![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Машинобудування України |
Машинобудування України Сільськогосподарське та тракторобудування, галузева структура і особливості розміщення. Сільськогосподарське машинобудування традиційно займає важливе місце в структурі машинобудівного комплексу України. Воно орієнтується на райони виробництва сільськогосподарської продукції, а його розміщення пов'язане із зональною спеціалізацією сільського господарства. Вагомий вплив на розміщення с/г машинобудування та тракторобудування справляє споживчий чинник. В Україні збудовано великі спеціалізовані підприємства для виготовлення землеобробних машин (плугів, культиваторів), сівалок, комбайнів, навантажувачів, причепів, обладнання для кормовиробництва і тваринництва. Найбільшим центром сільськогосподарського машинобудування є Харків (мотори для самохідних комбайнів), Одеса (тракторні плуги), Кіровоград (сівалки), Дніпропетровськ і Тернопіль (бурякозбиральні комбайни), Херсон (кукурудзозбиральні комбайни, створюється виробництво зернозбиральних), Бердянськ (жниварки), Львів (хімсільгоспмашини). Обладнання для кормовиробництва і тваринництва виробляють у Бердянську, Ніжині, Умані, Ковелі, Коломиї та Білій Церкві. Заводи з випуску інших сільськогосподарських машин та запасних частин до них є в Києві, Мелітополі, Донецьку, Луганську, Кременчуці, Конотопі, Миколаєві та Первомайську. Розміщення тракторобудування орієнтується в основному на споживача, і представлено воно 20 підприємствами. Найбільшим центром є Харків, де збудовані заводи тракторний, моторобудівний, тракторних самохідних шасі, а також заводи Лазова та Дергачі в Харківській області, де виробляють деталі і вузли для харківських тракторів. Тракторобудування розвинуте також у Дніпропетровську (колісні трактори), Вінниці (тракторні агрегати), Мелітополі і Кіровограді (тракторні гідроагрегати). Підприємства для виробництва деталей і запасних частин для тракторів розташовані у Кременчуці, Києві, Сімферополі, Одесі, Луганську, Білій Церкві. Транспортне машинобудування України, його значення, галузева структура і особливості розміщення. Сировинний чинник є досить важливим для виробництва транспортних засобів, особливо вантажних вагонів, цистерн, локомотивів, тракторів. Україна має досить сприятливі умови для розвитку названих галузей машинобудування, що і сприяло концентрації їх виробництва на її території ще за часів Радянського Союзу. Тепловози виробляють на двох кооперованих підприємствах у Луганську і Харкові. Промислові електровози випускають у Дніпропетровську. Тут же, а також у Луганську можливе створення виробництва магістральних електровозів, для збуту яких Україна має власний великий ринок. У крупних залізничних вузлах — Львові, Києві, Полтаві, Дніпропетровську, Запоріжжі, Одесі, Дружківці і Конотопі є підприємства для ремонту тепловозів. Вантажні вагони виробляють у Кременчуці, Дніпродзержинську, Києві — на Дарницькому вагоноремонтному заводі, великовантажні вагони — у Стаханові, цистерни — у Маріуполі. У Кременчуці доцільно було б налагодити виробництво вітчизняних пасажирських вагонів, для чого є всі передумови, в тому числі великий ринок збуту.
