![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Охрана природы, Экология, Природопользование
Демографічна криза та шляхи її розв’язання |
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ УЖГОРОДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОЛОГІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ Кафедра ентомології Реферат на тему: ДЕМОГРАФІЧНА КРИЗА ТА ШЛЯХИ ЇЇ РОЗВ’ЯЗАННЯ Підготував студент 5 курсу Крон Арпад Арпадович Ужгород 2005 ЗМІСТ Вступ 1. Демографічна криза й демографічний вибух 2. Чисельність та розподіл населення світу 3. Демографічна політика 4. Демографічна криза в Україні 5. Прогнози та шляхи вирішення демографічної поведінки в світі Висновок Література ВСТУП Демографічна проблема — сукупність соціально-демографічних проблем сучасності, що зачіпають інтереси всього людства. Найважливіші проблеми народонаселення, які загрожують украй негативними наслідками: стрімке зростання населення, або демографічний вибух, у країнах, що розвиваються, і загроза депопуляції, або демографічна криза, в економічно розвинених країнах. До проблем народонаселення слід віднести також неконтрольовану урбанізацію в країнах, що розвиваються, кризу великих міст у деяких розвинених країнах, стихійну внутрішню й зовнішню міграцію, яка ускладнює політичні відносини між державами. Нерівномірне зростання населення в різних регіонах супроводжується інтенсивним процесом перерозподілу світового населення між ними. Частка населення економічно розвинених регіонів неухильно знижується (33,1% 1950 p., 27% 1975 p.) і до 2000 р зменшилася. до 20,5% , тоді як частка регіонів Азії, Африки та Латинської Америки, що розвиваються, відповідно зростає (1950 p. — 66,9%, 1975 p. — 72,9% і за оцінкою 2000 p. — 79,5%). Важливість даної проблеми полягає в тому, що такий розвиток негативно позначається на міжнародних відносинах. Подолання економічної відсталості регіонів, що розвиваються, необхідне для нормальних відносин між державами і для прогресу людства в цілому. У країнах Західної Європи, Північної Америки та Японії в 70 — на початку 90-х pp. посилилася тенденція до різкого падіння народжуваності — значно нижче від рівня, який забезпечує просте відтворення населення. В майбутньому це загрожує депопуляцією населення з її негативними соціальними наслідками. Стрімке зростання населення в країнах Азії, Африки та Латинської Америки, що розвиваються, призводить до подвоєння його чисельності кожні 20 – 30 років і ускладнює вирішення соціально-економічних проблем. 1. ДЕМОГРАФІЧНА КРИЗА Й ДЕМОГРАФІЧНИЙ ВИБУХ Демографічна криза — глибоке порушення відтворення населення, що загрожує самому його існуванню. Протягом усієї демографічної історії людства аж до кінця XVIII ст. причинами демографічної кризи були часті голодування, епідемії та війни; обумовлений ними високий рівень смертності призводив до скорочення чисельності населення деяких країн і регіонів світу, а інколи й до повного обезлюднення територій. Історичний процес зміни репродуктивної поведінки в деяких промислово розвинених країнах виявляє, як зазначалось раніше, тенденцію до падіння рівня народжуваності нижче від необхідного для простого відтворення населення, що є причиною сучасної демографічної кризи. Демографічний вибух — різке прискорення кількісного зростання світового населення. Почався він у 1950-х pp.
