![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Экономика и Финансы
Менеджмент (Теория управления и организации)
Методологія системи управління персоналом |
Розділ 1. Концепції управління персоналом: еволюція та сучасний стан Управління людьми має практично таку ж давню історію як і людство, оскільки воно з’явилося одночасно з виникненням перших форм людських організацій – племен, спільнот, кланів. Разом з економічним розвитком і появою великих організацій – управління персоналом перетворилося на особливу функцію управління, що потребує спеціальних знань і навиків. Як зазначає в своїх працях Шекшня теорія “наукової організації праці “ чи точніше “ наукового управління “, основи якої були закладені на початку ХХ ст. в працях Фредеріка Тейлора, а в подальшому розвинена багатьма іншими вченими, здійснила “ тиху революцію “ як в управлінні організацією в цілому, так і в сфері управління людськими ресурсами зокрема. В останні роки в науковій літературі з менеджменту та в управлінській практиці широко використовується достатня кількість термінів, що відображають участь людей у суспільному виробництві : трудові ресурси, людські ресурси, людський фактор, організаційна поведінка, організація праці, управління персоналом, кадрова політика, колектив, команда, соціальний розвиток, людські відносини та інші, що в тій чи іншій мірі відносяться до трудової діяльності людини. Виділяючи в якості основного об’єкта людину, вони розкривають різноманітні аспекти проблеми управління персоналом і підходи до її вирішення. Розглянемо більш докладно деякі сучасні концепції управління персоналом. Відомий вчений в галузі менеджменту Л. І. Євенко вважає, що сталася зміна чотирьох концепцій ролі персоналу у виробництві : Використання трудових ресурсів із кінця ХІХ ст. до 60 – х рр. ХХ ст. Замість людини у виробництві розглядалася лише її функція – праця, що вимірюється витратами робочого часу і заробітною платою. На Заході ця концепція знайшла відображення у марксизмі і тейлоризмі, а в СРСР – в експлуатації праці державою. Управління персоналом. Науковою основою цієї концепції, що розвивалася в 30 – х рр., була теорія бюрократичних організацій, коли людина розглядалася через формальну роль – посаду, а управління здійснювалося через адміністративні механізми ( принципи, методи, повноваження, функції ). Управління людськими ресурсами. Людина стала розглядатися не як посада ( елемент структури ), а як ресурс, що не можна відновити – елемент соціальної організації в єдності трьох основних компонентів ( трудової функції, соціальних відносин, стану працівника ). На практиці діяльності нашої держави ця концепція використовується фрагментарно більше 30 років і в роки перебудови мала розповсюдження в “активізації людського фактора“. Управління людиною. Відповідно до цієї концепції людина – головний суб’єкт організації й особливий об’єкт управління, що не може розглядатися як “ ресурс “. Виходячи з бажань і здібностей людини, повинні будуватися стратегія і структура організації. Засновниками даної концепції вважаються лідери японського менеджменту : К. Мацусита, А. Морита. Проте вона тісно пов’язана з концепцією всебічного розвитку особистості.
Сучасні погляди на управління персоналом тісно пов’язуються з управлінням людиною з позиції теорії людських відносин. Англійський професор С. Ліз відзначає сім стратегічних напрямків у роботі з персоналом : - зниження питомої ваги заробітної плати в собівартості продукції й оплати праці працівників. Через високу оплату праці в розвинених країнах Європи та Америки продукція багатьох західних фірм стала не конкурентноздатною порівняно з країнами східно-південної Азії. Як вихід пропонується розділити персонал на дві групи : висококваліфікованих постійних працівників з соціальною гарантіями і високою оплатою праці ( ” ядро “ ) і малокваліфікованих сезонних працівників без соціальних гарантій і низькою оплатою праці ( ” периферію “ ). Проте ця модель підходить не для всіх підприємств ; - працівники – це ресурс, який необхідно максимізувати. Визнано, що єдиним джерелом довгострокової переваги на ринку являється знання здібностей своїх працівників і максимізація їх винахідливості, мотивації і людських відносин, а не “ копіювання “ досвіду інших компаній. Передовими підприємствами у цій сфері є “ ІВМ “ , “ Hewle – Packard “ ; - нерозривний зв’язок стратегії підприємства і стратегії управління персоналом. Залежно від типу компанії вона може застосовувати централізовану стратегію з єдиного центру ( каскадна модель Чандлера ) і децентралізовану стратегію, коли самостійні підрозділи великої компанії проводять гнучкий маркетинг на ринку ( модель Портера і Фомбрука ) ; - розвиток організаційної культури : загальні цілі, колективні цінності, харизматичні лідери, жорсткі позиції на ринку, контроль працівників за допомогою соціальних заходів. Висока внутрішня організаційна культура для деяких компаній – ключ до успіху ; “японізація“ методів управління персоналом. Широко розповсюдилася після успіху крупних японських компаній ( “So y”, “Mi subishi”, “ oyo a”, “ issa ” ). Досягається за рахунок мінімізації числа рівнів управління, високої організаційної культури, гнучких форм організації праці, високої якості продукції, відданості працівників фірмі тощо ; управління персоналом – стратегічна функція. Це направлення припускає розробку кадрової стратегії, підбір персоналу виходячи з філософії фірми, винагороду з урахуванням якості індивідуальної діяльності, створення гармонії на робочому місці тощо ; використання моделей управлінського вибору в роботі з персоналом з урахуванням чотирьох головних аспектів : вплив працівника і способи взаємодії на нього; процедура руху робітника на фірмі; системи винагородження; організація робочого місця. Президент школи міжнародного менеджменту “ Менеджер – сервіс “ Г. М. Озеров вважає, що управління персоналом повинно базуватися на наступних принципах : Людина – основа корпоративної культури. Успішні підприємства приділяють велику увагу персоналу ; коли людей становлять в основу змін, то вони являються рухомою силою цих змін. Менеджмент для всіх. Управління повинно базуватися на трьох рівнях : вище керівництво, середнє керівництво ( “ команда “ ) і низова ланка “співробітники “ ).
