![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Бідність – як глобальна проблема людства |
МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ ЗАПОРІЗЬКИЙ ІНСТИТУТ ІМ. ГЕТЬМАНА ПЕТРА САГАЙДАЧНОГО Група: ІН 10-7-2004 СУЕП (3,0з) Новікова Олеся Ігорівна Адреса: м. Запоріжжя, вул. Фундаментальна, б.5, кв.12 КОНТРОЛЬНА РОБОТА Дисципліна: Соціальна політика Викладач: Серга Тетяна Олексіївна Тема: Бідність – як глобальна проблема людства ЗАПОРІЖЖЯ 2006 Зміст Бідність як суспільно-історичне Визначення бідності та її Межа та вимірювання Статистичні характеристики “Соціальне дно” Бідність в Список використаної Вступ Не дивлячись, що надворі ХХІ століття, проблема бідності залишається сьогодні досить актуальною в світі. Щодня населення Землі збільшується на чверть мільйона чоловік. З 50-х до початку 90-х років XX ст. кількість населення світу подвоїлася, а його частка, яка проживає у найбідніших регіонах світу - країнах, що розвиваються, та аграрних постсоціалістичних країнах - вже досягла 3/4 світового показника. І хоча помітна тенденція до зниження темпів природного приросту населення на Землі, кількість його у країнах, що розвиваються, продовжує зростати вищими темпами, ніж в економічно розвинутих країнах. За цим криється низка глобальних проблем, яка має бути розв'язана, аби забезпечити умови життєдіяльності людини і гідну якість її життя. І якими б вражаючими не були успіхи економічно розвинутих країн - добробут людства і безпека світу в цілому залежать від успіхів економічного по ступу всіх держав світу, в тому числі країн, що розвиваються. Матеріальне становище членів суспільства різнилося завжди упродовж суспільно-історичного розвитку людства. Так, молоді люди мають більше можливостей щодо підвищення свого добробуту, аніж люди похилого віку, сім'ї з дітьми витрачають більше, ніж бездітні, а фізично повноцінні люди можуть заробити більше, ніж інваліди; в економічно розвинених регіонах населення має більше можливостей для створення доходу, ніж у депресивних. Безпосередньо бідність є результатом відмінностей щодо матеріального становища індивідів і сімей, а тому завжди існувала й існує в усіх суспільствах, навіть у найрозвиненіших. Зміст, критерії та визначення бідності змінюються з розвитком цивілізації і залежать від політичного устрою суспільства. Люди можуть бути бідними за стандартами економічно розвинутих країн і заможними за стандартами країн, що розвиваються. Бідність як суспільно-історичне явище Бідність не лише поділяє суспільство, а й є стимулом для того, щоб людина прагнула і досягала кращої долі. Проте в сучасних умовах бідність часто стає на перешкоді стабільності суспільства і його подальшого розвитку. Навіть в економічно розвинених країнах бідність стає загрозою, коли вона перетворюється на застійну, тобто спостерігається довготривалий стан бідності індивідів, сімей, де бідним є не одне покоління. Люди, які тривалий час перебувають у стані бідності, соціально деградують, перетворюються на люмпенів, злочинців, які становлять загрозу для добропорядних громадян. Демографічні проблеми в різних країнах мають свої особливості. Головні з них, наприклад, в Україні не збігаються, з одного боку, з проблемами Франції, з другого — з проблемами Єгипту, Ефіопії або Таїланду, хоча всі ці країни мають майже однакову кількість населення.
Для країн, що розвиваються, попри всі відмінності між ними, спільними є необхідність зменшення приросту населення, поліпшення здоров'я та харчування людей, ліквідація бідності та технологічної відсталості. В економічно розвинутих країнах цих складностей немає, але натомість гостро стоять проблеми відвернення екологічної кризи та збалансованості використання робочої сили. А в деяких постсоціалістичних країнах (і в Україні зокрема) до цього додались проблеми необхідності духовного та фізичного відродження нації. Тому боротьба з бідністю нині є складовою соціальної політики в усіх цивілізованих суспільствах. Боротьба з бідністю особливо гостро стоїть на порядку денному у країнах з перехідною економікою. За часів &quo ;реального соціалізму&quo ; маєтне розшарування було незначним, а наявність бідних не визнавалась офіційно. Термін &quo ;бідність&quo ; тривалий час не вживався в офіційних документах. Проте, за оцінками зарубіжних експертів, станом на 1990 р. в Україні бідними можна було вважати приблизно 11 % населення. Нині внаслідок відомих економічних обставин частка бідних серед населення не лише зросла, а й з'явилася загроза появи застійної бідності, коли в бідних сімей немає надії вибратися з нужди. Діти з таких сімей, не маючи доступу до повноцінної освіти, закладів культури, найбільшою мірою наражені на ризик у дорослому житті опинитися навіть на нижчій соціальній сходинці, ніж їхні батьки. Визначення бідності та її форми Перш ніж розглядати заходи щодо полегшення становища бідних і боротьби з цим загрозливим явищем, слід вивчити питання щодо визначення бідності та методів виміру й кількісної оцінки цього явища. Бідність — це неможливість внаслідок нестачі коштів підтримувати спосіб життя, притаманний конкретному суспільству в конкретний період часу. Це означає, що бідні верстви населення не можуть відповідно харчуватися, оплачувати житло та комунальні послуги, лікуватися та відпочивати, вчитися самі та забезпечити оплату навчання своїм дітям. Друге означення. Бідність — це неможливість підтримувати мінімальний рівень споживання, що визначається на основі фізіологічних, соціальних та культурно обумовлених нормативів. Різниця в означеннях полягає в такому. Згідно з першим означенням бідними вважаються ті, рівень життя яких є нижчим за певний середній стандарт суспільства, а за другим — лише ті, рівень життя яких є нижчим за визначений суспільством мінімальний рівень. У документах ООН підкреслюються чотири основних прояви бідності: 1) коротке життя; 2) низька професійно-освітня підготовка; 3) позбавлення економічної бази нормального життя — чистої питної води, медичних послуг, якісного харчування; 4) усунення від суспільного життя. Розрізняють бідність за стандартами цивілізації в цілому (хронологічними) і бідність за стандартами кожної конкретної країни. До першого типу відносять населення &quo ;бідних&quo ; країн і майже не відносять населення &quo ;багатих&quo ; країн. А бідність за стандартами кожної конкретної країни існує в усіх державах і суттєво не залежить від загального рівня добробуту населення.
