![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Законодательство и право
Право
Договір про управління цінними паперами та грошовими коштами |
Міністерство освіти і науки України Донецька державна академія управління Кафедра правознавства Доклад на тему: «Договір про управління цінними паперами та грошовими коштами» Зміст Вступ 1. Поняття та правове регулювання договору про управління цінними паперами та грошовими коштами 2. Элементи договора про управління цінними паперами та грошовими коштами 3. Зміст договору про управління цінними паперами та грошовими коштами Висновки Список використаної літератури Вступ Приватизація і акціонування приватної власності, розвиток підприємництва та кредитних інститутів приводять до поглиблення розвитку грошових і кредитних відносин. Виникає особливий сектор господарювання, який пов'язаний з обігом цінних паперів - фінансовий ринок. Фінансовий ринок умовно можна поділити на дві частини: ринок банківських позичок і ринок цінних паперів. Ринок цінних паперів доповнює систему банківського кредиту та взаємодіє з нею. Комерційний банк рідко видає позички на тривалий час (більше року). Цінні папери дають змогу отримати кошти на довгий період (на десятиріччя - облігації) чи у безстрокове користування (акції). Перш ніж перейти власне до цінних паперів, потрібно зупинитися на такому понятті, як фіктивний капітал, оскільки саме рух фіктивного капіталу і є основою функціонування фондового ринку і існування цінних паперів як таких. Фіктивний капітал являє собою суспільне відношення, суть якого полягає в його здатності вловлювати деяку частину додаткової вартості. Історично основа виникнення фіктивного капіталу перебувала у відособленні позикового капіталу від виробничого і утворенні кредитної системи, а технічний відрив фіктивного капіталу від реального стався на базі позики капіталу, внаслідок чого в руках власника позикового капіталу залишається титул власності, а реально розпоряджається цим капіталом функціонуючий підприємець. Тим самим фіктивний капітал виявляється в формі титулу власності, здатного вступати в обіг, і більш того здатного звертатися відносно незалежно від руху дійсного капіталу. Реально фіктивний капітал опосередковує процеси руху капіталу, розподілу і перерозподілу прибутку, а також перерозподілу національного прибутку через систему державних фінансів. Цінний папір являє собою документ, який виражає пов'язані з ним майнові і немайнові права, може самостійно обертатися на ринку і бути об'єктом купівлі-продажу і інших операцій, служить джерелом отримання регулярного або разового прибутку. Таким чином, цінні папери виступають різновидом грошового капіталу, рух якого опосередковує подальший розподіл матеріальних цінностей. У минулому цінні папери існували виключно в фізично відчутній, паперовій формі і друкувалися друкарськими способами на спеціальних паперових бланках. Цінні папери, як правило, виготовляються з досить високою мірою захищеності від можливих підробок. Останнім часом в зв'язку зі значним збільшенням обороту цінних паперів багато хто з них став оформлятися у вигляді записів в книгах обліку, а також на різних носіях інформації, тобто перейшли в фізично невідчутну (непаперову) форму. Тому на ринку цінних паперів випускаються, обертаються і гасяться як власне цінні папери, так і їх замінники.
Об'єкти операцій на ринку цінних паперів також називають інструментами ринку цінних паперів, фондами (в значенні грошові фонди) або фондові цінності. Сучасний етап становлення ринку цінних паперів характеризується значними темпами росту емісії цінних паперів, постійним збільшенням кількості суб'єктів господарської діяльності, які виступають у ролі емітентів. Отже, з усією очевидністю видно, що дана область ринкових відносин є дуже важливою, складною та актуальною. На сьогоднішній день. 1. Поняття та правове регулювання договору про управління цінними паперами та грошовими коштами Професійна діяльність на ринку цінних паперів за змістом являє собою здійснення угод з особливими об'єктами цивільного права, такими як цінні папери, включаючи бездокументарні, і безготівкові грошові кошти. Питання про правову природу таких об'єктів до теперішнього часу продовжують залишатися дискусійними серед юристів. Тому актуальними є проблеми правового регулювання операцій з цінними паперами та грошовими коштами, у тому числі угод, що відносяться до професійної діяльності на ринку цінних паперів. На ринку цінних паперів реалізують свої інтереси держава, підприємці, в тому числі комерційні банки, а також некомерційні учасники ринку цінних паперів і фізичні особи. Ринки цінних паперів активно функціонують в усіх економічно розвинених країнах. Регіональні ринки цінних паперів є частинами складної, багаторівневої структури - загальносвітового фінансового ринку. Договори, на яких базується професійна діяльність фондового ринку (депозитарний договір, брокерський договір, договір довірчого управління грошовими коштами та цінними паперами, договір андеррайтингу), недостатньо регулюються нормами Цивільного кодексу України та або спеціального законодавства. Але ми поговоримо про такий договір як договір про управління цінними паперами та грошовими коштами. Згідно «Правил (УМОВ) здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами: брокерської діяльності, дилерської діяльності, андеррайтингу, управління цінними паперами» - договір про управління цінними паперами та грошовими коштами (далі - договір про управління) - договір, за яким одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк об'єкти управління. Елементи договору про управління цінними паперами та грошовими коштами В цивілістики до елементів договору традиційно відносять його сторони та предмет. Сторони в договорі про управління цінними паперами та грошовими коштами є установник управління та управитель. Установник управління майном - особа, яка передає майно управителю в довірчу власність на підставі договору управління майном. Управитель - юридична особа, яка здійснює управління неподільним та загальним майном за дорученням власника (власників) майна і забезпечує його належну експлуатацію. Сума договору про управління цінними паперами з одним клієнтом-фізичною особою має становити не менше суми, еквівалентної ста мінімальним заробітним платам. Суттєві умови договору про управління цінними паперами встановлюються законом та за домовленістю сторін. При цьому договір про управління цінними паперами не може укладатися торговцем цінними паперами з компанією з управління активами.
