![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Экономика и Финансы
Менеджмент (Теория управления и организации)
Управління людськими ресурсами |
Зміст Вступ 1. Роль персоналу в постіндустріальній економіці. 2. Творчий і соціальний капітал. 3. Кадровий склад. 3.1. Структура кадрів. 4 Планування потреби в співробітниках. 5. Показники ефективності роботи персоналу. Висновок Вступ В умовах ринку особливо важливо управління людськими ресурсами і їх активною діяльністю. Сьогодні зростання інтелектуального капіталу організацій, підприємств і фірм розглядається як головний чинник ефективності, підвищення значення і ролі персоналу в досягненні корпоративної стратегічної мети, створенні нових організаційних структур і систем управління, формування інноваційної і технологічної культури. До сучасного підприємця, керівника, менеджеру пред'являються нові вимоги: висока адаптація до зовнішніх і внутрішніх змін, стратегічне бачення проблем і мети, лідерство, творчість, новаторство, постійний саморозвиток і вдосконалення особи. В світі широко відома що використовується японцями системна модель «7С» — стратегія, стиль керівництва, склад кадрів, сума навиків, сумісні цінності, структури і системи. З розвитком економіки у всьому світі і посилюванні конкурентної боротьби практично у всіх галузях, стає очевидно, що процвітати будуть тільки ті організації, які зрозуміли, як досягти зацікавленості і обов'язковості своїх співробітників на всіх рівнях і як постійно розвивати у них здібності самообучаться. Бажання вчитися швидше, ніж конкуренти, — єдине гідне підтримка конкурентна перевага. В умовах прискорення науково-технічного прогресу, загострення проблем безпеки, якості і ефективності функціонування складних економічних систем, зростання числа і складності вирішуваних задачі необхідні злагоджена діяльність всього колективу підприємства. В сучасних ринкових умовах особливо гостро встало питання про якість підготовки фахівців, навчання персоналу, постійного розвитку співробітників, мотивації, комфортному психо-емоціональному кліматі в будь-якому колективі і інших моментах, завдяки яким можна без збільшення матеріальних витрат у виробництво збільшити ефективність, тільки за рахунок відношення співробітників, їх активності, ініціативності, прагнення і здатності працювати краще, максимально добре. Мета даної роботи – розібратися в способах ефективного управління персоналом, тобто навчитися планувати потребу в співробітниках, враховуючи кадровий склад, вік, особливості характеру людей, взнати методики оцінки показників продуктивності праці, показати, що «кадри час вирішують все». 1. Роль персоналу в постіндустріальній економіці Приблизно в 70-х роках управління персоналом, як і вся система управління організаціями, зазнали глибокі якісні зміни. Це було пов'язано зі вступом низки промислово розвинутих країн Заходу до постіндустріальної стадії розвитку, а також з дією цілого ряду чинників економічного, політичного і соціально-культурного характеру. Провідним і першим в нашій класифікації чинником підвищення ролі персоналу в сучасному виробництві є принципові зміни в змісті праці, викликані застосуванням нових техніки, технологій і методів виробничої діяльності. На зміну змісту праці істотно вплинув що почався в середині XX в.
процес автоматизації виробництва. Він відділив працівника від предмету праці, поставивши між ними складну систему машин і устаткування. Це звільнило людину від більшості механічних функцій, ослабило або зовсім усунуло прямий зв'язок між інтенсивністю праці і його продуктивністю, зробивши непотрібною характерну для управління персоналом в тейлорістськой моделі функцію «максимального вичавлювання поту». На перший план висувалися функції забезпечення безперервності роботи системи агрегатів, обслуговування і наладки устаткування. Все це підвищило інтелектуальний зміст праці, значущість відповідальності і самоконтролю працівника. Великий вплив на зміст праці надала комп'ютеризація виробництва, що відбулася в 80-х роках у зв'язку з мініатюризацією і здешевленням комп'ютерів. Автоматизація і комп'ютеризація виробництва дозволяють передавати техніці не тільки фізичні, але і складні інтелектуальні операції, залишаючи людині неалгорітмізіруємиє, тобто самі творчі види діяльності, пов'язані з унікальними властивостями мозку і соціалізацією індивіда. З таким рівнем розвитку виробництва несумісна низька кваліфікація робочої сили. Навпаки, від працівника потрібне постійне накопичення знань і навиків, необхідне для освоєння видів продукції і технологій, що безперервно обновляються. Сучасний рівень НТП багато в чому спростував основний постулат тейлорістськой моделі управління, що свідчить: «Максимізація прибутку досягається максимальним спрощенням трудових функцій». В історично нових умовах спрощення функцій працівника часто перешкоджає ефективності виробництва, несумісний з використанням ряду нових технологій і методів, що вимагають від працівника не тільки добросовісного виконання власних задач, але і колективної відповідальності, більш чіткої організації праці в цілому. До таких методів, або технологічним ланцюжкам, відноситься, наприклад, виготовлення і поставка продукції «точно в строк», вперше що отримали масове розповсюдження в Японії. Цей метод припускає надзвичайно високу чіткість поставок всіх компонентів виробничого процесу (сировини, матеріалів, фінансових ресурсів і т.п.), найвищу відповідальність всіх працівників і у разі потреби їх взаємозамінність, бездоганна якість продукції, відсутність браку. Використовування даного методу дозволяє істотно скорочувати витрати виробництва за рахунок економії на складських приміщеннях і обслуговуючому їх персоналі, а також на їх охороні. Ще один, достатньо поширений метод ефективного виробництва, істотно що підвищує вимоги до персоналу, — «випередження в часі». Суть цього методу полягає в різкому (в 2-4 рази) скороченні виробничого циклу, часу від планування і проектування виробу до його виготовлення. Підраховано, що скорочення виробничого циклу в середньому на 25% знижує загальні витрати виробництва на 20%. Ущільнення часу, як і вже названий метод «точно в строк», вимагає від працівника високої відповідальності і якості продукції, налагоджених форм спілкування і колективізму, прагнення до загального успіху. В рамках методу «випередження в часі» сьогодні все частіше використовується технологія «комп'ютерної інтеграції виробництва».
