![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Політична соціологія в складі соціологічної теорії - питання та історичний розвиток |
Контрольна робота з дисципліни: «Соціологія» Політична соціологія в складі соціологічної теорії: питання та історичний розвиток Зміст контрольної роботи1. Теоретичне питання: „Політична соціологія в складі соціологічної теорії: питання та історичний розвиток” Вступ 1.1. Політика – один із видів соціальних відносин 1.2.Структура політики 1.3. Об’єктивні основи соціального політичного регулювання 1.4. Предмет і галузь досліджень політичної соціології, її історичний розвиток Висновок Список використаної літератури Вступ Політика — важливіший фактор природно-історичного процесу виступає в двох її основних функціях: загальноорганізаційної основи суспільства та конкретної регулятивно-контрольної сфери або системи, що спрямовує життя, діяльність, відносини людей, суспільних соціальних спільностей, класів, націй, народів і країн. Роль політики в суспільстві обумовлена трьома її властивостями: універсальністю, всеохоплюючим характером, здатністю впливати практично на будь-які сторони життя суспільства, елементи, ланки, відносини, починаючи з держави і завершуючи індивідуальними рисами характеру людини; виключністю або проникаючою здатністю, тобто можливістю безмежного проникнення і, як наслідок, атрибутивністю, тобто здатністю поєднувати не політичні і суспільні явища, відносини і сфери. Весь спектр проблем, зв'язаних з політикою, охоплює комплекс наук, галузей знань. Якщо ж наука про політику досліджує, вивчає політичне життя в усіх його багатоманітних проявах: від суті влади, її природи і до конкретних форм її прояву та інституалізації, то соціологія політики — галузь соціології, що вивчає взаємовідносини політичної сфери з іншими соціальними інститутами, проблеми, зв’язані безпосередньо з державою, політичними партіями, суспільними об'єднаннями, рухами та ін. Нині основні напрями соціологічних досліджень політики і політичних відносин в України такі: предмет, методологія, методи і методика вивчення політики; мета політики і політична влада; суб'єкти й об'єкти політики; мета і засоби в політиці; елементи політичної системи; суспільно-політична свідомість і політична культура; політична активність членів суспільства; політичне керівництво і лідерство; політика і засоби масової інформації. При такій структурі теорія політики виступає як теоретична дисципліна, яка сприяє конкретному вивченню політичних процесів, окремих проблем і охоплює загальну постановку основних тем політики як науки. Важливе завдання соціологічного аналізу — вивчення форм і методів побічного впливу на політику держави опозиційних сил. Самостійний науковий напрям становить соціологічне дослідження міжнародних відносин і світової політики. Застосування системного, структурно-функціонального та соціально-психологічного аналізу може сприяти вивченню важливих проблем війни і миру, міжнародних та міжнаціональних конфліктів, оптимізації міжнародних рішень, процесів інтеграції, розвитку міжнародних комунікацій, взаємозв'язку внутрішньої і зовнішньої політики держав. Отже, актуальність теми визначається включенням у політичну діяльність значної кількості громадян та виникненням нових політичних реалій як в Україні, так і в усьому світі.
1.1. Політика – один із видів соціальних відносин На певному етапі розвитку суспільства з поглибленням його соціального поділу, розшарування виникають і політичні форми, явища, що спрямовуються на регулювання розвитку відносин між соціальними спільностями з приводу використання влади і її розподілу для реалізації докорінних інтересів соціальних спільностей. Адже поділ праці, виникнення приватної власності, поглиблення національно-етнічних, поселенських різноманітних спільностей приводить до появи соціальних спільностей з відмінними, а то й прямо протилежними інтересами. Для регуляції відносин, зв'язків між соціальними спільностями уже ставало недостатньо норм моралі, звичаїв тощо. Отже, виникає потреба в нових формах організації та регулювання поведінки соціальних спільностей, зв’язаних з особливою публічною владою, що не співпадають з суспільством, ніби стоїть над суспільством. Влада всередині роду, племені, що ґрунтувалася на кровному родстві, уступає місце публічній владі, що уже формувалась за територіальним принципом, має особливу матеріальну базу, — позики, податки, здійснюється професіоналами-чиновниками і опирається на спеціальні примусові формування, установи (армію, поліцію, суд). Політичні інститути, системи, діяльність людей в їх межах, вплив людей — соціальних спільностей, різноманітних соціальних верств, груп та інших на діяльність політичних інститутів, тобто безпосередньо на політику — соціальний інститут, відображення та закріплення соціальної взаємодії — становлять політичну соціологію. Отже, соціологія політики вивчає не різновидності політики, або політичну сферу, а проблеми суті влади, політичні права та свободи, з точки зору конкретної людини, а також соціальних спільностей, соціальних верств, груп, громадських і суспільних об'єднань та організацій, політичних партій тощо. Мова йде про людину як члена громадянського суспільства, політичні інтереси людей (і у зв'язку з цим природно про політичну свідомість, політичну культуру людей), про політичні відносини і політичну поведінку. Публічна влада аналізується по-різному. Одні розглядають публічну владу як властивість соціального формування, як спосіб самоорганізації, що ґрунтується на доцільності поділу функцій управління і підкорення, як джерело гармонії і узгодження інтересів. Здатністю системи забезпечувати виконання її елементами взятих зобов'язань, знаряддям узгодження інтересів людей, а, отже, інтеграції суспільства соціолог Толкотт Парсонс і вважає публічну владу. Поява публічної політичної влади зв'язується з протистоянням інтересів, з утвердженням відносин владарювання та підкорення. Зрозуміло, кожна людина має власну думку, уявлення про політику як важливий вид діяльності людей по управлінню державою, визначенню форм змісту, мети діяльності держави. Для одних політика — визначні, популярні політичні лідери, особи, талановиті керівники держави, які дбають про людей, вболівають за реалізацію їх інтересів та задоволення потреб. Для інших політика — нескінченні суперечності, суперечки різних політичних партій, інтриги, політичні ігри, нехтування моральних норм заради захоплення і володіння владою.
