|
|
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
 |
|
Політичні партії в Україні |
Ручка "Шприц", желтая. 
Горшок торфяной для цветов. 
Пакеты с замком "Extra зиплок" (гриппер), комплект 100 штук (150x200 мм). КОНТРОЛЬНА РОБОТА з курсу: “Громадські об’єднання в Україні” на тему: “Політичні партії в Україні” ПЛАН: 1. Вступ. 2. Політичні партії та їх класифікація 3. Історія становлення багатопартійності в Україні 4. Провідні принципи у партійній політиці 5. Висновки. 6. Література. Невід’ємною частиною політичної системи сучасного демократичного суспільства є політичні партії. Політична партія - це організація, що об’єднує на добровільній основі найактивніших представників тих чи інших класів, соціальних верств та груп. Основним призначенням партії є політична освіта мас та надання цілеспрямованого й організованого характеру діям цих мас для захисту власних інтересів. Як свідчить історична практика, політичні партії в усіх країнах створювалися як інструмент боротьби за владу та перенесення інтересів різних ідейно-політичних течій у реальну політику держави. Звідси випливає й головна мета їхньої діяльності – захист соціально-політичних інтересів певних груп населення. Саме заради реалізації цих інтересів і ведеться боротьба за завоювання й утримання влади. В сучасній Україні ідеї політичного плюралізму і багатопартійна політична система дістала своє закріплення на конституційному рівні, який виражається в признанні права громадян на об’єднання в політичні партії і громадські організації, організації суспільного життя на принципах політичного, економічного і ідеологічного блага. Політичні партії в Україні намагаються сприяти формуванню і вираженню політичної свободи громадян, приймають участь у виборах. Крім Конституції статус політичних партій в Україні закріплено в Законі України “Про об’єднання громадян”, а також у виборчому законодавстві. Отже, політична партія — це найбільш активна та організована частина населення, якогось класу, класів, соціальної верстви, верств, яка виражає їхні інтереси. Політичні партії іноді виражають не лише класові, а й інші інтереси, приміром, національні. Партія має ідеологію, політичну платформу, організаційну структуру, певні методи й засоби діяльності, соціальну базу, електорат (виборців, які голосують за неї). Основний зміст діяльності будь-якої політичної партії — здобути політичну владу в державі та реалізовувати свої програмні цілі — економічні, політичні, ідейно-теоретичні, моральні за допомогою законодавчої, виконавчої та судової гілок влади. Свої програмні цілі політичні партії проводять у життя через ідейно-політичну, організаційну, пропагандистську, державну (коли оволодівають державною владою) діяльність, виробляючи стратегію й тактику своєї поведінки на різних історичних етапах розвитку і за різних політичних умов. Статус та особливості діяльності політичних партій регламентовано Конституцією України та Законом України &quo ;Про об'єднання громадян&quo ;. Для визначення особливостей функціонування партій у суспільстві та їх впливу на формування органів державної влади і місцевого самоврядування передбачено ухвалити Закон &quo ;Про політичні партії&quo ;. Згідно зі ст. 36 Конституції України, громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.