Коли зниження смертності значно випереджає зниження народжуваності, то це приводить до прискореного збільшення чисельності населення, неузгодженого з об'єктивними вимогами соціально-економічного розвитку суспільства. Перевищення числа народжень над числом смертей досягає великих розмірів. Оскільки сучасні високі темпи росту чисельності населення земної кулі значною мірою визначаються темпами його збільшення в країнах, що розвиваються (Азії, Африки та Латинської Америки, де проживає близько 70% населення світу), демографічний вибух у цих країнах перетворюється на світовий. За демографічного вибуху середньорічний приріст населення перевищує 1,8—2,0% . Демографічний вибух — явище тимчасове; з розвитком демографічного переходу порушена узгодженість типів народжуваності та смертності відновлюється, проміжний тип відтворення населення поступається місцем основному, і демографічний вибух припиняється. Але темпи демографічного переходу залежать від загального соціально-економічного розвитку, і коли він, як у більшості слаборозвинених країн, відбувається повільно, довго зберігається і проміжний тип відтворення населення. У багатьох країнах, що розвиваються, проводиться демографічна політика, спрямована на подолання перехідного характеру відтворення населення. Процес демографічної стабілізації повсюдно завершиться наближенням до стану, характерного для постійного (стаціонарного) населення. У різних регіонах світу це відбудеться в різні строки, але в більшості країн, що розвиваються, — не раніше середини XXI ст. 2. ЧИСЕЛЬНІСТЬ ТА РОЗПОДІЛ НАСЕЛЕННЯ СВІТУ На початку нашої ери на Землі нараховувалося близько 200 млн. осіб, у 1000 р. - 275 млн., у середині 17 ст. - 500 млн., у 1850 - 1,3 млрд., у 1900 - 1,6 млрд., у 1950 - 2,5 млрд., у 1970 - 3,6 млрд. за даними на 1999 рік, чисельність населення світу становила 6 млрд. Зараз чисельність населення Землі складає 6,2 млрд. осіб. Протягом ХХ ст. кiлькiсть людей виросла у чотири рази. У містах мешкає 47% населення, у селах 53%. За оцінками ООН, чисельність населення збiльшуеться на 1,2%, тобто 77 млн. 97% зростання доводиться на такі країни, як Iндiя, Китай, Пакистан, Нiгерiя, Бангладеш, Iндонезiя. Експерти вважають, що до 2050 р. в Iндii мешкатиме на 100 млн. осiб бiльше, анiж у Китаї. А з розвинених краiн високий рiвень народжуваностi зберiгаеться лише в США. Ця краiна займае сьоме мiсце в свiтi за темпами приросту чисельності населення. 80% цього зростання забезпечують iммiгранти. Чисельність населення в Европi скорочується незважаючи на iммiграцiю. Розподiл населення по континентах (млн. чол.): Евразiя – 4300 (Европа - 800, Азiя - 3500); Африка - 800; Пiвнiчна Америка - 430 Пiвденна Америка - 350 Австралiя та Океанiя - 26. Країни - лiдери за чисельнiстю населення (млн. чол.): Китай - 1300, Iндiя - 934, США - 262, Iндонезiя - 198, Бразилія - 162, Росія - 147, Пакистан - 140, Японія - 125, Бангладеш - 120, Нiгерiя -114. 3. ДЕМОГРАФІЧНА ПОЛІТИКА Демографічна політика — цілеспрямована діяльність державних органів та інших соціальних інститутів у сфері регулювання процесів відтворення населення.