Вагоноремонтні заводи розміщуються, крім Києва, у Львові, Харкові, Одесі, Полтаві, Запоріжжі, Дніпропетровську, Конотопі і Попасній (Донецька обл.). Як велика морська держава Україна має добре розвинуте морське і річкове суднобудування. Розміщення цих галузей орієнтується на морське узбережжя та внутрішні магістральні водні шляхи. Основним центром морського суднобудування є Миколаїв, де працюють 3 суднобудівні заводи, які випускають різноманітні океанські і морські судна-танкери, суховантажні дизель-електро-ходи, військові судна. Другим центром є Херсон, в якому на двох суднобудівних заводах випускають різні типи океанських і морських суден, доки для морських портів і портові крани. У Керчі випускають танкери, у Києві — морські траулери. Судноремонт і виробництво невеликих морських суден є в Одесі, Іллічівську та Маріуполі. В Севастополі виробляють морські крани. Морське суднобудування — одна з небагатьох галузей машинобудування України, що виробляє конкурентноздатну продукцію для світового ринку. Річкове суднобудування розвинуте в Херсоні, де випускають катери, теплоходи, судна озерного типу, земснаряди, та в Києві, де на суднобудівному заводі «Ленінська кузня» виробляють траулери, рефрижератори, буксирні і пасажирські судна. Річкове суднобудування і судноремонт є в Ізмаїлі і Вилково (на Дунаї), а також у Запоріжжі. Україна має досить сприятливі передумови для розвитку автомобілебудування: достатнє виробництво металу, розвинута хімічна промисловість (в тому числі виробництво шин, пластмас і виробів з них), науково-дослідна база і достатня чисельність кваліфікованих кадрів і, що дуже важливо, великий ринок збуту продукції. Автомобілебудування — це відносно молода галузь машинобудування України, яка виникла в 50—60-ті роки. Автозаводи України випускають великовантажні (Кременчук), малолітражні легкові (Запоріжжя) автомобілі. В Луцьку налагоджено виробництво легкових автомобілів для сільської місцевості. Львівській автобусний завод (ЛАЗ) є найбільшим в СНД. Автомобільна промисловість кооперується із заводами, які випускають двигуни, окремі вузли і агрегати автомобілів (Мелітополь, Полтава, Херсон, Чернігів, Синельникове, Кременчук), електрообладнання (Херсон, Сутиска Вінницької обл.), запасні частини (Чернігів). Таке кооперування виробництва між підприємствами машинобудування, а також з підприємствами інших галузей промисловості спричиняє внутрішньогалузеві і міжгалузеві зв'язки як всередині держави, так і за її межами. Міждержавне кооперування вимагає прийняття відповідних правових законів, які регулювали б взаємостосунки між підприємствами України та інших країн. З 1925 р. в Україні розвивається літакобудування, яке орієнтується на науково-дослідну базу та висококваліфіковані кадри. Центрами авіаційної промисловості є Київ і Харків, найбільші наукові і промислові центри України. Тут виробляють пасажирські і транспортні літаки. Київський авіазавод ім. Антонова випускає одні з кращих у своєму класі літаки, які мають загальносвітове визнання і є конкурентоспроможними на ринку Європи і світу. За останні роки в Україні налагоджується власне виробництво внутрішньоміського транспорту: тролейбусів (Київ і Дніпропетровськ) і в перспективі — трамваїв.
Виробляють також мотоцикли Київ, мопеди (Львів), велосипеди (Харків, Чернігів). Верстато- та приладобудування України, їх значення, принципи розміщення та основні центри. Базовою галуззю машинобудування є верстатобудування. Центром виробництва важких верстатів є Краматорськ. Іншими центрами верстатобудування є Київ (завод верстатів-автоматів ім. Горького), Харків (завод агрегатних верстатів), Одеса (верстатобудівний), Запоріжжя (верстатобудівний), Житомир (верстатів-автоматів). Заводи неметаломісткого верстатобудування розміщені у Мелітополі, Лубнах, Корсунь-Шевченківському. Галузі точного машинобудування, зокрема виробництво приладів, інструментів і механізмів, електронне і радіотехнічне машинобудування відзначаються мінімальною металомісткістю й зорієнтовані на райони високої технічної культури, наявність науково-дослідної бази і висококваліфікованих кадрів. Більшість підприємств цих галузей займається складанням виробів з деталей і вузлів, що надходять з різних регіонів як України, так і з-за кордону за кооперацією. Найбільшими центрами електронної та радіотехнічної промисловості (виробництво автоматичних систем управління, обчислювальної техніки, радіоапаратури) є Київ, Харків, Дніпропетровськ, Сімферополь, Одеса, Львів, Вінниця, Чернівці; радіоелектроніки — Львів (телевізори, магнітофони і кінескопи), Київ, Сімферополь, Сміла (телевізори), Суми (електронні