![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Экономика и Финансы
Международные экономические и валютно-кредитные отношения
Міжнародна організація праці та її вплив на розвиток соціально-трудових відносин |
Міжнародна організація праці та її вплив на розвиток соціально – трудових відносин 1. Історія і причини створення Міжнародної організації праці Міжнародна організація праці (МОП) є однією з багатобічних організацій, що найбільш успішно виконують свій мандат. Вісім десятиліть її історії дозволяють зробити висновок про те, що заставою цього успіху служить прагнення до відновлення у відповідь на зміни, що відбуваються. МОП була створена в 1919 р. за задумом промислово розвитих країн для рішення їхніх загальних проблем, але її стрімкий розвиток і творчі підходи залучили до неї за два десятиліття після Другої світової війни масу нових членів. У період «холодної війни» Організація зберігала свій універсальний характер, у той же час безкомпромісно відстоюючи свої основні цінності. Кінець «холодної війни» і прискорена глобалізація світової економіки в черговий раз поставили МОП перед необхідністю переглянути свої задачі, програми і методи роботи. Міжнародна організація праці побудована на статутному принципі, який говорить, що загальний і міцний світ може бути встановлений тільки на основі соціальної справедливості. МОП стояла у джерел таких досягнень індустріального суспільства як 8-годинний робочий день, політика зайнятості, охорона материнства, закони про дитячу працю й інші норми, що сприяють охороні праці і мирних трудових відносин. Універсальна за своїм характером, МОП зародилася на соціальному ґрунті Європи і Північної Америки XIX століття. У цих двох регіонах йшла промислова революція, і бурхливий економічний ріст найчастіше досягався ціною найтяжких людських страждань. Ідея про прийняття міжнародного трудового законодавства виникла на початку XIX сторіччя в результаті міркувань морального й економічного порядку з приводу людських витрат промислової революції. Цю ідею підтримали багато видатнихё промисловців, у тому числі Роберт Оуен і Даніель Легран, а також ряд політичних діячів і економістів. Попередники МОП висували три доводи на користь прийняття міжнародних трудових норм. Перший з них, гуманітарного плану, указував на необхідність полегшити важку долю працюючих мас. Ця ініціатива виходила, однак, не від них, а від промислового середнього класу. Організований робочий рух виник лише пізніше, коли в ряді країн були усунуті різні перешкоди для реалізації права на свободу об'єднання. Другий довід, скоріше політичного плану, підкреслював важливість зміцнення соціального миру в промислово розвитих країнах з метою запобігти суспільні потрясіння. Політично прозорливі засновники МОП підтримали реформістські устремління серед трудящих, щоб відвернути їх від комуністичної пропаганди, що усе ширше поширювалася в Європі після Жовтневої революції 1917 р. у Росії. Третій довід носив економічний характер; вказувалося на те, що міжнародне регулювання праці допоможе країнам із захисним трудовим законодавством уникнути втрат. Іншими словами, таке регулювання дозволило б зрівняти міжнародну конкурентноздатність усіх держав. Ці аргументи приведені в преамбулі до прийнятого в 1919 р. Статуту МОП, що відкривається словами про те, що загальний і міцний світ може бути встановлений тільки на основі соціальної справедливості; потім вони були уточнені у Філадельфійської декларації 1944 р.
І сьогодні, в епоху глобалізації, вони залишаються ідеологічним фундаментом МОП. Пропозиції історичних попередників МОП часто просто ігнорувалися урядами. Однак в останні десятиліття XIX століття їх підхопили різні суспільні об'єднання, особливо активні у Франції, Німеччині і Швейцарії. Під впливом цих організацій ідея введення подібного міжнародного законодавства поширилась в політичних, релігійних, наукових і економічних колах, а також вперше й у світі праці. Найбільш значним підсумком цього інтелектуального руху стало створення в 1901 р. у Базі Міжнародної асоціації правового захисту трудящих. На національному рівні іншим попередником захисного трудового законодавства стали соціальні закони уряду Німеччини, прийняті протягом останніх двох десятиліть XIX століття. У 1905–1906 р. Швейцарія скликала в Берні дипломатичні конференції, що завершилися прийняттям перших двох міжнародних трудових конвенцій: однієї – про регулювання нічної праці жінок, а іншої – про припинення використання білого фосфору у виробництві сірників. В роки Першої світової війни кілька міжнародних зустрічей провели профспілки. Їхні учасники намагали ввести ряд соціальних положень у майбутній мирний договір, а також створити міжнародний орган, що займається умовами праці. Також висувалася вимога компенсації за жертви, на котрі пішли працюючі маси під час війни. Акт по створенню МОП був розроблений Комісією з міжнародного трудового законодавства, створеною Паризькою мирною конференцією в 1919 р. Він увійшов як Частина XIII у Версальський мирний договір. Ведучу роль при цьому зіграли Франція і Великобританія. Авторами англійського тексту, що Комісія взяла за основу, були майбутні керівники Міжнародного бюро праці Гарольд Батлер і Едвард Філен. З моменту свого народження Організація здобувала риси, що помітно відрізняли її від інших установ Ліги Націй, попередниці Організації Об'єднаних Націй між двома світовими війнами. У той час, як становлення і робота Ліги проходили зі значними труднощами, МОП швидко стала ефективно діючою організацією: секретаріат на чолі з такою видатною особистістю, як Альбер Тома, вів активний діалог з міністрами праці, з високою віддачею працювала Міжнародна конференція праці, що прийняла за перші два роки – 1919–1920 – дев'ять Конвенцій і десять Рекомендацій. Створена для вироблення міжнародних трудових норм і контролю за їхнім застосуванням, МОП у перші 40 років існування направляла основну частину своїх зусиль на виконання цієї головної задачі. Протягом 20-літнього періоду – з 1919 р. по 1939 р. – було прийнято 67 Конвенцій і 66 Рекомендацій. Спочатку норми торкалися, в основному, умов праці: перша конвенція 1919 р. регламентувала робочий час, установивши тривалість робочого дня у розмірі восьми годин, а тижня – 48 годин. Умови зайнятості стали предметом цілого ряду норм. У 1926 р. було прийнято важливе нововведення – Міжнародна конференція праці створила механізм контролю за застосуванням норм, що існує і понині. Був утворений Комітет експертів, що складається з незалежних юристів. Він аналізував доповіді урядів про дотримання ратифікованих ними Конвенцій і представляв щороку власну доповідь.
