![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Законодательство и право
История государства и права зарубежных стран
Нова економична политика та ии законодавче оформлення |
Розділ І. Становище України на початку 20-х років. Нова економічна політика та її законодавче оформлення. Зовнішньоекономічна політика України. Наприкінці 20-го - початку 21-го року стало зрозуміло, що ідеї більшовиків про перемогу світової пролетарської радянської революції в реальному житті зазнали повного краху. Радянські республіки потрапили у міжнародну ізоляцію з повністю зруйнованими першою світовою і громадянськими війнами промисловістю та сільским господарством. Вихід з цього становища шукали в становленні мирних відносин з капіталістичними країнами. Деякі зрушення в цьому напрямку мали місце. Так, 7 грудня 1921 року було підписано угоду між РСФРР і УСРР, з одного боку, та Австрією - з другого, про встановлення економічних та торгівельних відносин, а 21 січня 1922 р. укладено договір про дружбу між УСРР і Туреччиною. На початку 1922 р. було оголошено про ухвалене в Канах рішення Верховної Ради скликати в Генуї конференцію з участю радянської Росії та Німеччини для врегулювання економічних і фінансових проблем. Оскільки інші радянські республіки на конференцію не запрошувалися, вони доручили делегації РСФРР від їхнього імені укладати й підписувати міжнародні договори та угоди. Внутрішнє становище України. Зрозуміло, що ці та інші зовнішньополітичні акції не могли скільки-небудь глибоко змінити внутрішнє становище в України. На початку 20-х років воно було дуже складним. Загальні збитки за воєнні роки склали 10 млрд золотих карбованців. Найбільших руйнувань зазнала важка промисловість. В Донбасі до початку 1920 року понад 600 шахт було затоплено. Занепав залізничний, річковий, морський транспорт. Значних руйнувань зазнали легка та харчова промисловість. У скрутному становищі перебувало сільське господарство республіки. Його стан ускладнювался продовольчою розверсткою і забороною торгівлі селянам. У 1921 р. в республіці було вироблено лише 25% довоєнного збору. Розруха в сільському господарстві призвела до голоду. Незважаючи на кризовий стан у сільському господарстві, повну незацікаленість хліборобів у розширенні виробництва, більшовицьке керівництво не відмовлялося в кінці 1920 р. від воєнно-комуністичної доктрини, продовжуючи продрозверстку за допомогою озброєних робітничих і червоноармійських загонів. У відповідь на це селяни почали чинити збройний опір. По всій Україні поширювався селянський рух, який офіційна пропаганда називала &quo ;політичним бандитизмом&quo ;. Нова економічна політика (НЕП). Дедалі очевиднішою ставала потреба якнайшвидче змінити економічну політику, яка грунтувалася на засадах воєнно-комуністичної доктрини. Реальний перехід до нової економічної політики (непу) в радянських республіках, у тому числі і в УСРР, розпочався після ухвали Х з'їздом РКБ(б) (березень 1921 р.) рішення &quo ;Про заміну розверстки натуральним податком&quo ;, яке лягло в основу цілої низки законодавчих актів, прийнятих державними органами РСФРР, а потім продубльованих в УСРР. Так, надзвичайна сесія ВУЦВК V скликання ухвалила 27 березня 1921 р. постанову &quo ;Про заміну розверстки натуральним податком&quo ;. Податок був значно меншим у порівнянні з продрозверсткою.
29 березня 1921 р. Раднарком УСРР прийняв постанову про &quo ;Про натуральний податок на зернові продукти&quo ;, яка заздалегідь визначала селянам розмір податку на зернові продукти врожаю 1921/1922р. 28 травня 1921р. Раднарком УСРР прийняв постанову &quo ;Про натуральний податок на хліб, картоплю та олійне насіння&quo ;. Відповідно до цієї постанови розмір податку визначався для кожного господарства окремо і обчислювався залежно від врожаю в певній місцевості та від кількості ріллі і числа їдців у господарстві. З метою зацікавлення селян у швидкому виконанні зобов'язань перед державою та розгортання товарообміну Раднарком УСРР 19 квітня 1921 р. видав постанову про вільний обмін, купівлю та продаж сільськогосподарських продуктів, що залишалися у селян після виконання податку, а також фабрично-заводських і кустарних виробів. Рішення про скасування продрозверстки і запровадження натурального податку стимулювало розвиток сільського господарства. Селянин знав заздалегідь, що в нього не будуть вилучатися лишки, а існуватиме певний податок: лишками він зможе розпоряджуватися на свій розсуд, зокрема обмінювати їх на необхідні для дальшого піднесення свого господарства промислові товари. Згодом уряд прийняв ще ряд законодавчих актів, котрі стимулювали відбудову сільського господарства. Серед них важливе значення мала постанова ВУЦВК від 19 квітня 1922 р. &quo ;Про відбудову та зміцнення сільського господарства України&quo ;. В ній накреслювалася програма деякої допомоги селянам. Провідне місце серед правових актів