|
|
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
 |
|
Психология, Общение, Человек Психология, Общение, Человек
Основи формування соціальних стереотипів |
Ручка "Шприц", желтая. Значна увага протягом майже всієї історії американської соціальної психології приділялося генералізації й категоризації - процесам, що лежать в основі формування соціального стереотипу. Термін «стереотип» був уведений у соціальну науку в США більше 50 років тому У. Липпманом при побудові їм концепції суспільної думки. Сама концепція - яскравий прояв прагматичного інтересу до повсякденної свідомості, для якого пошуки істини закінчуються після одержання «інструментального» знання, тобто знання, що забезпечує ефективність поводження в повсякденному житті. Незважаючи на багато недоліків концепції Липпмана, йому вдалося виявити реально існуючий феномен і вказати на деякі закономірності функціонування стереотипу в процесі мислення й поводження. Явище стереотипу, безперечно, існує об'єктивно. Воно обумовлено принципом економії, властивим людському мисленню, його здатністю рухатися від одиничних конкретних випадків до їхнього узагальнення й назад до цього факту, зрозумілому вже в рамках загального правила. Цей процес викликаний необхідністю впорядкувати, класифікувати, навколишню дійсність. Як видно, більшість стереотипів адекватно відбивають об'єктивну реальність, а їхня ефективність обумовлена досить високим ступенем одноманітності повсякденного життя. Перевага стереотипу - його функція класифікатора дійсності найчастіше перетворюється в істотний недолік. Це буває, коли стереотип не відповідає більше об'єктивній дійсності або коли він класифікує явища й об'єкти по вторинних несуттєвих ознаках. У дослідженнях, що вивчають стереотип як елемент когнітивного процесу, він розглядається з погляду істинності його змісту; як результат формування уявлень і умовиводів; як поняття, як образ. Уявлення про мерю істини, що втримується в стереотипі, проробили певну еволюцію. Липпман уважав, що «стереотип не обов'язково помилковий», а іноді може бути «абсолютно правильний». Це думка, до речі кажучи, було підтверджено в одному з перших досліджень стереотипу людини (антропостереотипу), виконаних Райсом. Незважаючи на це, надалі набагато більше широке поширення одержали визначення стереотипу як «сукупності міфічних ознак, приписуваних групам», як «широко розповсюдженої помилкової інформації, традиційної нісенітниці», деякі автори навіть пропонували новий термін «соціотип» для позначення готового стандартного, але на відміну від стереотипу, щирого знання. Однак у міру того, як ріс обсяг знань про стереотип, категоричне твердження про його винятково помилковий характер перемінялося більше обережною оцінкою. У цей час все більше визнання знаходить висунута в 1950 р. О. Клайнбергом гіпотеза про «зерно істини» у стереотипі, відповідно до якої загальний обсяг щирих знань у стереотипі перевищує обсяг помилкових. Дослідження стереотипу пішли по шляху виявлення факторів, що впливають на обсяг «зерна істини». Була висловлена й одержала часткове підтвердження гіпотеза про те, що думка людини про члени якої-небудь соціальної групи, найімовірніше, буде точно, якщо ця група грає строго певну роль, «оскільки те, що пропонується категорії, звичайно виконується нею й від її очікується», а також гіпотези про те, що ознакою істинності стереотипу може служити збіг думок членів однієї групи з думками представників іншої групи про перший, про позитивну кореляцію єдності думок членів даної групи і істинності.
