![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Законодательство и право
Право
Державна система охорони інтелектуальної власності України – складова частина міжнародної системи охорони промислової власності |
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ДЕРЖАВНИЙ ІНСТИТУТ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ КУРСОВА РОБОТА з дисципліни «Право інтелектуальної власності» На тему:Державна система охорони інтелектуальної власності України – складова частина міжнародної системи охорони промислової власності Виконала: студентка групи 10-зІВ-2008-ХМ Фримерштейн В.Г. Перевірила: Рига Г.В. Хмельницький 2009 ЗМІСТ Вступ Державна система охорони інтелектуальної власності в Україні 1.1 Становлення державної системи охорони інтелектуальної власності в Україні 1.2 Установи державної системи охорони інтелектуальної власності в Україні Міжнародна система охорони промислової власності 2.1 Міжнародні установи охорони інтелектуальної власності 2.2 Міжнародно-правові акти з питань інтелектуальної власності Висновки Перелік посилань Використані джерела Додаток А. Державна система правової охорони інтелектуальної власності України (виконавча гілка) Додаток Б. Нормативно-правові акти, що регулюють питання, пов’язані з охороною прав на об’єкти промислової власності Додаток В. Міжнародні конвенції, угоди та договори, що регулюють питання права промислової власності Додаток Г. Міжнародні та міжурядові угоди України, що регулюють питання права промислової власності ВСТУП Тенденції розвитку науки, культури, техніки і виробництва, особливо починаючи з другої половини XX століття, свідчать про те, що людство у своєму розвитку підійшло до тієї межі, коли подальший прогрес буде зумовлюватися саме розумовою діяльністю суспільства. Тобто, саме результати розумової діяльності або за теперішньою термінологією – інтелектуальної діяльності будуть визначати стратегію і тактику соціально-економічного розвитку будь-якої країни. Уже тепер видно, що високий рівень інтелектуальної діяльності у тій чи іншій країні зумовлює високий рівень добробуту її народу. Там, де поважають науку, культуру і мистецтво, люди живуть краще, адже досягнення інтелектуальної діяльності зумовлюють рівень виробництва, культури, освіти тощо. Зазначені досягнення визначають рівень виробництва, що стає лише засобом чи способом реалізації здобутків науки, культури, техніки. Не викликає сумніву, що досягнення науки мають пріоритетне значення і можуть бути використані у будь-якій сфері діяльності людей. Науково-технічні досягнення формують рівень і характер виробництва. Інтелектуальні досягнення у сфері художньої літератури, мистецтва і культури в цілому формують моральні засади суспільства, його світогляд, ставлення до навколишнього середовища, його бачення, тобто ті засади, які ми називаємо людськими цінностями і які визначають духовний світ людини і суспільства. Як і будь-які досягнення та здобутки суспільства, результати інтелектуальної діяльності потребують охорони та захисту. Охорона інтелектуальної власності сприяє використанню та подальшому розвитку винахідницьких і творчих талантів та досягнень, підтримує та зберігає національний потенціал у сфері інтелектуальної діяльності та залучає інвестиції, стабілізуючи економічний стан, при якому як вітчизняні, так і зарубіжні інвестори можуть бути впевнені в тому, що їх права будуть поважати.
