![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Законодательство и право
Право
Обєкти екологічних правовідносин |
Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ Реферат з дисципліни „Екологічне право” на тему: „Об’єкти еколого-правових відносин” Виконав: курсант 301 н.в. рядовий міліції Липовий С.М, Перевірив: викладач кафедри капітан міліції к.ю.н. Легеза Ю.О. Дніпропетровськ 2007 План Поняття екологічного права. 2. Об’єкти екологічних правовідносин. Література 1. Поняття екологічного права. Екологічне право виступає юридичною формою екологічних відносин. Його розвиток і становлення відбувається у широкій науковій дискусії, що є цілком виправданим, бо тільки у процесі наукового обговорення можна виробити оптимальний підхід до розуміння екологічного права. Висловлені думки про поняття екологічного права в загальних рисах зводяться у цілому до двох основних напрямків. Одні автори вважають, що екологічне право належить до числа комплексних (інтегрованих) галузей права, до складу якої входить декілька самостійних галузей права, які регулюють різні види екологічних відносин. При цьому комплексність екологічного права автори такої думки трактують по-різному1. Наприклад: а) кожна галузь права, яка входить до складу екологічного права, регулює самостійний вид екологічних відносин, в основі яких лежать різні екологічні об'єкти. Тому й існують такі самостійні галузі права, як земельне, лісове, водне, гірниче, фауністичне, атмосфероповітряне та інші; б) екологічне право — інтегрована правова спільність (комплексна галузь права), яка об'єднує сукупність еколого-правових норм, що регулюють екологічні відносини з метою ефективного використання, відтворення, охорони природних ресурсів, забезпечення якості навколишнього природного середовища, гарантування екологічної безпеки, реалізації захисту екологічних прав. Водночас отримує розвиток і концепція, згідно з якою екологічне право не є комплексною галуззю права, а являє собою самостійну галузь права у загальній системі права. Так, Ю. О. Вовк вважає, що природоресурсове (екологічне) право має єдиний предмет правового регулювання — суспільні відносини, які складаються з приводу раціонального використання й охорони природних ресурсів2. Інші автори, підтримуючи таку думку, наголошують на тому, що єдині екологічні відносини подіялються на декілька різновидів (земельні, водні, лісові, гірничі, фауністичні, атмосферо-повітряні та інші), які мають свої істотні специфічні особливості і спеціальні правові форми у вигляді підгалузей екологічного права (земельні, водні, лісові, гірничі, фауністичні, атмосфероповітряні, природно-заповідні та інші)3. На їх думку, такий підхід до розуміння екологічного права забезпечує його єдність як самостійної (неком-плексної) галузі права і внутрішню диференціацію. Важливо зазначити, що В. В. Петров, який тривалий час не поділяв таких поглядів, в останніх працях обґрунтовано доводить, що екологічне право з огляду на його предмет є сукупністю однорідних суспільних екологічних відносин, тому його не слід відносити до комплексних галузей права4. У літературі справедливо за-значається, що екологічні відносини є єдиними.
Викладене дає підстави зробити висновок про те, що у науці йде активний пошук оптимального розуміння сутності екологічного права, його місця в системі права. Найбільш аргументованою є думка тих авторів, які розглядають екологічне право як самостійну (не-комплексну) галузь права з підгалузевою структурою. 2. Об’єкти екологічних правовідносин. Під об'єктами права в широкому значенні розуміють майнові, природні і духовні блага, з приводу яких виникають правовідносини. Об'єктами екологічного права є природні блага, які існують без участі людини або з певною її участю (штучне відтворення природних об'єктів). Слід мати на увазі, що не всі природні явища можуть бути об'єктами екологічного права. Деякі природні явища не піддаються правовому впливу, зокрема, водні відливи і приливи, грозові явища, виверження вулканів тощо. Отже, об'єктами екологічного права можуть бути ті природні явища, з приводу яких можливе виникнення суспільних відносин з їх правовим регулюванням. Згідно з екологічним законодавством України до природних об'єктів належать земля, надра, рослинний світ, ліси, води, тваринний світ, атмосферне повітря, природно-заповідні об'єкти та ін. Право безпосередньо не впливає на природні об'єкти, його вплив виявляється через поведінку суб'єктів екологічних відносин. Екологічне право виступає регулятором відносин, тому що суб'єктами цих відносин є індивіди, колективи людей, органи управління, держава. В праві визначається міра можливої і належної поведінки