Торговець цінними паперами здійснює управління цінними паперами відповідно до вимог Цивільного кодексу України, зазначеного Закону, інших законів, а також нормативно-правових актів Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Слід зазначити, що для провадження діяльності з управління цінними паперами грошові кошти клієнта зараховуються на окремий поточний рахунок торговця цінними паперами у банку окремо від власних коштів торговця цінними паперами, коштів інших клієнтів та відповідно до умов договору про управління цінними паперами. Торговець цінними паперами звітує перед клієнтами про використання їх грошових коштів. За цим Договором Установник управління передає Управителеві в управління об’єкти нерухомості, в подальшому – Майно, а Управитель зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим Майном в інтересах особи, вказаної Установником управління (вигодонабувача). Метою передачі Майна в управління є отримання доходів від ефективного використання Майна в порядку і способами, які визначаються Управителем на власний розсуд. Зміст договору про управління цінними паперами та грошовими коштами Права та обов’язки сторін договору При виконанні операцій з цінними паперами торговці зобов'язані: а) діяти в інтересах клієнта (домагатися найкращого виконання замовлень та договорів), враховуючи умови, зазначені в договорі, кон'юнктуру фондового ринку, умови здійснення розрахунково-клірингових операцій, надання депозитарних послуг, ризик вибору контрагентів та інші фактори ризику; б) узгоджувати з клієнтом рівень можливого ризику щодо виконання операцій купівлі-продажу або міни цінних паперів, у тому числі щодо ліквідності цінних паперів, що придбаватимуться, якщо інше не передбачено договором; в) на вимогу клієнтів попереджати їх про ризики конкретного правочину з цінними паперами, без зазначення конкретних причин, якщо ця умова передбачена договором; г) на вимогу клієнта надавати інформацію щодо ринкової вартості цінних паперів; ґ) виконувати договори та разові замовлення клієнтів у порядку їх надходження, якщо інше не передбачено договором; д) у першу чергу виконувати операції з цінними паперами за договорами та разовими замовленнями клієнтів, а потім власні операції з такими ж цінними паперами; е) у разі наявності у торговця зацікавленості, яка перешкоджає йому виконати договір та/або разове замовлення клієнта на найбільш вигідних умовах, торговець зобов'язаний негайно повідомити про це клієнта. Попередження клієнта повинно відбуватися за допомогою засобів зв'язку, визначених договором, з обов'язковим наступним письмовим підтвердженням; є) відкривати окремий поточний рахунок в грошових коштах, що перебувають в управлінні торговця; ж) дотримуватися вимог щодо показників ліквідності, встановлених відповідними нормативно-правовими актами Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку; з) вести облік грошових коштів клієнтів, що перебувають в управлінні торговця, на окремих поточних рахунках, які відкриваються торговцем в банку. 2. У разі отримання разового замовлення (укладання договору) торговець зобов'язаний ідентифікувати особу клієнта (контрагента) та встановити повноваження клієнта щодо цих цінних паперів.