Сучасна соціально-економічна теорія тлумачить бідність як багатоаспектне явище, розрізняючи такі її форми: об'єктивну та суб'єктивну, абсолютну і відносну, тимчасову і застійну. Об'єктивна бідність визначається за прийнятими в країні критеріями доходу та можливістю досягнення матеріальних і духовних благ. Суб'єктивна бідність визначається за самооцінкою: людина тоді є бідною, коли вона сама себе ідентифікує з бідністю. Найсуперечливішим моментом у теорії бідності є поділ її на абсолютну та відносну. Не існує і не може існувати універсальних програм надання соціальної допомоги за єдиним у всьому світі стандартом бідності: ті, хто є бідними у США чи Швейцарії і одержують там державну підтримку, вважатимуться заможними у країнах, що розвиваються. За тривалістю бідність може бути тимчасовою (короткочасною) або застійною (довготривалою). Застійна бідність означає неможливість для родини чи окремої особи самотужки вирішити свої проблеми і подолати матеріальні негаразди та призводить до більш тяжких наслідків. Тимчасова бідність є результатом моментального зниження рівня життя. Наприклад, сильний шок від політичних змін, природні катаклізми. Причинами періодичних знижень рівня життя та збідніння можуть бути сезонні коливання в цінах на харчові продукти та послуги. Межа та вимірювання бідності Інструментом для визначення поширеності бідності та ступеня зубожіння населення є межа бідності. Офіційні представлення про бідність в Україні базуються на її абсолютному розумінні, при цьому індикатором служить зіставлення середньодушового доходу з прожитковим мінімумом, тобто з вартістю мінімального кошика, формованого з урахуванням установлених нормативів споживання. Теоретично згідно з трактуванням бідності є два основних способи визначення межі бідності — нормативний та відносний (статистичний). Нормативний спосіб, за визначенням, передбачає орієнтацію на певний соціальний норматив. Для визначення межі бідності ним є прожитковий мінімум. До його складу входять вартість споживання продуктів харчування, непродовольчих товарів і платних послуг, достатніх для підтримання особою, сім'єю всіх соціальних зв'язків. Зрозуміло, що прожитковий мінімум — це динамічна соціально-економічна категорія, що змінюється разом із суспільним розвитком і не лише під впливом зростання цін та інфляції. Його рівень залежить від комплексу споживчих благ, що визначаються суспільством за певних соціально-економічних умов як мінімум матеріальної забезпеченості й розраховується в цінах реальних купівель. Природно, що споживчий кошик буде неоднаковий для людей, які різняться віком, станом здоров'я, сімейним станом, місцем проживання тощо. Питання оцінки прожиткового мінімуму є предметом постійної уваги всіх країн. Так, у Люксембурзі працює спеціальна робоча група експертів, які вдосконалюють методологію розрахунків і визначення межі бідності. Аналогічну роботу виконує Бюро цензів США. Люди, чий середньодушовий сімейний дохід нижчий за прожитковий мінімум, вважаються бідними. Спосіб визначення межі бідності за відносним критерієм набагато простіший. Згідно з ним вважається, що бідними є особи, чий дохід не перевищує певного відсотка від середньодушового доходу у країні.