Для третіх політика — це безліч різноманітних об'єднань та організацій, де кожний функціонер, чиновник претендує на право управляти людьми та ін. Уявлення, думки про політику формуються на основі життєвого досвіду людей, їх безпосереднього зіткнення з різними явищами життя, прагнення постійно мати зв'язок з тими, хто зайнятий політичною діяльністю. І неоднозначність міркувань, суджень, оцінок політики визначається особливостями сприйняття людиною суспільних явищ і подій, процесів суспільної та політичної діяльності, складністю, багатоманітністю соціальних явищ — політики. Адже політика є сферою владних відносин. Соціологи ґрунтовно, детально розглядаючи суть, зміст, структуру поняття, вкладали в поняття політика також найрізноманітніший зміст, будували структуру назавжди майже в органічному поєднанні поняття з функціонуванням держави. І якщо в сферу історії становлення науки про політику ввійшло визначення політики як способу управління державою, але яке не дає фундаментального розуміння політичного суб'єкту поза державою і мети політики, то в сучасних умовах політика — це сфера діяльності, зв'язана з відносинами між соціальними спільностями: класами, націями та іншими соціальними верствами і групами. Марксизм вказує, що політична влада виражає волю уже не всіх членів суспільства, а економічно панівних соціальних верств, груп. Під впливом соціальної диференціації влада інституалізується в систему політичного панування, владарювання, основною силою якої виступає держава. Політика ж і є системою складних механізмів, що відображають і забезпечують соціальну взаємодію, в тому числі і панівне становище одних соціальних груп, форму і способи опору інших. Будь-які політичні форми завжди служать відображенню і захисту інтересів певних соціальних верств. Безперечно, політика в такому разі служить і узгодженню інтересів, вирішенню спільних справ, але головне її призначення — закріплення, утвердження відносин владарювання і підкорення. Політичні явища, події, процеси охоплює політична сфера. По суті, політична сфера — це політичний простір, де відбуваються всі політичні процеси, явища, події, а сама структура політичної сфери розкривається через політичну свідомість, норми, організації, об'єднання, установи, відносини. Якщо ж йде мова про одні і ті ж політичні процеси, то можна визначити різні їх сторони, явища: політична діяльність визначається як політичне життя, а способи і методи участі мас в управлінні суспільством, державою визначаються уже як демократія, а рівень усвоєння та перетворення світу це вже сфера політичної культури та ін. Влада ж це центральне поняття, що характеризує політичні явища, процеси, події тощо. Отже, за висловом соціолога Раймонда Арона, політика — це боротьба за владу і зв'язані з нею переваги. Політика — сфера цілеспрямованих відносин між соціальними спільностями з приводу реалізації влади і її розподілу між соціальними спільностями для здійснення їх докорінних інтересів. 1.2 Структура політики Політика має складну структуру. Основними елементами структури політики є: політична свідомість, політичні відносини та політичні організації.