Отже, мператив нацоналзму, його корен, слд шукати не стльки в людськй природ, психц, як залишаються майже незмнними протягом тисячолть, скльки в особливих структурних потребах ндустрального суспльства. Нацоналзм, як полтичний принцип як рух, не наслдком ан деологчних збочень, ан емоцйних крайнощв. Це зовншнй вияв глибоких структурних змн у вдносинах мж суспльством (polity) культурою, змн, яких неможливо уникнути. Нацоналзм викону необхдну для подальшого розвитку суспльства функцю, вн забезпечу «загальне поширення високо культури в суспльств, в якому до цього часу нижч культури панували в житт бльшост, а часом й усього населення. Це означа повсюдне поширення культивовано школами й наукою мови, пристосовано для потреб чткого й зрозумлого сплкування у сферах бюрократ технолог [управлння й виробництва]. [Нацоналзм] це побудова анонмного, деперсонфкованого суспльства, де атомзован ндивди можуть заступати один одного тримаються разом передусм завдяки спльнй культур
2. Недержавне соціальне страхування: сутність, організація, проблеми та перспективи розвитку в Україні
3. Формування бюджетів фондів соціального страхування України
4. Соціальне страхування від безробіття в Україні в 20-ті роки XX сторіччя
5. Мораль і соціальне управління
9. Управління праці і соціального захисту населення
10. Ожиріння як медико-соціальна проблема
11. Соціальні небезпеки: алкоголізм, тютюнокуріння, проституція
12. Соціальне становище Запорізького краю
13. Соціально-економічні умови виникнення і розвитку політичної системи суспільства
14. Взаимосвязь соціальной роботи з іншими науками
16. Економіка соціальної орієнтації та проблеми її формування в постсоціалістичних країнах
17. Інфляція, її суть, види та соціально-економічні наслідки
18. Право як спеціальне соціальне явище
19. Антивоєнні оповідання Г.Белля в соціально-історичному та літературному контексті
20. Порівняльна характеристика соціально-економічного розвитку Швеції та Нігерії укр
21. Аналіз статті Деніела Белла «Соціальні рамки інформаційного суспільства»
25. Історія соціально-економічної географії світу
26. Державна соціальна допомога
28. Політичні і національні звичаї та традиції України як фактори соціального регулювання
29. Правові основи надання та виплати соціальних допомог сім’ям з дітьми в Україні
30. Роль інтелектуальної власності в соціально-економічному та духовному розвитку суспільства
32. Соціальна обумовленість державної служби
34. Соціальні, економічні та культурні права громадян україни. Право на працю і відпочинок
36. Суть та принципи соціальної держави
37. Шляхи вдосконалення реалізації соціальної функції держави
41. Політичний та соціально-економічний розвиток Білорусі у 1991–2005 рр
42. Політичний та соціально-економічний розвиток Греції у 1990–2005 рр.
43. Політичний та соціально-економічний розвиток Сербії у 1990–2005 рр
44. Політичний та соціально-економічний розвиток Чехії у 1990-2005 роках
46. Соціальне походження промислової буржуазії України в XIX столітті
47. Соціально-економічний розвиток Західно-Українських земель у складі Австро-Угорщини у ХІХ столітті
48. Соціально-економічний розвиток Російської імперії після реформ 60-х років ХІХ століття
49. Соціально-економічний розвиток українських земель наприкінці XIV — у першій половині XVI ст.
51. Соціально-економічні причини першої хвилі української еміграції кінця XIX - початку XX століття
52. Соціально-культурний розвиток України у другій половині XIX сторіччя
57. Соціально-духовні основи культури класицизму
58. Джейн Ейр Шарлотти Бронте як соціально-психологічний роман виховання
59. Соціально-філософські погляди І.Франка
60. Соціальний проект: "Сортування сміття в м. Суми"
61. Історичні та медико-соціальні аспекти становлення і розвитку вчення про сибірку
63. Методологія соціально – ефективної організації фармацевтичного забезпечення населення
64. Міжнародна організація праці та її вплив на розвиток соціально-трудових відносин
65. Перспективи розвитку соціально-орієнтованої економіки Швеції
66. Соціально-економічна сутність зовнішньоекономічної діяльності та завдання її статистичного вивчення
67. Економіка праці та соціально-трудових відносин
68. Механізм функціонування соціально-трудових відносин як організаційної системи
69. Соціальна інфраструктура в системі життєзабезпечення міста
73. Виховна діяльність бібліотек вищих навчальних закладів у сучасних соціально-комунікаційних умовах
75. Підготовка соціально компетентних вчителів в вищих закладах освіти
76. Проблема формування соціальної активності на уроках трудового навчання в початкових класах
77. Роль соціального педагога в адаптації підлітків
78. Соціально-педагогічна діяльність в дитячих оздоровчих закладах
79. Тривожність як соціально-педагогічне явище
80. Ціннісні характеристики соціальних працівників та соціальних педагогів
81. Діяльність соціального педагога дозвіллєвої сфери
82. Проблема спрямованості особистості соціального педагога
83. Етапи розвитку теорії соціально-політичного конфлікту
84. Соціально-політичні утопісти ХІХ ст. (Сен-Сімон, Фур’є, Оуен)
85. Феномен соціальної держави в європейській традиції
89. Мотиви соціальної поведінки особистості
90. Особистість. Темперамент та соціальна природа характеру
91. Повсякденна психологія особистості й повсякденна соціальна психологія
92. Предмет дослідження соціальної психології
93. Про практичність соціальної психології
94. Соціальна перцепція й повсякденна свідомість
95. Соціальна психологія кінця XX початку XXI сторіччя
96. Соціальне середовище та соціалізація особистості
97. Соціальний психолог як учасник соціальних змін
98. Соціальні стереотипи і їх роль у сприйманні людиною людини