![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Ринок як регулятор економічного розвитку держави |
1. Ринок праці. Безробіття, його форми і соціально-економічні наслідки. 2. Ринок як регулятор економічного розвитку держави Список використаної літератури Ринок праці. Безробіття, його форми і соціально-економічні наслідки. Ринок праці – це система соціально-економічних відносин між роботодавцями та найманими працівниками з приводу купівлі-продажу трудових послуг за цінами, що складаються під впливом співвідношення попиту і пропозиції. Суб'єктами відносин на ринку праці виступають власники підприємств (працедавці) - &quo ;покупці&quo ; і окремі особи (працеємці) - &quo ;продавці&quo ;. Основними функціями сучасного ринку праці є такі: 1) суспільний поділ праці; 2) інформаційна — дає інформацію про структуру попиту і пропозиції робочої сили; 3) посередницька — узгоджує економічні інтереси між власниками робочої сили та власниками робочих місць; 4) професійна консультація тих, хто шукає роботу, або власників засобів виробництва відносно правових аспектів використання найманої робочої сили; 5) регулююча — профвідбір робочої сили та її профадаптація для формування оптимальної професійно-кваліфікаційної структури; 6) ціноутворююча— забезпечення конкурентного середовища для суб’єктів трудових відносин; 7) пропорційність розподілу робочої сили відповідно до структури суспільних потреб і розвитку науково-технічного прогресу; 8) резервна — сприяє формуванню резерву трудових ресурсів для забезпечення нормального процесу суспільного відтворення. Вказані функції тісно пов’язані між собою і доповнюють одна одну. Вони характерні для всіх видів ринку праці: внутрішнього, зовнішнього або потенційного, та для циркулюючого, що складають національний ринок праці. Функціонально-організаційна структура ринку праці включає в себе принципи державної політики в галузі зайнятості, правове регулювання трудових відносин, систему підготовки кадрів, систему найму, систему перепідготовки і перекваліфікації робітників, яку здійснюють біржі праці. Крім того, існують такі різновиди ринку праці, як відкритий і прихований. На відкритому ринку представлене все працездатне населення. Це насамперед організована, офіційна частина ринку — населення, яке перебуває на обліку в державних службах зайнятості, тобто безробітні, а також випускники державної системи професійного навчання. Друга, неофіційна, частина охоплює тих громадян, які намагаються влаштуватися на роботу через прямі контакти з підприємствами або з недержавними структурами працевлаштування. До прихованого ринку належать працівники, які зайняті на підприємствах і в організаціях, проте мають велику ймовірність опинитися без роботи з причини зниження темпів розвитку виробництва, його конверсії, ліквідації колишніх економічних і виробничих взаємозв’язків. Прогнозування попиту та пропозиції робочої сили на ринку праці здійснюється в межах окремих джерел їх формування. Пропозиція робочої сили визначається за сукупністю таких показників: зареєстровані громадяни, не зайняті трудовою діяльністю на початок року; вивільнені з галузей народного господарства; випускники навчальних закладів; раніше зайняті в домашньому господарстві; •інші категорії незайнятого населення.
Попит на робочу силу розраховується як сума: потреб в працівниках для заміщення вільних робочих місць, вакантних посад; потреб в працівниках для комплектування новостворених робочих місць. В Україні процес державного впорядкування ринку праці тільки почався. Його характерними особливостями є значне перевищення пропозиції робочої сили над попитом, відчутна невідповідність між якістю робочої сили та рівнем заробітної плати, низька мобільність робочої сили внаслідок несформованості ринку житла, значними цінами на послуги, пов'язані з переїздом на нове місце проживання та ін. Безробітні — працездатні громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають заробітку або інших передбачених чинним законодавством доходів через відсутність відповідної роботи, зареєстровані у державній службі зайнятості, шукають роботу та здатні приступити до праці. Причинами безробіття можуть бути такі явища: темпи зростання народонаселення перевершують темпи зростання виробництва; відносне відставання попиту на працю від темпів нагромадження капіталу, зростання технічної та органічної побудови капіталу; в умовах недосконалої конкуренції на ринку праці відбувається підвищення ціни та скорочення попиту па працю; зі зростанням доходів люди схильні збільшувати своє споживання, але не тією мірою, якою зростає доход; схильність населення до споживання знижується, а схильність до заощадження зростає; циклічний розвиток економіки — на стадії економічної кризи спад виробництва призводить до зменшення сукупного попиту на товари та послуги і, як наслідок, до зниження рівня зайнятості працездатного населення; розвиток науково-технічного прогресу зумовлює структурні зрушення в економіці, виникнення нових галузей, які потребують кваліфікованіших робітників і більше часу на професійну підготовку працівників старих галузей народного господарства; сезонні зміни у рівнях виробництва знижують попит на працю у сільському господарстві, будівництві та ін.; зростання кількості населення працездатного віку, молоді, що збільшує пропозицію праці; економічна політика уряду щодо збільшення мінімального розміру заробітної плати призводить до зростання витрат виробництва і зниження попиту на працівників. Безробіття поділяється на такі основні групи: Абсолютне безробіття — таке, що виникає, коли робочих місць менше, ніж працездатного населення (тобто у результаті перенаселення). Відносне безробіття виникає, коли в одному місці спостерігається надлишок робочої сили, а в іншому — її дефіцит. Є такі основні види безробіття: фрикційне; структурне; циклічне Фрикційне безробіття виникає тоді, коли частина людей добровільно змінює місце роботи, частина шукає нову роботу через звільнення, частина тимчасово втратила сезонну роботу, а частина, особливо молодь, вперше шукає роботу. Структурне безробіття є продовженням фрикційного. Воно виникає тоді, коли в результаті НТП відбуваються важливі зміни в техніці, технології та організації виробництва, які змінюють структуру попиту на робочу силу. Ці зміни призводять до того, що попит на деякі професії зменшується або взагалі зникає, а на інші професії, яких раніше не існувало, зростає.
