|
|
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
 |
|
Основні компоненти загальної компетентності вчителя іноземної мови |
Пакеты с замком "Extra зиплок" (гриппер), комплект 100 штук (150x200 мм). 
Забавная пачка "5000 дублей". 
Наклейки для поощрения "Смайлики 2". ОСНОВНІ КОМПОНЕНТИ ЗАГАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ВИКЛАДАЧА ІНОЗЕМНОЇ МОВИ Перед учителем поставлено важливе завдання – здійснювати розвиток гармонійної компетентної особистості. Змінюються орієнтири освіти – змінюється й учитель, цілі та завдання його освітньої діяльності. Немає сумніву, що проблема ефективності, результативності педагогічного процесу може бути розв’язана лише за умови забезпечення високої компетентності та професійної майстерності кожного педагога, що є предметом багатьох актуальних досліджень, аналіз яких наведено у статті. Учитель учиться все життя. Рівень професійної компетентності вчителя – це його знання, уміння, особистий досвід. Бути компетентним означає бути здатним мобілізувати в певній ситуації отримані знання й досвід. Але професійна компетентність учителя потребує постійного розвитку й удосконалення. Метою даної статті є дослідження теоретичних аспектів розумової сутності педагогічної компетентності викладача іноземної мови. Визначення основних змістовних характеристик досліджуваного поняття. Досягнення поставленої мети доведено у викладі основного матеріалу. До галузей розвитку компетентностей належать здібності, постійна робота, турбота про здоров'я, культура, політика, охорона навколишнього середовища тощо. Зарубіжні науковці визначають «компетентність» у галузі професійної освіти як сполучення шести її складових: Концептуальної (наукової) – розуміння теоретичних основ професійної діяльності; Інструментальної – володіння базовими професійними вміннями; Інтегрованої – здатність поєднати теорію і практику під час вирішення професійних проблем; Контекстуальної – розуміння соціального і культурного середовища, у якому здійснюється професійна діяльність; Адаптивної – уміння передбачити зміни й заздалегідь бути до них готовим; Комунікативної – уміння ефективно використовувати письмові й усні засоби в міжособистісному спілкуванні. Компетентність – досвідченість у певній галузі, якомусь питанні; повноважність, повноправність у розв’язанні якоїсь справи; поінформованість, обізнаність; авторитетність; коло повноважень (прав і обов’язків) певного органу чи посадової особи, установлених статусом (або іншими положеннями) установами, закладу. У вітчизняній науковій школі також досліджують структуру професійної компетентності й виділяють такі види педагогічної компетентності: Спеціальна – у галузі дисципліни, що викладається; Методична – у галузі засобів формування знань, умінь і навичок; Психолого-педагогічна – у сфері навчання; Диференційовано-педагогічна – у галузі мотивів, здібностей, спрямованості тих, кого навчають; Аутопсихологічна – рефлексія педагогічної діяльності; Загальнокультурна; Валеологічна; Комунікативна; Діагностична; Соціальна; Особистісна; Компетенція у сфері інформаційних технологій. Професійна й педагогічна компетентність стали предметом активного дослідження науковців лише з 90-х років минулого століття, що пов’язано, насамперед з визнанням у провідних країнах світу (США, країни західної Європи) значної ефективності компетентнісного підходу у загальній і професійній освіті.