Ефективність як критерій успіху організації, полягає в досягненні цілей з оптимальним використанням ресурсів і максимізації прибутку. Взаємовідносини як критерій успіху організації. Якість як критерій ефективності. Необхідно працювати з п’ятьма взаємопов’язаними підсистемами якості : особиста якість, якість команди, якість продукту, якість сервісу і якість організації. Команди як критерій успіху організації. Всі хто працює в організації є її співробітниками. Всі вони є членами соціальної групи. Навчання – ключ до розвитку і змін, а також невід’ємна частина процесу просування організації. Зазначені принципи заслуговують на увагу так як спрямовані на формування корпоративної культури і всебічний розвиток особистості. З урахуванням сучасних технологій та консалтингу дані принципи дозволяють значно підвищити рівень управління персоналом. Аналізуючи вище викладені концепції, можна узагальнити підходи до управління персоналом. У багатьох публікаціях відзначають два полюси ролі людини в суспільному виробництві : - людина як ресурс виробничої системи – важливий елемент процесу виробництва й управління ; - людина як особистість із потребами, мотивами, цінностями, відносинами – головний суб’єкт управління. Інша частина дослідників розглядає персонал із позиції теорії підсистем, у якій працівники виступають у якості найважливішої підсистеми. Можна виділити дві групи підсистем : - економічні, в яких головним є проблеми виробництва, обміну, розподілу, і споживання матеріальних благ, а персонал розглядається як трудовий ресурс або організація людей ( колектив ) ; -соціальні, в яких основним є питання взаємостосунків між людьми, соціальні групи, духовні цінності й аспекти всебічного розвитку особистості, а персонал розглядається як головна система, що складається з неповторних особистостей. Враховуючи те, що перераховані підходи до аналізу ролі людини у виробництві показують різні точки зору на одне й те саме явище, можна класифікувати відомі концепції у вигляді квадрату ( рис. 1.1 ). У процесі розвитку теорія та практика управління персоналом пережила певні зміни, тому в стислому вигляді тенденції щодо змін підходів до управління людськими ресурсами можна відобразити в таблиці . Таблиця 1.1 Підходи до управління людськими ресурсами Період часу, рік Основні напрямки менеджменту Ставлення менеджменту до працівників Діяльність по управлінню персоналом До 1890 Виробничі технології Байдужість до потреб Системи дисциплінарної дії З 1890 по 1910 Соціальне забе- зпечення праців- ників Працівникам необхідні безпечні умови праці і можливість професійного зростання Програми безпеки праці уроки англійської мови З 1910 по 1920 Ефективність завдань Працівникам необхідна висока заробітна плата при умові підвищення продук- тивності праці Вивчення руху під час роботи і втрати робочого часу З 1920 по 1930 Індивідуальні особливості Облік індивідуальних особливостей працівників Психологічне консуль- тування і тестування працівників З 1930 по 1940 Профспілковий рух Працівники в якості сили, що протидіє керівництву Програми комунікацій, антипрофспілкові заходи З 1940 по 1950 Економічна безпека Працівникам необхідний економічний захист Пенсійні плани для пра- цівників, плани з охорони здоров’я З 1950 по 1960 Людські взаємовідносини Працівники потребують рахуватися з їх думками при управлінні Професійна підготовка менеджерів З 1960 по 1970 Співучасть Працівники потребують участі у прийнятті рішень Заходи співучасті в менеджменті З 1970 по 1980 Складність завдань Працівникам потрібна ро- бота, яка примушує їх вирі- шувати складні завдання і відповідає їх здібностям Нагромадження посадової відповідальності З 1980 по 1990 Переміщення працівників Службовцям необхідна ро- бота, яка була втрачена при економічній нестабільності або через міжнародну кон- куренцію чи внаслідок зміни технології Перепідготовка, зміна структури З 1990 по 2000 Зміни в складі ро- бочої сили та її брак Працівникам необхідна гнучкість робочого дня, система пільг Стратегічне планування, права робітників, професій- на підготовка, комп’ютери-зація Багато авторів висловлюють різні погляди щодо управління персоналом.
