![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Законодательство и право
Таможенное право
Митна служба України |
Вступ Як переконує історичний досвід багатьох розвинутих країн, наявність національної системи митної служби є невід’ємною ознакою суверенітету держави, одним з найвагоміших факторів її політичної та, насамперед, економічної незалежності, обов’язковим чинником існування цілісного самодостатнього державно-територіального утворення. У розв’язанні низки конкретних завдань система митної служби є суттєвим фактором підтримки рівноваги і створення в країні найсприятливіших умов для розвитку власної економіки, вагомим чинником структурних ринкових перетворень, важелем впливу на стан соціального благополуччя суспільства. Для України, як і для будь-якої суверенної держави, питання формування та безпосередньої реалізації митної політики, функціонування системи митної служби, ефективного та дієвого митно-правового регулювання на власній території завжди було і буде досить актуальним та вагомим. Митне законодавство визначає принципи організації митної справи в Україні з метою, з одного боку, створення сприятливих умов для розвитку економіки, зовнішньоекономічних зв’язків, а з іншого, – захисту та забезпечення конституційних прав і свобод громадян, держави, суб’єктів підприємницької діяльності всіх форм власності й додержання ними правил, установлених у цій галузі. Стан дослідження проблеми. Проблеми, пов’язані з суспільними відносинами, що складалися в сучасній митно-правовій галузі, постійно перебувають у центрі уваги вчених, серед яких: Ю.П. Битяк, Р.А. Калюжний, С.В. Ківалов, М.П. Кучерявенко, Н.Р. Нижник, Д.В. Приймаченко, О.В. Тодощак та ін. Наукову оцінку процесів формування митної політики та забезпечення митної безпеки при реалізації митної справи у своїх працях визначають: І.Г. Бережнюк, А.Д. Войцещук, О.П. Гребельник, О. Диніс, Є.В. Додін, Ю.М. Дьомін, Я.А. Жаліло, С.В. Ківалов. Проблема взаємодії митних органів України з державними органами частково піднімалась у працях Є.В. Додіна, Л. Давиденко, С.В. Ківалова, Д.В. Приймаченко. Дослідженню нормотворчості в митній службі приділяли увагу у своїх працях такі вчені, як В.М. Гаращук, Є.В. Додін, В.Т. Комзюк, С.В. Ківалов, Б.А. Кормич, В.Б. Кухаренко, О.С. Круглов, М.В. Кокорев, А.В. Мазур, В.Я. Настюк, В.Є. Новіков, Д.В. Приймаченко, М.Г. Шульга та інші. Об’єктом даного дослідження є місце митних органів в системі державної служби України, предмет – основні риси та особливості державної служби в митних органах. Мета – дослідити основні риси, особливості, нормативну основу державної служби в митних органах. Завдання: Розкрити структуру, особливості діяльності митної служби в Україні та її функції. Показати взаємовідносини митних органів з іншими державними органами в галузі митної справи. Дослідити нормативно-правову основу визначення державної служби в митних органах. Дослідити нормотворчу діяльність, що здійснюється митною службою. Показати особливості функціонування Митної служби в Україні на прикладі Львівської митниці, визначити проблеми митного контролю та способи їх вирішення. Методи, які використовувалися при дослідженні: діалектичний метод – досліджено розвиток митного законодавства та його трансформація; формально-логічний і соціологічний – окреслено роль і місце митної справи в державному управлінні, її особливості та призначення; метод аналізу і синтезу – розглянута система митної служби в Україні та її структурні одиниці; аналіз документів – аналіз нормативно-правових актів, законів і т.д
. Практичне застосування. Дане дослідження передбачає розглянути особливості діяльності митної служби України на прикладі Львівської митниці та визначити основні проблеми в організації роботи митниці з метою їх подальшого усунення. Наукова новизна даного дослідження полягає в розробці пропозицій щодо удосконалення та спрощення проходження митного контролю та митного оформлення, шляхи підвищення їх ефективності та прозорості. 1. Основні риси та особливості державної служби в митних органах 1.1 Сутність і особливості діяльності митної служби України У науковій літературі належною мірою не визначено сутність митниці, її місце та роль у життєдіяльності людей. При розгляді митної служби як соціального статуту держави звертається увага на окремі групи особливостей діяльності митної служби. Виходячи з того, що митна служба, регулює, організовує певну сферу людської діяльності, відповідно її вважають соціальним інститутом. Митна служба для людини є насамперед формою регулятора певних суспільних процесів, діяльностей. Митна служба України – це єдина загальнодержавна система, яка складається з митних органів та спеціалізованих митних установ і організацій. Митні органи України становлять систему органів управління митною справою (митну систему), куди входять Державний митний комітет України, територіальні митні управління, митниці та інші митні