Кількість досліджень, у яких стереотип вивчався в цьому плані, на жаль, далеко не відповідає науковій і практичній цінності отриманих результатів. Дані цілого ряду досліджень не підтверджують висновку про нібито неминучу неповноцінність як самого процесу, так і його кінцевого результату - стереотипного уявлення. Як би підсумовуючи ці дані, М. Яхода робить наступний висновок: «. Не можна сказати нічого певного про ступінь або тип перекручування, перебільшення або спрощення, спостережуваних у цих переконаннях. Стереотип не можна також представити як надмірне спрощення властивостей зовнішнього миру. Багато стереотипів фактично являють собою деталізацію цих властивостей». Чи означає це, що стереотип не має властивості, досить специфічними для того, щоб виділити його як особливий вид знання? А якщо й володіє, то якими? Цікавий варіант відповіді на ці питання дає У. Вайнеки. Специфіку стереотипу як особливого класу понять він намагається виявити, аналізуючи процес формування уявлень про об'єкт, у якому, на його думку, необхідно розрізняти уявлення про інтенсіональні і екстенсіональні властивості об'єкта. Інтенсіональні властивості, згідно Вайнеки, суть властивості об'єкта, виділювані суб'єктом, що як мають для нього специфічне, особисте значення, що може відрізнятися від значень, що надаються об'єкту іншими людьми. Екстенсіональні ж властивості мають загальне значення, і щодо них «між всіма нормальними людьми існує єдина думка». Стереотип, на думку Вайнеки, це таке поняття, що може формуватися на основі як інтенсіональних, так і екстенсіональних властивостей (на відміну від наукових понять, які складаються лише на основі екстенсіональних властивостей). Раціональне зерно концепції Вайнеки, на наш погляд, полягає в тому, що замість питання про істинність стереотипу він ставить у центр уваги проблему абсолютизації тих або інших конкретних властивостей об'єкта, зведення їх у ранг сутнісних, критерієм чого є їхня соціальна значимість, тобто згода про їхню важливість, досягнута в рамках даної соціальної спільності. Іншими словами, стереотип, відповідно до цієї концепції, відрізняється від інших видів знання тим, що співвідноситься головним чином не з відповідним об'єктом, а зі знаннями інших людей про нього. Стереотип - знання стандартне, у чому, видимо, його головна відмінна риса. При цьому неважливо, істинно дане знання або не істинно, оскільки головне в стереотипі - не сама істинність, а переконаність у ній, причому відмінною рисою переконаності, що супроводжує стереотипу, є її стійкість, міцність. На наш погляд, оцінка того або іншого виду знання з погляду його фіксованості, міцності досить плідна, тому що спричиняє постановку досить важливої нової проблеми: яким образом знання перетворюється в догму й чому функціонує, навіть коли доведена його гносеологічна неспроможність. У цей час ця проблема тільки поставлена й чекає свого рішення. Вся складність складається тут у тім, щоб визначити грань, за якої знання починає перетворюватися в стереотип або, точніше кажучи, що знаменує собою завершення процесу стереотипу, що почався з моменту фіксації знання в знаковій формі.
Як з'ясувалося, фіксованість стереотипу пов'язана з поляризацією знання: чим твердже оцінка, тим вона чіткіше, і навпаки. Тут знову підтверджується закономірність, переконливо й неодноразово доведена в дослідженнях установки: ступінь фіксації установки пов'язана із силою прояву ефекту асиміляції й контрасту. Отже, центральна проблема в дослідженні стереотипу - це пояснення його стійкості. Р. Картер затверджує, що «фіксованість і поляризація залежать від когнітивного стилю індивіда». Іншими словами, поява стереотипу пояснюється індивідуальними психологічними особливостями. Очевидно, що не можна заперечувати існування індивідуальних розходжень між людьми, але також очевидно й те, що той самий людина може демонструвати відносно різних об'єктів різний когнітивний стиль або що два чоловіки, що відрізняються друг від друга когнітивним стилем у відношенні одних об'єктів, у відношенні інших демонструють однаковий стиль. Навряд чи можна погодитися з тим, що догматиком людина стає від народження або що людина, що догматично міркує в одному випадку, у всіх інших також виявиться догматиком. Основний аспект феномена стереотипу - соціально-психологічний. Він був виділений ще Липпманом, що говорив, що «крім економії зусиль є й інша причина того, чому ми так часто дотримуємося наших стереотипів, коли могли б використовувати більше неупереджені способи бачення. Системи стереотипів можуть бути ядром наших