![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Законодательство и право
Право
Правові основи пенсійного забезпечення громадян в Україні |
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ ОДЕСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ Кафедра кримінального права Д И П Л О М Н А Р О Б О Т А на тему: «Правові основи пенсійного забезпечення громадян в Україні» студента 6 курсу, 614 групи, Бойко Миколи Володимировича Науковий керівник Робота допущенна до захисту : « » 200 р. Одеса 2008 План дипломної роботи Вступ Пенсійне забезпечення та пенсійне страхування Основні законні та підзаконні акти та норми, що регулюють пенсійне забезпечення. Міжнародні договори України, як частина національного пенсійного законодавства України. Зв'язок пенсійного законодавства з іншими нормами права Гарантії прав громадян згідно діючого законодавства України. Відповідальність за порушення пенсійного законодавства Пенсійна система: Структура та види загальнообов’язкового державного пенсійного забезпечення Солідарна система пенсійного забезпечення Накопичувальна система пенсійного страхування Добровільне додаткове пенсійне забезпечення Пенсійна реформа в Україні та її проблеми Проблеми пенсійної реформи та пенсійного забезпечення Правові проблеми пенсійного забезпечення та пенсійного законодавства Органи, установи та організації, що здійснюють функціонування пенсійного забезпечення громадян в Україні Пенсійний фонд України. Державне регулювання не державного пенсійного забезпечення в України. Гарантій прав громадян на пенсійне забезпечення Особливості правового регулювання окремих громадян Правове регулювання пенсійного забезпечення державних службовців працівників прокуратури науковців журналістів осіб перелічених в списку № 1 та 2 пенсійне забезпечення громадян, що працюють за кордоном. Практика застосування пенсійного законодавства України. Актуальні проблеми пенсійного забезпечення. Висновок. Список джерел, що використовувались при написанні дипломної роботи Вступ Пенсійне забезпечення Після розпаду СРСР головною відповідальністю стало соціальне забезпечення осіб У грудні 1993 року Верховна Рада України ухвалила Концепцію соціального забезпечення населення України, якою передбачалося реформування системи соціального захисту, зокрема запровадження соціального страхування. 14 січня 1998 року було ухвалено Основи законодавства України про соціальне страхування, які визначають принципи та загальні правові, фінансові й організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в Україні. У цьому документі дано визначення поняття «загальнообов'язкове державне соціальне страхування»: це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з не залежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків роботодавцем, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом. Основами передбачено запровадження в Україні п'яти видів соціального страхування, а саме: — на випадок безробіття; — у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням; — від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; — пенсійне страхування; — медичне страхування.
У випадку, якщо розділити дану тему на частини то можна зрозуміти, яким чином ми зможемо розкрити її зміст, визначити основні особливості та актуальні проблеми. Під правовими основами ми розуміємо як основні законні та підзаконні акти та правові норми, якими регулюються пенсійне забезпечення громадян. Пенсійне забезпечення - це державне мінімальне забезпечення трудовими (за віком, у зв'язку з інвалідністю, в разі втрати годувальника, за вислугу років) та соціальними пенсіями усіх непрацездатних громадян (за виключенням короткотермінової втрати працездатності у випадку хвороби чи тимчасової непрацездатності, пов'язаної з безробіттям) за рахунок коштів соціальних фондів та державних асигнувань.1 Складність даної теми полягає в безлічі законних та підзаконних нормативно-правових актів, якими регулюються відносини з приводу порядку стягнення, нарахування та виплати пенсії, а також підстав призначення, перегляду та сплати пенсії. Також те, що вищезазначені норми на виконання пенсійних зобов’язань майже кожен рік змінюються іншими законодавчими актами. Кожна людина за свою історію певну кількість раз змінювала посаду, місце своєї роботи, в зв’язку з чим відбувається складність у правильному визначені розміру та порядку обрахунку пенсії. З громадянином пенсія має досить щільний зв'язок так як невід’ємно пов’язана з його працею та його подальшим матеріальним забезпеченням у непрацездатному віці. Всі люди рано чи пізно зістаряться і в наслідку стануть непрацездатними або можуть ними опинитись через травму чи каліцтво. Для досягнення певного економічного результату потрібно щоб робітник був упевнений у своїй матеріальній захищеності на випадок непрацездатності, а роботодавець в стабільній та продуктивній праці зі сторони працівника, який буде впевнений, в тому, що його чекає завтра. Найважливішими чинниками розвитку пенсійного забезпечення є рівень розвитку економіки, демографічні та інші соціальні проблеми. Всі ці фактори діють у взаємній обумовленості, і розгляд їх дозволить визначити тенденції розвитку пенсійного забезпечення і передумови формування нової системи, яка відповідає цьому етапові розвитку нашої країни. Неодміною складовою пенсійного забезпечення є застраховані особи, що працюють на підприємстві, роботодавці, сплата відповідних страхових внесків, акумулювання їх на відповідних фондах, збереження, доцільне використання та виплата. (просчитать порядок историю) Пенсійне забезпечення та пенсійне страхування 1.1.1. Основні законні та підзаконні акти та норми, що регулюють пенсійне забезпечення. Основою в системі законодавства України є Конституція України прийняти на п’ятій сесії Верховної ради України 27 червня 1996 року. Верховна Рада України від імені Українського народу — громадян України всіх національностей, виражаючи суверенну волю народу, спираючись на багатовікову історію українського державотворення і на основі здійсненого українською нацією, усім Українським народом права на самовизначення, дбаючи про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, піклуючись про зміцнення громадянської злагоди на землі України, прагнучи розвивати і зміцнювати демократичну, соціальну, правову державу, усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями, керуючись Актом проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року (1427-12), схваленим 1 грудня 1991 року всенародним голосуванням, прийняла Конституцію — Основний Закон України.