Об'єктами демографічної політики може бути населення країни в цілому або окремих регіонів, соціально-демографічні групи населення, сім'ї певних типів або стадій життєвого циклу. Вона являє собою комплекс заходів економічних (оплачувані відпустки і різні види допомоги при народженні дітей, допомога на дітей залежно від їх кількості, віку, типу сім'ї тощо), адміністративно-правових (законодавчі акти, які регламентують шлюби, розлучення, положення дітей у сім'ях, аліментні обов'язки і т. ін.), а також виховних і пропагандистських, покликаних формувати суспільну думку, норми і стандарти демографічної поведінки. Залежно від напрямів демографічної політики визначають три групи країн: 1) країни, які проводять політику обмеження росту населення; 2) країни, демографічна політика яких спрямована на підтримування існуючих темпів приросту населення; 3) країни, які здійснюють політику стимулювання росту населення. До першої групи належать країни з багаточисленним населенням або його високою щільністю, які мають високі показники природного приросту (Китай, Бангладеш, Індонезія, Пакистан, Малайзія, Непал, Кенія, Нігерія, Мексика та ін.). На початку 90-х XX ст. років загальнонаціональні програми планування сім'ї здійснювались у 128 країнах. Друга група включає країни як з багаточисленним населенням (наприклад, Бразилія), так і малочисленним (Намібія), які мають високий приріст населення (Йорданія, Мозамбік) і низький (Данія, Японія). До третьої групи належать країни з низьким (Болгарія, Чехія Німеччина, Греція, Угорщина, Франція та ін.) і з високим приростом населення (Камбоджа, Малі, Лаос, Ірак та ін.). Особливості сучасної демографічної політики: зміна її пріоритетів з регулювання кількісного росту на удосконалення якісні: характеристик населення; її головним об'єктом стає сім'я; адресно вибірковий характер, врахування специфічних інтересів окремих соціально-демографічних груп населення (молодь, особи похилого віку, жінки), а також етнічних, релігійних і т.д. 4. ДЕМОГРАФІЧНА КРИЗА В УКРАЇНІ Демографічна ситуація в Україні залишається, м’яко кажучи, складною. Скорочення чисельності населення, зниження тривалості життя, падіння народжуваності і від’ємне сальдо міграції є головними показниками демографічної кризи. Причини такого явища мають історичне коріння. Це, зокрема, втрати під час першої та другої світових війн, впродовж трьох голодоморів (1921, 1932-1933, 1947 років), примусової колективізації, масових репресіях 30х-50х років. Негативно вплинула на демографічну ситуацію Чорнобильська катастрофа та затяжна економічна криза 90-х. Переважно через низький рівень народжуваності Україна за 1993-2004 роки втратила більше, ніж 4 мільйони населення. В державі, починаючи з 1995 року, фіксують від’ємний природний приріст населення, тобто смертність переважає народжуваність. Про основні проблеми народонаселення в Україні та шляхи їх вирішення можна сказати наступне: Основні проблеми – це зменшення терміну життя населення України, скорочення населення та погіршення продуктивного оздоровлення населення. В першу чергу, повинна бути чітка державна політика для вирішення цих проблем.
Ви від нас вимагаєте всього (включно до нашого життя), а взаміну за це — не даєте нічого. Я виразно заявив, що справа нормалізації українсько-німецьких відносин вимагає повних засобів, а не жодних півзасобів. Тим повним засобом я вважаю питання української державности, а моментом відпруження та брамою для переговорів — звільнення шляхом загальної амнестії всіх українських політичних в'язнів. Тимчасом в розмові 23.ХІ. ц.р. Ви ці основні пункти зовсім відкинули, а нам запропонували дрібниці. Про українську державність німецька влада не хоче взагалі говорити, а замість амнестії для всіх наших в'язнів обіцюється звільнення тільки людей з «Поліської Січі» — і то на мою особисту поруку. Таке ставлення справи є суперечне з тим, що мені говорив п. Йоргенс 1.ХІ.1942 р. Я тоді заявив, що поважні переговори можуть наступити тільки по амнестії та поліпшенні адміністративно-економічної політики в Україні. Пан Йоргенс мені сказав, що ці два пункти можуть бути позитивно розв'язані, а Ви їх зовсім відкидаєте. Я до справи ставлюсь тверезо і чесно, як вояк
1. Екологічна криза та форми її прояву
3. Причини неуспішності учнів та шляхи їх розв’язання
4. Економічна криза в Україні та шляхи її подолання
5. Криза легітимності влади та шляхи її подолання.
9. Демографічні процеси та демографічна політика в сучасному суспільстві.