Управління таборів знаходиться в м. Уральську, Казахстанської ССР. В'язні працюють на будівництві залізниці та на підприємствах місцевої промисловости. 235. Усть-Кам'яногорськ. Табори мають загальне число 45, а управління знаходиться в м. Усть-Кам'яногорську, Казахстанської ССР. В'язні працюють в уранових копальнях та на будівництвах. 236. Усть-Вим. Ця група таборів розташована в Комі АССР вздовж залізниці Котлас-Ухта. Управління знаходиться в Вожаєлі і має ч. 242/8. Відомо про існування 24 окремих таборів. В'язні працюють на будівництві нової залізниці, лісорозробках, в нафтопромисловості, при сплавах лісу по ріках, на тартаках та в місцевій промисловості. 237. Усть-Міль. Табори належать до системи «Дальстроя», а управління знаходиться в Усть-Міль, невеличкому селищі Якутської АССР. В'язні працюють на будівництві залізниці і в копальнях золота. 238. Усть-Ухта. Це група таборів в Комі АССР, управління яких знаходиться в Усть-Ухті і має загальне число 226. В'язні працюють в лісорозробній промисловості, асфальтитових копальнях, по видобуванню з радійової води радія та на будівництві автошляхів
1. Система управління персоналом
3. Системний підхід до управління персоналом фірми
4. Організаційна система управління природокористуванням України
5. Системи управління базами даних
9. Наскрізна програма практики студентів системи управління виробництвом та розподілом електроенергії
10. Організація управління персоналом підприємства
11. Принципи управління персоналом
12. Удосконалення управління персоналом організації
14. Управління персоналом банку
15. Філософські аспекти японської системи управління
17. Система управління якістю на прикладі ЗАТ КФ "Лагода"
18. Вдосконалення системи управління оборотним капіталом
19. Управління трудовими ресурсам як динамічна система
20. Організаційно–правові засади та системи органів управління в агропромисловому комплексі
21. Аналіз системи стратегічного управління ДП "Укрдонбасекологія"
25. Аналіз проблем управління регіональними системами природокористування в Росії
26. Аналіз та удосконалення оперативного управління
27. Менеджмент, як орган (апарат) управління організацією
29. Рішення в системі управління
32. Характеристика сутності та змісту класичної школи управління
33. Управління фінансами України
34. Бухгалтерський облік в системі управління господарською діяльністю
35. Управління житловим фондом шляхом утворення кондомініумів
36. Державне управління природокористуванням і природоохороною в Україні
37. Адміністративно-правове забезпечення управління освітою і наукою
41. Активні операції та управління ними в ЗАТ КБ "ПриватБанк"
42. Державне управління охороною праці та організація охорони праці
43. Управління капіталом в сільськогосподарських підприємствах
45. Методи прийняття рішень у сфері управління нематеріальних активів
46. Удосконалення обліку аналізу і контролю в системі управління витратами торгового підприємства
47. Аналіз основних методів та заходів запобігання проявам корупції в системі державного управління
48. Державне управління і контроль у галузі вивчення використання та охорони надр
49. Державне управління і контроль у сфері поводження з відходами виробництва та споживання
51. Законність у сфері державного управління: поняття, принципи, гарантії забезпечення
52. Поняття і наукові засади державного управління
53. Принципи державного управління в галузі охорони навколишнього середовища
57. Управління процесом створення, реорганізації та ліквідації підприємства
58. Форми державного управління
59. Функції управління в аграрному праві
60. Оптимальне управління діяльністю авіакопанії засобами гетерогенних комп’ютерних мереж
61. Системний аналіз складних систем управління
62. Управління файлами за допомогою файлового менеджера Windows Commander
63. Аналіз управління в період правління Юлія Цезаря
64. Аналіз процесу управління маркетингом на підприємстві
65. Організація структури управління маркетингом соціальної служби
66. Управління запасами матеріалів на підприємстві
67. Управління поведінкою споживачів
68. Управління процесом створення нового товару
73. Дослідження аспектів управління якістю продукції
74. Ефективне управління виробництвом
75. Забезпечення процесу стратегічного управління в компанії
77. Конфлікти та методи управління ними
78. Критерії якості праці менеджера та ефективності управління
79. Методика розрахунку ефективності управління на ПП "Туроператор"
80. Механізм і методи управління фірмою
81. Моделі корпоративного управління
82. Національні моделі корпоративного управління
83. Організаційна структура управління підприємством
84. Організація функціонального управління на підприємстві ДП "Рівнестандартметрологія"
85. Основні управлінські культури. Етносоціальні особливості управління
89. Поняття та сутність ефективності управління
90. Проблеми теорії та практики управління проектами у виробничій системі
91. Психологія поведінки індивіда в організації і способи управління нею
93. Стилі управління
94. Стратегічне управління підприємством
95. Стратегічний аналіз у системі управління підприємством
96. Структура теорії управління та сучасні тенденції її розвитку
97. Сутність лідерства та управління
98. Тенденції розвитку управлінської думки. Методи досліджень у психології управління
99. Удосконалення стратегічного управління діяльністю підприємства