мікроскопи), Одеса (кіноапаратура). Виробництво приладів та інструментів має експортноутворююче значення. Важке та енергетичне машинобудування України, його значення, принципи розміщення та основні центри. Переважна більшість підприємств важкого машинобудування (крім виробництва устаткування для нафто-, газовидобувної промисловості) розміщується в Донецькому та Придніпровському економічних районах, де є взаємопоєднання сировини і споживача продукції. В цих районах сконцентровано майже повністю виробництво металургійного устаткування. Найбільші центри виробництва цієї продукції в Украні є одними з найбільших в СНД, і зосереджені вони в Донецькому районі. Зокрема, це Краматорськ, в якому діють два заводи: Старо-Краматорський, який виробляє устаткування для металургійної промисловості, Ново-Краматорський машинобудівний завод, який випускає ковальсько-пресове і металургійне устаткування, прокатні мостові стани безперервної дії, слябінги, спеціальні великі важкі металорізальні верстати для металургійної промисловості. Крупними виробниками металургійного устаткування є Дебальцево, на машинобудівному заводі якого сконцентровано виробництво устаткування для доменних і сталеплавильних печей, запасні частини для коксохімічного устаткування; Кадіївка, де на ливарно-механічному заводі виготовляють доменне і сталеплавильне устаткування, в тому числі для механізації і автоматизації металургійних цехів; Латугіно Луганської області, де налагоджено виробництво прокатних валків; Маріуполь, де розташований завод важкого машинобудування, який випускає устаткування для металургійної промисловості. Виробництво устаткування для металургійної промисловості, зокрема устаткування для безперервного розливу сталі, прокатних станів для прокату труб, електромагнітних листоукладальників, апаратів та устаткування для доменних печей, шлаковозів і чавуновозів та іншої продукції зосереджено в промислових центрах Придніпров'я — Кривому Розі, Дніпропетровську, Марганці.
За всю свою жизнь мы с Джитендрой не ели ничего подобного, даже не пробовали столь вкусных блюд! --Это, действительно, еда для принцев, почтенная мать! Невозможно представить, чтобы какие бы то ни было дела могли оказаться для ваших царственных покровителей более срочными, чем этот пир! Мы будем помнить о нем всю жизнь. Поскольку Антанта требовал от нас молчания, мы не смогли объяснить доброй госпоже, что наша благодарность имеет двойной смысл. Но наша искренность была, по крайней мере, очевидной. Мы распрощались, сопровождаемые благословениями госпожи и приятным приглашением посетить ашрам еще раз. За воротами стояла беспощадная жара. Мы укрылись под величественным деревом кадамба у ворот ашрама. Вновь раздались резкие слова Джитендры; он был полон опасений. --В хорошую штуку ты втянул меня! Наш завтрак был просто удачным совпадением! Как мы сможем осмотреть город без единой пайсы? И как, во имя всего святого, мы вернемся к Ананте? --Быстро ты забываешь Бога--едва лишь наполнится твой желудок!--Мои слова, хотя и не были резкими, всеже содержали осуждение
2. Зміни у співвідношені сил найбільш развитих держав на рубежі 19-20 ст
3. Чорна i кольорова металургія України
4. Великі географічні відкриття XV-XVII ст. Їх значення для людства і становлення епохи колоніалізму
5. Становлення середньої і вищої освіти євреїв на Волині у ХІХ ст
9. Становление системы социальной защиты государственных служащих
10. Гражданское законодательство России в 1 половине 19 века
11. Эволюция английского парламентаризма в 19-м - начале 20-го века
12. Крушение Второй Империи и становление Третьей Республики во Франции
13. Реформы и государственные преобразования в России во второй половине 19 века
14. Тайные общества России в 19 веке
15. Реформы и контрреформы 60-90 годов 19 века в России
16. Сибирь в первой половине 19 века
18. Получение взятки ст.311 УК Республики Казахстан
19. Становление категории залога в англ. языке
20. Кадриорг. Дворцово-Парковый ансамбль 19 века
21. Зарождение и становление русского кинематографа
25. Анализ формы и средств выразительности хора № 19 "Гроза" из оратории Йозефа Гайдна "Времена года"
26. Анализ формы и средств выразительности хора № 19 "Гроза" из оратории Йозефа Гайдна "Времена года"
27. Старообрядцы конца 18 и начала 19 века
28. Становление Афинского полиса
29. История развития Лесотехнической академии СПб в 19 веке
30. Земельная собственность и фермерское движение в США в 19 веке
31. Оптина пустынь и российское общество 19-20 веков
32. Развитие России в конце 19 века
34. Становление и неизбежность принципата в Римской республике III-I вв. до н.э.