Його мандат був потім розширений, так що тепер Комітет розглядає і доповіді про дотримання нератифікованих Конвенцій. Апьберт Тома, завдяки якому протягом 13 років Організація займала у світі сильні позиції, помер у 1932 р. Його спадкоємець Гарольд Батлер зштовхнувся з проблемою масового безробіття, породженою «великою депресією». Усі ці роки представники трудящих і роботодавців на Конференції протистояли один одному по питанню про скорочення робочого часу без яких-небудь видимих результатів. У 1934 р., у період правління президента Франкліна Д. Рузвельта, Сполучені Штати, що не входили в Лігу Націй, стали членом МОП. У травні 1940 р. новий директор Джон Уайнант, з огляду на положення Швейцарії в центрі охопленою війною Європи, перевів штаб-квартиру Організації з Женеви в Монреаль (Канада). У 1944 р. делегати Міжнародної конференції праці прийняли Філадельфійську декларацію. Вона ввійшла як додаток у Статут і понині є хартією цілей і задач МОП. Декларація відкривається підтвердженням фундаментальних принципів МОП; вона, зокрема, говорить, що «воля слова і воля об'єднання є необхідною умовою постійного прогресу» і що «злиденість у будь-якім місці є погрозою для загального добробуту». Декларація передбачила Статут Організації Об'єднаних Націй і Загальну декларацію прав людини. У Декларації обґрунтовується принцип рівності і соціальної справедливості. «Всі люди і від раси, віри або полу, мають право на здійснення свого матеріального добробуту та духовного розвитку в умовах свободи та гідності, економічної стійкості і рівних можливостей». В Декларації також визначені 10 програмних задач МОП. Конвенції, прийняті після Другої світової війни, стосувалися важливої проблеми прав людини (воля об'єднання, усунення примусової праці і дискримінації, а також ряду технічних проблем у сфері праці). У 1948 р. була схвалена головна конвенція (№87) про волю об'єднання. Вона і зараз продовжує значно впливати на світ праці. У 1969 р. МОП з нагоди своєї 50-й річниці була визнана гідною Нобелівської премії світу. На церемонії надання престижної нагороди голова Комітету з Нобелівських премій заявив, що МОП, одне з деяких створінь людства, яким воно може пишатися, уплинула на законодавство всіх країн. З середини 70-х років був взятий курс на децентралізацію діяльності і ресурсів МОП в рамках політики активного партнерства. В 1998 р. Міжнародна конференція праці прийняла декларацію про основні принципи і права у сфері праці. У 1999 р. новий Генеральний директор МБП Хуан Сомовія (Чилі), перший представник південного півкулі, що очолив Організацію, приєднався до міжнародного консенсусу про сприяння відкритому суспільству і відкритій економіці в тій мірі, у якій це «принесе реальні вигоди простим людям і їх родинам» X. Сомовія має намір модернізувати тристоронню структуру Організації і допомагати використовувати її таким чином, щоб цінності МОП відігравали ведучу роль у новій глобальній реальності. 2. Керівні органи Міжнародної організації праці і їх структура МОП завжди була унікальним форумом, на якому уряди і соціальні партнери 175 держав-членів можуть вільно і відкрито обговорювати свою національну політику і практику.
