|
|
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
 |
|
Тит Лукрецій Кар, Асклепіад, Авл Корнелій Цельс - видатні учені стародавнього Риму |
Фонарь желаний бумажный, оранжевый. 
Мыло металлическое "Ликвидатор". 
Браслет светоотражающий, самофиксирующийся, желтый. І ст. до н.е. в Римі набуло поширення вчення грецького філософа Епікура (341 – 270 рр. до н.е.), літературно оформлене у високохудожній формі його послідовником поетом Тітом Лукрецієм Каром в його відомому творі «De a ura re um» («Про природу речей»). У цьому винятково важливому для історії культури людства творі сконцентровано відомості про те, чого досягли античні вчены в матеріалістичному розумінні світу. Тіт Лукрецій Кар (99 – 55 рр. до н.е.) – римськи й поет і філософ-матеріаліст. Ціль філософії бачив в тому, щоб показати дорогу до щастя, можливому для особистості, кинутої в кругообіг боротьби і лиха, пригноблені страхами : перед богами, смертю, потойбічним покаранням. Шлях звільнення від них – засвоєння вчення Епікура про природу речей, людину, суспільство. Душа, по Лукрецію, смертна, так-як вона лише тимчасове з’єднання особливих частинок і після смерті тіла розпадається на окремі атоми. Пізнання смертності душі відкидає віру не тільки в потойбічне життя, а й в загробне покарання, звільнює людину від страху перед пеклом. Знищується і страх смерті: поки ми живі – нема смерті, прийшла смерть – нема нас. На кінець, і страх перед богами розсіюється коли ми взнаєм, що боги живуть не в нашому світі, а в пустих проміжках між світами: ведучи там блаженне життя, вони не можуть впливати на життя людини. Лукрецій дав ясне матеріалістичний вигляд і пояснення світу, природи чоловіка, розвитку матеріальної культури і техніки. Лукрецій – великий просвітитель римського світу; його поема справила великий вплив на розвиток матеріалістичної філософії Відродження. Серед лікарів найвідомішим прибічником Епікура був Асклепіад (124—56 рр. до н. е.). Навчався він в Афінах і Александріі. Асклепіад учив, що тіло людини також складається з атомів, між якими є пори, канали. Крізь ці пори та канали виділенням поту та випаровуванням регулюється діяльність організму. Якщо ці пори і канали засмічуються або з тієї чи іншої причини надмірно розширюються, це негативно відбивається на взаємовідношеннях атомів та їхньому русі, в якому вони завжди перебувають, і це зумовлює виникнення хвороб. Тому Асклепіад надавав особливого значення «невидимому диханню» шкіри, яке потрібно всіляко підтримувати частими купаннями, вологими розтираннями, фізичними вправами. Відповідно до принципу Епікура, що життя людини має бути «розсудливим, прекрасним і приємним», Асклепіад вимагав, щоб і процес лікування не обтяжував хворого, а був «безпечним, швидким і приємним ( u o,ci o e jucu do сurаrе)». Разом з тим він підкреслював, що «надмірна поспішність і бажання догодити хворому небезпечні». Його концепція лікування, що набула визнання, протистояла системі хірурга Архігата, якого називали «кровожерним м'ясником»— car ifex. У своїй терапії Асклепіад не був прибічником медикаментозних засобів, а головного значення надавав чистоті тіла, прогулянкам на свіжому повітрі їзді на коні, веслуванню та різним гімнастичним вправам, що сприяють кращому рухові частинок-атомів в організмі і перешкоджають засміченню його пор і каналів. Відкидаючи існування вищого розуму, цілеспрямованість усього, що творить природа, як це твердив Арістотель, Асклепіад дотримувався погляду, що сили природи в перебігу хвороби бувають не лише корисними, а й шкідливими ( o solum prodesse a uram, verum e iam ocere).
