![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Законодательство и право
Право
Сутність демократії та її основні цінності |
Реферат на тему Сутність демократії та її основні цінності ПЛАН 1. Сутність демократії 2. «Природність» демократії 3. Основні цінності демократії 4. Особливості сучасної демократії 5. Література 1. Сутність демократії Існує серцевинний набір певних критеріїв, за допомогою яких можна зробити висновок, наскільки в тих чи інших умовах розвинена демократія. До них належать елементи демократичного ладу, які існували вже в античні часи. Першим і головним з них є громадянсько активні у своїй більшості, вільні громадяни, які є головними дійовими особами суспільного самокерування. Вони мають інтерес до суспільного життя, обізнані в ньому і власними силами та участю впливають на нього в тому напрямі, який вони вважають бажаним і правильним. Без громадянської активності демократія перетвориться на фікцію. Другим елементом, що формує основи демократичного ладу, є визнання усіх громадян рівними й рівноправними. Кожен голос важить стільки ж, скільки й будь-який інший голос. Третім важливим елементом демократичного устрою є повага до спільно прийнятих рішень і готовність сумлінно виконувати їх. На цьому ґрунтується один із засадничих принципів демократії — принцип влади більшості, коли загальнообов'язковим вважається рішення, за яке віддала свої голоси більшість тих, хто брав участь у голосуванні (Воля народу - вищий закон!). Перелічені вище першоелементи демократії поєднуються і втілюються з відповідною повнотою у виборах. Без справжніх виборів про демократію неможливо вести мову, хоч демократія жодною мірою не зводиться до виборів і не вичерпується ними. Для демократії вибори - це волевиявлення вільних громадян, творення влади, уособлення самокерування, спроможність дорослих і самодостатніх людей адекватно розуміти свої справжні інтереси й захищати їх зі знанням справи. Елементарною вимогою для здійснення істинного вибору є обізнаність громадян у тих справах, щодо яких приймається рішення. Саме тому свобода зборів і свобода висловлення власної думки (свобода слова), усе те, без чого важко прийняти правильне рішення, набувають за демократії великого значення. За допомогою вільного слова і під його впливом формується й живе громадська думка — дійова сила демократії. Хоча слово може використовуватися демагогами, некомпетентними й нечесними людьми і на шкоду демократії. Отже, демократія — це суспільне самоврядування, яке здійснюють рівноправні громадяни через безпосередню участь в обговоренні й вирішенні громадських справ шляхом вільного вибору (голосування). Демократія виникла й існує як намагання і можливість для людей вирішувати свої справи власними силами. Демократія — це насамперед суспільне самоврядування, самокерування, самостійність. Це система, яку А. Лінкольн визначав як «правління народу, через посередництво самого народу, для народу». 2. «Природність» демократії Коли ми кажемо, що виникнення й подальший розвиток демократії мали «природний характер», то це не означає, що вона утверджується ледь не автоматично, поза волею і свідомою участю людей. Як і інші надбання людства, демократія є наслідком зусиль і боротьби тих, хто вбачав у ній дещо, що заслуговує на подальше збереження і відтворення.
Усі інші, недемократичні форми суперечать прагненню людини до самостійності й свободи, деформують її волю і пригнічують гідність. Говорячи про «природність» демократії, про її відповідність людській природі, маємо на увазі насамперед те, що демократія дає змогу людині реалізувати інтерес до суспільного життя, втілити в життя глибоко притаманну кожній особистості потребу (у декого - жагу) суспільного визнання. За допомогою демократії людина втілює здатність впливати на стан справ і перебіг подій у державі, усвідомлювати власні інтереси як органічну складову інтересів суспільних. У своїй глибинній основі жива демократія містить здорову потребу людини до спільної «гри» із проблемами й варіантами їх розв'язання, із промовами й гучним схваленням (чи обуренням), риторичним мистецтвом і несподіваним виявом чиєїсь (а іноді — власної) мудрості, зваженості та дотепності. 3. Основні цінності демократії Демократичні цінності — це те, заради чого демократію варто захищати, це уособлення її значущості і життєдайності, її привабливості для мільйонів людей, те, завдяки чому демократія здобуває нових прихильників в усьому світі. Громадянство і громадянськість Ядро демократії становлять громадянство і громадянськість. Вони означають не тільки (і не стільки) формальну належність людини до держави, політико-юридичний зв'язок із її структурами, скільки розвиненість соціальної свідомості й індивідуальної гідності, спроможність людини усвідомлювати власні інтереси і захищати їх зі знанням справи та з урахуванням інтересів усього суспільства. Демократія потребує свідомого й активного залучення громадян до суспільного життя і без цього вона не може відбутися. Застерігаючи від романтизованого бачення демократії, Е. Бенеш писав: «Передусім демократія означає працю, працю велику, головним чином малопомітну, працю систематичну, наполегливу, постійну і напружену». Громадянство, розвинений громадянський стан є цінностями, бо вони підносять людину, цивілізують її, формують порядок, заснований на свободі й відповідальності. Конституція і конституціоналізм Конституція повинна чітко визначити принципи соціального співіснування людей у демократичному суспільстві. Непорушність конституційних засад дає змогу зробити соціальний порядок і соціальну свободу незалежними від того, який саме президент стоїть на чолі держави або яка партія здобула більшість у парламенті. Конституція покликана обмежувати владу уряду й охороняти права і свободи людини. Права і свободи людини є такою цінністю демократії, яка репрезентована в усіх її формах і процедурах. Саме для захисту і реалізації цієї цінності існує демократія. Конституційний правовий порядок є такою системою відносин, за якої всім надається найбільша з можливих свобода самодіяльності і самовизначення. Колективні правила поведінки, що надмірно обмежують індивіда, не повинні існувати у вільному суспільстві. Свобода совісті Ліберальна демократія породила й затвердила як одну із основних своїх цінностей свободу совісті й віротерпимість. Важливе значення цієї цінності полягає в тому, що демократія дає змогу знаходити й ефективно використовувати форми нормального співіснування громадян, які дотримуються різних релігійних уподобань або ж узагалі є атеїстами.
