![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Искусство, Культура, Литература
Литература, Лингвистика
Образ Марії у романі Уласа Самчука "Марія" |
ЗмістВступ І. Образ Марії у романі Уласа Самчука «Марія» 1.1. Опосередкованість образу 1.2. Характеристика образу Марії ІІ. Образ Марії Богоматері ІІІ. Порівняльна характеристика Марії Перепутько і Марії Богоматері Висновок Список використаної літератури Вступ Мета роботи – дослідити особливості образу головної героїні роману Уласа Самчука «Марія». Завдання роботи: Охарактеризувати образ Марії у однойменному романі Уласа Самчука. Описати образ Марії Богоматері. Порівняти характеристики Марії Перепутько і Богоматері. В ході дослідження використовувався порівняльно-описовий метод. Апробація роботи: дане дослідження може бути розглянуте як додатковий матеріал в школі на уроках української літератури при розгляді роману Уласа Самчука «Марія». Матеріалом дослідження послужив роман Уласа Самчука «Марія». Дане дослідження є актуальним, оскільки багатогранність образу Марії у однойменному романі У.Самчука ще не вивчена в повному обсязі. Роман-спалах «Марія» (1933 р.) – найсенсаційніший з усіх творів Самчука. В 1933 році світову громадськість потрясло нечуване в історії лихоліття – організований голодомор, що призвів до загибелі восьми мільйонів українців. Це була перша велика акція геноциду, спрямована проти українського народу. Письменник Улас Самчук відчув розмах національної трагедії. Роман «Марія» був написаний у тому ж 1933. Виникає питання: чи був Улас Самчук проінформований, достатньо проінформований? Так, інформації у митця було вдосталь. Не лише тому, що матеріали про голод великим потоком ринули в Європу. Письменник виріс і виховався на території, де був Голодомор. Там залишилося ще багато друзів, знайомих Роман «Марія» – сенсаційний своєю правдивістю. Читаючи цей роман, ми проникаємося Маріїними радощами, болем. Ми нібито разом з нею проживаємо все її життя. Тому цей роман залишається актуальним і сьогодні. Свої міркування, своє бачення трагедії 33-го Улас Самчук показує на прикладі головної героїні роману, яку автор ототожнює з Богородицею. Отож, хто це – героїня усього всесвіту Самчука, дзеркало його душі і відображення цієї трагедії Голодомору? І. Образ Марії у романі Уласа Самчука «Марія» Головна героїня твору У.Самчука «Марія» (1933) – Марія. Автор характеризує образ героїні не безпосередньо, а за допомогою обставин та висловів інших персонажів у творі (опосередковує образ). 1.1. Опосередкованість образу Наприклад, Домаха, найближча для Марії людина, так оцінює Марію: « – Це, чуєш, від неї. Це вона То знаєш, як то є Дівча молоде, дурне. Добре воно, але ще молоде Пручається, соромиться » . І Мартин, господар героїні, характеризує Марію: «А, як самі знаєте, держу її сьомий рік. Золота дівка. Що не похопить – горить в руках» . Мартин засвідчує працьовитість дівчини. Корній висловлює таку думку про Марію: «Така і Марія. Сьогодні моя, завтра чортова» . Цими словами автор зображує непостійність героїні. Перший чоловік Марії, Гнат, так оцінює жінку: «Ти правдива, Маріє » . «Казиться з жиру. За хлопцями гицає, як кобила» . Так Трихон, жид, говорить про Марію, засвідчуючи її розгульність в перші роки заміжжя. Гапка, сусідка, вважає, що вона на Гната «і задом не дивиться» .