у галузі сільського господарства посіда земельний кодекс УСРР, затверджений ВУЦВК у листопаді 1922 р. Відбудові сільського господарства сприяли заходи, передбачені декретом ВУЦВК і Раднаркому УСРР від 19 травня 1923 р. про запровадження єдиного сільськогосподарського податку до грошового. Радянський уряд неухильно проводив у законодавстві трерду класову політику, підтримуючи бідноту. Так, захищаючи бідні верстви селянства, ВУЦВК 8 липня 1922 р. прийняв постанову &quo ;Про визнання недійсними кабальних угод на хліб&quo ;, 1 листопада 1922 р. &quo ;Про продовження строку для закріплення майна, відібраного комнезамами&quo ;. Схвалюючи податкове законодавство, уряд основний тягар податків перекладав на заможні верстви сільського населення. Запровадження засад непу в сільському господарстві України позитивно впливало на його відбудову. У 1925 р. загальна посівна площа в Україні сягнула довоєнного рівня. Такого ж рівня досягла і середня врожайність сільськогосподарських культур. Складалися сприятливі умови для відбудови і розвитку промисловості, в тому числі важкої. Але слід було негайно реорганізувати на засадах непу управління націоналізованою промисловістю, надати державним підприємствам господарсько-оперативної самостійності і перевести їх на господарський рахунок. Це пов'язувалося з тим, що реальний перехід до нової економічної політики вимагав функціонування ринку і ринкових відносин. Уже восени 1921 р. радянська держава використовувала товарно-грошові відносини. Під час впровадження непу поруч з розгортанням ринкових відносин відбувався процес організації планового господарства, формувалася система планових органів.
28 вересня 1921 р. ВУЦВК України і Раднарком УСРР створили Українську економічну раду. У положенні про цей орган вказувалося, що він створювався при Раднаркомі УСРР для об'єднання, систематичного узгодження, планового керівництва, регулювання і контролю роботи економічних наркоматів УСРР, уповноважих наркоматів РСФРР. УЕР була найвищим господарським органом на території України. Почали створюватися губернські економічні ради, а 28 вересня 1921 р. було прийняте положення про ці ради. Одним з найголовніших завдань економічної ради було створення єдиного господарського плану. Для реалізації цього завдання при економіічній раді була заснована Українська державна загально-планова комісія (Укрдержплан). 10 квітня 1925 р. уряд УСРР прийняв нове &quo ;Положення про державну планову комісію УСРР&quo ;. На відміну від попереднього положення, згідно з яким Держплан УСРР підлягав економічній раді, за новим положенням Держплан УСРР переходив до відання Раднаркому УСРР. Це, безумовно, підвищувало роль і значення Держплану республіки в системі державних органів, пидсилювало планові засади у керівництві народним господарством. Слід зазначити, що уряд лишав за собою контроль не тільки за важкою промисловістю, а й за такими &quo ;командними висотами&quo ; в економіці, як банки, транспорт, зовнішня торгівля. Щоб прискорити відродження промисловості і налагодити обмін між нею і сільським господарством, велику кількість дрібних підприємств держава передала в оренду організаціям (комнезамам, кооперативам, артілям), а також приватним особам, у багатьох випадках - колишнім власникам цих підприємств. Таким чином, з переходом до непу створювалися умови для виникнення в Україні так званої нової буржуазії: орендарів, приватних торгівців, комісіонерів та ін. Для підприємців-приватників узагальнюючим стало слово &quo ;непман&quo ;. Але в цілому економічні позиції непманів завдяки застосовуваним владою різноманітним обмеженням (економічним і адміністративним) були слабкими. Так, на відміну від державної промисловості приватнокапіталістичні підприємства останніми роками відбудовного періоду занепадали. Наприкінці відбудовного періоду в кам'яновугільній, металургійний і цементній галузях промисловості не залишилося жодного приватного підприємства. Таке становище значною мірою було пов'язане з політикою радянської влади стосовно приватних осіб в економіці. Намагаючись не допустити значної концентрації приватного капіталу, держава активно втручалася в приватногосподарський сектор, використовуючи податки. Запровадження принципу госпрозрахунку викликало необхідність перегляду ряду найважливіших інститутів трудового права, в першу чергу скасування трудової повинності і трудових мобілізацій, а також системи оплати праці. Замість зрівнялівки в постачанні, що існувала в роки &quo ;воєнного комунізму&quo ;, поступово впроваджувався принцип оплати за кількістю і якістю праці. В Україні був прийнятий ряд законодавчих актів, спрямованих на вдосконалення системи заробітної плати. Одним з найголовніших складових елементів нової економічної політики була торгівля. Тому не випадково держава значну увагу приділяла законодавчому регулюванню торгівлі, як державної, так і приватно.
