![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Соціально-економічний розвиток Чехії та Словаччини у XVIII столітті |
ЗмістВступ Розділ 1. Особливості політичного становища чехословацьких земель 1.1Захоплення Чехії Габсбургами 1.2 Приєднання Словаччини до Угорщини Розділ 2. Соціальна структура суспільства Чехії та Словаччини 2.1 Структура панівних класів та поява буржуазії 2.2 Становище селянства Розділ 3. Економічний розвиток західнослов’янських земель у складі Габсбурзької імперії 3.1 Стан сільського господарства та торгівельні процеси 3.2 Розвиток промисловості Висновок Список використаних джерел та літератури Вступ Великий і складний шлях розвитку пройшли південні і західні слов’яни. Їх ріднить не лише єдність походження, мовно-етична і культурна близькість, а й спільність історії. Вивчення її як складової частини загальноєвропейського і всесвітньо-історичного процесу давно стало одним з традиційних нормативних курсів сучасних вітчизняних вузів. Цей курс не ставить за мету охопити весь комплекс питань слов’янознавства як одного з важливих напрямів гуманітарного циклу української науки. Основна увага в ньому зосереджується передусім на історичних аспектах розвитку слов’янських народів – спільності, яка збагачувалася, зміцнювалася, утверджувалася практикою життя і боротьби цих народів, ставала важливим компонентом їхнього історичного розвитку. Особливостями актуальності даної проблеми обумовлюється і мета даного дослідження, а саме охарактеризувати політичне, соціально-економічне положення західнослов’янських земель у складі австрійської імперії. Предметом даної роботи є намагання з’ясувати справжній стан речей, що відбувався в економіці зазначених країн, а також прослідкувати за змінами в соціальному середовищі, які відбувалися у XVIII ст. Було б доречним визначити об’єкт дослідження – особливості протікання соціально-економічних процесів в Чехії та Словаччині в контексті порівняльного аналізу їхнього становища. Успішність виконання будь-якого дослідження найбільшою мірою залежить від вміння вибрати найбільш результативні методи дослідження, оскільки саме вони дозволяють досягти поставленої мети. При написанні даного наукового дослідження ми використовували такий метод наукового дослідження як порівняння. Порівняння – один з найбільш поширеніших методів пізнання. Порівняння дозволяє визначити подібність і відмінність предметів і явищ дійсності. У результаті співставлення встановлюється те загальне, що властиве двом або декільком об’єктам. Виявлення загального, що повторюється в явищах, як відомо, є щабель на шляху до пізнання закономірностей і законів. Щодо територіальних і хронологічних меж, дане дослідження охоплює території земель Чехії та Словаччини, які у XVIII ст. входили до складу імперії Габсбургів. Джерельну базу дослідження становить група документів (урбарії) по соціально-економічній історії, які опубліковані в хрестоматії по історії південних та західних слов’ян, та в хрестоматії з історії нового часу. Урбарії показують зміни характеру повинностей селян в порівнянні з минулими століттями. Зміни ж правового положення селян прослідковуються по документам, які були створені в помістях представниками пануючого класу.
Джерела помісного походження (урбарії, записи вотчинних порядків) дають обширний матеріал для характеристики барщинно-фільваркового господарства переважно XVIII ст. Початком наукового дослідження в Росії історії Чехії і Словаччини в контексті дослідження історії зарубіжних слов’ян відноситься до другої половини ХІХ ст. До цього часу нечисленні статті та одиничні монографії на цю тему не були основані на розробці джерел, а представляли собою в більшій мірі копії з закордонної літератури. З другої половини ХІХ ст. дослідження чехословацької історії розвивається по висхідній лінії. До початку ХХ ст. включно в російській історичній славістиці існувало три основні напрямки: слов’янофільське, народницьке та позитивістське. Кожне з них керувалося своєю загальною ідеєю слов’янської історії. В радянські часи вивчення історії Чехії і Словаччини XVIII ст. було почато лише в 30-х роках ХХ ст. З’явилося декілька робіт науково-популярного характеру про економічний і політичний стан чеських земель та Словаччини у XVIII ст. Загалом же необхідно наголосити на тому, що в 30-х роках в СРСР вивчалися перш за все історії Польщі та Болгарії, майже не було праць з історії Чехії та Словакії. В наступні роки перші роботи узагальнюючого характеру: „Історія Чехії&quo ; під редакцією В.І. Пічети, інститутом слов’янознавства були видані узагальнюючі колективні праці, такі як „Історія Чехословаччини&quo ;. Ці праці спиралися як вже на ті дослідження, що малися, так і на нові, що проводилися. Вони стали вихідним рубежем для багатьох наступних досліджень і зберегли до сих пір науково-інформаційне значення. Дана проблема досить широко вивчалася чехословацькими дослідниками. Особливо широкого розмаху вивчення вона досягла з утворенням Чехословацької республіки в 1918 р. Представником консервативного напрямку був Йозеф Пекарж. Хоча основні свої праці він писав в дусі об’єктивізму, він, в тім, досліджуючи події і явища історії Чехії та Словакії періоду XVIII ст., залишався на позиціях історичної схеми, в основі якої лежали католицизм та апологія шляхти. Він приписував останній позитивну роль в історії Чехії, з’ясовував її внесок в справу національного відродження. Найбільш видним представником ліберально-демократичного напрямку був К. Крофт. На протязі ряду років в складі експедиції чеських вчених він вивчав матеріали Ватіканського архіву. На основі лекцій, прочитаних ним в Карловом університеті, виникла в 1920 р. робота по історії селянства Чехії і Моравії. В ній розглянуто положення селянства (головним чином правове), схарактеризовано основні форми їх залежності. Виходячи з юридичного відношення селян до землі, Крофта виділив категорії селян за такими ознаками, як ступінь забезпеченості землею, тимчасове або нащадкове право на володіння нею. Цей аналіз зберіг своє наукове значення до теперішнього часу. В середині 50-х років був в основному завершений процес створення організаційних основ для розгорнення дослідництва з історії. З початком 50-х років по найбільш складним питанням історії Чехії і Словаччини XVIII ст.