Марія – вірна своєму другому чоловікові. Вже на кінець життя син Марії так говорить про своїх батьків: «Я, Максим Корнійович Перепутька, відмовляюся від своїх батьків-кулаків, які ціле своє життя були врагами робочого класу і стояли на засадах власності і навіть тепер не зрікаються своїх ганебних засад» . Опосередкованість образу може стосуватися не тільки духовних якостей героя, а й зовнішності. Так, Гнат дає оцінку привабливості Марії: « – Дивлюся на тебе, Маріє, і стає страшно. Страшно за твою таку красу. Тобі треба сидіти в світлиці, накинути царську одіж і бути чиєюсь царицею. Ні, ні Тобі тільки царицею бути. Ти надто хороша, у тебе ж пісне яка, яка пісне» . Сусіди характеризували зовнішність Марії так: « – От так дістав жіночку! – говорили сусіди. – Така кривина, а таку підчепив кралю. Га!.» . Коли Марія на своєму весіллі співала, то ось якою вона була: «Одягнута і зав’язана по-молодецьки. На голові попеляста шовкова хустка, перев’язана червоною стрічкою. На шиї багато справжніх дорогих коралів. Сама свіжа, пишна, натхненна. Очі невинно спущені додолу і закриті рівними гребінчиками вій» . Сусідка Марії, Гапка, описує героїню так: «Молодиця, як тур І грім її не візьме » . Та ж Гапка каже, що Марія «гладка, як кобила» . З часом Марія вже не та, зів’яла: «Марія вже не та, не колишня. Клопоти, праця зім’яли її молодість і красу» . Гнат пізніше так описує Марію: «В той час двері зненацька відчиняються і у дверях бачу бліду, виморену жінку» . 1.2. Характеристика образу Марії Характер Марії – це своєрідна гамма якостей, які змінюються, заміняють одна одну з часом. Це можна простежити, проаналізувавши життєвий шлях героїні. Дитинство Марії випало тяжке. Відчула на собі сирітство («І тоді відчула Марія своє сирітство» ). В цей період у неї проявляються різні риси. Наприклад, терплячість: «Роса розмочує ретини, заходить в бруд і роз’їдає їх. Чути гострий біль, виступає чорна густа кров. Але Марія не зважає на це» . Працьовитість притаманна їй з самого дитинства: «Вставала рано з сонцем, брала в пелену шматок сухого хліба і гнала зграю» . Не злопам’ятна – «піде над річку, порюмсає – і знову добре» . Марія виросла напрочуд гарна – «на двадцятій весні відчула дівочий сором » . Автор сам наголошує на вроді дівчини: «з Марії стала – о, дівка! Не скінчилось п’ятнадцять, як почали за нею оглядатися та стригти очима» . Знаходимо також зовнішній опис Марії: «Виграють оті чорнені, оті бездонні очі Глянь – опалить А щоки повні, округлі, з ямочками. Кучері чорним полум’ям горять. Картина – невгамовна, співоча картина» . Однією з характерних рис Марії є її любов до церкви: «Білить, рве, і по короткому часі, вимита, вичепурена, у найповнішій шелестючій спідниці, з хустиною у руці біжить Марія на вечірню» . Не тільки любить, а й регулярно відвідує церкву: «Завше ходила, то і тепер піду» . Марія, як і раніше, не цурається праці: «Та що Марії праця? Жне, в’яже за косарями і, мов дзвінок, гомонить» . Марії притаманна легковажність, несерйозне відношення до важливого: « – Говорять, що до неї Гнат Кухарчук збирається свататись.
Марія тихо хіхікає. Смішно» . Капризність, самовпевненість також присутні у характері Марії: « – Не знаю. – відтяла вона і закопилила губу» . Марія – кокетка, проте не бажає серйозних стосунків: «Посміється, пожартує, а вийдеш до нього в садок?» . Не чужа Марії така риса, як сором’язливість: «Налилася, мов ягода» . Марія нетерпляча: « – Ну ти й гавиш! Пусти! Чого ти так негарно сопеш?.» . У дівчини з’являється наречений, Гнат. Та вона вважає, що не пара для нього: «Нащо в’яжешся з обдряпаною наймичкою» . Вона хитрувата: «Засміялася. Не розуміє, мовляв. А вона, капосна, розуміє гаразд » . Марія виходить заміж. В цей період вона трішечки сором’язлива і хвалькувата: «Марія трохи соромилася, але відчувала приємність і знала, що їй будуть заздрити товаришки» . «Під вінцем Марія бліда, як панночка. Тільки опущені вії, та брови чорніють, та кучері, що вибиваються з-під вельона » . «Піднесена і урочисто чиста Марія приймала свої дари, цілувала кожного в уста, а Мартина – нахилилася і, як батька, поцілувала в руку» – в цей момент автор засвідчує святість, піднесеність дівчини. Марія одружилася з Гнатом, який підносить Марію