![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Біологічні особливості веслоноса |
Міністерство аграрної політики України ХХХХХХХХХХХХ державний аграрний університет Кафедра: “Зоології та іхтіології” Курсова робота Тема: «Біологічні особливості веслоноса» Виконав: студент 2-ї групи, ІІІ-го курсу екологічного ф-ту ЗмістВступ Веслоніс - Polyodo spa hula Walb Біологічна характеристика Вирощування та утримання плідників Штучне відтворення Підрощування личинок Вирощування посадкового матеріалу і товарної продукції Висновок Список використаної літератури Вступ На сучасному етапі функціонування рибного господарства в Україні постає необхідність виявлення додаткових резервів його розвитку, зокрема, пошуку нетрадиційних підходів у веденні господарства, спрямованих на підвищення ефективності, прибутковості та продуктивності виробництва. В цьому плані важлива роль належить впровадженню ресурсозаощаджуючих технологій з істотним підвищенням ефективності використання природних біологічних ресурсів водойм за застосування оптимальної полікультури риб, вирощуваних в умовах обмеженої забезпеченості господарств концентрованими кормами. Особливого значення в даному разі набуває розширення набору видів риб у полікультурі рибогосподарських водойм з введенням до неї поряд з традиційними (короп і рослиноїдні риби) інших цінних видів риб, у тому числі нетрадиційних та малопоширених для сучасного рибництва України, що дасть змогу знизити витрати на виробництво риби, розширити асортимент рибопродукції, підвищити рентабельність виробництва. Особливий інтерес виробників пов'язаний з введенням у випасні іхтіокомплекси внутрішніх водойм планктоноїдних риб, що характеризуються прискореним ростом та високою харчовою цінністю. Одним з таких об'єктів є завезений в Україну північноамериканський представник осетроподібних риб - веслоніс. Освоєння методів його розведення й вирощування стане передумовою для створення в країні нового напряму товарного осетрівництва. Веслоніс - Polyodo spa hula Walb Біологічна характеристика Веслоніс - єдиний представник осетроподібних, основу живлення якого складають планктонні організми, переважно нижчі ракоподібні. Це швидкоростуча риба, що досягає маси понад 70 кг та довжини більше 2 м. Природний ареал - басейни рік Міссісіпі та Міссурі. Високі смакові якості веслоноса, м'ясо якого схоже до м'яса білуги, і делікатесна ікра, що прирівнюється до ікри осетрових риб, дають підстави віднести його до найцінніших прісноводних риб планети . Веслоніс становить інтерес не тільки як об'єкт ставового рибництва, але й як перспективний об'єкт вселення у водойми-охолоджувачі, водосховища, озера, лимани, а в окремих випадках - і річки. Умов для природного розмноження веслоноса в більшості зазначених водойм немає, тому необхідно буде забезпечити їх періодичне зариблення й наступну експлуатацію в режимі випасних нагульних господарств. У зв'язку з досить високою евригалінністю веслоноса (витримує підвищення вмісту солей у воді до 4-6 г/л) можливе його використання для зариблення солонуватоводних водойм півдня країни. Найхарактернішою морфологічною ознакою веслоноса є наявність на голові рострума - плаского видовженого рила веслоподібної форми.
Довжина рострума становить близько третини загальної довжини тіла. Призначення його до решти не з'ясовано. Висловлювались припущення, що сплощене рило може виконувати роль крила, що спрямовує потік води з кормовими організмами до ротової щілини під час руху риби. Швидке збільшення лінійних розмірів тіла завдяки росту рострума, а також наявність у ньому великої кількості чутливих рецепторів дають підстави вважати, що рострум дає можливість не тільки швидко вийти молоді веслоноса з-під преса масового хижака, але й є інструментом для визначення концентрації кормових організмів та орієнтації у просторі, виконуючи роль своєрідного локатора. При пошкодженні поверхні рострума у веслоноса порушується здатність до орієнтації, що слід враховувати під час рибоводних робіт. Статевий диморфізм у веслоноса проявляється не дуже чітко. Лише у переднерестовий період у статевозрілих самців з'являється добре помітне шлюбне вбрання у вигляді шорсткого висипу на голові та рострумі. Частина самців буває текучими. У самок область генітального отвору гладенька та ущільнена. У самців генітальний отвір оточений дрібними припіднятими сосочками округлої форми. Спостерігається статевий диморфізм і за масою тіла. Статевозрілі самки на 20-30% більші за одновікових самців. Колись у Північній Америці веслоніс мав велике промислове значення. У першій половині минулого століття його щорічний вилов сягав 1 тис. тонн. Пізніше внаслідок посиленого антропогенного преса на екосистеми водойм межі природного розповсюдження та чисельність популяцій веслоноса різко зменшилися. Веслоніс - риба спокійна, його легко виловлювати сітковими знаряддями лову. Риби, що потрапили у сітку, роблять лише слабкі спроби вивільнитись. Простежується чітка залежність росту веслоноса від температури води та рівня розвитку природної кормової бази. У Росії в ставах риборозплідного заводу &quo ;Горячий ключ&quo ; (Краснодарський край) цьоголітки веслоноса досягали середньої маси 100-300 г, в окремих випадках їх маса перевищувала 650 г за довжини тіла риб до 67 см. Дволітки виростали до 3-4 кг, п'ятилітки - до 7-8 кг. Дослідження залежності росту веслоноса від забезпеченості кормом показали: найбільш інтенсивний його ріст спостерігається за біомаси зоопланктону понад 5 г/м3. На початку 90-х років минулого століття на Краснодарському рибоводному заводі &quo ;Горячий ключ&quo ; п'ятнадцятилітні плідники веслоноса досягали маси понад 30 кг. За нашими даними, в ставах Яської дільниці об'єднання &quo ;Одесарибгосп&quo ; навіть за напруженої конкуренції в живленні з строкатим товстолобиком риби старшої ремонтної групи веслоноса (семилітки) досягли середньої маси 11,7 кг (середній приріст за сезон - 3,5 кг). Маса окремих особин була в межах 8,5-14 кг. Веслоніс має зябровий фільтраційний апарат, нехарактерний для осетрових риб. Повністю сформований за рядом ознак він нагадує фільтраційний апарат строкатого товстолобика, чим пояснюється схожість їх спектрів живлення. Веслоніс - планктофаг, що споживає зоопланктон, фітопланктон та детрит. У процесі живлення риб кормові організми відфільтровуються з води зябровими тичинками, розміщеними на хрящових пластинах зябрових дуг.