Иногда интенсивность критики напоминает крестовый поход против любви как некоторого иноверия: в качестве идеала предлагаются патриархальные, домостроевские, существенно идеализированные формы человеческого общежития. В жертву приносится человеческая чувственность, духовная свобода, полнота неотчуждаемого и неуправляемого бытия. Любовь оттесняется из мира культуры в несоизмеримый с глобальными проблемами уголок частной жизни. И человеческая духовная культура лишается одного из прекраснейших своих творений и величайшей силы. Но Любовь нейдет ко Времени в шуты, Его удары сносит терпеливо И до конца, без страха пустоты. Цепляется за краешек обрыва. А если мне поверить ты не смог, То, значит, нет любви и этих строк [1]. 1 Шекспир В. Сонет 116. В пер. В. Орла//Книга песен. Из европейской лирики XIII- XVI веков. М., 1986. С. 380. А. Ю. СОГОМОНОВ ФЕНОМЕНОЛОГИЯ ЗАВИСТИ В ДРЕВНЕЙ ГРЕЦИИ Трезво наблюдая за современными нравами, нельзя не заметить, как сильно их источит зависть: Кажется, люди больше страдают не оттого, что живут плохо, получают мало, а оттого, что соседи живут лучше, получают больше
2. Ліворукість як педагогічна проблема в початкових класах
3. Глобальные проблемы человечества. Использование Мирового океана
4. Глобальные проблемы современности
5. Глобальные проблемы человечества. Использование Мирового океана
9. Глобальные проблемы экономической цивилизации
10. Глобальные проблемы современности: философские аспекты
11. Необережність як форма вини
12. Глобальные проблемы современности и экологии
13. Глобальные проблемы человечества: экология и радиация
14. Глобальные проблемы человечества
15. Глобальные проблемы современности и комплексный подход к их решению
16. Биология и глобальные проблемы современности
17. Экологическая проблема как глобальная проблема современности
18. Глобальные проблемы человечества
20. Глобальные проблемы человечества
21. Сырьевые ресурсы - глобальная проблема человечества
25. Вугільна промисловість Украни. Основні проблеми та перспективи розвитку
26. Глобальные проблемы экологии. Признаки экологического кризиса
27. Государство, право и глобальные проблемы человечества
28. Злочинна недбалість, як вид необережності
30. Особливості аргументації в політичному дискурсі як перекладацька проблема
31. Своєрідність інтерпритації сюжету про Едіпа у трагедії Софокла
32. Художня своєрідність роману Ю. Мушкетика "Гайдамаки"
33. Особливості гігієнічного масажу та необхідність його застосування
35. Глобальные проблемы экономики
36. Неравномерность экономического развития как глобальная проблема современности
37. Освітня діяльність як предмет педагогіки вищої школи. Її методологія і категорії
41. Глобальные проблемы современности
42. Надпровідність та її використання в техніці
43. Глобальные проблемы современности
44. Глобальные проблемы человечества и проблема ценности научно-исследовательского прогресса
45. Справедливість як ціннісна основа права
46. Біологічна продуктивність як основа функціонування різних екосистем та біотопів
47. Глобальні проблеми сучасності
48. Глобальные проблемы современности
49. Глобальные проблемы человечества
50. Загрязнение окружающей среды - глобальная проблема
51. Основні причини виникнення глобальних проблем людства
52. Необхідність і принципи формування вищих органів управління підприємствами України
53. Людська моральність: обов’язок, честь, гідність, совість
58. Глобальная экологическая проблема и врачевание знаний
59. Глобальное изменение климата и проблемы лесной экологии
60. Глобальные экономические проблемы: сущность, виды, динамика
61. Комічне як соціокультурна реальність
62. Проблемы происхождения и развития Земли. Основные положения глобальной тектоники
63. Розселення й чисельність найдавнішого людства
65. Газета "Сільські вісті" як об’єкт висвітлення проблеми сільського господарства України
66. Придністровська проблема: витоки, сутність та шляхи її вирішення
67. Сутність багаторівневого (мережевого) маркетингу як бізнесової концепції
73. Конкурентоспроможність персоналу як об’єкт стратегічного управління
74. Якість і ефективність управлінських рішень
75. Підготовка дітей до навчання в школі як психолого-педагогічна проблема
76. Розумовий розвиток: сутність, значення, проблеми
77. Недосконалість демократії як механізму суспільного вибору
78. Якість та контроль якості продукції
79. Алкоголізм і наркоманія як соціально-педагогічна проблема
80. Масове безробіття в Україні як соціальна проблема
82. Когрентність другого порядку як об’єкт експериментального дослідження
83. Глобальні кризи й проблема цінності науково-технічного прогресу
84. Діяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Павлоград Дніпропетровської області
85. Проблеми та перспективи розвитку податку на додану вартість в Україні
90. Проблема внеземных цивилизаций
91. В чем уникальность планеты Земля? (У чому унікальність планети Земля?)
92. Проблемы существования внеземных цивилизаций
93. Биотехнология. Вклад в решение глобальных проблем человечества
94. Основные проблемы генетики и механизм воспроизводства жизни
95. Проблемы обеспечения продовольствием и перенаселение Земли
96. Демографические проблемы России
97. Пищевая промышленность Украины. Проблемы и перспективы развития
98. Проблема применения моделей устойчивого развития на региональном уровне