Вона дозволяє уникати втрат в часі при переході від одних операцій і фаз виробництва до інших, а також при комунікаціях керівництва, менеджерів з різними цехами і службами фірми. Усувається неузгодженість в діяльності різних підрозділів. Системи комп'ютерної організації виробництва дозволяють практично миттєво одержувати інформацію про будь-яку ділянку підприємства, прискорюють контроль і процеси ухвалення рішень і їх коректування. Від працівників же, і в першу чергу менеджерів, все це вимагає високого професіоналізму, культури спілкування, відчуття колективізму, турботи про інтереси всього підприємства. Підвищення вимог до працівника одночасно означає і зростання його ролі у виробництві, і ускладнення функцій управління персоналом. Другим чинником підвищення ролі персоналу в сучасному суспільстві є зміна можливостей контролю за співробітниками і підвищення значущості самоконтролю і самодисципліни. Контроль — одна з найважливіших функцій управління персоналом. Як вже наголошувалося, тейлорістська модель управління передбачала жорсткий авторитарний контроль керівника за підлеглими і строгість покарань. Сучасні техніка, технологія і методи господарювання ослабляють можливості і необхідність такого контролю, особливо контролю безпосередньо в трудовому процесі. Це викликано ускладненням праці (наприклад, роботу налагоджує практично неможливо контролювати безпосередньо), підвищенням ролі знань і навиків в трудовому процесі. Особливо важко здійснювати поточний контроль за представниками нестандартизованої праці, пов'язаної з творчістю, новаціями. Тут вимагається, перш за все, самоконтроль, необхідною передумовою якого є висока свідомість і відповідальність, самодисципліна, а також контроль по кінцевих результатах. Третя група причин, що зумовили радикальне підвищення ролі персоналу у виробництві і управлінні їм, - макроекономічні чинники, і перш за все зміна орієнтації і динаміки попиту і направленого на його задоволення виробництва; загострення конкуренції на світовому ринку; підвищення значущості якості продукції. Швидка пристосовність до попиту, що безперервно змінюється, усилює потребу в більш високому рівні загальної і професійної освіти, безперервному навчанні працівників, розвитку у них здібності до творчості і постійного оновлення. Четвертим чинником підвищення ролі персоналу в сучасному виробництві є зміна форм організації праці. Перш за все це більш широке використовування колективних форм організації праці як в масштабах всієї організації — на макрорівні, так і в її окремих підрозділах — на мікрорівні. Досвід ряду передових підприємств, а також емпіричні дослідження показали, що що вимагається сучасним виробництвом многофункциональність і висока відповідальність працівника найбільш успішно формуються і виявляються з максимальною повнотою саме в трудовому колективі. Прикладом широкого використовування колективних форм організації праці на макрорівні є японська система управління, яку часто називають «колективістською» на відміну від «індивідуалістичної американської моделі». «Колективістська система» управління припускає пріоритет загальної, колективної мети в системі управління, тісну ув'язку особистих відносин і успіху працівника з процвітанням всієї організації (система довічного найму), колективну зацікавленість у виконанні роботи, групову, корпоративну систему цінностей і ін.