Площа фільтраційного апарату у веслоноса вдвоє більша, ніж у строкатого товстолобика однакової маси. Набір кормових організмів, доступних для споживання рибами, залежить від міжтичинкових проміжків, розміри яких у веслоноса варіюють у широких межах. Це дає йому змогу відціджувати як мікроскопічні водорості, так і великі форми зоопланктону. За температури води в межах 14-16°С перехід личинок веслоноса на екзогенне живлення спостерігається переважно у віці 10 діб. У харчових грудках личинок масою 40-60 мг бувають в основному великі форми зоопланктерів (Daph ia mag a, Daph ia pulex тощо). Спочатку веслоноси можуть брати їжу з дна, але в міру росту рострума переходять на живлення у товщі води. У ранньої молоді веслоноса можливий канібалізм. Протягом першого року вирощування у веслоноса на щелепах зберігаються дрібні зуби, у цьоголітків масою 160-180 г їх від 160 до 250 шт. розміром 200-300 мкм. Це вказує на здатність веслоноса захоплювати і утримувати дрібну здобич, зокрема, комах, яких неодноразово виявляли у харчових грудках обстежуваних риб. Цьоголітки веслоноса ловляться на вудку. Тобто у них поєднується фільтраційний спосіб живлення із захопленням окремих, більших, ніж нижчі ракоподібні, кормових організмів. Протягом вегетаційного сезону серед різних груп зоопланктону основну роль у живленні веслоноса відіграють представники гіллястовусих рачків (понад 50% маси їжі). Важливе значення у живленні мають також веслоногі ракоподібні (8-40%). А дрібні форми зоопланктону (коловертки, науплії ракоподібних) та представники планктонних водоростей - підпорядковане. Під час масового розвитку зоопланктону детрит у живленні веслоноса має другорядне значення. Зі зменшенням його біомаси веслоніс переходить на переважне живлення детритом. Його вміст у харчових грудках окремих риб зростає до 70-80%. Водночас збільшується кількість захоплених рибами личинок бабок, планктонних хірономід, водоростей, решток вищих рослин тощо. В цілому доступність організмів при живленні для веслоноса перебуває в прямій залежності від розміру ротового отвору на перших етапах розвитку та будови фільтраційного зябрового апарату в подальшому. Розмір ротового отвору у личинок веслоноса значно більший, ніж у молоді багатьох прісноводних видів риб, з чим безпосередньо пов'язана їх схильність до канібалізму. Деякі автори вказують на факти хижацтва веслоноса і в трохи старшому віці: в шлунках окремих особин знаходили дрібну рибу. Веслоніс, як й інші представники ряду осетроподібних, належить до пізнодозріваючих риб. Вік статевої зрілості залежить від широти місцевості і в самок може змінюватись у широкому діапазоні - від 7 до 14 років. В умовах ставових господарств Краснодарського краю Росії, що за кількістю тепла схожий до умов півдня України, самки веслоноса дозрівають на 10-му році життя. Повторно самки веслоноса дозрівають через 2 роки, іноді - через три. Самці веслоноса в умовах Краснодарського краю статевої зрілості досягають у шестирічному віці. На відміну від самок, статевий цикл у них завершується протягом одного року, тому їх можна використовувати для відтворення щорічно.