Необхідно зауважити, що керівництво ЗУНР створило у збройних силах розвідувальну й контррозвідувальну служби значно оперативніше, ніж керівництво УНР. Це можна пояснити більш конструктивним підходом проводу Західноукраїнської держави до питань військового будівництва порівняно із заклопотаною політичною демагогією та "соціальними експериментами" Директорією. Зрозуміло, що збір важливої розвідувальної інформації й контррозвідувальне обслуговування військ були життєво важливі для Збройних сил ЗУНР під час запеклої війни з шовіністичною Польщею. Досить конкретно завдання військової розвідки показав у своїх спогадах колишній її співробітник четар Іван Вислоцький: "Новітня армія послуговується двоякого роду розвідкою, явною й тайною. Явну розвідку ведуть боєві відділи, на близьку віддаль, між власним фронтом і боєвою лінією ворога, при помочі піших чи кінних (головно під час походу) стеж; дальшу, що сягає на зади ворога, при помочі літаків і бальонів на припоні. Тайна розвідка, що її завданням є просліджувати вороже запілля та все те, що торкається ворожої армії, її організації, озброєння, рухів, військових споруджень, постачання, включно з усіма господарськими ділянками, і настроїв населення, має свою окрему організацію та окремі методи праці
2. Соціально-економічні умови виникнення і розвитку політичної системи суспільства
3. Політичні і національні звичаї та традиції України як фактори соціального регулювання
4. Політичне та соціально-економічне становище українських земель у XVI-XVII ст.
5. Політичний та соціально-економічний розвиток Болгарії у 1990–2005 рр.
9. Соціально–політичне становище в Західній Україні 1945-1950 роки
10. Володимир Великий. Соціально-політичний портрет
11. Порівняльна характеристика політичних ідеологій: соціал-демократії та лібералізму
12. Сучасні футурологічні концепції про соціально-політичні перспективи людства
13. У пошуках свого шляху: етнопсихологія, соціально-політична психологія та психологія підприємництваа
14. Сергій Радонежський – політичний діяч Середньовічної Русі
15. Застосування поліграфічної продукції у політичній рекламі
16. Взаємозвязок соціальної роботи з педагогікою, історією та соціальною політикою
17. Політичні права і свободи громадян України
18. Політична доктрина більшовиків у 20-50 роках (WinWord (на укр языке0)
19. Гетьман Іван Мазепа - державний та політичний діяч України
20. Революція 1905-1907 р.р. в Росії, розстановка ії політичних сил
21. Cучасні політичні партії в Україні
25. Перши президенти незалежної України (політичні портрети)
26. Суспільно-політична діяльність Костомарова
27. "Українське питання" у політичних дискусіях 1910-1914 рр.
29. Політичний устрій Франції та загальна характеристика її господарства
30. Держава і політична система суспільства
31. Державне фінансування політичних партій в європейських країнах
32. Політична нейтральність і професійність державної служби в Україні
34. Політично-правові вчення в Німеччині в кінці XVIII – поч. XIX ст.
35. Роль політичних партій у розвитку демократії
36. Особливості аргументації в політичному дискурсі як перекладацька проблема
37. Адміністративно-політичний устрій Запорізької Січі
41. Ідейно-політичне життя Полтавщини
42. Національні і політичні проблеми України у творчості М. Костомарова
43. Політична діяльність Лазара Кагановича
44. Політична історія Галицько-Волинського князівства
45. Політична криза лейбористської партії 1931 р.
46. Політична система Української козацької держави
47. Політичне життя в Україні 1993-2000 років
48. Політичний розвиток України в другій половині XVII ст
49. Політичний та економічний розвиток Македонії у 1990-2005 рр.
50. Політичний та економічний розвиток Румунії у 1990–2005 рр.
51. Політичний та економічний розвиток Угорщини у 1990–2005 рр.
52. Реформи адміністративно-політичного управління 60-70-х років XIX ст.
53. Роль похідних груп в еволюції ідейно-політичних засад ОУН в роки німецько-радянської війни
57. Суспільно-політичний устрій української держави у 1648-1657 рр.
58. Суспільно-політичні чинники Конституційного процесу в Україні
59. Утворення та діяльність українських політичних партій у Наддніпрянській Україні на початку ХХ ст.
61. Економічна та торгово-політична роль митного збору
63. Вибори та їх роль у політичному житті України
64. Етапи розвитку політичної думи в Україні
65. Історія світової політичної думки
66. Ллойд Джордж Девід - британський державний і політичний діяч
67. Міжнародна політика і світовий політичний процес
68. Основні етапи становлення світової політичної думки
69. Партійна система України. Політичний маркетинг
73. Політичні погляди Н. Макіавеллі та макіавеллізм
74. Політичні режими
76. Політологія. Політичні системи в Україні
77. Ставлення влади та політичних партій до вступу у НАТО
78. Становлення української політичної думки
79. Суспільна думка та політична філософія
80. Технології політичної діяльності
81. Трансформація суспільства та політична модернізація
82. Форма правління, політична система, політичний режим та опозиція Ізраїлю
83. Формування іміджу політичного лідера
84. Політик і політичний режим
85. Політична влада
89. Політична еліта сучасної України: генеза й особливості формування
90. Політична ідеологія Николло Макіавеллі
91. Політична ідеологія. Основні ідейно-політичні течії сучасності
93. Політична опозиція в Україні
94. Політична система Індонезії