Зате у нй не знайшлося мсця багатьом щирим патротам Украни, як хоч мали велик сумнви, але все ще навно врили Вам, шановна Юл Володимирвно. Де ж вони ? Блоус Вячеслав Олександрович аж на 133-му мсц. Та це ж голова Сплки офцерв Украни, безкомпромсний самовдданий борець проти режиму Л.Кучми, народний депутат Украни 2-го скликання. До реч, за нього перед Вами й Олександром Турчиновим клопотав сам Левко Лукяненко, адже В.О.Блоус його давнй партйний соратник по УРП, переврений часом справами, - тепер вн працю головою Васильквсько райдержадмнстрац Кивсько област. Це ж саме можна сказати про Володимира Шовкошитного, голову Мжнародно органзац «Союз Чорнобиль», одного з фундаторв Народного Руху Украни. Саме В.Шовкошитному належала дея перенесення праху справжнх геров Украни, членв Укрансько Гельснсько Групи Василя Стуса, Юря Литвина й Олекси Тихого, закатованих у брежнвських таборах. Вн разом з Василем Овснком органзував перевезення з далекого Уралу та перепоховання лицарв Украни на Байковому кладовищ у Кив
1. Механізм функціонування соціально-трудових відносин як організаційної системи
2. Організація як соціальне утворення
3. Організаційні аспекти соціальної роботи
4. Глобалізація і процеси соціального розвитку
5. Типологія соціально-трудової мобільності населення
10. Проблеми правового регулювання діяльності виконавчих органів місцевих рад
11. Недержавне соціальне страхування: сутність, організація, проблеми та перспективи розвитку в Україні
13. Методологія соціально – ефективної організації фармацевтичного забезпечення населення
14. Соціальна психологія організацій
15. Вплив соціальної роботи на оптимізацію емоційної атмосфери в неблагополучних сім’ях
16. Соціальні інститути, соціальні організації, їх роль у житті суспільства
19. Соціально-економічний розвиток Австрії та Швейцарії
20. Шляхи вдосконалення реалізації соціальної функції держави
21. Політичний та соціально-економічний розвиток Білорусі у 1991–2005 рр
25. Соціально-економічний розвиток білоруських земель у ІХ–ХІV століттях
26. Соціально-економічний розвиток Київської Русі
27. Соціально-економічний розвиток України у XVII ст.
28. Соціально-економічний розвиток українських земель у XIX ст.
29. Соціально-економічний розвиток Чехії та Словаччини у XVIII столітті
30. Українські землі у складі ВКЛ. Соціально-економічний розвиток Гетьманщини
31. Розвиток регіональної та соціальної політики ЄС
33. Організаційний розвиток підприємств
34. Соціальне середовище та соціалізація особистості
35. Соціально-психологічний клімат в колективі та шляхи його оптимізації
36. Розвиток освіти як напрям соціальної політики
41. Взаимосвязь соціальной роботи з іншими науками
43. Економіка соціальної орієнтації та проблеми її формування в постсоціалістичних країнах
44. Інфляція, її суть, види та соціально-економічні наслідки
45. Право як спеціальне соціальне явище
46. Антивоєнні оповідання Г.Белля в соціально-історичному та літературному контексті
47. Порівняльна характеристика соціально-економічного розвитку Швеції та Нігерії укр
48. Аналіз статті Деніела Белла «Соціальні рамки інформаційного суспільства»
50. Соціальне та особисте страхування
51. Формування бюджетів фондів соціального страхування України
53. Соціальна інфраструктура України
57. Законодавство в сфері соціальної роботи з дітьми сиротами
58. Пенсійне право як складова права соціального забезпечення
59. Політичні і національні звичаї та традиції України як фактори соціального регулювання
60. Правові основи надання та виплати соціальних допомог сім’ям з дітьми в Україні
61. Роль інтелектуальної власності в соціально-економічному та духовному розвитку суспільства
63. Соціальна обумовленість державної служби
65. Соціальні, економічні та культурні права громадян україни. Право на працю і відпочинок
67. Суть та принципи соціальної держави
68. Види пенсій: трудові, соціальні, за вислугу років
69. Соціальні стани в Україні у складі Литви та Польщі
73. Соціальне походження промислової буржуазії України в XIX столітті
74. Соціально-економічні реформи Маргарет Тетчер
75. Соціально–політичне становище в Західній Україні 1945-1950 роки
76. Українська діаспора як історичне і соціально-політичне явище
77. Організація науково-інформаційної діяльності
78. Соціально-духовні основи культури класицизму
79. Джейн Ейр Шарлотти Бронте як соціально-психологічний роман виховання
80. Соціально-філософські погляди І.Франка
81. Організація збутової діяльності на підприємстві
82. Соціально-етичний маркетинг
84. Медико-соціальне обґрунтування системи управління здоров’ям жінок в інволюційному періоді
85. Роль кори головного мозку в системній організації діяльності організму
89. Аналіз сучасних підходів до стратегій керівництва персоналом в соціальних службах
90. Організаційні форми інноваційної діяльності
91. Організація діяльностї зовнішньоторговельної фірми ЗАТ Шпалерна фабрика "Едем", м. Дніпропетровск
92. Основи організаційної діяльності у виробничій сфері
93. Соціально-психологічні аспекти праці менеджера
94. Сучасне розуміння держави як соціального партнера
95. Управління персоналом в соціальній сфері
96. Формування соціально-корпоративної відповідальності підприємств
97. Взаємодія соціальних інститутів суспільства у формуванні здорового способу життя дітей та підлітків