![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Земельні ресурси та ефективність їх використання СПТ "Урожай" Братського району |
МИКОЛАЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Кафедра економіки сільського господарства КУРСОВИЙ ПРОЕКТ З ЕКОНОМІКИ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА З ОСНОВАМИ СТАТИСТИКИ НА ТЕМУ: «ЗЕМЕЛЬНІ РЕСУРСИ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ СПТ &quo ;УРОЖАЙ&quo ; БРАТСЬКОГО РАЙОНУ» Виконав: Студент Галабурда Костянтин Вікторович група Б- 3/4 Перевірила: Викладач Фурман Тетяна Олександрівна Миколаїв – 2009 Рецензія на комплексну курсову роботу Студента (призвіще, ім’я, по батькові) Дата отримання роботи “ ” 200 р. Дата повернення роботи“ ” 200 р. (вчене звання, призвіще, ім’я, по батькові) ЗМІСТ РЕЦЕНЗІЇ Підпис рецензента Оцінка ЗМІСТВступ Розділ 1. Наукові основи раціонального й ефективного використання земельних ресурсів в сільському господарстві 1.1Земельні ресурси – основа виробничого потенціалу сільськогосподарських підприємств 1.2Сутність показників економічної ефективності використання землі та методика їх визначення Розділ 2. Сучасний рівень та економічна ефективність використання землі в підприємстві 2.1Виробничо-економічна характеристика підприємства 2.2Земельні ресурси сільськогосподарського підприємства та рівень їх використання. 2.3Економічна ефективність використання земельних ресурсів у господарстві. Розділ 3. Динаміка та фактори ефективності використання землі 3.1Динаміка валової продукції сільського господарства на 100 га с.г. угідь. 3.2Кореляційний аналіз залежності виходу валової продукції сільського господарства від рівня інтенсивності виробництва Розділ 4. Шляхи підвищення ефективності використання земельних ресурсів. Висновки Список використаних джерел Додатки ВСТУП Україна — щаслива володарка великих за площею та високо родючих за складом земель. Недарма часто-густо можна почути притчу, стислий зміст якої полягає в наступному: при розподілі землі між різними народами Бог віддав українцям шмат землі, який припас для себе. Територія України складає 60,3 млн га, з них сільськогосподарські угіддя займають 41,8 млн га, у тому числі рілля — 32,7 млн га. За різними оцінками Україна має від 8 до 15% світових запасів чорноземів, що становить найбільш родючу частину оброблюваного ґрунту. Треба зауважити, що розораність земель в Україні становить відносно території країни 54,4 % і у складі сільськогосподарських угідь сягає 78,5%. Характеризуючи землі сільськогосподарського призначення, варто додати, що з них осушені землі складають 3,3 млн. га, або майже 8,0 % і зрошувані землі — 5,9 %, а по відношенню до ріллі — відповідно 10 і 7,5% Сучасні процеси політичної і економічної перебудови України свідчать про те, що серед багатьох проблем, які потребують радикального вирішення, а тому є найбільш гострими і суперечливими, є проблеми реформування аграрного сектора і, в першу чергу, земельних відносин. На відміну від всіх інших об'єктів суспільних відносин земля в її природно-продуктивних та територіальних функціях є універсальним фактором суспільного відтворення і виконує багато важливих функцій життєзабезпечення людини, у результаті чого в земельні відносини залучені всі члени людського суспільства з їхніми інтересами і цінностями.