до личини Святої: «Гнат дивиться на Марію, дивиться, мов на святу. Здається, що це янгол злетів з неба, сів у нього за столом і виспівує тужливу, але чарівну пісню. Підійти до неї, стати прилюдно на коліна, поклонитися до землі» . Вийшовши заміж за нелюба, Марія таки взяла себе в руки і заспокоїлася: «І Марія поволі втихомирюється. Для неї починається нове життя, і треба з цим помиритись» . Марія старанна, відповідальна: «З першого тижня Одарка багато домашньої роботи спихнула на Марію, і та сумлінно і справно виконувала свої обов’язки» . Марія намагалася потоваришувати з Одаркою і, слухаючи наказу Домахи, «намагалася слухати та бути привітливою» . Автор зображує Марію модною, не застарілою: «Одарці дещо не до вподоби, що Марія занехаяла старосвітські звичаї і не вбиралася до шлюбу, як це було прийнято, але такі вже настали часи» . Невдовзі Марія народжує хлопчика, Романа. В цей період вона забобонна: «Коли купала, клала до води любистку, щоб любили дівчата. Одягала сорочечку перед челюстю печі, вигрівала і хрестила її. Огонь і хрест відганяє нечисту силу. Боялася і тремтіла, щоб не впав на нього злий погляд і щоб не наврочив. Кілька разів бабу Улиту приводила, щоб викачала переляк» . Після одруження Марії з Гнатом жінку переслідує низка втрат і загибель сина Романа: «Роман був мертвий» . Тоді священик прирівнює Марію до Богоматері: « – Сестро! Чую біль твій, біль матері, яка тратить свого первенця. Але пригадай, сестро, ту Марію, ту Святу Матір, що родила світові Бога Живого, який всім людям кинув слова: «Прийдіте до мене, всі страждаючі і обременені, і аз успокою ви » Його розп’яли за це. І пригадай велику Матір, яка день і ніч стояла під хрестом розп’ятого Сина, чекаючи Його смерті. Пригадай її велику мужність, попроси у неї сили пережити твоє горе і видержати все так само, як це видержала Вона, найбільша з усіх матерів » . Вдруге Марія народила неживу дитину: «За півроку родилася нежива дитина» .
Чисто внешние стороны описания эпохи выполнены с блеском, присущим этому писателю. Но в главном роман протекает "вне времени": реставрация, июльская революция, июльская монархия и прочие события, которые объективно должны были сильнейшим образом повлиять на повседневную жизнь аристократической среды, у Мопассана все равно что не существуют. Таким образом, история частной жизни чисто-внешне поставлена в условия определенного времени. Частный, узколичный характер фабулы полностью уничтожил, ее историчность. Та же тенденция проявляется еще выразительнее в интересном романе Якобсена "Госпожа Мария Груббе". Якобсен называет свою книгу "Интерьеры XVII века", открыто заявляя этим о своем намерении дать описание, т. е. статические картины. Он не так последовательно, как Мопассан, обходит изображение исторического фона; он описывает битвы, осады и пр., а хронологическая связь событий частной и общественной жизни может быть у него прослежена шаг за шагом. Но только хронологическая связь. Ведутся войны, заключаются мирные договоры, и читатель не понимает смысла этих событий и не интересуется ими
1. Тема голодомору в Україні у романах Уласа Самчука "Марія" та Василя Барки "Жовтий князь"
2. Роль Татьяны Лариной в романе Пушкина "Евгения Онегина"
3. Формирование здорового образа жизни. Факторы, определяющие здоровый образ жизни
4. Образ княжны Марьи в романе Толстого "Война и мир"
5. Образ Петербурга в романе Достоевского "Преступление и наказание"
9. Образ Кузнецова в романе Ю.Бондарева "Горячий снег"
10. Образ Максима Максимыча в романе М. Ю. Лермонтова «Герой нашего времени»
11. Женский образ в романе Индиана
12. Образ царя-реформатора (по роману А. Н. Толстого "Петр 1")
13. Особая роль образа Рахметова в романе Н.Г. Чернышевского "Что делать?"
14. Образ Ольги Ильинской в романе И.А. Гончарова "Обломов"
15. Образ автора в романе Л.Н. Толстого "Война и мир"
16. Образ автора в романе "Герой нашего времени"
17. Образ автора в романе "Евгений Онегин"
18. Образ Собора в романе Гюго "Собор Парижской Богоматери"
19. Образ ребенка в романе Достоевского «Преступление и наказание»
20. Образ Базарова в романе Тургенева "Отцы и дети"
21. Образы разночинцев в романе И.С. Тургенева "Отцы и Дети" и в романе Н.Г. Чернышевского "Что делать?"
