства, держави у визначеній галузі . Проблематиці сутності потенціалу та його оцінці приділено багато уваги й у працях Н. Краснокутської, хоча вона зосереджує увагу на дослідженні лише потенціалу підприємства. Останній вона визначає як можливості системи ресурсів і компетенції підприємства створювати результат для зацікавлених осіб за допомогою реалізації бізнес-процесів . У такому трактуванні важливим є акцент на взаємодії системи ресурсного забезпечення та системи управління та наголос на тому, що тільки така взаємодія здатна створити результат для зацікавлених осіб. Таким чином, можна зробити висновок, що більшість підходів до визначення поняття „потенціал&quo ; базуються на ресурсній теорії, тобто аналізі та розробці рекомендацій щодо визначення потреби в певному складі ресурсів, ефективності процесу їхнього залучення та використання для досягнення поставленої мети – зміни якісного стану об’єкта дослідження.
Внутрішній відділ - таємні агентурні справи; створення апарату таємної агентури; викриття політичних злочинів та боротьба з ними; складання періодичних звітів та доповідей про внутрішнє становище на місцях на всій території перебування уряду та його органу; складання періодичних звітів та доповідей про діяльність політичної агентури. Є всі підстави вважати цей відділ контррозвідувальним підрозділом. 3. Закордонний відділ - справи закордонної агентури; складання періодичних звітів та доповідей за донесеннями закордонних агентів; складання звітів про діяльність українських політичних партій за кордоном та їх ставлення до влади УНР; передача внутрішньому відділу відомостей про іноземних політичних агентів, котрі виїжджають в Україну або до місця розташування уряду УНР; перевірка закордонних паспортів; справи політичних емігрантів. Цей відділ можна назвати розвідувальним. 4. Реєстраційний відділ - інструктування агентів (штатних - В.С.) щодо реєстрації державних злочинців і політично підозрілих осіб (реєстраційні, алфавітні, фотографічні картки і т.п.); видання окремих циркулярів ("обіжників") про розшук політичних злочинців; збирання про певних осіб та організації інформації політичного, персонального, громадського, національного, економічного та іншого характеру; загальна реєстрація всіх осіб, котрі активно проявили себе у справі відбудови УНР, а також її противників. 5
1. Конкурентоспроможність національної економіки і валютний курс: оцінка впливу, прогнозування динаміки
2. Транснаціональні корпорації та їх роль в сучасних міжнародних економічних відносинах
3. Технологічний проект овочевого цеху дієтичної їдальні на 82 місця
4. Технологічний розвиток і його закономірності
5. Економіко-правовий механізм стимулювання раціонального використання і охорони довкілля
9. Економічна оцінка природно-ресурсного потенціалу України
10. Науково-технічний потенціал України
11. Конкурентоспроможність національної економіки
13. Інституційні чинники розвитку національної економіки
14. Малий бізнес України в розвиткові національної економіки
15. Національні інтереси України і стратегічні орієнтири розвитку національної економіки
16. Фінансовий потенціал як складова економічного потенціалу підприємства
17. Світове господарство - глобальна географічна система та економіко-географічний вимір
18. Дії національно-визвольної війни та теріторії Дніпропетровського краю
19. Національна політика СРСР в роки перебудови
20. Українська національна революція 1649-1657рр
21. Внутрифирменное обучение как технология развития кадрового потенциала организации
25. Вимірювання національного обсягу виробництва і доходу
26. Економіка соціальної орієнтації та проблеми її формування в постсоціалістичних країнах
27. Національне багатство, прибуток
28. Подільский економічний район
29. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка
30. Генеза української національної мови
31. Романтичний ідеал національного визволення та свободи в pанній ліpиці Павла Тичини
32. Аналіз сучасних релігійних течій в світовій і національній практиці
33. Національна депозитарна система в Україні
36. Роль Національного банку України в обслуговуванні зовнішнього боргу
37. Функції Національного банку України
41. Економічний аналіз та фінансові показники підприємства
42. Соціально-економічний розвиток Австрії та Швейцарії
43. Формування та використання природоресурсного та трудового потенціалу Луганського регіону
44. Північно-Кавказький економічний район Росії
45. Регіональна економіка сільського господарства України
46. Регіональний розвиток центрально-українського економічного району
48. Завдання дисципліни РПС та регіональна економіка
50. Національне та міжнародне право
51. Політичні і національні звичаї та традиції України як фактори соціального регулювання
52. Державно-економічне регулювання виробничо-господарської діяльності видавництв
58. Культурно-національний рух в українських землях в XVI-XVII століттях
59. Національне відродження Болгарії наприкінці XVIII та в першій половині ХIX століття
60. Національний склад гірничопромислової буржуазії України в пореформений період
61. Національно визвольний рух в Індії
62. Національно-визвольна війна під керівництвом Богдана Хмельницького
63. Національно-визвольний рух в Царстві Польському
64. Національно-культурне відродження на західноукраїнських землях в кінці ХVІІІ – на початку ХХ ст.
65. Отаманщина, як явище у період української національно-визвольної революції 1917-1920 років
66. Політизація національного руху студентської молоді україни в роки першої російської революції
67. Політичний та економічний розвиток Македонії у 1990-2005 рр.
68. Політичний та економічний розвиток Румунії у 1990–2005 рр.
69. Політичний та економічний розвиток Угорщини у 1990–2005 рр.
73. Політичний устрій та соціально-економічний розвиток Київської Русі
74. Роль голоду в українській національно-визвольній революції ХVII ст.
75. Соціально-економічний розвиток білоруських земель у ІХ–ХІV століттях
76. Соціально-економічний розвиток Київської Русі
77. Соціально-економічний розвиток України у XVII ст.
78. Соціально-економічний розвиток українських земель у XIX ст.
79. Соціально-економічний розвиток Чехії та Словаччини у XVIII столітті
82. Українські землі у складі ВКЛ. Соціально-економічний розвиток Гетьманщини
83. Чеська національна меншина в Україні в 20-30-ті роки ХХ століття
84. Технологія варених ковбасних виробів на Сумському виробничому комбінаті міста Суми
85. Особливості національних кухонь різних країн світу на підприємствах ресторанного господарства
89. Економічний спад і нові правила маркетологів
90. Економічний розвиток нових індустріальних країн
91. Єдиний економічний простір як інтеграційне економічне угрупування
92. Напрями та проблеми інтеграції України у світовий економічний простір
93. Економічний розвиток Індії
94. Національні моделі корпоративного управління
95. Організаційно-економічний механізм управління процесами інноваційного розвитку
96. Трудовий потенціал промислового підприємства
97. Громадянська освіта та формування національної свідомості на уроках історії України
99. Основні методи національного виховання молоді, їх загальна характеристика
100. Розвивальний потенціал дидактичної гри у сучасній початковій школі