В статі пеншій Основного закону України проголошено, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Таким чином соціальний захист населення є головним пріорітом у функціонуванні держави та її органів. Стаття 3 Конституції України визначила, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави. Більш детально соціальні гарантії громадян на пенсію закріплені в статті 46 Основного Закону, згідно якої, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Враховуючи те, що відповідно до ст. 8 Основного закону України – Конституція України має вищю юридичну силу та її номрми є нормами прямої дії, також дивлячись на ч. 2 ст. 19 Коснититуції згідно якої органи державної влади, в тому числі Верховна рада України, Президент, Кабінет Міністрів України, органи пенсійного фонду повинні діяти на підставі і лише в межах повноважень передбачених Конституцією та законами, то на підставі вищевикладеного можна зробити логічний висновок, що одним із головних обовязків держави та її органів є соціальне забезпечення населення України. Основним законодавчим актом, який утворюе всю систему пенсійного забезпечення громадян є Закон України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» прийнятий Верховною радою України 09.07.2003. Він визначає визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Закон містить 15 розділів і 113 статей, у яких уперше комплексно врегульовано всі питання, пов'язані з функціонуванням системи пенсійного страхування, — від визначення суб'єктів (учасників) цієї системи, їхніх прав та обов'язків до порядку сплати страхових внесків, здійснення пенсійних виплат, механізму управління цією системою.
Не маючи сам претензй на нацональне панування на Укран; розумючи, що при демократичному лад пануюче становище повинна заняти та наця, яка склада бльшсть населення; розсудивши, що укранц не сьогодня, то завтра неминуче витиснуть панування руських, вони не мали няких пдстав для боротьби з укранством за панування руських. Вони приняли в свою свдомсть дею укрансько державности, як факт, як щось природне й неминуче, вклали в свй свтогляд, пристосували до сво власн прагнення й цлком свдомо, ршуче й послдовно узнали себе громадянами Укрансько Держави в тй форм , в якй зазначалось в Унверсал. З цього погляду цкаво зазначити резолюцю Бюра Окружного Пвденно-захднього Комтету ґврейсько Соцальдемократично Робтничо Парт з 12 липня (н. ст.) в якй мж инчим говориться: Виходячи з погляду, що вс нац Рос мають безумовне право на полтичне й культурне самовизначення, Окружний Комтет вта тривале змагання укранського народу до самоорAанзац на автономно-демократичних основах
1. Основні аспекти пенсійного забезпечення військовослудбовців та їх сімей
3. Політичні права і свободи громадян України
4. Інформаційно-правові основи забезпечення безпеки мореплавства
5. Соціальні, економічні та культурні права громадян україни. Право на працю і відпочинок
10. Правові основи підприємницької діяльності
11. Про пенсійне забезпечення осіб
12. Виникнення і здійснення права довірчої власності за законодавством України
13. Суспільно-політичні чинники Конституційного процесу в Україні
14. Економічні та правові основи управління організацією
15. Пенсійна реформа в Україні
17. Основи адміністративного права України
18. Основи цивільного права України
19. Предмет та методологія інформаційного права України
20. Основы конституционного права Франции
21. Основы права (вопросы к зачету)
25. Основы экологического права
26. Основы международного права
28. Конституционные основы защиты трудовых и социальных прав
29. Взаємодія гілок державної влади як принцип основ конституційного ладу України
30. Загальні питання права власності у відносинах з іноземцями за законодавством України
31. Основы права
33. Основы права
34. Права профспілок в Україні
36. Конституционные основы правосудия при защите прав в порядке гражданского судопроизводства
37. Забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення. Санітарні норми та правила
43. Право лісокористування в Україні
44. Літаки та засоби авіаційного ураження авіації Збройних Сил України
45. Адміністративне право України
46. Банківське право України: Нормативно-правове регулювання та особливості
51. Захист прав громадян при встановленні фактів, що мають юридичне значення
52. Захист права інтелектуальної власності в Україні
53. Історико-політичні та правові аспекти становлення парламентаризму в Україні на зламі ХХ-ХХІ ст.
57. Найдавніші державні утворення і право на сучасних українських землях
58. Нормативно-правові акти України
59. Основи господарського права
60. Основи діяльності прокуратури України
61. Основи теорії держави і права
62. Основы административного права
63. Основы административного права и уголовного права
64. Основы государственного права ФРГ
65. Основы жилищного гражданского права
67. Основы конституционного права
68. Основы конституционного права Франции
69. Основы международного права
73. Основы права
74. Основы предпринимательского права
76. Основы судопроизводства в гражданском праве
77. Основы трудового права в Республики Узбекистан
78. Основы уголовно-процессуального права
79. Основы хозяйственного процессуального права
80. Основы экологического права в Узбекистане
81. Поняття злочину у кримінальному праві України
82. Поняття та підстави представництва у цивільному праві України
83. Поняття, функції та система трудового права України
84. Право приватної власності за законодавством України
85. Право України другої половини XVII-XVIII ст.
89. Система цивільного права України
90. Співвідношення адміністративного права з іншими галузями права України
92. Трансформація цінностей в сучасній правовій системі України
93. Адміністративне право: погляди українських вчених часів незалежності (Т.О. Коломоєць)
94. Держава і право України в період перебудови соціалізму
96. Два "Саули": інтерпретація біблійного мотиву в творчості Тараса Шевченка і Лесі Українки
97. Проблеми та негативні тенденції інноваційного розвитку економіки України