25. Образ Наташи Ростовой в романе Толстого "Война и мир"
26. Образ Николая Ростова в романе Л.Н.Толстого "Война и мир"
27. Женские образы в романах Тургенева "Отцы и дети" и Гончарова "Обломов"
28. Образ Ив. Карамазова в романе Братья Карамазовы Ф.М. Достоевского
29. Образ автора и его роль в романе А.С. Пушкина Евгений Онегин
30. Система образов в романе М.Ю. Лермонтова Герой нашего времени
31. "Наполеоновская идея" и образ Наполеона. Философия войны в романе
32. Женские образы в романе "Война и мир"
33. Женские образы в романе Ф.М.Достоевского "Преступление и наказание"
34. Женский портрет в романе Л.Н. Толстого "Война и мир" (на примере образа Элен)
36. Образ Клима Самгина в романе М. Горького
37. Образ Шарля Бовари в романе Флобера "Госпожа Бовари"
42. Вивчення історичного роману у віршах "Маруся Чурай" Ліни Костенко в 11 класі
43. Образ Мадонны в мировом искусстве
44. Образ женщины в искусстве Возрождения
46. Образ белорусской хаты в белорусской культуре
48. Художественный мир в романе Виктора Пелевина "Жизнь насекомых"
49. "Теория" и поведение Раскольникова в романе Ф.Достоевского "Преступление и наказание"
50. Образ Родины в творчестве Александра Блока
52. Сатин и Лука по роману Горького "На дне"
53. Владимир Высоцкий "Я к микрофону встал, как к образам"
57. Неужели зло так привлекательно? (по роману Лермонтова "Герой нашего времени")
58. Белинский о романе Пушкина - "Евгений Онегин"
59. Добро и зло в романе М. Булгакова "Мастер и Маргарита"
60. Женский образ в повести А.И. Куприна "Олеся"
61. Изображение деревни в романе Ф.А. Абрамова "Братья и сестры"
62. Концепция новозаветной эсхатологии в романе Ф.М. Достоевского "Братья Карамазовы"
63. Образ Петра I в творчестве А.С. Пушкина
64. Образ Чацкого в комедии "Горе от ума"
65. Почему повесть "Княжна Мери" занимает центральное место в романе "Герой нашего времени" ?
68. Роман "Проклят и убит" В.П. Астафьева в контексте идейно-художественной эволоции творчества писателя
69. Сатира и утопия в романе Ф. Рабле "Гаргантюа и Пантагрюэль"
74. Почему повесть "Княжна Мэри" занимает центральное место в романе "Герой нашего времени"?
75. Образ главного героя в трагедии В. Шекспира "Гамлет"
76. Вечные законы человеческого бытия в романе Шолохова "Тихий Дон"
77. "Преступление и наказание" - роман-предупреждение
78. "Отцы и дети" в романе Тургенева
79. Готический роман
80. Роман И. А. Гончарова "Обрыв"
81. Тема любви в романе Булгакова "Мастер и Маргарита"
82. Петербург в романе Ф.М. Достоевского "Преступление и наказание"
83. Образ Сократа в комедии Аристофана "Облака" и в диалогах Платона "Пир"
84. Замятин роман «Мы» (1920г.)
85. Образ России в лирике А. Блока
89. Троемирие в романе М. Булгакова "Мастер и Маргарита"
90. Фантастика и реальность в романе М.А.Булгакова "Мастер и Маргарита"
91. Евгений Базаров в романе И.С. Тургенева "Отцы и дети" и отношение к нему автора
92. Встреча Берлиоза и Бездомного с Воландом в романе М.А. Булгакова "Мастер и Маргарита"
94. Лирические отступления в романе А.С. Пушкина "Евгений Онегин"
95. Природа в романе Мухтара Ауэзова "Путь Абая"
96. Драма Кальдерона " Жизнь-есть сон". Образ Сехизмундо
97. "Тартюф" Мольера: проблематика и образы
98. Идеи Ницще в романе Оскара Уайльда "Портрет Дориана Грея"
99. Крушение идеи "сверхчеловека" в романе Ф.М. Достоевского "Преступление и наказание"