![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Экономика и Финансы
Банковское дело и кредитование
Портфель цінних паперів - сутність та функції |
Контрольна робота Банківські операції План 1. Портфель цінних паперів: сутність та функції 2. Інвестиційна політика як основа управління портфелем цінних паперів банку Список літератури 1. Портфель цінних паперів: сутність та функції Для забезпечення платежів та кредитів, прискорення й полегшення розрахунків, а також для застав на укладені угоди використовуються цінні папери. Цінні папери – це грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають відносини між особою, яка їх випустила, та їхнім власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам. Цінні папери об'єктивно необхідні, тому що вони: а) оперативно задовольняють потреби здійснення платежів; б) прискорюють і полегшують розрахунки між суб'єктами виробничо-комерційної діяльності; в) дають змогу вирішувати проблеми надійності гарантій у вигляді застав на укладені угоди тощо. Як кредитні знаряддя обігу цінні папери виступають знаками вартості, що виникають на основі кредиту й виконують дві функції: а) засобу обігу; б) засобу платежу. Вони не мають самостійної, внутрішньої вартості, тому що в них не втілено абстрактної суспільно необхідної праці, і виступають як знаки повноцінних грошей, їх представниками й замінниками в процесі обігу. Тобто цінні папери в такому розумінні наближаються до паперових грошей. Однак вони суттєво відрізняються від останніх, тому що слугують одночасно і знаками золота, й кредитними документами, що виражають відносини між кредиторами й позичальниками. Портфель цінних паперів – це сукупність придбаних (отриманих) банком сторонніх цінних паперів, право володіти, користуватися та розпоряджатися якими належить банкові. Відповідно до Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23 лютого 2006 року №3480-IV загальний балансовий портфель ЦП комерційного банку може включати такі ЦП, що емітовані резидентами та нерезидентами України і допущені до обігу на фондовому ринку України: 1. Акції дочірніх та асоційованих компаній. 2. Частки участі в господарських товариствах, що оформлені ЦП (крім акціонерних товариств). 3. Привілейовані акції акціонерних товариств закритого та відкритого типу. 4. Прості акції акціонерних товариств закритого та відкритого типу. 5. Облігації дочірніх та асоційованих компаній. 6. Облігації підприємств (суб'єктів господарської діяльності). 7. Ощадні сертифікати. 8. Облігації внутрішньої державної позики. 9. Цінні папери, що рефінансуються НБУ. 10. Векселі суб'єктів підприємницької діяльності. 11. Власні прості й привілейовані акції. Деривативи ЦП (ф'ючерси, форварди, опціони тощо) обліковуються поза балансом і тому не включаються до складу балансового портфеля ЦП КБ. Балансовий портфель ЦП КБ поділяється на портфель ЦП на продаж та портфель ЦП на інвестиції. Класифікаційні ознаки для віднесення цінних паперів до різних портфелів. Здатність дотримуватись наміру. Здатність – це наявність в банку реальної можливості виконати свій намір. На здатність впливають фактори: наявність ліквідних коштів, рівень достатності капіталу та платоспроможності, наявність ринку для ЦП.
Намір. Портфель на продаж: Групи ЦП, що придбані з метою подальшого перепродажу і отримання торгівельного доходу, як різниці між ціною продажу та його купівлі. Портфель інвестицій: Групи ЦП, придбані з метою їх утримання до настання строку їх погашення, та отримання дивідендів або % доходу. При здійсненні портфельних інвестицій ЦП обліковують за групами. Група цінних паперів – це ЦП однієї емісії одного емітента в одному портфелі банку (портфелі на продаж, або портфелі на інвестиції). Група може складатись з одного чи більшої кількості ЦП. Ознаки поділу портфеля цінних паперів КБ При класифікації груп ЦП здатність банку повинна виступати основним фактором, тобто при наявності в банківській установі наміру щодо ЦП, але відсутності реальної здатності до здійснення такого наміру, цінний папір повинен класифікуватись виходячи із здатності банку. При зміні внутрішніх чи зовнішніх умов господарювання банк може змінити свій намір щодо групи цінних паперів та перевести їх із портфеля на інвестиції до портфеля на продаж. До переліку таких умов відносяться: – наявність факторів значного погіршення стану кредитоспроможності емітента; – зміна режиму оподаткування, торговельного, процентного або дивідендного доходу; – значна структурна реорганізація банку (придбання іншого банку, злиття з іншим банком чи виділення самостійного банку); – застосування або зміна вимог нормативних актів щодо заборони або обмеження максимальної суми інвестицій комерційних банків у певні види цінних паперів; – значне збільшення нормативних значень коефіцієнтів платоспроможності і достатності капіталу, що спричиняє необхідність скорочення суми активів банку; – значне збільшення значень коефіцієнтів ризику, що використовуються щодо видів цінних паперів при розрахунку суми активів, зважених на ризик. При первісному віднесенні цінних паперів до портфелів банку за категоріями банки не повинні відносити папери до портфеля на інвестиції, якщо вони передбачають продати їх унаслідок: – зміни рівня ринкових ставок; – зміни рівня ліквідності банку (наприклад: відтоку депозитів, збільшення попиту на кредитному ринку, скорочення суми високоліквідних активів тощо); – зміни наявності й ступеня дохідності альтернативних інвестиційних проектів; – зміни строків і джерел фінансування активних операцій; – зміни валютного ризику. КБ не повинні проводити навмисну недостовірну класифікацію балансового портфеля ЦП, тобто відносити ті чи інші групи цінних паперів до невідповідних портфелів, оскільки це робить недостовірною звітність банку. КБ зобов'язані у момент придбання групи ЦП, а після цього – принаймні раз у квартал проводити вивчення та переоцінку своєї здатності продавати чи утримувати групи ЦП (портфель ЦП на продаж підлягає щомісячній перекваліфікації). Розрізняють два види переведення ЦП: – вільне переведення – це переведення групи ЦП з одного портфеля до іншого, що не вимагається від банку нормативними актами банківської діяльності, а здійснюється на підставі добровільного рішення керівництва комерційного банку. Існує тільки один варіант вільного переведення – з портфеля на продаж до портфеля на інвестиції до того, як мине календарний рік із моменту придбання цінного папера.