Використовуючи, за Гіппократом, сили природи, лікар повинен бути активним, спрямовувати сили ці в бажаному напрямі. Асклепіад займався і хірургією, йому приписують проведення першої трахеотомії. Асклепіад був людиною високої культури, блискучим промовцем, мав великий авторитет у вищих колах Риму, був другом Ціцерона, Марка Антонія. Він багато сприяв поширенню серед римлян популярності грецьких лікарів, яка з часом настільки зросла, що, за словами Плінія, «той, хто практикував з медицини і не знав грецької мови, не користувався успіхом; лікарі римляни видавали себе за греків». Н а рубежі старої і нової ери трудився римський лікар- мислитель Авл Корнелій Цельс ( близько 25-30 рр. до н.е. – 50 р.н.е.).Він був всесторонньо освідченою людиною, добре розбирався в різних областях знаннь. Він вивчав філософію, медицину,юриспуденцію, риторику, воєнну справу і т.п. Цельса без сумніву можна віднести до енциклопидистів, про що свідчить його багатогранна праця “Ar es” ( “Мистецтва”) узагальнюючи знання стародавніх в самих різних областях: агрономії, юрисподенції, філософії, риторики, воєнної справи. В цій праці є розділ присвячений медицині (VI – XII частина книги). Цей розділ був написаний, коли йому було близько 50 років. До цього часу відбулися значні зміни в рабовласницькому суспільстві . Рабів стало менше і вони стали дорожче коштувати. А. К. Цельс, будучи великим рабовласником, по суті створив лічебний посібник для рабовласників, скориставшись яким вони могли зберегти рабів. Створенню цього посібника передувало навчання медицинським знанням у грецьких лікарів, які проживали в Римі. Медицинська школа (Schola medicorum) і валетудінаріум (лікарня для рабів) стали для нього “університетом” по здобуванню знань в медицині. Великою заслугою Цельса є те , що він в трактаті “Про медицину” передав всі знання, які накопилися до того часу в цій області (вони до цих пір являються єдиною достовірною інформацією про багатьох лікарів) і проаналізував погляди своїх попередників – Гіпократа, Герофіла, Еризистрата, Асклепіада і др. Цельс підкреслював важливість раціонального підходу до питань симптоматики, діагностики, лікування і пргнозу хвороби. В його працях є важлива інформація про гігієну і дієтику. Цельс придавав велике значення індивідуального підходу до лікування. Ним чітко визначалось значення праці в житті людини: “Неробство ускоряє наступлення старості, праця ж продовжує нашу молодість”.Детально описав признаки деяких хворіб і загальні способи їх лікування: кровопускання, банки, ростирання, дієтичне харчування. В праці також приведені також детальні дані по фармакології – про властивості і приготування лікарств, їх дія, способи назначення, дозировка. У хірургічній частині трактату Цельс зберіг для історії медицини великий досвід учених Александрійської школи. У нього ми знаходимо перший опис операції катаракти, яку успішно робили вже лікарі Вавілонії за 2—2, 5 тисячі років до н. е. Описуючи операцію ампутації, Цельс говорить про перев'язування судин лігатурами. Він дає детальний опис гриж.
Класичний опис ознак запалення належить Цельсові: « o ae vегае i flama io is su qua uor: rubor е umor сum colore e dolore (Справжніх ознак запалення чотири: почервоніння, припухлість з жаром і болем)». Це збігається з описом їх індійським лікарем Сушрутою. Також А.Цельс описав одну із форм трихофітії яка називалася в той час “керіон Цельса”. В його енциклопедії вперше в Європі описані чотири місцевих признаків запалення (біль, підвищення температури, червоніння, запухання), операція при катаракті, поворот плода на ніжку при пологах. В стародавньому Римі А.Цельса називали латинським Гіпократом, а за вишуканість мови – медицинським цицероном. Для філософів трактат “Про медицину” цікавий тим, що в ньому відображені погляди різних класів на її суть. Філософія Цельса зводилася до примирення всіх медичних шкіл. Він вважав, що для хорошого лікаря потрібні, перш за все, добрі знання, а потім вже розсудливість. “Як би мистецтво розсуждати робило добрих лікарів, то філософи були б найкращими лікарями”. На відміну від Асклепіада А.К. Цельс стояв на ідеалістичних позиціях, так як вважав, що всі хвороби від бога, а медицина сама по собі. Звідси і помилкова думка про безкористність лікарств. Цим самим він ніби ввійшов в суперечку з самим собою. Достатньо широко приставив всю сучасну йому медицину, А.К. Цельс разом з тим писимістично ставився на її значення. Це означає що ним оволоділа храмова медицина.
Брехт начинает перелагать в стихи «Коммунистический манифест». Юношей он был поражен его поэтической силой. Теперь он хочет по-новому направить эту силу, сосредоточив ее в стихи. Он говорит: «Манифест как памфлет уже сам по себе художественное произведение, все же мне кажется возможным сегодня, сто лет спустя, когда он подкреплен новым вооруженным авторитетом, обновить и его пропагандистскую действенность, устраняя памфлетный характер». Поэма должна воплотить марксистскую историю человечества. Она становится лирическим эпосом: объективно живописует историю и в то же время гневно и радостно возвещает неизбежное крушение капитализма. Поэма о «Манифесте» – часть большого замысла – цикла поэм «О природе человека». Подобно римскому философу-поэту Титу Лукрецию Кару, который в стихах изложил систему своих материалистических воззрений на мир («О природе вещей»), Брехт-поэт хочет свести воедино все, во что верит Брехт-мыслитель, к чему стремится Брехт-революционер. Брехту нестерпимо трудно жить без театра, и цветущий сад над океаном иногда становится тесен, как одиночная камера
1. Особенности и характерные черты античной философии
2. Малый бизнес характерные черты, преимущества и проблемы в социально-культурой сфере
4. О характерных чертах общественного сознания провинциального дворянства в конце XIX - начале XX в.