Тому позитивне вирішення проблем землекористування сприятиме не тільки поліпшенню соціально-економічних умов життя народу, але, що більш важливо, його культурному та духовному оновленню. Історично сформована єдність природно-кліматичних умов, великих площ, найкращих у світі чорноземів, багатовікової хліборобської майстерності українського селянина, вигідне геостратегічне положення України сприяють ефективному розвитку сільськогосподарського виробництва. РОЗДІЛ 1 НАУКОВІ ОСНОВИ РАЦІОНАЛЬНОГО Й ЕФЕКТИВНОГО ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ 1.1 Земельні ресурси – основа виробничого потенціалу сільськогосподарських підприємств Земля є невід’ємною частиною нашого життя і нашого існування. Як природний об’єкт, що охороняється законом, існує незалежно від волі людини, земля виконує екологічну функцію; як місце й умова життя – соціальну; як територія держави, просторова межа державної влади – політичну; як об’єкт господарювання – економічну функцію. Земля як специфічний засіб виробництва відіграє подвійну роль, оскільки задіяна у процесі суспільного матеріального виробництва або іншої сфери соціальної діяльності. Для підприємств промисловості, транспорту, будівництва, розміщення населених пунктів, ряду інших галузей вона слугує просторовим операційним базисом, місцем для розміщення будинків, споруд, устрою шляхів сполучень. Цілком іншу роль виконує земля сільськогосподарському виробництві і лісовому господарстві, де вона є не тільки матеріальної умовою, але й активним чинником виробництва. Землі є носите лем визначених природних властивостей, тому в сільському і лісовому господарствах слугують не тільки загальною умовою праці, але і головним, основним засобом виробництва, предметом праці. Оброблюючи землю як предмет праці, людина перетворює її в засіб праці. Земля як засіб виробництва має ряд якісних характеристик. Найважливішою є родючість, якою володіє її верхній поверхневий прошарок – ґрунт, що містить у собі необхідні для зростання рослин вологу і живильні речовини (фосфор, азот, калій і ін.) у засвоюваної для рослин формі. Родючість значною мірою визначає собою вартість землі, її корисність. Родючість землі на різних її ділянках неоднакова. Природна родючість ґрунту характеризується запасом поживних речовин, що утворився в результаті природного процесу ґрунтоутворення. Штучна родючість ґрунту створюється в процесі виробничої діяльності людини за допомогою праці і засобів виробництва шляхом підвищення культури землеробства. Економічна родючість – це сукупність його природної та штучної родючості в умовах певного розвитку продуктивних сил. Рівень економічної родючості характеризується врожайністю сільськогосподарських культур. Розрізняють абсолютну і відносну економічну родючість ґрунту. Абсолютна родючість ґрунту характеризується кількістю продукції з одиниці земельної площі, а відносна – вартістю продукції на одиницю виробничих витрат. У процесі використання природна продуктивна спроможність землі не зменшується, а збільшується при її раціональному використанні. Внаслідок цього земля є вічним засобом виробництва.
Істотною особливістю землі є її незамінність, тобто, неможливість використовувати замість її які-небудь інші засоби виробництва. А це створює об’єктивну необхідність підвищення рівня інтенсивності використання земельних ділянок шляхом вкладання додаткових витрат із метою одержання більшої кількості продукції з одиниці земельної площі. Земельні відносини в Україні регулюються головним земельним законом – Земельним кодексом України. Усі землі України становлять її земельний фонд – 60354,8 тис.га. Згідно ст.18 Земельного кодексу України, до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об’єктами, які за цільовим призначенням і правовим режимом поділяються на такі категорії: 1) землі сільськогосподарського призначення –сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сінокоси, пасовища, перелоги) та несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження); 2) землі житлової та громадської забудови; 3) землі природно – заповідного та іншого природоохоронного призначення; 4) землі оздоровчого призначення; 5) землі рекреаційного призначення; 6) землі історико-культурного призначення; 7) землі лісогосподарського призначення; 8) землі водного фонду; 9) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Відносини власності на землю є невід’ємною складовою частиною економічних відносин власності в цілому. У Законі України «Про форми власності на землю» визначені три рівноправні форми власності на землю: державна, колективна і приватна. У Земельному кодексі України в ст.78 ч.3 зазначено, що земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. У постійне володіння одержують землі товариства, радгоспи, кооперативи, громадські підприємства, громадяни для ведення сільськогосподарського виробництва. У постійне або тимчасове користування земля надається промисловим, транспортним та іншим несільськогосподарським державним, кооперативним, громадським організаціям, а також для потреб оборони. Тимчасове користування землею може бути короткостроковим (до трьох років) і довгостроковим (від трьох до десяти років). У тимчасове користування на умовах оренди земля надається громадянам, іншим державним, кооперативним, громадським підприємствам і установам. Таким чином, володіння землею є тільки постійним, а користування землею може бути постійним або тимчасовим, в оренду земля надається тільки тимчасово, але, як правило, оренда має бути довгостроковою. Відповідно до «Основ законодавства про землю» володіння і користування землею є платним. Плата за землю вноситься щорічно у вигляді земельного податку, розмір якого залежить від якості і місце розташування земельної ділянки, виходячи з кадастрової оцінки земель. Якщо земля використовується на умовах оренди, то орендар сплачує орендну плату, розмір якої встановлюється за згодою сторін. Україна перебуває на стадії активного реформування земельних відносин: запроваджено плату за землю, проводиться грошова оцінка земельних ділянок тощо.