А. Маркова вважає, що компетентність – це поєднання психічних якостей, психічних станів, що дає змогу діяти самостійно й відповідально, оволодіння людиною навичками і вміннями виконувати трудові функції. Дослідниця обґрунтовує, що поняття «компетентність» конкретної особи вужче, ніж професіоналізм. Людина може бути професійною у своїй галузі, але не бути компетентною у вирішенні професійних питань. Ми вважаємо, що базовим утворенням, котре змістовно включає в себе педагогічну компетентність викладача іноземної мови є професійна компетентність. При цьому ми спираємось на думку В. Сластьоніна, який вважає, що поняття «професійна компетентність» характеризує єдність теоретичної й практичної підготовленості вчителя до педагогічної діяльності і констатує його професійність. Більшість учених, як вітчизняних, так і зарубіжних, сходяться на думці, що професійна компетентність педагога визначається професійними знаннями і вміннями, ціннісними орієнтаціями в соціумі, мотивами його діяльності, культурою, що виявляється у мові, стилем спілкування, загальною культурою, здібністю до розвитку свого творчого потенціалу, а також володінням методикою викладання предмету, здатністю розуміти і взаємодіяти із студентами, пошаною до них, професійно значущими особистими якостями. Відсутність хоча би одного з цих компонентів руйнує всю систему і зменшує ефективність діяльності педагога. Ми враховуємо думку В. Лозової, що компетентність викладача має «інтегративну природу, що її джерелом є різні сфери культури (духовної, громадської, соціальної, педагогічної, управлінської, правової, етичної, екологічної тощо), вона вимагає значного інтелектуального розвитку, включає аналітичні, комунікативні, прогностичні та інші розумові процеси» . Враховуючи, що педагогічна діяльність є основним видом професійної діяльності викладача іноземної мови, педагогічна компетентність, на думку І. Колєснікової, є професійно-особистісною характеристикою, яка визначає готовність і здатність виконувати педагогічні функції у відповідності з прийнятими в соціумі нормами, стандартами, вимогами. Отже, предмет дослідження виражає те загальне, що притаманне історично-конкретному носію педагогічної професії, що робить його причетним до педагогічного співтовариства і певної педагогічної культури, цінностей педагогічної діяльності. Узагальнюючи вищеназвані підходи, ми вважаємо можливим обґрунтувати власне визначення педагогічної компетентності викладача іноземної мови, як цілісне утворення у цілісній професійній структурі особистості, що є одним із проявів його професіоналізму, показником сформованості професійно необхідних якостей і характеристик на засадах системи теоретичних знань і практичного досвіду, що зумовлюють достатній та високій рівень готовності до здійснення педагогічної діяльності, забезпечують високий рівень самоорганізації. Ми враховуємо думку О. Овчарук, яка досліджуючи теоретичні засади компетентісного підходу у вітчизняній освіті, визначає такі загальні навчально-інформаційні вміння та навички: Швидко актуалізувати й відтворювати потрібну інформацію; Самостійно шукати нову інформацію з різних джерел; Вміння користуватися інформаційно-комунікативними технологіями; Користуватися каталогами, складати бібліографію; Користуватися різноманітною довідковою літературою; Працювати з графіками, схемами, таблицями, картинами; Знати й застосовувати прийоми швидкого читання; Використовувати прийоми розуміння тексту; Досконало застосовувати загально мовленнєві вміння й навички .
Вважаємо, що названі вміння й навички мають бути характерними для педагогічної компетентності будь-якого викладача. Втім, особливості педагогічної культури викладача саме іноземної мови визначаються специфікою професійної діяльності та власне фахового предмета. Характеризуючи специфіку предмету «іноземна мова», слід зазначити, що процес навчання йому здійснюється в руслі культурологічного, лінгвістичного, лінгвокраєзнавчого, комунікативного і ситуативно-тематичного підходів. Це висуває ряд важливих вимог до педагога у сфері іноземної мови, а саме – бути джерелом достовірних і коректних знань з предмету, носієм іншомовної культури, організатором продуктивної ситуативно-тематичної комунікації, що призводить до розвитку і виховання особистості студентів в цілому і дозволяє виробити особистісні сенси суб’єктів