![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
География, Экономическая география
Регіональний розвиток центрально-українського економічного району |
Введення Проблеми регіонального розвитку центрально-українського економічного району – це проблеми невикористаних можливостей, нереалізованого потенціалу. Зменшення чисельності працездатного населення, депопуляція - свідчать про складну демографічну ситуацію. Понад з тим у районі немає великих міст, розвинених галузей промисловості, що є носіями технічного прогресу. Площа Центральноукраїнського економічного району становить 45,5 т.км2. До нього належать Кіровоградська та Черкаська області, площа яких становить 24,6 і 20,9 т.км2 відповідно. Проблемами регіонального розвитку Центральноукраїнського економічного району займалися професор, член-кореспондент НАН С.І. Дорогунцов, Л.Г. Чернюк та інші. Географічне положення та природні умови сприятливі для подальшого розвитку АПК Центральноукраїнського економічного району, але неповністю реалізовані можливості розвитку харчової промисловості. Розгляду рівня розвитку і структури господарства району, економіко-географічній оцінці географічного положення, природних умов і природних ресурсів району, аналізу тенденцій його розвитку присвячена дана курсова робота. 1. Роль району в территориальному розподілі праці За даними на 01.01.08 у Кіровоградській області 21 адміністративний район. 12 міст (у тому числі 4 державного і обласного підпорядкування), 26 містечок, 1004 сільських населених пункти; в Черкаській відповідно 20, 16 (6), 15 і 824. (Додаток 1) Частка площі району становить 7,4%, чисельність населення - 5,3% від загальних відповідних показників по Україні. Спеціалізація району в господарському комплексі держави - машинобудування сільськогосподарське, електротехнічне, енергетичне, приладобудування, виробництво обладнання для харчової промисловості, харчова промисловість, виробництво чистих металів і твердих сплавів, видобуток графіту, уранових руд, будівельна, індустрія (видобуток гранітів і лабрадоритів), хімічна промисловість (хімічні волокна, азотні добрива, лаки, фарби) і деревообробка (меблева промисловість), бурякоцукровий, олійно-жировий, зерновий, і плодоовоче-консервний і м’ясо-молочний комплекси. За структурою економіки Кіровоградська область є аграрно-індустріальною. Характерна особливість регіону – це високий рівень розвитку аграрно-промислового комплексу і машинобудування, що виділяє його серед інших у Придніпров’ї та Україні. У загальнодержавному територіальному поділі праці Черкащина виділяється виробництвом цукру, молочних і овочевих консервів, машин для харчової та легкої промисловості, хімічних волокон, шовкових тканин, мінеральних добрив, а також зерна, м'яса і молока. Визначальними при цьому є легка промисловість, машинобудівний та агропромисловий комплекси. 2. Економічні і природні передумови розвитку району 2.1 Економіко-географічна оцінка географічного положення, природних умов і природних ресурсів району Економічна оцінка природно-ресурсного і виробничого потенціалів. Більшість території району лежить у зоні Лісостепу, південніше від Кіровограда зона північного Степу. Рельєф території рівнинний на Придніпровській низовині й хвилястий - на Придніпровській височині.
Висота над рівнем моря від 39 до 269 м. Поверхня розчленована долинами річок, ярами та балками. Кліматичні умови регіону сприятливі для розвитку сільського господарства. Місто Черкаси і територія навколо нього в радіусі 150 км - район максимуму біологічної ефективності клімату. Клімат помірно континентальний. Середні температури липня 20-21 С; січня - мінус 5-6 °С. Зима м'яка з частими відлигами, літо тепле, сухе. Тривалість безморозного періоду 160-170 днів, сума активних температур близько 3000 С. Середньорічна кількість опадів становить 430-520 мм, максимальна випадає у теплий період року (близько 70%). Днів з опадами за рік 120-140. Серед несприятливих кліматичних явищ - посухи, суховії, пилові (чорні) бурі, град, зливи. Бувають також пізні весняні й ранні осінні заморозки. Південно-західна частина Черкаської та північно-західна і північна частини Кіровоградської областей лежать у недостатньо вологій, теплій, а південна і східна частина Кіровоградської області - у посушливій, дуже теплій агрокліматичних зонах. Район багатий на корисні копалини. Розвідано понад 30 родовищ бурого вугілля Дніпровського буровугільного басейну. Є родовища горючих сланіцв(Бовтиське). На лівобережжі Дніпра, в долинах річок, в тому числі р.