При прийнятті рішення про продаж групи цінних паперів, що знаходяться в портфелі на інвестиції, цінні папери продаються безпосередньо з такого портфеля впродовж місяця, а після закінчення цього строку виступають об'єктами примусового переведення; – примусове переведення – це переведення групи ЦП з одного портфеля до іншого, що вимагається від банку нормативними актами банківської діяльності. Існує два можливі варіанти примусового переведення – з портфеля на продаж до портфеля на інвестиції, якщо впродовж одного календарного року цінний папір не було продано, та переведення з портфеля, на інвестиції до портфеля на продаж, якщо впродовж одного календарного місяця з моменту прийняття рішення про продаж цінного папера його не було продано безпосередньо з портфеля на інвестиції. Допускаються лише такі варіанти переведення цінних паперів: Із портфеля на продаж до портфеля на інвестиції: – якщо керівництво банку змінило своє ставлення щодо напряму використання цінного папера і документально підтвердило це рішенням відповідного органу (вільне переведення); – якщо банк не зміг реалізувати цінний папір упродовж одного календарного року з моменту його віднесення до портфеля на продаж, крім тих цінних паперів, що повинні бути реалізовані банком як застава списаного безнадійного кредиту (примусове переведення). Із портфеля на інвестиції до портфеля на продаж: – якщо керівництво банку змінило своє рішення щодо напряму використання цінного папера і документально підтвердило це рішенням відповідного органу, при умові, що впродовж календарного місяця з моменту прийняття зазначеного вище рішення банк не зміг реалізувати цінний папір безпосередньо з портфеля на інвестиції (примусове переведення). Ця вимога поширюються також на вкладання капіталу в асоційовані та дочірні підприємства. При вільному та примусовому переведенні група цінних паперів може розбиватись на дві окремі групи на власний розсуд комерційного банку. Групи цінних паперів у портфелі банку обліковуються за ринковою ціною, що: а) склалась на активному ринку (його котирування); б) визначена розрахунковим шляхом на основі використання вимог Положення «Про порядок розрахунку резерву та відшкодування збитків комерційних банків від операцій з цінними паперами». Під активним ринком цінних паперів розуміють ринок, на якому існує можливість у будь-який час продати визначений цінний папір за ціною, що переважає на ньому під час виставлення цього цінного папера на продаж. Активність ринку щодо цінних паперів визначається виходячи з таких факторів: – на ринку діють банки, брокерські контори або інші установи, що забезпечують постійне котирування цін на продаж та на купівлю цього цінного папера; – різниця між цінами на купівлю та продаж, що пропонуються цими банками, брокерськими конторами або іншими установами, збігається із звичайною ціною на місцевому ринку цінних паперів; – випущено значний обсяг цінних паперів, тому виставлені на ринок партії цінних паперів значно не вплинуть на його ціну; – частина випуску, що знаходиться у банку-продавця цінного папера, досить обмежена, тому його виставлення повністю на продаж не зможе істотно вплинути на поточну ринкову вартість цінного папера.