Но слишком рано ликовали враги. Мятеж был быстро подавлен советскими войсками. Партия послала против кронштадтских мятежников лучших своих сынов делегатов Х съезда во главе с тов. Ворошиловым. Красноармейцы шли на Кронштадт по тонкому льду. Лед проваливался, и многие тонули. Приходилось идти на штурм почти неприступных фортов Кронштадта. Преданность революции и мужество, готовность отдать свою жизнь за Советскую власть взяли верх. Кронштадтская крепость была взята приступом красных войск. Кронштадтский мятеж был ликвидирован. 2. Дискуссия в партии о профсоюзах. Х съезд партии. Поражение оппозиции. Переход к новой экономической политике (нэп). Центральному Комитету партии, его ленинскому большинству было ясно, что после ликвидации войны и перехода на мирное хозяйственное строительство нет больше оснований сохранять жесткий режим военного коммунизма, созданный обстановкой войны и блокады. ЦК понимал, что отпала необходимость в продразверстке, что нужно ее заменить продналогом, чтобы дать возможность крестьянам использовать большую часть излишков своего производства по своему усмотрению
1. Новая экономическая политика и командно-административная система
2. Аграрная политика РФ и новый курс аграрной политики
3. Основные проблемы новой сетевой политики политических партий и общественных организаций
4. Кризис Советской власти и переход к новой экономической политике (НЭП)
5. Финансовая политика государства и механизм ее реализации
9. Новая экономическая политика (НЭП)
10. Военная политика США и цена на нефть
11. Политики фритрейдерства и протекционизма во внешней торговле
12. США – сверхдержава эпохи глобализации: политика гегемонизма и диктата
13. Маленькая война большой политики.СССР и США в войне в Корее 1950-1953
14. Маленькая война большой политики, СССР и США в войне в Корее 1950-1953 гг.
15. Репарационная политика Антанты и позиция правящих кругов Германии (1920-21гг.)
18. Новое об амерах Демокрита и новое о многих тайнах микромира
19. Новые представления о задачах и методах гипербарической медицины
20. Москва во время Новой экономической Политики
21. Интегральная телесная терапия - новый взгляд на процесс и результат
25. Методические перспективы реализации новых технологий обучения движениям и овершенствования в них
26. Новая энергетика - без углерода и кислорода
27. Денежная политика: цели и инструменты
28. Новые экономические механизмы здравоохранения и перспективы их развития
29. Социальная политика государства и ее совершенствование
30. Торговая политика (либерализация и протекционизм)
31. Вопросы синтаксического анализа и пунктуационного оформления предложений, включающих слово «что»
33. Учетная политика предприятия и система стандарт-кост
34. Внешняя политика Германии и СССР накануне ВОВ
35. Новая экономическая политика 1921-1929 гг.
36. Политика центральных и коммерческих банков
37. Учетная политика банковских и кассовых операций
41. Политика доходов и заработной платы
42. Трудовий договір та порядок його оформлення
43. Новая риторика: основные концепции и направления
44. Болгарский вектор во внешней политике СССР и мероприятия Коминтерна на Балканах
45. Новая экономическая политика
46. Новая экономическая политика (НЭП)
47. Новая экономическая политика России. Экономические дискуссии 1920-х гг.
48. Переход к политике "Реформ и внешней открытости" в Китае
49. Сравнительный анализ экономической политики США и СССР 1947–1973 годов
50. Нові аспекти патогенезу та прогнозування передчасного відшарування нормально розташованої плаценти
51. Политика СССР и Франции в период "странной войны"
52. Субкультура новой профессиональной группы: понимание и некоторые практики для анализа
53. Политика, свобода и демократия
57. Кредитная политика Украины и единый налог
58. Монетарная политика. НБУ и коммерческие банки
59. Новые сложные гребнеобразные полиэфиры и полиамиды: синтез, структура и свойства
63. Социальная политика государства и безработица
64. Цінові індекси ВВП та економічний добробут макроекономіки
66. Новые и сверхновые звезды (Доклад)
67. Экономико- и политико-географическая характеристика ФРГ
69. Малый бизнес и налоговая политика
73. Введение «Временного положения» 1867-1868 гг. и политико-правовые последствия для казахов
75. Фискальная политика и ее механизм. Особенности фискальной политики в РБ
76. Языковая ситуация и языковая политика в Испании
78. Понятие и задачи таможенного оформления, порядок производства
79. Правила составления и оформления документов по личному составу
80. Новые технологии и искусство
81. Сталин - человек и политик
82. Джордж Вашингтон – человек и политик
83. Античность - средние века - новое время. Причины и механизмы смены эпохи
85. Социально-экономический и политический строй. Внутренняя и внешняя политика Киевской Руси
90. ДЭНС-ТЕРАПИЯ как новый и современный метод лечения в медицине
91. Частная школа и новые методы образования
93. Политика и право
94. Внешняя и внутренняя политика СССР 1984-1991 гг.
95. Внешняя и внутренняя политика РФ печатных СМИ Германии 1988-1999 гг.
96. Международная политика и международные отношения
97. Внешняя политика и решение глобальных проблем современности