Ірдинь, видобувають торф. Поклади паливних ресурсів використовуються здебільшого для місцевих потреб. Район має велике значення для розвитку атомної енергетики країни у зв'язку з наявними тут покладами уранових руд (Смолинське рудоуправління). У східній частині району, на лінії Кривий Ріг - Кременчук, зосереджені поклади залізистих кварцитів; на заході, у Побужжі - хромітів та нікелевих руд (Капітанівське й Деренюське родовища). В останні роки розвідано Кіровоградеський золоторудний район (родовища Клинці, Юріївське та ін.). Видобувають також будівельну сировину: вогнетривкі глини, каоліни, бентоніти, граніти, габро, лабрадорит та інші (басейн р.Тясмин). Є поклади графіту (Завалівське родовище), вони мають міжрайонне значення. Район перспективний на алмазоносність. Водними ресурсами район забезпечений недостатньо. По його території протікають річки Дніпро і Південний Буг, багато малих і середніх річок: Цибульник, Сула, Супій, Рось, Вільшанка, Тясмин, Інгулець, Інгул, Синюха, Синиця, Гірський Тікич, Гнилий Тікич, Ятрань тощо. Всього в Кіровоградській області 438 річок, серед них 120 довжиною понад 10 км і 45 довжиною понад 25 км. У Черкаській області 181 річка понад 10 км завдовжки. Тут також є Канівське, Кременчуцьке та Дніпродзержинське водосховища. Крім цих у районі створено ще 108 водосховищ (Іскрівське, Новоархангельське, Червонохутірське, Гайворонське та ін.) та 2564 ставки і заплавних озера. Збудовано водовід Дніпро (від м.Світловодська) - Кіровоград. Води водосховищ та ставків використовують для водопостачання, риборозведення, зрошування. На території Українського кристалічного щита є джерела лікувальних радонових та інших мінеральних вод (Умань, Новоукраїнка, Знам'янка). У районі одні з найкращих в Україні грунтово-кліматичні умови. В лісостеповій частині Кіровоградської області переважають чорноземи типові середньо- й малогумусні, чорноземи опідзолені (95% площі), ясно-сірі та сірі лісові грунти; у степовій - чорноземи звичайні середньо- й малогумусні (95% площі).
У долинах річок поширені чорноземно-лучні та лучно-болотні грунти, є ділянки слабко закріплених пісків. Еродованість земель становить у південно-східній частині 53%, у західній 43%. В Черкаській області переважають типові малогумусні та слабогумусовані (53% площі), лісові й лучні грунти. Природні типові ландшафти (різнотравно-типчаково-ковиловий степ) практично не збереглися, крім невеликих ділянок на схилах річкових долин та балок, на узліссях. Серед степової рослинності переважають типчак, тимофіївка, зрідка трапляються ковила, тонконіг, стокодос, волошка, молочай, ромашка, сокирки, конюшина та ін. У заплавах річок поширена лучна та болотна рослинність (очерет, рогіз, осока, жовтець та ін.). Природно-ресурсний потенціал району сприяє розвитку АПК, будівельної індустрії, окремих галузей кольорової металургії, в майбутньому розвитку хіміко-буровугільного комплексу. Кіровоградська область розташована в центральній частині країни в межиріччі Дніпра і Південного Бугу, на межі степової і лісостепової природних зон, але більшість її території лежить у степовій зоні. Вона займає вигідне географічне положення відносно старопромислових регіонів Придніпров’я (Дніпропетровської і Запорізької областей) та Донбасу. Розвитку області сприяє густа мережа транзитних залізниць і автомагістралей та вихід до Дніпра. Клімат Кіровоградської області помірно континентальний, тривалість безморозного періоду 160-170 днів, сума активних температур 2696-2994 ˚С, опадів випадає 430-520 мм на рік при максимальній кількості в теплий період року. Серед несприятливих кліматичних явищ трапляються часті посухи, суховії, пилові бурі. Північна і північно-західна – у посушливій. Але в цілому агрокліматичні умови сприятливі для розвитку сільського господарства. Природно ресурсний потенціал Кіровоградської області загалом (за грошовою оцінкою) складає 3% в Україні. В його структурі земельні (ґрунтові) ресурси становлять 70,3%, водні – 11,9, мінерально-сировинні – 10,8, природно-рекреаційні – 4,8, лісові – 1,6 і фауністичні – 0,6%. За територіальною диференціацією природно-ресурсного потенціалу в Україні (індекс 1,00 грн./га) регіон складає 0,75, особливо виділяються земельні і фауністичні ресурси - відповідно 0,99 і 1,00. Мінерально-сировинні ресурси. Надра Кіровоградської області багаті на корисні копалини. Тут розвідано 41 родовище бурого вугілля (з них розробляється вісім), є родовища горючих сланців, торфу, на сході області - поклади залізної руди, в тому числі залізних кварцитів (Криворізький залізорудний басейн), на Побужжі-нікелево-хромових руд, графіту (Завалівське родовище), а також уранові руди (3 родовища). Поширені родовища різних будівельних матеріалів. В області зосереджено 36 водозаборів прісної води, з яких 14 розробляється, та два джерела мінеральних вод. На території області зосереджено близько 96% запасів графіту, 28,7 - промислових запасів бурого вугілля (по паливно-енергетичних ресурсах регіон дефіцитний), 7,6 будівельного каменю, 1,7% - руди заліза України. Основна проблема щодо мінерально-сировинних ресурсів полягає у здійсненні їх комплексного використання на основі глибокої переробки.