навчально-виховного процесу у ВНЗ і оцінити всю організовану діяльність. Найбільш важливою для професійної компетенції викладача іноземної мови вчені вважають комунікативну компетенцію, під якою розуміють здатність спілкуватися усно і письмово з носієм конкретної мови в реальній життєвій ситуації. При цьому особлива увага приділяється смисловій стороні вислову, а не тільки правильності використовуваних мовних форм. У змісті комунікативної компетенції американські лінгвісти виділяють граматичну, соціолінгвістичну, стратегічну і мовну компетенції. Н. Гез до змісту терміну «комунікативна компетенція» включає вербально-когнітивну, лінгвістичну, вербально-комунікативну компетенції. Другою важливою складовою педагогічної компетентності викладача іноземної мови є дидактичний компонент, в якому знаходять прояву первинні значення компетентності «обізнаність, володіння знаннями, досвідом», і який є системою придбаних знань з урахуванням їх широти, глибини, об’єму, стилю мислення, норми педагогічної етики, соціальних функцій педагога. Викладач повинен мати фундаментальні професійні знання, а саме теоретико-методологічні у галузі гуманітарних, світоглядних, власне професійних наук, оптимальний обсяг ідей, цінностей, уявлень, універсальні способи пізнання і практичної діяльності. Крім того, з одного боку, викладач повинен мати уміння навчати студентів своєму предмету, виховувати їх на його основі, а з іншого – потребу й уміння самоосвітньої діяльності. Таким чином, в основу дидактичної компетенції викладача іноземних мов входить набутий синтез знань (психолого-педагогічних, соціальних, загальноосвітніх); умінь (професійно-педагогічних, спеціальних, самоосвітніх); навичок творчої педагогічної діяльності, що трансформується з потенційного в реальне, має діяльнісний характер і функціонує у вигляді способів діяльності, необхідних викладачу для проектування власної технології навчання студентів, конструювання логіки навчального і виховного процесу, розв’язання труднощів і проблем, нестандартного мислення, що в цілому сприяє підвищенню його самоосвіти й професіоналізму. Ми вважаємо, що в основі ціннісно-мотиваційного компонента педагогічної компетентності викладачів іноземної мови є загальнолюдські та педагогічні цінності.
ПРОЯВИТЕЛИ ФОТОГРАФИЧЕСКИЕ - химические составы (напр., водный или водно-спиртовой растворы), с помощью которых осуществляется фотографическое проявление. Основной компонент - проявляющее вещество. Содержат также ускоряющее вещество, напр. карбонат натрия; сохраняющее вещество - сульфит натрия (первое повышает активность проявляющего вещества, второе препятствует его окислению); противовуалирующее вещество, напр. бромид калия, предотвращающее при проявлении образование "вуали", и др. ПРОЯВЛЕНИЕ ФОТОГРАФИЧЕСКОЕ - превращение скрытого фотографического изображения, возникшего в светочувствительном слое кино- или фотоматериала под действием света или другого излучения, в видимое. Основано на избирательном восстановлении экспонированного галогенида серебра до металлического серебра. Осуществляется обработкой материала фотографическими проявителями. ПРОЯВЛЯЮЩИЕ ВЕЩЕСТВА - химические восстановители галогенидов серебра (метол, гидрохинон, парафенилендиамин и его производные и др.), используемые при фотографическом проявлении кино- и фотоматериалов
1. Роль вчителя іноземної мови в здійсненні навчально–виховного процесу в середній навчальних закладах
2. Основные компоненты систем управления документооборотом. Фрейм: его структура и понятие
3. Понятия о популяциях, сообществах, биоге- оценозах, экосистеме, биосфере и ее основных компонентах
4. Місце лінгвокраїнознавства у вивченні іноземної мови в середній школі
10. Впровадження інтегрованих уроків у навчання іноземної мови учнів початкової школи
11. Підготовка соціально компетентних вчителів в вищих закладах освіти
12. Виховання естетичного смаку в студентів вищих навчальних закладів МВС України засобами іноземних мов
13. Исследование процесса современного предпринимательства в единстве его основных компонентов
14. Основные функции и компоненты ядра ОС UNIX
15. Методика організації навчального процесу в рамках колективного способу навчання іноземній мові
16. Основні способи словотвору в сучасній українській мові
Рюкзак школьный "Military", цвет черный (арт. V-55/1). 
Детская каталка "Вихрь", фиолетовая. 