35. Франко-Прусская война 1870-71, Французские революции 19 века
37. Роль СССР в становлении новой немецкой государственности в 1945-1949 годах
41. Получение взятки ст.311 УК Республики Казахстан
42. Социальное воспитание в процессе становления личности
43. Роль немецких государственных органов в становлении и развитии советского коллаборационизма
44. Политические партии России конца 19 - начала 20 века. Конституционно-демократическая партия
45. Роль ООН в становлении нормативной ситемы международных отношений
46. Развитие железных дорог мира во второй половине 19-20 вв.
47. Влияние семьи на становление личности
48. Становление и развитие самосознания личности
49. Этапы становления социологии в России
50. История становления демографии и первые переписи населения в Великобритании
51. Перспективы становления ноосферной цивилизации
52. Становление и формирование научных знаний в России в XVIII столетии
53. Информационная революция и становление информационного общества
57. Свободные экономические зоны и проблемы их становления в Молдове
58. Становление и развитие менеджмента в США
59. Малый бизнес: черты, преимущества, зарубежный опыт и проблемы становления в России
60. Становление и развитие ОАО ЖКФ "Красный Октябрь" 1998 – 2001 годы
61. Становление и история российского рынка ценных бумаг
62. Становление и развитие Экономической Теории
63. История становления и развития экскурсионной деятельности
64. Роль государственной Думы в истории становления Российской государственности
65. Становление казачества на Украине
66. Становление правового государства в России: история и современность
67. К истории становления постиндустриальной хозяйственной системы (1973—2000)
68. Становление английского парламентаризма
69. Буржуазные реформы 60-70 годов 19 века в России
73. Становление А. Гитлера фюрером
74. Русские в истории Чечни: 7-19 вв.
75. Академия наук и становление научного знания в России
76. История России конца 19 - начала 20 века
77. Экономическое развитие Тобольской губернии в первой половине 19 века
78. Становление и развитие государственности Республики Адыгея
79. Становление абсолютной монархии в России (конец XVII – первая четверть XVIII вв.)
80. Становление и развитие Римской республики
81. Внешняя политика России в конце 19 века. Заключение франко-русского союза
82. Внешняя политика России во второй половине 19 века
84. История 19 - начала 20 века
85. Козацько-селянські повстання XVI-XVIII ст.
89. Присоединение российских земель в 17,18,19 веках
90. Развитие Дальнего Востока во второй половине 19 века
92. Становление Советской модели экономического развития индустриализации и коллективизации
93. Становление абсолютизма в России (2 работы)
94. Становление феодальных отношений в Японии
95. Становление духовной школы Сибири
96. Экономическое развитие Японии в конце 19 века
97. Кризис феодально-крепостнической системы в России первой половины 19 века
98. Створення, програми та діяльність Укр. і Рос. партій на поч. ХХ ст.