Політичні партії в Україні сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян, беруть участь у виборах. Членами політичних партій можуть бути лише громадяни України. Обмеження щодо членства у політичних партіях встановлюються виключно Конституцією і законами України. Відповідно до ст. 2 Закону України &quo ;Про об'єднання громадян&quo ;, політичною партією називається об'єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми громадського розвитку, для яких головною ціллю є участь у виробленні державної політики, формуванні органів влади, місцевого і регіонального самоуправління і представництво в їх складі. У сучасних суспільствах політичні партії виконують важливі соціально значущі функції: — виявлення, формулювання та обгрунтування (політичне відображення) інтересів суспільних груп; — активізація та об'єднання великих суспільних груп; — формування ідеології та політичних доктрин; — участь у формуванні політичних систем, їхніх спільних принципів, компонентів; — участь у боротьбі за владу в державі й формування програм її діяльності; — участь у здійсненні державної влади; — формування громадської думки; — політичне виховання всього суспільства або його частини; — рекрутування й соціалізація нових членів партії; — підготовка й висунення кадрів для апарату держави, професійних спілок. Існують різні класифікації політичних партій, а оскільки в сучасному світі діє велика кількість різноманітних партій, то й класифікувати їх можна за різними підставами. Такий поділ певною мірою умовний, одначе можна вирізнити декілька найбільш значних груп партій. За класовою визначеністю: буржуазні, селянські, робітничі, зокрема комуністичні, соціалістичні та соціал-демократичні, причому до кожного типу належать і відповідні прошарки інтелігенції. За ставленням до суспільного прогресу: радикальні (у тому числі революційні), реформістські, консервативні, реакційні, контрреволюційні. За ставленням до влади: правлячі, опозиційні, нейтральні або центристські (умовно, абсолютно нейтральних до влади партій у політиці не існує). За формами і методами правління: ліберальні, демократичні, диктаторські. За принципами організації та членства: кадрові та масові. За місцем у системі влади: легальні та нелегальні За ідеологічним спрямуванням: комуністичні, соціалістичні, фашистські, неофашистські, ліберально-демократичні, націоналістичні, анархістські та ін. За віросповіданням: християнські, мусульманські. Називають іще партії прагматичні (виборчі), парламентські, харизматично-вождистські та ін. За певними критеріями можна класифікувати і політичні партії в Україні. Такими критеріями можуть бути: ставлення до державного суверенітету, соціально-економічні пріоритети, ідейно-політичні засади тощо. За ідейно-політичним спрямуванням в Україні можна вирізнити такі типи партій: національно-радикальні, національно-демократичні, загальнодемократичні, соціалістичного спрямування, національних меншин. Залежно від багатьох обставин, а надто від характеру наявного політичного режиму, в кожній країні складається певна партійна система.
Враховуючи підходи різних авторів, можна виокремити типи партійних систем: — однопартійна, коли в країні є одна правляча партія, а діяльність інших не допускається; — домінантна, тобто з переважаючою партією, яка за підсумками виборів незмінно залишається при владі протягом десятків років; — двопартійна (біпартизм), коли дві найбільші, найвпливовіші партії в країні поперемінно внаслідок виборів самостійно здійснюють владу; — трипартійна, яку ще називають двохзполовинною (2,5) партійною системою і яка характеризується тим, що жодна з двох найбільших партій країни самостійно не може сформувати уряд, а тому потребує для цього підтримки третьої партії, значно меншої від них, але яка постійно представлена в парламенті; — чотирипартійна, або двоблокова, партійна система, яка відзначається наявністю блоку правих та блоку лівих партій, що змагаються між собою за владу, навперемін здобуваючи її; — партійна система обмеженого, чи поміркованого, плюралізму, якій притаманні відсутність антисистемних партій і двосторонньої опозиції, орієнтованість на участь в уряді, в коаліційних кабінетах, незначна ідеологічна різниця між партіями; — партійна система крайнього, або поляризованого, плюралізму, якій властиві наявність антисистемних партій, двосторонньої опозиції зліва і справа, стан перманентного конфлікту між опозицією зліва і справа, сильне ідеологічне розмежування між ними; — атомізована партійна система, про яку говорять як про систему, коли зникає необхідність у точному підрахунку числа партій. Тут виникає поріг, за яким кількість партій — десять, двадцять чи більше вже не має великого значення. Кожна з названих партійних систем відображає конкретний стан і особливості того чи іншого суспільства. Ще донедавна партійну систему України можна було б кваліфікувати як типово атомізовану. І справді, політичних партій нараховувалось чотири десятки, але жодна з них не мала ані того рівня чисельності, що дозволив би утворити дієві партійні організації на місцях, ані того рівня популярності, що давав можливість бодай половині потенційних виборців знати партії і розрізняти їх між собою, ані того рівня впливовості, що дозволяв би партійним фракціям у парламенті чи у місцевих представницьких органах впливати на формування уряду чи виконавчих структур на місцях. Атомізована система ніколи не буває стабільною і ніколи не залишається сталою протягом тривалого часу. Вона з часом трансформується у стабільніші системи. Прогресивним варіантом такої трансформації є еволюція атомізованої партійної системи до системи поляризованого плюралізму або інших стабільніших систем, а регресивним варіантом є скочування атомізованої анархії до однопартійних чи гегемоністських систем, або встановлення військових диктатур. Який варіант найвірогідніший? Сьогодні є не тільки надія, але й підстави стверджувати, що стабілізація партійної системи України пішла прогресивним шляхом трансформації атомізованої системи в систему поляризованого плюралізму. Сучасна партійна система країни є, фактично, перехідною від атомізованої системи до системи поляризованого плюралізму, навіть ближчою до останньої.