установи України. Посадовим особам митних органів України присвоюються спеціальні звання, що встановлюються законами України. Уся специфіка діяльності митної служби полягає в тому, що вона особливим, юридичним способом поєднує й розділяє організації, людей, економіки, формою чого виступає інститут митної служби. На жаль, він і досі не отримав в нашій країні тієї уваги, якої заслуговує. Адже інститут митної служби в юридичному (правовому) змісті робить людей і організації в зовнішньоекономічній діяльності рівними між собою, а стосовно держави ще й рівноправними. Ефективне функціонування інституту митної служби формує передумови для вільного розвитку економіки й самореалізації людини. Митна служба – нейтральна стосовно національних, релігійних і соціальних ознак різних людей. Оскільки держава поєднує людей, які проживають на її території, у тому числі осіб без громадянства, а також громадян інших держав, то митна служба повинна виражати загальні для всіх, інтегровані потреби, інтереси й цілі життєдіяльності, у першу чергу своїх громадян. Проблема в тому, щоб на кожному етапі розвитку знаходити пропорцію між забезпеченням прав і свобод людини, простір для її активності й творчості, а з іншого боку – між забезпеченням певної організованої рівноваги в державі, упорядкуванням діяльності індивідуумів. Держава створює та підтримує організаційні й правові умови для розв’язання проблем, на які спрямовуються зусилля всього суспільства, людей, зайнятих виробництвом матеріальних, духовних і соціальних продуктів. Для держави важливо бачити, в чому полягають національні інтереси власного народу, який їх взаємозв'язок з інтересами народів світового товариства, у чому залежність від них, та робити все необхідне для їх практичного здійснення.
Інститут митної служби є засобом правового зв’язку людини з конкретною державою, який фіксує певні двосторонні відносини, служить важливою основою для розгляду будь-яких питань державного управління. Митна служба (у широкому розумінні) – частина глобальної й державної інфраструктури, глобальний елемент міжнародної координації та міжрегіонального регулювання, рівноправний член міжнародних економічних інституцій. У більш вузькому значенні митна служба – соціально-економічний і регулятивний інститут держави, створений для контролю за транскордонним обігом товарів, транспортних засобів, фізичних осіб, забезпечення взаємодії національної економіки зі світовим господарством, світовим ринком. Особливий статус митної служби полягає в тому, що саме (і тільки) через її структури та механізми формується і закріплюється загальна воля, що надає державним настановам в організації зовнішньоекономічної діяльності (митній політиці) обов’язкового характеру. Держава за допомогою митної служби забезпечує втілення в життя державної політики у сфері митної діяльності методами, які є в її розпорядженні, у тому числі адміністративними та кримінально-правовими. Сутність митної служби визначається також тим, що для забезпечення реалізації її цілей і функцій створюється та підтримується в певному обсязі й стані апарат управління – сукупність людей, які покликані професійно підвищувати ефективність діяльності митної служби. Цей апарат має складну організаційну структуру. Становище митної служби, її зв’язок із суспільством або відчуженість від нього, її обсяг та ієрархічна побудова, якість персоналу і багато інших параметрів мають вирішальне значення для самої держави, суспільства й державного управління у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Митна служба як соціальний інститут держави впорядковує економічні, правові, інформаційні й інші стосунки та комунікації у сфері зовнішньоекономічної діяльності в середині країни й зі світовим торговим співтовариством, забезпечуючи стійкість і передбачуваність взаємодії між торговими партнерами. Митна служба як один з соціальних інститутів відстежує проблеми необхідності модернізації митних органів, установ та організацій: аналізує інформацію про існуючі й перспективні ситуації, здійснює, за необхідності, зміни ціле покладання, висуває нові (модернізовані) цілі й норми у сферах своєї діяльності. Митна служба як спеціалізований соціальний комплексний інститут у даний період необхідний і достатній для всіх держав світу. Діяльність митної служби України розглядається як необхідна умова для нормального, стійкого функціонування суспільства. Вона працює в режимі «фільтра», що пропускає людей і товари, дозволені до переміщення, й затримує товари, заборонені до ввезення чи вивезення. Митна служба України ще недостатньо забезпечує рівність людей і організацій у зовнішньоекономічній діяльності. Її діяльність в основному спрямована тільки на захист інтересів держави. Вона в цілому показала свою ефективність, особливо у виконанні фіскальної функції. Діяльність митної служби України тісно пов’язана зі стабільністю державної політики, інструментом здійснення якої вона є.