суб'єктів екологічних відносин, що забезпечує оптимальне використання природних ресурсів, їх відтворення і охорону навколишнього природного середовища (екологічної системи). Законодавство передбачає внутрішню класифікацію кожного природного об'єкта. Вона встановлюється з метою визначення правового режиму кожного виду природного об'єкта, що сприяє підтримці екологічної стабільності. У правовій літературі визначено співвідношення між природними явищами. Так, природні об'єкти складають невід'ємні компоненти навколишнього природного середовища, а природні ресурси утворюють частину природних об'єктів, які використовуються як джерела задоволення різних інтересів людини. Природні комплекси — це сукупність взаємопов'язаних між собою частин природних об'єктів, виділених з метою створення заповідної території. Ландшафтом вважається територіальна система, яка складається з взаємодіючих природних компонентів. Крім того, в екологічному законодавстві виділені також конкретні природні об'єкти, яким притаманні специфічні ознаки і які мають юридичне значення. Земля належить до основних природних об'єктів і входить до складу єдиної екологічної системи як невід'ємна її частина. Поняття землі закріплене у ст. 1 Закону України від 19 червня 2003 року № 962-ІУ «Про охорону земель»1, де вона розглядається як поверхня суші з ґрунтами, корисними копалинами та іншими природними елементами, що органічно поєднані та функціонують разом з нею. Земельні ресурси — сукупний природний ресурс поверхні суші як просторового базису розселення і господарської діяльності, основний засіб виробництва в сільському та лісовому господарстві.
Грунт же являє собою природно-історичне органо-мінеральне тіло, що утворилося на поверхні земної кори і є осередком найбільшої концентрації поживних речовин, основою життя та розвитку людства завдяки найціннішій своїй властивості — родючості. Однак землю слід розглядати у двох аспектах: як сукупність усіх природних багатств (планета) і як поверхневий ґрунтовий шар землі, який виконує екологічні, економічні (засоби виробництва, просторовий базис), культурно-оздоровчі функції. Земельне законодавство розраховане на правове регулювання використання поверхневого шару землі й водночас взаємодіє з водним, лісовим, гірським, фауністичним, атмосфероповітряним, природно-заповідним, охоронним законодавством. Земельне законодавство виступає основною правовою формою земельних відносин. Земля як об'єкт права проявляється у різних сферах: при наданні земельних ділянок у власність або в користування; при вилученні земель у встановленому порядку для задоволення певних потреб; у процесі експлуатації земель з урахуванням їх цільового призначення тощо. До земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії земель (ч. 1 ст. 18 Земельного кодексу України, далі ЗК України). Тому в законодавстві врахована специфіка правового регулювання використання категорій земель сільськогосподарського призначення, житлової та громадської забудови, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення, лісового фонду, водного фонду, промисловості, транспорту. Надра є самостійним природним об'єктом, частиною єдиної екологічної системи. У статті 1 Кодексу України про надра встановлено, що надра — це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння. З цього випливає, що законодавство про надра розраховане на ту частину надр, яка використовується для задоволення потреб держави, юридичних і фізичних осіб. Цю частину надр називають природними ресурсами. Однак не всі надра доступні для діяльності людини з технологічних, економічних та інших причин. Наприклад, у деяких регіонах України природний газ залягає на глибині 5 тис. метрів, видобування такого газу потребує великих коштів. Отже, цей газ можна розглядати як природний об'єкт, що існує об'єктивно, а не як природний ресурс, який можна використовувати. Тому надра можна поділити на дві групи: ті, що використовуються, та ті, що не використовуються з різних причин. Кодекс України про надра виділяє п'ять видів користування надрами залежно від цілей їх використання (ст. 14). Об'єктами права виступає та частина надр, яка може використовуватися для задоволення потреб суспільства. Води — всі води (поверхневі, підземні, морські), що входять до складу природних ланок кругообігу води. Водний об'єкт — природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води. Усі води на території України становлять її водний фонд, який включає у свій склад: поверхневі води — природні водойми (озера), водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об'єкти; підземні води та джерела; внутрішні морські води та територіальне море (ст.