З часом фольклористика ста самостйною наукою, формуться структура, розробляються методи дослдження. Зараз фольклористика це наука, що вивча закономрност та особливост розвитку фольклору, характер природу, сутнсть, тематику народнопоетично творчост, специфку та спльн риси з ншими видами мистецтва; особливост побутування та функцонування текств усно словесност на рзних етапах розвитку; жанрову систему поетику. Вдповдно до спецально поставлених перед цю наукою завдань фольклористика подляться на дв галуз: сторю фольклору та теорю фольклору. ¶сторя фольклору це галузь фольклористики, що вивча процес виникнення, розвиток, побутування, функцонування, трансформацю (деформацю) жанрв та жанрово системи у рзн сторичн пероди на рзних територях. ¶сторя фольклору вивча окрем народнопоетичн твори, продуктивн та непродуктивн пероди окремих жанрв, а також цлсну жанрово-поетичну систему в синхронному (горизонтальний зрз окремого сторичного пероду) та дахронному (вертикальний зрз сторичного розвитку) планах
1. Договір про управління цінними паперами та грошовими коштами
2. Діяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Павлоград Дніпропетровської області
4. Поняття та сутність ефективності управління
5. Сутність лідерства та управління
9. Економіко-математичні моделі управління інвестиційним портфелем
10. Управління системою маркетингової діяльності на підприємтсві
11. Аналіз та удосконалення оперативного управління
12. Ефективність управлінської діяльності і шляхи її формування
13. Методи управління підприємством
14. Поняття та сутність менеджменту
15. Рішення в системі управління
16. Сутність та зміст сучасного менеджменту
18. Управління контрактною діяльністю на підприємстві
19. Характеристика сутності та змісту класичної школи управління
20. Управління фінансами України
21. Організаційна система управління природокористуванням України
26. Бухгалтерський облік в системі управління господарською діяльністю
27. Управління утворенням прибутку підприємства
28. Ринок цінних паперів та перспективи розвитку в Україні
29. Державне управління природокористуванням і природоохороною в Україні
30. Адміністративно-правове забезпечення управління освітою і наукою
31. Кредитний ризик та методи управління ними
32. Механізм управління ризиками кредитування оборотних коштів підприємств
33. Монетарний режим таргетування обмінного курсу - сутність та зміст
34. Операції репо: сутність, зміст, техніка реалізації, огляд міжнародного досвіду
35. Проблеми українського ринку цінних паперів на сучасному етапі
36. Ринок цінних паперів та його роль у суспільному відтворенні
37. Сутність і значення соціального страхування
42. Інженерне управління у виробничих і обслуговуючих структурах сільськогосподарських товаровиробників
43. Управління ресурсоспоживанням та ресурсозбереженням в тваринництві
44. Наукові та прикладні основи охорони й управління родючістю солонцевих ґрунтів
45. Методи прийняття рішень у сфері управління нематеріальних активів
46. Сутність експортного та бюджетного відшкодування ПДВ
47. Удосконалення обліку аналізу і контролю в системі управління витратами торгового підприємства
48. Бойове застосування та управління діями аеромобільних підрозділів (частин, з’єднань)
49. Аналіз основних методів та заходів запобігання проявам корупції в системі державного управління
50. Державне управління і контроль у галузі вивчення використання та охорони надр
51. Державне управління і контроль у сфері поводження з відходами виробництва та споживання
57. Процесуальний порядок прийняття в депозит грошових сум і цінних паперів
59. Сутність демократії та її основні цінності
60. Сутність держави
62. Сучасні принципи державного управління
63. Теорія і методологія дослідження управління
64. Управління процесом створення, реорганізації та ліквідації підприємства
65. Форми державного управління
66. Функції управління в аграрному праві
67. Автоматизація управління персоналом на базі програмного засобу "Система: Кадри"
68. Оптимальне управління діяльністю авіакопанії засобами гетерогенних комп’ютерних мереж
69. Системи управління базами даних
73. Поняття "культура" та її сутність
74. Інформаційні технології управління маркетингом
75. Сутність багаторівневого (мережевого) маркетингу як бізнесової концепції
76. Сутність маркетингу та його сучасна концепція
77. Сутність, стадії та логіка розробки бізнес-плану
78. Управління запасами матеріалів на підприємстві
79. Управління поведінкою споживачів
80. Що таке маркетинг? (сутність концепції маркетингу)
81. Управління процесом створення нового товару
83. Економічна сутність статистики зовнішньої торгівлі, платіжного балансу та валютних курсів
85. Торгово-посередницькі операції в зовнішній торгівлі. Сутність і принципи факторингу
89. Аналіз системи управління персоналом ВАТ "Рівненська кондитерська фабрика"
90. Аналіз управління персоналом на ТОВ "Рондо"
91. Дослідження аспектів управління якістю продукції
92. Економічні та правові основи управління організацією
93. Забезпечення процесу стратегічного управління в компанії
94. Заохочення працівників як метод управління персоналом
95. Контроль – функція управління
96. Концепція управління персоналом в комерційному банку АКБ "Приватбанк"
97. Критерії якості праці менеджера та ефективності управління
98. Менеджмент та система управління
99. Методичні підходи до створення інтегрованих систем управління