Цей розкол мав дуже жахливі наслідки, як на чужині в 1940 році, так і пізніше на рідних землях. Дуже загадкову ролю в розколі з-за куліс відіграла зовсім чужа, не українська людина — Рішард Ярий. Він став по стороні нової групи Бандери проти полковника Мельника і надавав увесь тон розколові. Немає сумніву, що чужі агентури попрацювали у цій справі. Внаслідок розколу в полковника Мельника залишився верховний та середній провідний елемент організаційних кадрів, а група Бандери заволоділа низовими клітинами організації. Таким чином, створилося дві окремі організації. Одній відібрано руки і ноги, а другій бракувало голови. Почалася дуже гостра боротьба за саму назву ОУН, за впливи та вишколені кадри. Так весною 1940 року появилися «мельниківці» та «бандерівці», тобто створилась ще одна політична партія, яка крім себе нікого більше не визнавала. Полковник Мельник почав творити новий низовий апарат, а бандерівці намагалися всіма силами притягнути на свою сторону якнайбільше провідного елементу і коли їм у цьому не щастило, то вакантні місця обсаджували іншими, менш кваліфікованими кадрами
1. Cучасні політичні партії в Україні
2. Конституційно-правовий статус політичних партій в Україні
4. Виникнення політичних партій в Україні та основні етапи їх формування
5. Державне фінансування політичних партій в європейських країнах
9. Політичні партії, організації и рухи
10. Ставлення влади та політичних партій до вступу у НАТО
11. Політичні партії
12. Центристські партії в політичній системі сучасної України
13. Політична доктрина більшовиків у 20-50 роках (WinWord (на укр языке0)
14. М. Драгоманов - основоположник української політичної науки
15. "Українське питання" у політичних дискусіях 1910-1914 рр.
16. Політична нейтральність і професійність державної служби в Україні
Набор "Скорая помощь". 
Фоторамка "Poster black" (70х100 см). 
Демонстрационные шахматы, магнитные. 17. Особливості перекладу політичного сленгу с української мови на англійську та назад
18. Військово-політичний блок НАТО: історія діяльності союзу та співпраці з Україною
19. Історія України. Соціально-політичні аспекти
20. Політична ситуація на Україні наприкінці XIV — у першій половині XVI ст.
21. Політичне та соціально-економічне становище українських земель у XVI-XVII ст.
25. Політичне співробітництво України та Болгарії у 1991-2006 роках
26. Ідейно-політичні течії в Україні
27. Політологія. Політичні системи в Україні
28. Становлення української політичної думки
29. Політична влада у світі та в Україні
30. Політична опозиція в Україні
31. Політичні еліти і політичне лідерство: світовий досвід і українські реалії
Защита для обуви, (синяя). 
Подарочный набор: визитница, ручка, брелок, арт. 140202. 