систематично проводилися конференції та дискусії. На другому етапі розвитку чехословацької історіографії нова концепція, побудована на принципу марксизму, була викладена в макеті колективної праці „Огляд чехословацької історії&quo ;, яка охопила період від стародавніх часів до 1945 р. Був виданий перший том „Історії Словаків&quo ;. В цих дослідженнях подана картина історичного розвитку чехів і словаків. Узагальнену картину соціально-економічного і політичного розвитку, змін в положенні селян, чесько-словацьких відносинах представив Й. Мацурек в монографії „Чеські землі і Словаків 1620 - 1750&quo ;, мануфактурний період в історії словаків знайшов своє відображення в книзі А.Шпіса. В середині 50-х – середині 60-х років була зроблена спроба дати нове трактування проблем нової та новішої історії. На перший план чехословацькі дослідники висунули виявлення передумов в умовах розвитку капіталізму, особливостей габсбургської політики в чеських землях і Словаків у XVIII ст. вийшов „Короткий очерк економічного розвитку Чехословакії до 1955 р.&quo ; помітний внесок у вивчення виробничих сил вніс В. Гуса. В історії Чехословакії - першому науково-популярному курсі по історії чехів і словаків з давніх часів до початку 60-х років ХХ ст. – він окреслив коло теоретичних і конкретно-історичних проблем, які стали в наступному періоді предметом детального аналізу. Значних результатів добилися чехословацькі історики у вивченні перехідного періоду від феодалізму до капіталізму. Почалося дослідження процесу зародження капіталістичних відносин, економічного і соціального розвитку Чехії, Моравії і Сілезії у XVIII ст. Розвитку промисловості чеських земель була присвячена робота А.Кліми „Мануфактурний період в Чехії&quo ;, в якому була показана специфіка складання загальнонаціонального ринку Чехії. В праці Ярослава Пурша „Промислова революція в чеських землях&quo ; були висвітлені основні теоретичні і методологічні аспекти проблеми, показаний процес формування чеської і словацької буржуазії. Необхідно також відмітити те, що вивчаючи історію чеських земель і Словакії у XVIII ст. вчені розкривали специфічні риси політики уряду Австрії та Угорщини відносно зазначених країн, підкреслювали роль чеських земель як основного промислового центру австрійської частини. Хотілося б зазначити і те, що історією чеських земель і Словаччини вказаного періоду займали вчені інших країн. Зокрема німецькі вчені на початку ХХ століття випустили ряд досліджень, присвячених історії Чехії та Моравії. Так, Адольф Бахман видав свою „Історію Чехії&quo ;, Бертольд Бретхольц опублікував „Історію Моравії&quo ;. В своїх дослідженнях вони доводили тезу про провідний внесок німецького населення у розвиток виробничих сил Чехії і Словаччини у XVIII ст. Питання історії чеських і словацьких земель XVIII ст. цікавили американських дослідників, зокрема Р.Кернера. найбільш відомою працею Кернера є монографія &quo ;Чехія у XVIII ст.&quo ;. В ній автор намагався всебічно показати політичну (конституцію, юридичні і правові інститути), економічну (промисловість, торгівлю, фінанси і землеволодіння), релігійну та шкільну систему Чехії.
Отже економчний, головно промисловий, розвиток дано крани обумовляв зрлсть для революц В перод 1917 року Рося з малорозвиненою соцально-економчною системою, що в нй слдна була ще спадщина недавнього крпацько-февдального устрою, няк не могла тво]рити органчного, пдпорядкованого марксвським обктивним закономрностям, пдложжя для соцалзму й комунзму. Псля логки соцалстично доктрини, революцйн зриви стояли на порядку дня в захдних ндустралзованих держа]вах Сталося навпаки! В розвинених економчно кранах соцалзм не втрима свох позицй; натомсть вдстала вд них на клька десятилть Рося, зовсм неочкувано, перша станула тереном комунстичного експерименту. До питання, як не створило наслдки для самого кому]нзму, ми ще повернемо. Тут важно ствердити, що самий цей експеримент проречисто заперечу твердження марксизму про ршаюче значння механстично-матералстичних факто]рв у подях стор. Вн доказу, що процесами керму люд]ський дух рушйна воля, виявлюван в активному чин
1. Політичний та соціально-економічний розвиток Чехії у 1990-2005 роках
2. Соціально-економічні причини першої хвилі української еміграції кінця XIX - початку XX століття
3. Культура беларускіх зямель у IX ст. - першай палове XIII ст.