У цей період з'являється грунтовна праця Л.Шанковського, де підбиті підсумки розвитку української військово-історичної думки після 1917 р. [32]. Симптоматично, що навіть докладно аналізуючи розвиток української військової історіографії, автор не говорить про наявність такого окремого напряму дослідження минулого вітчизняних силових структур, як історія спеціальних служб України, що зайвий раз доводить недостатній рівень її розробки. У зазначений період триває створення наукових праць з історії збройних змагань на захист суверенної України у 1918-1920 рр. [33]. Крім того, численні військово-історичні студії продовжують друкуватися на шпальтах збірника "За державність", науково-історичних видань ("Український історик" та ін.). Авторами цих праць виступали переважно визначні військові діячі Української революції. Формується й група професійних істориків, предметом наукового інтересу котрих стали проблеми минулого силових структур України 1917-1921 рр. Для цих творів характерним є більш грунтовне і всебічне, аніж у довоєнний період, висвітлення перебігу військово-історичних подій, залучення до дослідницької праці значно ширшого кола архівних джерел, тогочасної преси й мемуарної літератури
1. Управління керівним персоналом у сфері державної служби України
2. Організаційна структура митної системи України
5. Законодавство України про військову службу
9. Митна політика України на сучасному етапі
10. Система митних органів України та їх повноваження
13. Народный депутат Украины (Народний депутат України)
15. Кримінальний кодекс України (Проект криминального кодекса Украины, варианты 1998-2001гг.)
16. Гетьманство України: Богдан Хмельницький (Гетманство Украины. Богдан Хмельницкий)
18. Поліграфічна промисловість України. II роль та перспективи розвитку
19. Історія України
20. Історія соборності України
21. Гетьман Іван Мазепа - державний та політичний діяч України
25. Культура України в 30-х рока
27. Закон про зовнішньоекономічну діяьність України
28. Податкова політика України
29. Олігополія. Антимонопольне законодавство України
30. Загальна характеристика конституції України
31. Взаємодія гілок державної влади як принцип основ конституційного ладу України
32. Загальні питання права власності у відносинах з іноземцями за законодавством України
33. Поняття, форма та функції Конституції України
34. Проблеми та перспективи розвитку страхового ринку України
37. Бюджет України: актуальні проблеми
41. Історія розвитку садово-паркового мистецтва на території України
42. Організаційна система управління природокористуванням України
43. 3 найбільш визначні події у економічному (зовнішньоекономічному) житті України у 2004 -2005 роках
44. Інтеграція України у світове господарство
45. Використання трудових ресурсів Західної України
46. Міжнародний ринок туристичних послуг України
47. Місце України в світовому сільському господарстві. Шляхи переходу до ринкової економіки
48. Особливості перехідної економіки України
49. Роль і значення АПК для господарства України
50. Авіаційний транспорт України
52. Проблема інвестування єкономіки України за рахунок внутрішніх резервів
53. Банківська система України
58. Створення пiдприємств в Українi за Законом України
59. шпори з цивільного права України
61. Культура та побут населення України
62. Легка промисловість України i транспорт
63. Сільське господарство i харчова промисловість України
65. Регіональний розвиток харчової промисловості України
66. Діяльність уряду України в галузі екології
67. Гетьманство України: Богдан Ххмельницький
68. Легка промисловість України укр
69. Збройні сили України в період національно-визвольної боротьби 1917—1920 pp.
73. Аналіз журналістських розслідувань на матерілах газети "Голос України"
74. Ліквідність банківської системи України
77. Національний банк України та особливості його функціонування
78. Проблеми функціонування фінансових бірж України
79. Роль Національного банку України в обслуговуванні зовнішнього боргу
80. Структура страхового законодавства України
81. Фінансова складова діяльності Погребищенського відділення ВАТ "Державний ощадний банк України"
83. Формування та розвиток банківської системи України
84. Банки на валютному ринку України
85. Банківська система України
89. Чинники процесу антропогенезу на території України
90. Еколого-ценотичні особливості та представленість родини бобових у флорі України
91. Орендні відносини в сільському господарстві України. Проблеми і перспективи розвитку
92. Особливості вирощування кореневласних саджанців обліпихи в умовах правобережного лісостепу України
93. Проблеми та перспективи розвитку агропромислового комплексу України
94. Сучасний стан сільского господарства України
97. Організація обліку власного капіталу підприємства України
98. Проблеми діловодства на сторінках журналу "Кадровик України"