Положение владеющего лучше; в судебном процессе о праве собственности бремя доказывания лежит не на нем. 139. Mensгеа. (менc pea) Винуватий намр. Виновное намерение. 140. Mementoшог. (мементо мор) Пам'ятай про смерть, або накше: пам'ятай, що ти смертний. Помни о смерти, или иначе: помни, что ты смертен. 141. Mobiliaossibusingebrent. (мобла оссбус нгебрент) Рухомсть прикрплена до ксток; до правовдносин по рухомост застосовуться закон, якому пдкоряться власник. Движимость прикреплена к костям. 142. Mobiliapersonamsequentur. (мобла персонам секвентур) Рухомсть де за особою. Движимость следует за лицом. 143. Modusvivendi. (модус ввенд) Спосб життя; у прав фактичний порядок взамин, установлений за взамною згодою. Образ жизни. 144. Мога obligatioperpetuatur. (мора облгацoперпетуатур) Внаслдок прострочки зобов'язання увчнються (на того, хто прострочу, пада ризик випадково загибел реч). В результате просрочки обязательство увековечивается. 145. Mutatismutandis. (мутатс мутандс) ¶з внесенням вдповдних змн поправок
1. Правове регулювання екологічних відносин в Україні
2. Захист екологічних прав громадян
3. Об’єкти права природокористування
4. К вопросу об основаниях возникновения вещных прав на земли промышленности
5. Скидання забруднювальних речовин у водні об’єкти
10. Майнові правовідносини батьків та дітей
11. Правовий режим надзвичайних екологічних ситуацій
12. Правовідносини батьків та дітей
13. Принципи міжнародного екологічного права
16. Юридичні особи як суб’єкти цивільних прав
17. Складові та об’єкти логістики
18. Аналіз міжнародних економічних відносин України, Угорщини, Франції та Бразилії
19. Зовнішньоекономічні зв’язки Японії та розвиток економічних відносин з Україною
20. Формування поняття "птахи" на основі екологічних знань
21. Законодавча та нормативна база податкового обліку. Сутність та об`єкти податкового обліку
25. Підзаконні нормативно-правові акти як джерела екологічного права
26. Проектування екологічних мереж Ратнівського району
27. Міжнародне співробітництво в реалізації глобальних екологічних проектів
28. Об’єкти та цілі макроекономічного регулювання
30. Английский Билль о правах 1689 г., Акт об устроении 1701 г. (Доклад)
31. К вопросу об объектах вещных прав
32. Загальні питання права власності у відносинах з іноземцями за законодавством України
33. Понятие, структура и субъектный состав законодательства об охране прав потребителей
35. Обґрунтування процесу внесення твердих органічних добрив
36. Професійна етика аудитора, його права і обов’язки
42. Правові відносини між батьками та дітьми
44. Фінансово-правові норми та фінансово-правові відносини, їх особливості та види
45. Отклики за рубежом об отмене крепостного права
46. Правові аспекти зовнішньоекономічних бартерних операцій
47. Вибір та обґрунтування технології виробництва керамічних плиток для підлоги
48. Соціальна робота як професія. Права і функціональні обов’язки соціального працівника
49. Аналіз об’єму виконання технічних дій футболістами різної кваліфікації
50. Екологічні аспекти видобування піску на прикладі об`єктів Чернігівської області
51. Права та обов’язки користувачів об’єктами тваринного світу
52. Історія взаємовідносин людини і природи. Основні поняття популяційної екології людини
53. Організація та об’єднання роботодавців як суб’єкти соціального партнерства
57. Актуальные вопросы государственного контроля соблюдения законодательства о защите прав потребителей
58. Инвестиционное право РФ (Шпаргалка)
59. АДВОКАТЫ, ИХ ПРАВА И ОБЯЗАННОСТИ
60. Граждане как субъекты административного права
61. Административное право (Контрольная)
62. Административное Право Республики Казахстан
63. Граждане, как субъекты административного права
64. Проблемы избирательного права современной России
65. Производство по делам об административных правонарушениях
66. Производство по делам об административных правонарушениях
67. Предмет, метод, источники Административного права
68. Производство по делам об административных правонарушениях
69. Административно-правовой статус гражданина как субъекта административного права
73. Шпаргалки для госэкзамена по теории государства и права
74. Банковское право
75. Учебник по банковскому праву
76. Общие положения об обязательствах и договорах
78. Гражданское право - сделки
79. Шпоры по гражданскому праву (Шпаргалка)
80. Авторское право
81. Авторское право
82. Вещи как объекты гражданских прав (Контрольная)
83. Виды договоров и их классификация в гражданском праве
84. Гражданское общество и право по Гегелю
85. Гражданское право (Контрольная)
90. Виндикационный иск как способ защиты вещных прав
92. Гражданское, торговое и международное частное право
94. Место обязательственного права в системе гражданского права
96. Обязательства в Римском и современном гражданском праве
97. Ответы по Гражданскому праву РФ
99. Права человека