Створення саме такої системи має особливе значення для України – країни зі значним науково-технічним та інтелектуальним потенціалом. Відповідно до Конституції України, яка гарантує кожному громадянину свободу художньої, наукової і технічної творчості, наша незалежна держава послідовно створює свої власні механізми захисту інтелектуальної власності, авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, які виникають у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності. На шляху до євроінтеграції та в світлі вступу України до СОТ постають питання відповідності державної системи охорони інтелектуальної власності міжнародним стандартам. Для цього, а також з метою забезпечення гарантованих Конституцією прав громадян, що виникають у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності, в країні створено сучасну нормативно-правову базу у сфері інтелектуальної власності, яка відповідає міжнародним нормам, розроблено ефективні механізми реалізації правових норм та сформовано дієздатну інфраструктуру, яка забезпечує реалізацію державної політики в цієї сфері . В даній роботі становлення та структуру державної системи охорони інтелектуальної власності України розглянуто в світлі міжнародної системи охорони промислової власності. 1. ДЕРЖАВНА СИСТЕМА ОХОРОНИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ В УКРАЇНІ 1.1 Становлення державної системи охорони інтелектуальної власності в Україні Ефективність захисту прав у сфері інтелектуальної власності залежить від: досконалості нормативно-правової бази; сформованої інфраструктури національної системи правової охорони інтелектуальної власності, ефективності підготовки та підвищення кваліфікації фахівців; інформаційного забезпечення її діяльності . З утворенням України як самостійної держави виникла потреба у створенні та поступовому вдосконаленні власного законодавства у сфері інтелектуальної власності та приведення його у відповідність до міжнародного законодавства. Цей процес відбувався у декілька етапів . І. Перший етап становлення системи охорони прав інтелектуальної власності в Україні (1991-1994 рр.) став періодом закладення її найнеобхідніших законодавчих основ та створення базових організаційних структур. Цей процес розвивався за наступними напрямами: 1.Підтвердження участі України в міжнародних угодах з питань захисту прав інтелектуальної власності: в Паризькій конвенції про охорону промислової власності (дата набуття чинності стосовно України – 25 грудня 1991 р.), Мадридській угоді про міжнародну реєстрацію знаків (25 грудня 1991 р.), Договорі про патентну кооперацію (25 грудня 1991 р.), а також у Конвенції, що засновує Всесвітню організацію інтелектуальної власності (26 квітня 1970 р.), у Всесвітній конвенції про авторське право (27 травня 1973 р.). 2.Прийняття, з урахуванням міжнародних регулятивних норм, низки спеціальних законів України щодо охорони інтелектуальної власності в окремих сферах: «Про охорону прав на сорти рослин» (21 квітня 1993 р.), «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» (15 грудня 1993 р.), «Про охорону прав на промислові зразки» (15 грудня 1993 р.), «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (15 грудня 1993 р.)
, «Про авторське право і суміжні права» (23 грудня 1993 р.), а також Указу Президента України «Про Тимчасове положення про правову охорону об'єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні» (№479/92, 18 вересня 1992 р.). 3.Внесення положень про охорону інтелектуальної власності до інших законів, що регулюють окремі сфери соціально-економічної діяльності: «Про власність» (7 лютого 1991 р.) — розділ «Право на інтелектуальну власність», «Про зовнішньоекономічну діяльність» (16 квітня 1991 р.), Митний кодекс України (12 грудня 1991 р.), Основи законодавства України про культуру (14 лютого 1992 р.), «Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності» (18 лютого 1992 р.), «Про інформацію» (2 жовтня 1992 р.), «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» (16 листопада 1992 р.), «Про науково-технічну інформацію» (25 червня 1993 р.), «Про телебачення і радіомовлення» (21 грудня 1993 р.), «Про захист інформації в автоматизованих системах» (5 липня 1994 р.) та ін. 4.Прийняття низки нормативних документів, що захищають економічні інтереси творчих працівників — постанови Кабінету Міністрів України «Про розміри відрахувань до фондів творчих спілок України за використання творів літератури та мистецтва» (№108, 3 березня 1992 р.), «Про мінімальні ставки авторської винагороди за використання творів літератури і мистецтва» (№784, 18 листопада 1994 р.). 5.Створення у складі Комітету з науково-технічного прогресу при Кабінеті Міністрів України на базі Патентного фонду України Державного патентного відомства України (1992 р.), що почало виконувати функції центрального органу державної виконавчої влади у сфері охорони промислової власності. 6.Створення на базі Українського республіканського агентства з авторських і суміжних прав Державного агентства з авторських і суміжних прав (1992 р.). ІІ. Другий етап становлення системи захисту прав інтелектуальної власності в Україні (1995-1999 рр.) був обумовлений двома чинниками. По-перше, запровадженням курсу на радикалізацію соціально-економічних реформ в країні (жовтень 1994 р.). По-друге, прийняттям Україною низки важливих міжнародних зобов’язань, що безпосередньо включали заходи із впровадження міжнародних стандартів охорони інтелектуальної власності, — укладенням Угоди про партнерство та співробітництво з ЄС та початком з 1995р. переговорного процесу про набуття повноправного членства в Світовій організації торгівлі (CОТ). Цей етап характеризувався наступним: 1.Помітним розширенням міжнародно-правової основи охорони інтелектуальної власності в країні – за рахунок приєднання України до Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів (25 жовтня 1995 р.), Міжнародної конвенції про охорону нових сортів рослин (3 листопада 1995 р.), Договору про закони щодо товарних знаків (1 серпня 1996 р.), Будапештського договору про міжнародне визнання депонування мікроорганізмів з метою патентної процедури (2 липня 1997 р.), Найробського договору про охорону Олімпійського символу (20 грудня 1998 р.), Женевської конвенції про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм 1971 року (18 лютого 2000 р).