особистих традицій, захистом нашого положення в суспільстві. Модель стереотипів не нейтральна. Це не просто спосіб заміни порядком великої, квітучої й гучної плутанини сьогодення. Це не просто схематизація, це й те й інше й ще дещо. Це гарантія нашої самоповаги. Це проекція на мир нашого власного почуття, наших власних цінностей, нашої власної позиції й наших власних прав. Тому стереотипи найвищою мірою заряджені тими почуттями, з якими вони зв'язані. Не дивно тоді, що будь-яке зазіхання на стереотип представляється зазіханням на основи світобудови. Це зазіхання на основи нашої світобудови. Коли ви починаєте сперечатися про фабрики, шахти, політичну владу, ви не спорете, ви боретеся, стереотип викликає у вас якесь сильне почуття. Почавши суперечка, ви не можете зупинитися». Об'єкти, що представляють цінність для групи, - от що захищають стереотипи. Пояснення специфіки дії стереотипу не вродженими властивостями психології мислення й сприйняття, а функцією захисту соціальних цінностей, функцією орієнтира при визначенні відносини особистості до об'єкта або явища, становлять одну із сильних сторін у міркуваннях Липпмана. Цією же захисною функцією пояснюється й ще одна відмінна риса стереотипу - його емоційна насиченість. Ніж твердіше оцінка, тим, як правило, більшу емоцію викликає будь-яка спроба піддати її сумніву, і, навпаки, чим інтенсивніше емоція, тим категоричне її думка. Мабуть, єдиною специфічною ознакою стереотипу, щодо якого існує майже загальна єдність, - це інтенсивність емоційного тла, що супроводжує його реалізацію. На цей факт звертав увагу ще У. Липпман. Природа емоційного наповнення стереотипу поки що майже не вивчено, однак у цей час можна виділити дві основні точки зору.
Знаючи цю природу, смшно навть уявити, щоб ц люди могли стати на Aрунт дйсно-народньо, селянсько-робтничо влади й державности. Але вони не тльки на це не були здатн, а навть на буржуазний революцонзм, на те, щоб хоч на мент пронятись визвольним ентузазмом, щоб одважитись на зламання тих соцальних полтичних вдносин, як робили з Галичини якесь феодальне князвство польсько шляхти. Нацональна Рада вже цлком свдомо не хотла порушити н одно основи шляхетсько-буржуазного ладу. Вона з повною свдомостю не чпала польських помщикв паукв хнх кодл. ¶ так само, з страху перед революцйним настром мас, вона не допускала няких ширших проявв його. Через те, натурально, вона й не могла використувати ту велику силу духу, завзяття, яка часто бува бльшою за силу гармат танкв. Навпаки, коли, наприклад, галерськ двз почали бити укранське вйсько, коли укранський уряд, упавши духом, почав одступати й коли укранське залзниче робтництво, запалившись вогнем отого завзяття, сформувало власними силами свй робтничий полк попрохало вд уряду затверження його, то хба ц кулуарн душ не злякались цього завзяття, хба вони не заборонили формування таких "партйних", як вони казали, полкв? А хба ця "демократична" влада не арештувала деяких полтичних дячв (М. Шаповала, Ф. ґвшана, В
1. Проблема формування соціальної активності на уроках трудового навчання в початкових класах
2. Економіка соціальної орієнтації та проблеми її формування в постсоціалістичних країнах
3. Формування бюджетів фондів соціального страхування України
4. Соціально-духовні основи культури класицизму
5. Формування і розвиток соціальної думки в Україні
10. Проблема рівності і соціальної справедливості в умовах ринкової економіки
11. Місцеві бюджети України: становлення, роль в соціально-економічному розвитку регіонів
12. Інфляція, її суть, види та соціально-економічні наслідки
13. Право як спеціальне соціальне явище
14. Антивоєнні оповідання Г.Белля в соціально-історичному та літературному контексті
15. Порівняльна характеристика соціально-економічного розвитку Швеції та Нігерії укр
16. Аналіз статті Деніела Белла «Соціальні рамки інформаційного суспільства»
Шкатулка ювелирная "Moretto", 18x13x5 см. 
Поильник Lubby "Mini Twist" с трубочкой, 250 мл. 
Багетная рама "Sandra" (серебряный), 40х50 см. 17. Недержавне соціальне страхування: сутність, організація, проблеми та перспективи розвитку в Україні
18. Сутність і значення соціального страхування
21. Розвиток районного підходу в соціально-економічній географії
25. Пенсійне право як складова права соціального забезпечення
27. Роль інтелектуальної власності в соціально-економічному та духовному розвитку суспільства
29. Соціальна обумовленість державної служби
31. Соціальні, економічні та культурні права громадян україни. Право на працю і відпочинок
Доска пробковая, деревянная рама, 80x60 см. 