Звдси виплива, що пдхд до його вивчення, зновутаки, не може бути обмежений рамками одн методолог. Очевидно, у цьому контекст досить актуальним ста питання про типологю нацоналзму (нацоналзмв), до якого ми звернемося в наступному нарис. Нарис 6. Типолог нацоналзмв «Класичн» типолог Типологя Л. @рнфелд ¶нш сторичн типолог Соцологчн типолог Критика типологй: методологчн зауваження Типологя Е. Смта Погляд полтолог та психолог Полтична географя нацоналзм Питання типолог нацоналзмв, на перший погляд довол схоластичне, ма велике значення для розумння цього явища. Бажання «розкласти все по полицях» цлком природним для будьяко сфери знань, у суспльствознавств ж типологя, класифкаця ма велике нструментальне значення, хоча й не таке директивне, як, скажмо, в болог. Класифкац нацоналзму, про як йтиметься дал, вдображають не лише особливост розвитку цього феномена, а й сторю його вивчення й осягнення. Отже, цей нарис продовженням попереднього, розглядом феноменолог нацоналзму в конкретнших виявах. «Класичн» типолог Ми вже згадували про те, що першопроходц наукових дослджень нацоналзму, визнаючи його багатоаслектним, полморфним феноменом, загалом аналзували його передусм як деологю, доктрину, або ж як форму суспльно свдомост
1. Метаболічні особливості фізіології та біохімії водоростей
3. Етіологія, патогенез, епідеміологія та протікання малярії
4. Соціологія як наука. Військова соціологія в системі соціологічного знання
5. Умови життя рослин і біологічні особливості росту та розвитку сільськогосподарських культур
9. Біохімічні особливості харчування в обраному виді спорту
10. Біологічні функції серинових протеїназ
11. Методологічні та біологічні проблеми біоніки
12. Біологічні ритми
13. Екологічні особливості ампельних рослин
14. Епізоотологічні особливості грипу птахів в Україні
17. Біологічні ритми серцево-судинної системи: механізми вікових змін та можливі шляхи їх корекції
19. Імунологічні особливості діагностики і лікування травматичних ерозії рогівки
25. Особливості перебігу остеопорозу у жінок з фізіологічною менопаузою та після тотальної оваріоектомії
26. Фізіологічні основи статевих сексуальних стосунків. Перші ознаки вагітності
27. Вікові та нозологічні особливості неврологічних розладів ходи
28. Педагогічні та психологічні особливості організації навчального процесу
29. Психологічні особливості агресивної поведінки дітей молодшого шкільного віку
30. Психологічні особливості дітей з затримкою психічного розвитку
31. Психологічні особливості спілкування у підлітковому віці
33. Психофізіологічні основи емоцій
34. Психологічні особливості депресії в ранньому юнацтві
35. Соціологічні погляди Р. Спенсера, Е. Дюркгейма, М. Вебера
36. Психофізіологічні і біохімічні фактори швидкості
42. Особливості реформації в Англії
43. Особливості функціонування локальних інформаційних мереж
44. Особливості мови роману О.Забужко Польові дослідження українського сексу
45. Контрольна по зовнішньоекономічній діяльності
46. Особливості контролю знань з математики
47. Соціально-економічні умови виникнення і розвитку політичної системи суспільства
48. Особливості медичного страхування в зарубіжних країнах
49. Екологічні проблеми розвитку і розміщення продуктивних сил Карпатського економічного району
50. Особливості теріторіальної організації залізничного транспорту
51. Інфляція, її суть, види та соціально-економічні наслідки
53. Основні макроекономічні показники
57. Екологічні наслідки гірничо - видобувної діяльності людини
58. Особливості українського комп`ютерного жаргону
59. Формування загально-лінгвістичної компетенції учнів в процесі вивчення особливостей адаптації
60. Особливості біогеоценозів у техногенних умовах
61. Етикет та його національні особливості
62. Метеорологічні дослідження
63. Особливості "автоцивілки" в податковому обліку
64. Особливості оцінки кредитних ризиків банку
65. Особливості функціонування підприємства на фондовому ринку
66. Види комерційних банків, крітерії їх класифікації та особливості побудови і функціонування
67. Призначення та особливості експлуатації захисних споруд
68. Види інструктажів, вимоги санітарії та біологічна дія іонізуючого випромінювання
73. Основи фізіології харчування
74. Особливості гадюки звичайної
75. Структурно-функціональні особливості легень у людини на етапах онтогенезу
76. Тропічні та субтропічні плодові рослини
78. Концепція еволюції в біології
79. Анатомія і фізіологія собаки
80. Біологічна роль марганцю в організмі людини і тварин
81. Біологія та екологія бактеріофагів
82. Біохімічні основи стомлення
84. Агротехнічні основи захисту земель від ерозії
89. Характеристика стада бурої молочної худоби за господарсько-біологічними якостями в умовах агрофірми
90. Облік кредитних операцій в зовнішньоекономічній діяльності
91. Правове регулювання бухгалтерського обліку та особливості його організації в бюджетних установах
92. Військова токсикологія, радіологія та медичний захист
94. Характеристика й особливості розвитку Київської області
95. Регіональна економічна політика України й особливості регіонального розвитку
97. Екологічні проблеми України та шляхи їх розв’язання
99. Банківське право України: Нормативно-правове регулювання та особливості