&quo ;Структурні&quo ; безробітні не можуть знайти роботу без відповідної перепідготовки, додаткового навчання, а то і місця проживання. Фрикційне безробіття має короткостроковий характер, а структурне - довгостроковий, тому і вважається більш важким. Циклічне безробіття виникає за циклічних спадів, коли відбувається скорочення обсягів виробництва. Внаслідок цього падає сукупний попит на робочу силу і зайнятість скорочується, а безробіття зростає. Іншими словами, рівень безробітні за умов повної зайнятості дорівнює сумі рівнів фрикційного та структурного безробітні. Цей показник називають також природним рівнем безробіття; він відповідає потенційному ВВП. Слово «природний» тут означає, що фрикційне та структурне безробіття є неминучим, тоді як циклічне безробіття можна побороти за допомогою засобів макроекономічної політики. Крім цього відокремлюється ще добровільне та вимушене, приховане, тривале та тимчасове безробіття. Добровільне безробіття виникає тоді, коли працівник звільняється за власним бажанням, оскільки він незадоволений рівнем оплати праці, умовами роботи: через психологічний клімат у колективі або з інших причин усупереч бажанню адміністрації. Закономірність цього виду безробіття полягає в тому, що чим менше у працівника шансів знайти нову, роботу з кращими умовами найму, тим менше в нього бажання добровільно покинути робоче місце. Вимушене безробіття виникає тоді, коли працівник не бажає звільнитися, а адміністрація фірми скорочує персонал. Отже, лише частина безробітних може претендувати на робочі місця, а інші виявляються вимушено безробітними через перевищення пропозиції праці над попитом на неї. Приховане безробіття — це неповна зайнятість у вигляді надання робочим адміністративних відпусток, установлення неповного робочого дня. За тривалістю розрізняють також постійне (тривале) та тимчасове безробіття. Для суспільства безробіття може мати двоякі суперечливі наслідки: як благо і як втрати. Безробіття як благо: Безробіття — це резерв незайнятої робочої сили, який можна задіяти при розширенні виробництва чи при структурних перебудовах. Наявність безробіття обмежує агресію профспілок, їх вимоги до підвищення заробітної плати і тим самим посилює стимули до підприємництва. Страх втратити роботу і стати безробітним — найкращий організатор дисципліни праці. Безробіття і втрати суспільства: При безробітті недовикористовується економічний потенціал суспільства. При тривалому безробітті втрачається кваліфікація вивільнених робітників. Зростання безробіття підриває психічне здоров'я нації. Зростання безробіття — фактор зростання злочинності. Безробіття викликає: зниження купівельної спроможності; скорочення заощаджень; зниження інвестиційного попиту; скорочення пропозиції, спад виробництва. Ринок як регулятор економічного розвитку держави Поняття &quo ;ринок&quo ; сьогодні є чи не найпопулярнішим в нашому суспільстві. Зумовлено це переходом України до ринкової економіки, ринкових відносин. Як економічна категорія, поняття &quo ;ринок&quo ; відображає сутність економічних відносин, що виникають мiж суб'єктами економічної системи (виробниками i покупцями) з приводу обміну результатами i умовами (факторами) виробництва.