Закладывая основы учения о зонах природы, В. В. Докучаев, опираясь на исследования А. М. Энгельгардта, разработал обоснованную концепцию зональной агрономии. И не случайно таежно-лесная область была названа "зоной химизации", черноземная - зоной "физиации" (имеется в виду улучшение структуры, борьба за влагу), а область сероземов - "царством гидрации", то есть поливного земледелия. Строительство социализма в нашей стране потребовало точной оценки природных богатств и способов их освоения. Необходимо было оценить земельные ресурсы, наметить пути расширения пахотных угодий, наладить производство хлопка на поливных землях в Средней Азии и Закавказье, создать собственное субтропическое земледелие, улучшить снабжение продовольствием населения Нечерноземья. Без разработанной почвенной классификации, без картографии почв осуществить это было бы невозможно. В годы Великой Отечественной войны в связи с перебазированием народного хозяйства на восток почвенпокартографические материалы использовались для расширения посевов, а на фронте - для составления оперативных карт, позволяющих судить о характере местности и состоянии дорог
1. Кліматичні ресурси Лісостепу України та їх роль у виробництві продукції рослинництва
2. Рослинність України та вплив на неї антропогенної радіонуклідної аномалії
3. Порівняльна характеристика система освіти України та Південної Кореї
5. Національний банк України та особливості його функціонування
9. Поняття, система та принципи адміністративно-територіального устрою України
11. Проголошення незалежності України та розгортання державотворчих процесів на початку 1990-х років
14. Напрями співробітництва України та Угорщини
15. Проблеми та негативні тенденції інноваційного розвитку економіки України
16. Стандарти системи освіти України та Великої Британії
18. Система митних органів України та їх повноваження
19. Діяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Павлоград Дніпропетровської області
21. Митне регулювання експорту та імпорту послуг в Україні та його ефективність
25. Населення та трудові ресурси України
26. Правовий режим використання і відновлення та захист вод України
28. Аналіз використання трудових ресурсів
29. Педагогічна освіта незалежної України — важливий чинник підвищення ефективності навчання
30. Становище болгарської діаспори в Україні та діяльність болгарських товариств
31. Біологічна продуктивність як основа функціонування різних екосистем та біотопів
33. ПОДАТКИ ТА ПОДАТКОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ
34. Iсторія виникнення та становлення державності України: 20 ст
35. Походження людини та її поява на території України
36. Лекції з української та зарубіжної культури
37. Закон України Про зовнішньоекономічну діяльність
42. Соціально-економічні риси та особливості розвитку економіки України на сучасному етапі
43. Розвиток та розміщення залізничного транспорту України
44. Легка промисловість України i транспорт
45. Сільське господарство i харчова промисловість України
46. Вітаміни та їх синтетичні препарати
47. Діяльність уряду України в галузі екології
48. Входження Північного Причорномор’я Криму та Правобережної України до складу Росії укр
50. Організація безготівкового платіжного обороту в Україні та перспективи його розвитку
51. Формування та розвиток банківської системи України
52. Проблеми та перспективи розвитку агропромислового комплексу України
53. Облік і контроль в органах Пенсійного фонду України: теорія та практика
58. Нафтова, нафтопереробна й газова промисловість України
59. Банківське право України: Нормативно-правове регулювання та особливості
60. Достатність доказів у кримінальному процесі України
61. Історія земельного права України
62. Організація роботи народного депутата України в парламенті та у виборчому окрузі
63. Податкова адмінітрація України: завдання, функції та структура
64. Поняття, функції та система трудового права України
65. Предмет та методологія інформаційного права України
66. Регулювання земельних відносин в Україні за новим ЗК України
67. Шляхи розвитку та вдосконалення антимонопольного законодавства України на основі світового досвіду
68. Вибори народних депутатів України 2002 року: правозастосовча практика судів та виборчих комісій
73. Етнополітика та її особливості в різні періоди життя українського народу
74. Нові тенденції у культурному та духовному житті України в роки незалежності
75. Перебудова в СРСР та її наслідки для України (1985–1991 рр.)
76. Релігійне життя України в роки війни та післявоєнний час
77. Студентство та вищі навчальні заклади Росії та України (наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.)
78. Сучаснi тенденцIї нобелевського руху в Українi та свiтi
79. Фактори відставання України у психологічному та історичному планах
80. Художня культура незалежної України: традиції та новації
82. Захист прав споживачів в Україні та система розподілу товарів
84. Аналіз міжнародних економічних відносин України, Угорщини, Франції та Бразилії
85. Вступ України до СОТ: переваги та недоліки
90. Тенденції та перспективи розвитку товарної структури зовнішньої торгівлі України
91. Україна та міжнародні економічні організації
92. Аналіз використання робочого часу менеджера
93. Моделі та методи прийняття управлінських рішень в умовах економіки України
94. Вища освіта України і Болонський процес
97. Обрання та функції Президента України
98. Політична еліта сучасної України: генеза й особливості формування
99. Виникнення політичних партій в Україні та основні етапи їх формування
100. Соціальний портрет молоді України: структура цінностей та потреби