5. Ціннісні характеристики соціальних працівників та соціальних педагогів
9. Чехия в период правления Карла I (IV)
10. Обмежена матеріальна відповідальність працівників
11. Умови настання матеріальної відповідальності роботодавця за шкоду, заподіяну працівникові
12. Соцiально-економiчний розвиток СРСР та УРСР
16. Становлення і розвиток вищої освіти на Україні
17. Зміст, структура і функції освіти в сучасному ВУЗі
18. Соціологічна концептуалізація освіти
20. Соціально-економічний розвиток українських земель наприкінці XIV — у першій половині XVI ст.
25. Політичний устрій та соціально-економічний розвиток Київської Русі
26. Соціально-економічний розвиток Західно-Українських земель у складі Австро-Угорщини у ХІХ столітті
27. Соціально-економічний розвиток Російської імперії після реформ 60-х років ХІХ століття
29. Політичне та соціально-економічне становище українських земель у XVI-XVII ст.
30. Экономические, социальные и культурные права (Економічні, соціальні та культурні права)
31. Соціально-економічні умови виникнення і розвитку політичної системи суспільства
32. Місцеві бюджети України: становлення, роль в соціально-економічному розвитку регіонів
33. Соціально-економічні риси та особливості розвитку економіки України на сучасному етапі
34. Роль власності у соціально-економічних процесах
35. Психологічний та соціальний портрет людини масової культури
41. Політичний та економічний розвиток Боснії і Герцеговини у 1990-2005 рр.
42. Політичний та економічний розвиток Польщі у 1990-2005 рр.
43. Політичний та економічний розвиток Словенії у 1990-2005 рр.
45. Соціально-культурний розвиток України у другій половині XIX сторіччя
46. Культура і людина в контексті соціально-економічного розвитку суспільства
47. Вплив девіантної реклами на сучасних споживачів: соціально-психологічний аспект
48. Перспективи розвитку соціально-орієнтованої економіки Швеції
49. Соціально-економічна сутність зовнішньоекономічної діяльності та завдання її статистичного вивчення
50. Економіка праці та соціально-трудових відносин
51. Виникнення і розвиток соціальної педагогіки як галузі людинознавства
52. Виникнення й розвиток соціальної психології в першій половині ХХ століття
53. Соціально-психологічний клімат в колективі та шляхи його оптимізації
57. Соціально-економічні фактори розвитку туризму в Білорусії
58. Напрями впливу іноземних інвестицій на економічний розвиток приймаючої держави: переваги та недоліки
59. Взаємозв’язок економіки і соціальної сфери
60. Економіка праці й соціально-трудові відносини
61. Соціальний захист населення в умовах ринкової економіки
62. Соціально-економічна сутність і роль державного бюджету України
63. Соціально-економічна характеристика Знам’янського району Кіровоградської області
64. Соціально-економічні наслідки монополії
65. Соціально-орієнтована ринкова економіка як оптимальна модель ринку
66. Теорія суспільного добробуту та соціально-ринкової економіки
67. Соціальне становище Запорізького краю
68. Взаимосвязь соціальной роботи з іншими науками
69. Вексельний обЃг. Розвиток вексельних операцЃй на УкраѓнЃ та в Ѓнших економЃчно-розвинутих краѓнах
73. Антивоєнні оповідання Г.Белля в соціально-історичному та літературному контексті
74. Аналіз статті Деніела Белла «Соціальні рамки інформаційного суспільства»
75. Недержавне соціальне страхування: сутність, організація, проблеми та перспективи розвитку в Україні
77. Сутність і значення соціального страхування
80. Формування, ріст і розвиток мітохондрій в гаметогенезі та ранньому ембріогенезі хребетних
81. Екологічний зміст процесу антропогенезу
82. Соціальна інфраструктура України
83. Північно-Кавказький економічний район Росії
84. Економіко-географічний комплекс Харківської області
85. Демократія як соціальне явище
89. Система соціального захисту в Україні
90. Соціальна захищеність дітей в Україні
91. Соціальна політика як складова демократичного розвитку суспільства
92. Соціальне партнерство в Україні
93. Сутність та соціальне призначення держави
94. Територіальна автономія в Україні. Соціально–культурні права і свободи громадян України
95. Види пенсій: трудові, соціальні, за вислугу років
96. Соціальні стани в Україні у складі Литви та Польщі
97. Визвольна війна українського народу під керівництвом Хмельницького. Розвиток України в кінці XX ст.
98. Етнічний розвиток та релігійне життя Київської Русі
99. Історія України. Соціально-політичні аспекти
100. Польський соціалістичний рух на Правобережній Україні (ІІ пол. ХІХ-поч. ХХ ст.)