Старі середні школи, що їх для синів шляхти утримували деякі католицькі чернецькі ордени, ліквідовувалися. За всіх своїх вражаючих масштабів реформи Йосифа II в дійсності більше свідчили про те, чого він прагнув, ніж про те, чого він фактично досягнув. У Галичині, як і в інших частинах імперії, багато реформ наштовхнулися на нездоланні перешкоди. Імператор, зокрема, вважав, що, полегшивши долю селян, він збільшить продуктивність їхньої праці. Але незабаром стало очевидним, що економічні проблеми Галичини крилися не лише в селянстві. На відміну від Російської України Східна Галичина не мала великих земель, відкритих для колонізації, та виходу до моря, що підштовхнув би розвиток торгівлі. На відміну ж від Західної Європи, де селяни починали переселятися до міст і працювати на фабриках, що виникали тут і там, близько 60 найбільших міст Східної Галичини пересували у стані економічного застою. Словом, можливості економічного розвитку цього регіону були надзвичайно обмеженими. До того ж економічна політика Відня тільки поглиблювала це становище
1. Ринок праці на сучасному етапі економічного розвитку України
2. Порівняльна характеристика соціально-економічного розвитку Швеції та Нігерії укр
4. Основи бюджетного регулювання економічного розвитку
5. Загальні закономірності світового економічного розвитку
9. Екологічні проблеми розвитку і розміщення продуктивних сил Карпатського економічного району
11. Ревізія як елемент методу економічного контролю
13. Специфіка економічного та суспільного розвитку СРСР наприкінці 20-х — у 30-ті роки
14. Планування економічного і соціального розвитку соціальних служб
15. Фінансовий менеджмент як регулятор механізму ринку
16. Економічна роль держави в ринковій економіці
17. Історія та тенденції розвитку економічного аналізу
18. Місцеві бюджети України: становлення, роль в соціально-економічному розвитку регіонів
20. Регіональний розвиток центрально-українського економічного району
21. Договір як регулятор сімейних майнових відносин
25. Система інтегрованих уроків, як засіб розумового розвитку молодших школярів
26. Оптимізм як чинник психологічного здоров’я особистості
28. Психологічні особливості дітей з затримкою психічного розвитку
29. Бюджетна політика як важлива сфера діяльності держави
30. Закон як джерело екологічного права
31. Підзаконні нормативно-правові акти як джерела екологічного права
32. Аналіз фінансово-економічного стану ЗАТ "АВК"
33. Основні показники економічного стану України
34. Політика економічного зростання. Економічна кон’юнктура
35. Ринок як форма функціонування товарного господарства
36. Теорія економічного аналізу
37. Предмет та метод економічного аналізу
41. Соціально-орієнтована ринкова економіка як оптимальна модель ринку
43. Соціально-економічні умови виникнення і розвитку політичної системи суспільства
44. Проблеми та перспективи розвитку страхового ринку України
45. Монополістичні тенденції і монополії в ринковій економіці
46. Соціально-економічні риси та особливості розвитку економіки України на сучасному етапі
47. Перспективи розвитку і проблеми світової економічної інтеграції укр
48. Фондова біржа і її роль у розвитку фінансового ринку України
49. Банки як учасники ринку ціних паперів
51. Регіональна економічна політика України й особливості регіонального розвитку
52. Державний суверенітет як важлива ознака держави
57. Порівняльна характеристика українського роздрібного ринку з європейським та тенденції його розвитку
58. Формування асортименту ниток в умовах ринку та їх якість
60. Виникнення та стадії розвитку світового ринку
61. Європейський банк реконструкції та розвитку як міждержавна фінансова організація
62. Єдиний економічний простір як інтеграційне економічне угрупування
64. Перспективи розвитку соціально-орієнтованої економіки Швеції
65. Тенденції розвитку міжнародної економіки
66. Глобалізація як основа транснаціоналізації економіки
67. Аналіз та оцінка розвитку ділової кар’єри менеджера
68. Організаційно-економічний механізм управління процесами інноваційного розвитку
73. Виховання в сім’ї як першооснова інтелектуального розвитку особистості молодшого школяра
74. Виникнення, стан та основні концепції в розвитку політичної економії
75. Малогабаритна вихорева турбіна як привід гідродинамічного очисника в’язких рідин
77. Роль релігії як соціального інституту в розвитку суспільства
78. Девіантна поведінка молоді як об’єкт соціологічного дослідження
79. Соціологія як наука. Військова соціологія в системі соціологічного знання
80. Соціально-економічні фактори розвитку туризму в Білорусії
81. Туризм як основна галузь економіки Туреччини
82. Найбільш перспективні регіони України для розвитку ностальгічного туризму
83. Діалектика як теорія розвитку
84. Напрями впливу іноземних інвестицій на економічний розвиток приймаючої держави: переваги та недоліки
85. Особистості та перспективи розвитку фондового ринку України
89. Аналіз загальної рівноваги та дослідження ефективності виробництва в ринковій економіці
91. Економічна політика як система: визначення, основні критерії, класифікація
92. Зародження та основні етапи розвитку економічної думки
93. Інституційні чинники розвитку національної економіки
94. Конкуренція, форми конкуренції, її місце та роль в ринковій економіці
95. Малий бізнес України в розвиткові національної економіки
96. Монополія – суть, місце в ринковій економіці та форми
97. Недовіра людей до банківської системи - це перший крок до створення якісно нової економіки