Шлях до здйснення економчного суверентету укранського народу лежить у поступовй замн постачальникв покупцв матеральних ресурсв, призначуваних Укран в централзованому порядку Москвою, на здйснення таких владою УРСР з проритетною орнтацю на самозабезпечення в межах свох власних нацональних природних ресурсв та виробничих можливостей. Голова Держплану УРСР пан Фокн каже: значно розширюються функц економчних вдомств республки. Досить сказати, що тльки Держплану УРСР та Мнфну УРСР передаться близько 50 важливих функцональних завдань, що ранше були в компетенц союзних органв (газета Радянська Украна, ч. 280. 2.12.1988). А скльки всього тих функцональних завдань?! Скльки рокв потрбно буде для передач усх х з Москви до Кива? Скорочуться на 20% апарат розташованих на територ республки органв управлння союзного пдпорядкування (там же). Економчний суверентет народу означа, що вн повний господар усього багатства на свой територ. Державний суверентет СРСР ма похдне значення: вн походить вд вол республк передати частину свого первинного суверентету союзов республк
1. Автоматизація управління трудовими ресурсами на рівні підприємства
2. Ресурси аграрного підприємства та ефективність їх використання
4. Ефективність управлінської діяльності і шляхи її формування
5. Організаційна система управління природокористуванням України
9. Системи управління базами даних
10. Управління ціновою політикою підприємства
12. Культура управління на прикладі підприємства "Житомирський облавтодор"
13. Методологія системи управління персоналом
14. Організаційна структура управління персоналу підприємства
15. Система управління персоналом
16. Удосконалення організації і управління діяльністю підприємства на прикладі ФГ "Часовенко А.А."
17. Управління корпоративною власністю підприємства
18. Філософські аспекти японської системи управління
20. Аналіз і управління грошовими потоками підприємства
21. Управління фінансовою санацією підприємства
25. Формування облікової політики підприємства
26. Інформаційні потреби управлінського апарату підприємства
27. Формування іміджу підприємства на прикладі ВАТ "ТерА"
28. Система формування та підготовки кадрів для підприємства
29. Удосконалення формування розподілу прибутку підприємства при зовнішньоекономічній діяльності
30. Якість і ефективність управлінських рішень
31. Технологія діяльності туристського підприємства в процесі формування нового туру "Замки Поділля"
32. Розвиток фінансових ресурсів підприємства
33. Фінансові ресурси підприємства
35. Ефективність використання ресурсів підприємства
36. Розробка концепції управління інноваційною діяльністю в Пол-тавській області
37. Закономірності формування корпоративного управління
41. Управління трудовими ресурсами
42. Формування організаційних структур управління підприємством
43. Необхідність і принципи формування вищих органів управління підприємствами України
44. Управління системою маркетингової діяльності на підприємтсві
45. Ділові взаємовідносини в апараті управління
46. Методи управління підприємством
47. Процес управління та його основні стадії
48. Системний підхід до управління персоналом фірми
50. Характеристика сутності та змісту класичної школи управління
51. Управління фінансами України
52. Концепция управления человеческими ресурсами в организации
53. Формування ресурсів коммерційних банків
58. Кредитний ризик та методи управління ними
59. Оцінка та управління операційною діяльністю комерційних підприємств
60. Активні операції та управління ними в ЗАТ КБ "ПриватБанк"
61. Державне управління охороною праці та організація охорони праці
62. Інженерне управління у виробничих і обслуговуючих структурах сільськогосподарських товаровиробників
64. Методи прийняття рішень у сфері управління нематеріальних активів
65. Бойове застосування та управління діями аеромобільних підрозділів (частин, з’єднань)
66. Державне управління в сфері охорони здоров’я
67. Державне управління і контроль у сфері використання та охорони лісів та рослинного світу
68. Державне управління у сфері житлово-комунального господарства
69. Договір про управління цінними паперами та грошовими коштами
73. Поняття та види державних службовців. Управління в сфері іноземних справ
74. Регіоналізм і місцеве управління у Великобританії
75. Сутність і сфера міжгалузевого управління
77. Управління духовними процесами суспільства
78. Форми державного управління
79. Функції управління в аграрному праві
80. Автоматизація управління персоналом на базі програмного засобу "Система: Кадри"
81. Розробка автоматизованого робочого місця управління замовленнями у малому бізнесі (ПП "Сігма")
82. Стандарти автоматизованих систем управління в банку
84. Реформи адміністративно-політичного управління 60-70-х років XIX ст.
90. Американські вчені ХХ століття в галузі трудових відносин і управління персоналом
91. Аналіз людських ресурсів в регіоні (на прикладі Вінницької області)
92. Аналіз системи стратегічного управління ДП "Укрдонбасекологія"
93. Аналіз управління персоналом на ТОВ "Рондо"
94. Діяльність органів управління освітою
95. Економічні та правові основи управління організацією
96. Ефективність комунікаційного процесу в процесі управління підприємством
97. Заохочення працівників як метод управління персоналом
98. Конкурентоспроможність персоналу як об’єкт стратегічного управління