Деревянный конструктор "Изба" (39 деталей). 17. Оператори й основні типи даних мови С++
19. Основные научные подходы к определению понятия компетентности
20. Історія взаємовідносин людини і природи. Основні поняття популяційної екології людини
21. Разработка основных разделов проекта производства работ
26. Эфиопы: основные этнографические особенности
27. Мировое хозяйство-основные черты и проблемы развития
28. Основные этапы формирования политической карты мира
29. Основные вопросы реструктуризации государственного долга РФ
30. Основные задачи сферы государственного регулирования
31. Основні методи боротьби з інфляцією
32. Правоохранительную деятельность и основные задачи адвокатуры
Этикетка самоклеящаяся, А4, 24 этикетки, 70х37 мм, белая, 100 листов. 
Мозаика с прозрачным полем, 40 мм, 70 деталей. 
Водный игровой центр "Пляж". 33. Задачи сводки и основное ее содержание
36. Основные этапы развития экономики России 9-18 веков
37. Конституционные гарантии основных прав и свобод человека и гражданина в Российской Федерации
41. Понятие, сущность и содержание основных прав, свобод и обязанностей граждан России
43. Основные принципы международного публичного права
44. Основные виды налогов в системе налогового законодательства РФ
45. Возникновение и развитие, понятие и признаки права. Понятие правосознания, основные функции, виды
46. Основные виды деликтов в законах XII таблиц
47. Основные правовые нормы, регулирующие ввоз товаров на территорию России
48. Основные причины и закономерности появления государства и права
Подгузники Libero Newborn, 24 штуки, 0-2,5 кг. 
Фломастеры "Jungle Innovation" на подставке, 12 цветов. 
Карандаши акварельные "Mondeluz", 24 цвета. 49. Идеи правого государства и его основные признаки
50. ПРАВОВОЕ ГОСУДАРСТВО: СУЩНОСТЬ И ОСНОВНЫЕ ЧЕРТЫ
51. Государство, его основные признаки и формы правления
52. Основные концепции правопонимания
53. Значение, цели, задачи и основные принципы трудового права
57. Г. Вельфлин. Основные понятия истории искусства
58. Культура как социальное явление. Ее основные функции
59. Основные черты и значение "Серебряного века" для культуры России
60. Основные проблемы культуры речи в СМИ
63. Методика преподавания русского языка с учетом регионального компонента
Шар для принятия решений. 
Блокнот в точку. Bullet Journal. 
Кружка "Кастет", черная. 65. Основные мотивы лирики в творчестве А. А. Фета
66. Основные этапы жизни И.П. Павлова
67. Основные сражения Великой Отечественной войны
68. Основные понятия. Типы цивилизаций
69. Основные тенденции развития Российской империи в начале ХХ века
73. Телекоммуникационные компьютерные сети: эволюция и основные принципы построения
74. Устройство компьютера и его основные блоки
76. Основные технологии накопителей на магнитной ленте
77. АРМ бухгалтера "Учет основных средств"
79. Основные принципы просесса инсталляции приложений в ОС Windows
80. Организация изучения основных алгоритмических конструкций в среде Лого Миры
Книга-сейф "Двенадцать стульев", 24x17x6 см. 
Велобег "Slider" с ручным тормозом (цвет: матовый черный, 12"). 
Набор "Юный конструктор № 1", 137 деталей. 81. Основные понятия дифференциального исчисления и история их развития (Бакалавр)
82. Число как основное понятие математики
84. Дополнительные методы обследования легочных больных. Основные синдромы при заболеваниях легких
89. Основные количественные и качественные признаки преступности
93. Дифференцированный подход в обучении основным движениям (для детей 6-го года жизни)
95. Ролевые игры на уроках английского языка на основной ступени обучения в средней школе
96. Содержание профессиональной компетентности будущего учителя начальных классов
Дождевик Bambola для колясок, маленький. 
Стержень для шариковых ручек "Quink Flow", синий, толщина линии M. 
Таз алюминиевый для варенья, 34 см. 97. Урок - как основная форма организации учебного процесса, его характеристика и требования к нему
98. Основные проблемы внешней политики ЮАР на современном этапе
99. Основные задачи, принципы и направления внешней политики Республики Казахстан