5. Возникновение и характерные черты феодального государства и права Франции
10. Характерные черты афинской демократии
11. Характерные черты цивилизации нового времени на территории других стран
12. Характерные черты науки и ее отличия от других отраслей культуры
13. Глобализация как ключевая характерная черта развития мирового хозяйства
14. Сущность, характерные черты и основные функции политических элит
15. Агропромышленная интеграция, ее мотивы и характерные черты
Фигурки "FIFA 2018. Забивака. Header", 3 штуки, 6 см. 
Каска "Шеф". 
Щётка-сметка автомобильная для снега, телескопическая, поворотная, со скребком, 810-1060 мм. 18. Тит Лукреций Кар
19. Философия эпохи Возрождения и Нового времени
20. Изучение эпохи бронзы Уральского региона в работах Б.Г. Тихонова
21. Эпоха возрождения, титаны ренессанса
25. Контрольная работа по философии
26. О культуре (по работе Н.А. Бердяева Философия неравенства)
27. Основные черты философии А. Шопенгауэра как философии «волюнтаризма»
28. Философия эпохи Возрождения
29. Философия Эпохи Просвещения
30. Дискуссионное пространство эпохи первых философов
31. Оценка эффективности работы кинотеатров г. Москвы на примере сети кинотеатров "КАРО Фильм"
32. Античная философия: ее основные черты, направления и представители.
Точилка "Berlingo" механическая. 
Конструктор "Новый год". 
Светильник Uniel TLI-201, Е27, синий. 33. Западноевропейская философия эпохи Возрождения
34. Философия эпохи возрождения
35. Философия эпохи Возрождения
36. Философия эпохи Возрождения
37. Философия эпохи Возрождения
41. Философия эпохи Средневековья
42. Основные черты средневековой философии
43. Деревянные конструкции (лабораторные работы)
44. Разработка основных разделов проекта производства работ
46. Реактивные двигатели, устройство, принцип работы
47. Оценка безотказной работы технической аппаратуры (задачи)
48. Принцип работы и назначение телескопа
Микрофон "Караоке новогоднее". 
Карандаши цветные "Замок", 24 цвета + 3 двухцветных карандаша, точилка. 
Фломастеры двухсторонние , 24 цвета. 49. Отчёт по лабараторным работам по биологии за 1 семестр
50. Пути и способы повышения устойчивости работы РЭА
53. Обеспечение работы с/х предприятия в условиях радиактивного заражения (WinWord)
58. Буровые работы
59. Понятие, основные черты субъектов административной юрисдикции
60. Исключительные права на средства индивидуализации товаров, работ, услуг и их производителей
62. Контрольная работа по всеобщей истории государства и права
63. Эпоха Бориса Николаевича Ельцина
64. Судьбы крестьянства в эпоху коллективизции
Ножницы для школьного возраста. 
Мягкая магнитная мозаика "Забавные животные", 4+, 5 цветов. 
Пакеты фасовочные в евроупаковке, 25х40 см (1000 штук), 10 мкм. 65. Международная организация труда- создание, структура, задачи и организация её работы
66. Статус депутатов местных Советов и формы их работы
67. Контрольная работа по Римскому праву
68. ПРАВОВОЕ ГОСУДАРСТВО: СУЩНОСТЬ И ОСНОВНЫЕ ЧЕРТЫ
69. Прием и порядок переведения работника на другую работу
73. Контрольная работа по Английскому языку
74. Контрольная работа по английскому языку (Тюмень)
76. Личность Сандро Боттичелли в контексте эпохи Возрождения
77. Ренессанс-эпоха возрождения
78. Культура эпохи возрождения
79. Культура средних веков. Эпоха возрождения
Фоторамка "Asti" (30х40 см). 
Свеча "Gardex Family" репеллентная от комаров. 
Рюкзак для дошкольников "Тролли". 81. Культура эпохи Возрождения и Реформации
82. Основные черты и значение "Серебряного века" для культуры России
83. Человек, творчество, культура в философии Н.А.Бердяева
84. Культура Эпохи Высокого Возрождения и ее представители как светочи мировой культуры
85. Культура эпохи Возрождения
89. Концепция отчуждения личности и общества в философии Альбера Камю (на примере повести "Посторонний")
90. Николай Степанович Гумилев и эпоха "Серебряного века"
91. Особенности художественного изображения эпохи Ивана Грозного в творчестве А. К. Толстого
92. Художественный мир в романе Курта Воннегута "Сирены Титана"
93. Проблема человека в эпоху раннего итальянского гуманизма
94. Мустай Карим
95. О развитии навыков работы над полифонией
96. Как работать со секвенсором "CAKEWAIK"
Говорящий плакат "Первые знания". 
Автокружка с подогревом USB 12 V (450 мл). 
Ручка-стилус шариковая "Даниил". 97. Начальный этап работы над музыкальным произведением
98. Николай II. Исторический портрет на фоне эпохи
99. Некоторые черты полководческого почерка Жукова