Юрій Тютюнник назвав це «першим наступом (українського) села на Київ». Керував походом на столицю звенигородський кошовий Семен Гризло.[13] Рішучі і прагматичні кроки Вільного козацтва засвідчують, що вже влітку 1917 року воно піднеслося на державницький рівень мислення, чого не скажеш про керівників Центральної Ради, які навіть не прагнули вийти із зачарованого кола автономістських прагнень. «Провід Української визвольної революції не був революційним», — так окреслив проблему український старшина Яків Гальчевський. А Дмитро Донцов про керівників Центральної Ради висловився так: «Провід стримів рука в руку йти з Москвою, з «братньою демократією», цементувати імперію й боронити її від ворогів! (А) в масах спонтанно прокидався дух Полуботка й Мазепи…» Та, попри обережність і зрадливість верхів, рішучі національно-державницькі почуття українського народу оформлювались у мілітарні форми: 3–7 жовтня (за ст. ст.) 1917 року у Чигирині відбувся Перший з’їзд Вільного козацтва, який перетворився на потужну маніфестацію українських національних почуттів, у демонстрацію української сили
1. Екологічні проблеми розвитку і розміщення продуктивних сил Карпатського економічного району
3. Регіональна економіка промисловості України
4. Регіональна економічна політика України й особливості регіонального розвитку
5. Інвестування регіональної економіки та її ефективність в Україні
9. Поняття "українське відродження". Періодизація та регіоналістика "українського відродження"
10. Формування українського національного руху
11. Глобальні та регіональні системи безпеки: перспективна роль України
13. Україна, як суб’єкт міжнародного економічного права
15. Національна самобутня форма суспільної допомоги українського народу
16. Внесок українських економістів у розвиток політичної економії
17. Основні показники економічного стану України
18. Львівський музей українського мистецтва
19. МЕХАНІЗМ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ В РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ
20. Исторія українського друкарства
21. Особливості економічного розвитку Київської Русі
25. "Повстанські республіки" як одна із форм українського повстанського запілля (1943-1945 рр.)
26. Проблеми українського ринку цінних паперів на сучасному етапі
27. Грошово-кредитні інструменти як засіб економічного зростання
28. Ревізія як елемент методу економічного контролю
31. Концепція регіональної політики
32. Концепції країнознавчого синтезу в регіональній географії
33. Державне регулювання в галузі туризму: становлення та розвиток в Україні
34. Національна депозитарна система України
35. Природні ресурси як надбання українського народу
36. Стратегія комплексної модернізації українського суспільства
37. Пропозиції щодо реформування чинного українського правопису
41. Ідеологи українського націоналізму
42. Культурно-національний рух в українських землях в XVI-XVII століттях
43. Микола Денисюк – видавець українського літературно-мистецького журналу "Овид"
44. Основні закономірності суть і наслідки початкових етапів та процесів українського державотворення
45. Сільські ради національних меншин в Україні в 20-ті роки ХХ ст.
46. Чеська національна меншина в Україні в 20-30-ті роки ХХ століття
47. Духовна культура українського народу
48. Культура і людина в контексті соціально-економічного розвитку суспільства
49. Особливості стилю українського бароко
50. Традиційність українського писанкарства
51. Безсмертний подвиг українського народу
52. Роль українського міста в літературі
57. Основні принципи та нетрадиційні методи викладання українського народознавства в школі
58. Специфіка та типи уроку українського народознавства
59. Урок українського народознавства
60. Національний розвиток у контексті демократії
61. Планування економічного і соціального розвитку соціальних служб
62. Структура українського суспільства на сучасному етапі та тенденції її розвитку
63. Державне управління сферою туризму та охороною культурної спадщини (регіональний аспект)
64. Механізми удосконалення регіонального управління інвестиційною діяльністю
65. Регіональна фінансова система
66. Аналіз проблем управління регіональними системами природокористування в Росії
67. Регіональні особливості природно-заповідного фонду Корюківського району
68. Аналіз динаміки та структури національних заощаджень в Україні
69. Аналіз фінансово-економічного стану ЗАТ "АВК"
73. Реформування державного сектору в процесі ринкової трансформації української економіки
74. Розрахунок економічного ефекту від впровадження роботів
75. Фінансовий потенціал як складова економічного потенціалу підприємства
76. Види економічного аналізу за відношенням до користувачів, за просторовою та галузевою ознаками
77. Особливості моделей економічного розвитку країн, що розвиваються
78. Циклічні коливання економічного розвитку
79. Весілля в духовній культурі українського народу
80. Традиції українського народного харчування
81. Подільский економічний район
82. Північно-Кавказький економічний район Росії
83. Місцеві бюджети України: становлення, роль в соціально-економічному розвитку регіонів
85. Соціально-економічний розвиток України у XVII ст.
89. Найбільш перспективні регіони України для розвитку ностальгічного туризму
90. Економічна і національна безпека України
91. Малий бізнес України в розвиткові національної економіки
92. Економ. політика доби національно-визвольної р. (1917-1920рр..)
93. Центральна Рада і пролетаріат України
94. Українська національна революція 1649-1657рр
96. Економічне районування України
97. 3 найбільш визначні події у економічному (зовнішньоекономічному) житті України у 2004 -2005 роках