10. Світове господарство - глобальна географічна система та економіко-географічний вимір
11. Кредитний ризик комерційного банку та шляхи його оптимізації
12. Кредитний ризик комерційного банку та шляхи його мiнiмiзацiЇ
13. Прибуток підприємства. Суть, форми, та шляхи збільшення
14. Розрахунки в системі “клієнт-банк” та шляхи їх удосконалення
16. Валютні ризики: економічна природа та управління
17. Організація, планування та шляхи збільшення виробництва озимих зернових
18. Облік витрат та собівартості продукції технічних культур та шляхи їх зниження
19. Облік основних засобів та шляхи його вдосконалення в умовах переходу до ринкової економіки
20. Організація та шляхи вдосконалення обліку та контролю наявності та руху основних засобів
21. Стан та шляхи удосконалення обліку адміністративних витрат
25. Придністровська проблема: витоки, сутність та шляхи її вирішення
27. Економічний інтерес та шляхи його реалізації в рекламній діяльності
28. Розв’язання системи лінійних алгебраїчних рівнянь
29. Клінічна характеристика та терапія сексуальних порушень при параноїдній шизофренії
31. Інститут розв’язання міжнародних спорів
32. Екологічна освіта на уроках біології
33. Соціально-психологічний клімат в колективі та шляхи його оптимізації
34. Демографічна історія України
35. Демографічна ситуація у сучасному світі
36. Демографічна ситуація в Україні з 2000 по 2008 рік
37. Вольові якості особистості та шляхи їх формування у спорті
41. Фінансове планування на підприємстві та шляхи підвищення його ефективності
42. Венчурне підприємство. Зарубіжний досвід та шляхи розвитку в Україні
44. Екологічна криза сучасності
45. Проблеми екології та шляхи їх вирішення
46. Екологічні проблеми водоспоживання і водовідведення та шляхи їх подолання
47. Інвестиційний клімат в Україні та шляхи його поліпшення
48. Конкурентоспроможність продукції на зовнішньому ринку та шляхи її підвищення
49. Основні види інвестицій та шляхи їх залучення в економіку України
50. Поліграфічна промисловість України. II роль та перспективи розвитку
51. Державна регіональна економічна політика, її суть, мета та основні завдання
52. Види інструктажів, вимоги санітарії та біологічна дія іонізуючого випромінювання
53. Інтенсифікація та її економічна ефективність у сільському господарстві
57. Захист прав та інтересів господарюючих суб’єктів. Господарські зобов’язання
58. Шляхи розвитку та вдосконалення антимонопольного законодавства України на основі світового досвіду
59. Причини та наслідки югославської кризи
60. Становлення авіації та основні шляхи її розвитку в період Першої світової війни
61. Унікальна прив’язаність та незгасаюча пам’ять...
62. Біографія та творчий шлях С.О. Єсеніна
63. Життєвий та творчий шлях М. Хвильового
64. Життєвий та творчий шлях О. Уайльда
67. Інтенсивна терапія та хірургічна корекція асептичного та інфікованого панкреонекрозу
73. Економічна та торгово-політична роль митного збору
75. Інноваційна діяльність та економічна ефективність підприємств Центральної та Східної Європи
77. Організація навчально-виховного процесу та педагогічна думка у другій половині XVII—XVIII століття
78. Система вищої освіти у Великобританії та принципи і шляхи її інтеграції до Болонського процесу
80. Психологічна корекція та соціальна робота з хімічно залежними людьми
81. Економічна природа митного тарифу, його класифікація та функціональні завдання
82. Оптогальванічна та опторефракційна спектроскопія
83. Економічна сутність ПДВ, його роль та значення
85. Біологічна продуктивність як основа функціонування різних екосистем та біотопів
89. Економічна теорія (основні поняття та терміни)
90. Науково-технічний прогрес: напрямки та економічна ефективність. Порядок створення підприємства
91. Розвіток малого та середнього бізнесу в Україні
92. Стандартизація, уніфікація та сертифікація продукції та їх економічна ефективність
94. Демография Китая
95. ПОДАТКИ ТА ПОДАТКОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ
96. Нова економична политика та ии законодавче оформлення
97. Конституцiя США та реальнi права громадян
98. Захист прав та iнтересiв вiдповiдача в цивiльному процесi
99. Правова регламентацiя организацii та дiяльностi судових органiв Украiни