Цветные карандаши Color Peps Maxi, трехгранные, 12 цветов. 33. Політичний портрет гетьмана Павла Скоропадського
34. АНТИТЕХНОЛОГІЇ У ПОЛІТИЧНІЙ БОРОТЬБІ: ВИКОРИСТАННЯ ЗМІ
35. Революція 1905-1907 р.р. в Росії, розстановка ії політичних сил
36. Політична культура як рівнева характеристика розвитку політичної системи суспільства
37. Соціально-економічні умови виникнення і розвитку політичної системи суспільства
41. "Дзеркало тижня" як суспільно-політичний щотижневик
42. Політична географія як складова частина СЕГ
43. Наукова систематизація об’єктів політичної карти світу
44. Держава — головний інститут політичної системи суспільства
46. Політично-правові вчення в Німеччині в кінці XVIII – поч. XIX ст.
47. Редагування політичної, релігійної та езотеричної літератури
48. Переклад суспільно-політичних реалій (на основі перекладу статей з газети Нью-Йорк Таймс)
Настольная семейная игра "Crazy Белка". 
Пакеты с замком "Zip-Lock", 30х40 см (100 штук). 
Кружка фарфоровая "FIFA 2018. Забивака. Без рук!", 400 мл. 49. Бібліотека, як об’єкт цензурної політики на Україні в 20 ст.
50. Етапи політичного розвитку Київської Русі. Особливості її суспільно-політичного життя та культури
51. Зовнішньополітичний курс Української держави Павла Скоропадського
52. Михайло Грушевський–видатний політичний, громадський і державний діяч
53. Політична і судова система Київської Русі
57. Політичний та економічний розвиток Румунії у 1990–2005 рр.
58. Політичний та економічний розвиток Угорщини у 1990–2005 рр.
59. Політичний та соціально-економічний розвиток Болгарії у 1990–2005 рр.
60. Політичний та соціально-економічний розвиток Естонії у 1990–2005 рр.
61. Політичний та соціально-економічний розвиток Словаччини у 1993-2005 рр.
62. Політичний устрій та соціально-економічний розвиток Київської Русі
63. Реформи адміністративно-політичного управління 60-70-х років XIX ст.
64. Роль похідних груп в еволюції ідейно-політичних засад ОУН в роки німецько-радянської війни
Игра настольная "Дом с привидениями". 
Доска двухсторонняя магнитно-маркерная с поддоном (набор букв, цифр и знаков на магнитах). 
Карандаши "Волшебный дворец", 24 цвета, черное дерево, заточенные. 65. Симон Петлюра – політичний діяч
66. Суспільно-політична роль Джорджа Вашингтона у формуванні державної незалежності США
67. Суспільно-політичний рух в США в період 1945-1960 років
68. Суспільно-політичні фактори змін у складі селян УСРР у 1927-1932 рр.
69. Проблеми націй і держави в суспільно-політичній спадщині Івана Франка
73. Етапи розвитку теорії соціально-політичного конфлікту
74. Ллойд Джордж Девід - британський державний і політичний діяч
75. Міжнародна політика і світовий політичний процес
76. Основні етапи становлення світової політичної думки
77. Північноамериканська політична думка просвітницької доби (Т. Джефферсон)
78. Політичні погляди Липинського
79. Політичні погляди Н. Макіавеллі та макіавеллізм
80. Політичні режими
Набор безопасных ножниц с фигурными лезвиями, 3 шт. 
Игровой набор "Фрукты". 
Щетка-сметка для снега со скребком, автомобильная, 850 мм. 82. Порівняльна характеристика політичних ідеологій: соціал-демократії та лібералізму
83. Структура політичної влади
84. Сучасні футурологічні концепції про соціально-політичні перспективи людства
85. Трансформація політичного устрою Югославії в кінці 90-х – початку ХХІ ст.
89. Політична влада
90. Політична влада
91. Політична діяльність і політичні відносини
92. Політична еліта, лідерство і демократія
93. Політична ідеологія. Основні ідейно-політичні теорії сучасності
95. Політична наука
96. Політична система Індонезії
Подарок «Вкусный Новый год». 
Набор детской складной мебели "Познайка". 
Подставка для канцелярских принадлежностей "Attache", 7 секции, металлическая сетка, 110x165x175 мм, цвет. 99. Політичне управління та його соціотехніка
100. Політичний діяч Алексис де Теквіль