Генеральним секретарем 13 листопада 1917 р. при Секретарстві внутрішніх справ була створена Комісія для охорони ладу в Україні (Комісія по охороні краю). До її складу ввійшли по одному представнику від секретарств військових, земельних, продовольчих, судових справ, шляхів та національних справ. Очолив Комісію товариш секретаря внутрішніх справ Л.І.Абрамович. Слід зауважити, що після жовтневого перевороту в Петрограді в Україні відбулися важливі події, на яких варто зупинитися. 28-29 жовтня 1917 р. владу в Києві перебрала УЦР, загострилась її конфронтація з більшовиками. 7 листопада Центральна Рада ухвалила Третій універсал, який проголосив створення Української Народної Республіки у федеративному зв'язку з Російською державою. Документ містив програму соціально-політичного реформування життя республіки, гарантії головних прав людини. До скликання Установчих Зборів вся повнота влади в Україні переходила до Центральної Ради і Генерального Секретаріату. УНР фактично стала на шлях самостійного державного будівництва
1. Організаційна система управління природокористуванням України
2. Козацтво на охороні кордонів України
3. Глобальні та регіональні системи безпеки: перспективна роль України
4. Державне регулювання паливно-енергетичного комплексу України
5. Проблема вступу України до міжнародних економічних організацій
11. Гетьман Іван Мазепа - державний та політичний діяч України
12. Взаємодія гілок державної влади як принцип основ конституційного ладу України
17. Ліквідність банківської системи України
18. Формування та розвиток банківської системи України
19. Банківська система України
20. Державний ощадний банк України
25. Інтерполяція інструментів фіскальної політики на Державний бюджет України
26. Місце правової системи України серед правових систем світу
27. Охорона праці неповнолітніх за трудовим законодавством України
28. Поняття, функції та система трудового права України
30. Правовий режим використання і охорони надр України
33. Виборча система України: сучасний стан і перспектива розвитку
34. Інформаційна (автоматизована) система в Держказначействі України
35. Боротьба за державну незалежність у XVIII ст., стосунки України з Росією
37. Інкорпорація України в державну структуру Російської і Австрійської Імперій
41. Урок з формування національної свідомості "Охорона природи України"
42. Федералізм чи унітаризм: перспективи розвитку державності України
43. Державно-церковні відносини в період незалежної України
44. Історія становлення митної системи на теренах України
45. Автоматизована інформаційно-аналітична система Міністерства фінансів України
47. Бюджетна система України: стан, перспективи розвитку
48. Грошова система Російської імперії на теренах України у XVIII-XIX столітті
50. Порядок складання, розгляду і затвердження Державного бюджету України
51. Система оподаткування України
53. Формування податкової системи України
57. Соціально-економічна сутність і роль державного бюджету України
59. Конституционный Суд Украины (Конституційний Суд України)
60. Політичні права і свободи громадян України
62. Гетьманство України: Богдан Хмельницький (Гетманство Украины. Богдан Хмельницкий)
63. Значення харчової промисловостi у соцiальному та економiчному розвитку України
64. Історія України
65. Історія соборності України
66. Господарство України на рубежі 18-19 столітть
67. Період гетьманщини України
68. Центральна Рада і пролетаріат України
69. Воєнні дії на території України 1914-1916 рр.
73. Економічне районування України
74. Загальна характеристика конституції України
75. Господарське право України
76. Поняття, форма та функції Конституції України
77. Проблеми та перспективи розвитку страхового ринку України
79. Бюджет України: актуальні проблеми
80. Місцеві бюджети України: становлення, роль в соціально-економічному розвитку регіонів
81. Управління фінансами України
82. 3 найбільш визначні події у економічному (зовнішньоекономічному) житті України у 2004 -2005 роках
83. Інтеграція України у світове господарство
84. Використання трудових ресурсів Західної України
85. Міжнародний ринок туристичних послуг України
89. Авіаційний транспорт України
91. Проблема інвестування єкономіки України за рахунок внутрішніх резервів
92. Грошові розрахунки в господарському обороті України
93. Біохімія трансгенної картоплі в умовах України
94. Інформаційна політика України
95. Конституційні засади виконавчої влади України
96. шпори з цивільного права України
97. Розвиток та розміщення залізничного транспорту України