Жаровня "Loraine", 1,5 л. 
Детский велосипед Jaguar трехколесный (цвет: синий). 33. Суть та принципи соціальної держави
34. Шляхи вдосконалення реалізації соціальної функції держави
35. Мова як символ соціальної солідарності
37. Історія України. Соціально-політичні аспекти
41. Політичний та соціально-економічний розвиток Чехії у 1990-2005 роках
43. Соціальне походження промислової буржуазії України в XIX столітті
44. Соціально-економічний розвиток білоруських земель у ІХ–ХІV століттях
45. Соціально-економічний розвиток Київської Русі
46. Соціально-економічний розвиток України у XVII ст.
47. Соціально-економічний розвиток українських земель у XIX ст.
48. Соціально-економічний розвиток Чехії та Словаччини у XVIII столітті
Дорожная косметичка, 21x15x12 см, арт. 82629. 
Детский велосипед Jaguar трехколесный (цвет: розовый). 
Карандаши цветов "Color Emotion", трехгранные, 36 цветов. 49. Соціально-економічні реформи Маргарет Тетчер
50. Соціально-політичні аспекти створення фашистської системи в Італії початку 20 – початку 30 рр.
51. Соціально–політичне становище в Західній Україні 1945-1950 роки
52. Українська діаспора як історичне і соціально-політичне явище
57. Організація структури управління маркетингом соціальної служби
58. Соціально-етичний маркетинг
59. Історичні та медико-соціальні аспекти становлення і розвитку вчення про сибірку
61. Медико-соціальне обґрунтування системи управління здоров’ям жінок в інволюційному періоді
62. Ожиріння як медико-соціальна проблема
63. Міжнародна організація праці та її вплив на розвиток соціально-трудових відносин
64. Перспективи розвитку соціально-орієнтованої економіки Швеції
Магнитный театр "Три поросенка". 
Набор для обучения "Учись считать", 128 штук. 
Беговел "Funny Wheels Rider Classic" (цвет: зелёный). 65. Соціально-економічна сутність зовнішньоекономічної діяльності та завдання її статистичного вивчення
66. Аналіз сучасних підходів до стратегій керівництва персоналом в соціальних службах
67. Зайнятість: соціально-трудові відносини
68. Організація як соціальне утворення
69. Соціальна психологія організацій
73. Виховна діяльність бібліотек вищих навчальних закладів у сучасних соціально-комунікаційних умовах
75. Підготовка соціально компетентних вчителів в вищих закладах освіти
76. Робота соціального педагога в загальноосвітній школі
77. Соціальний захист прав дітей, як складова діяльності соціального педагога
78. Соціально-педагогічна робота як нагальна потреба розвитку українського суспільства
Фоторамка (коллаж) на 6 фото (10x15 см), 45x2x37 см. 
Форма разъемная Regent "Easy" круглая, 26x7 см. 
Спиннер двухкруговой "Компас" (красный). 81. Філософські підходи до соціально-педагогічної роботи
82. Ціннісні характеристики соціальних працівників та соціальних педагогів
83. Зміст і форми роботи соціального педагога з різними типами сімей
84. Виникнення і розвиток соціальної педагогіки як галузі людинознавства
85. Технологія використання психолого-педагогічної діагностики в соціально-педагогічній роботі
89. Поняття та основи формування громадянського суспільства в Україні
90. Виникнення й розвиток соціальної психології в першій половині ХХ століття
91. Ідейна спадщина сучасної соціальної психології
92. Мотиви соціальної поведінки особистості
94. Повсякденна психологія особистості й повсякденна соціальна психологія
95. Предмет дослідження соціальної психології
96. Про практичність соціальної психології
Ночник с проектором "Звездочка". 
Машина-каталка "Авторалли", цвет: розовый. 
Кружка фарфоровая "Парижские улочки", 500 мл. 97. Соціальна перцепція й повсякденна свідомість
98. Соціальна психологія кінця XX початку XXI сторіччя
99. Соціальне середовище та соціалізація особистості
Совок большой. 
Совок №5. 