Релігійні вподобання та переконання людини визнаються цариною індивідуального вибору, куди не може втручатися ні держава, ні інші люди. Нині принципи свободи совісті знайшли відображення в міжнародних документах з прав людини, конституціях демократичних держав. Але міжрелігійні та міжконфесійні протиріччя, сутички і конфлікти не відійшли безслідно у минуле. Ще й сьогодні релігійні екстремісти і фанатики намагаються засобами терору домогтися своєї мети, здолати «опонентів» (найчастіше - просто знищити їх). Це змушує демократію шукати гідну й адекватну відповідь на такі виклики. Свобода слова Свободу слова створюють вільні в своїх діях і захищені законом ЗМІ, котрі дають змогу громадянам бути по-справжньому обізнаними зі станом справ у країні. Через ЗМІ людина може висловити своє судження стосовно тієї чи іншої суспільної проблеми, того чи іншого політичного діяча. Громадська думка - наслідок свободи слова. Адже спільне судження стає можливим тільки тоді, коли люди можуть вільно, не боячись покарання або стягнення, виявляти своє істинне ставлення до тих чи інших подій, інституцій, діячів тощо. Отже, свобода слова, вільні ЗМІ — одна з найбільших цінностей демократії. Проте, як і будь-яка інша свобода, вона не може існувати без обмежень. Уявімо ситуацію, за якої преса може не тільки «казати усе», а й «казати усе безкарно» (чинити наклепи на людей, брехати тощо). За нею ми побачимо виникнення нової тиранії. Людська гідність Громадянин - носій гідності та її захисник. Гідність - складова авторитету громадянина, його самоповаги й поваги до інших. Кожна людина — неповторне творіння, і це потрібно усвідомлювати й цінувати, розвивати й відповідально застосовувати в житті, розуміючи, що гідність є породженням і умовою свободи. По-справжньому гідною може бути тільки вільна людина. Гідність змушує громадянина діяти, ставати на заваді порушенням принципів і основ демократичного ладу, протидіяти будь-яким утискам свободи. Тоталітарні режими найбільше не терплять саме цієї людської риси, відчуваючи, що вона несе їм занепад. Гідність може існувати тільки в контексті інших гідностей (гідності інших людей). При цьому повага до іншого і його визнання ґрунтується не на якихось міркуваннях поважати «за щось» або «заради чогось», а виключно на тому, що людину поважають як таку, шанують у ній людське. Повага до людської гідності вимагає глибоко вкоріненої в суспільстві терпимості (толерантності), визнання невідчужуваних прав за всіма людьми. Культивування гідності й толерантності цивілізує суспільство, звеличує людину, розкріпачує її. Моральна автономія Моральна автономія означає, що людина здійснює своє самовизначення вільно й неупереджено, користуючись власним розумінням щастя й добра. Ніхто не може вплинути на ідеологічні, релігійні або інші вподобання людини. Це сфера її вільного вибору. Визнати за членами суспільства їхню моральну та практичну автономність означає забезпечити їм статус непідвладності. Саме цій меті слугує більшість записаних у Конституції прав і свобод. Приватність, невтручання в особисте життя Сфера, у якій людина має змогу визначати власне життя й існувати незалежно від інших, називається приватним (особистим) життям.
Иого сутність полягала в трьох головних завданнях: визначити висококультурні, високопродуктивні господарства, які недоцільно дрібнити, а зберегти під контролем земельних відділів і перетворити на комуни; провести зрівняльний розподіл решти землі як тимчасовий захід для поступового, методом переконання переходу до спільного, товариського, соціалістичного господарювання; організувати сільську бідноту, налагодити контроль з її боку над суспільним виробництвом, зміцнювати союз з пролетаріатом міста3. На пропозицію М. Скрипника було ухвалено резолюцію, яка передбачала негайне створення при наркоматі землеробства курсів інструкторів із земельного питання і розгортання на селі широкомасштабної роз'яснювальної роботи щодо організації комун[571]. ІІІ з'їзд рад затвердив 10 березня 1919 р. «Конституцію Української Соціалістичної Радянської Республіки», остаточну редакцію якої здійснив ВУЦВК 14 березня. Взявши за зразок Конституцію РСФРР, творці Основного закону соціалістичної України зафіксували в ній завоювання трудящих революційної доби, визначили принципи функціонування радянської політичної системи, права й обов'язки громадян республіки, розробили державну символіку[572]
1. Сутність експортного та бюджетного відшкодування ПДВ
2. Сутність, стадії та логіка розробки бізнес-плану
3. Грошовий ринок, його сутність, структура та аналіз
4. Соціально-економічна сутність приватизації та її роль у трансформації відносин власності
5. Сутність бюджетної політики та аналіз її основних напрямків в сучасних умовах
9. Недержавне соціальне страхування: сутність, організація, проблеми та перспективи розвитку в Україні
10. Планування аудиту: необхідність та основні стадії
11. Комунальні проблеми. Сутність проблеми вивезення сміття та її правове підґрунтя
12. Придністровська проблема: витоки, сутність та шляхи її вирішення
13. Економічна сутність статистики зовнішньої торгівлі, платіжного балансу та валютних курсів
14. Соціально-економічна сутність зовнішньоекономічної діяльності та завдання її статистичного вивчення
15. Поняття та сутність ефективності управління
16. Сутність планування, його види та особливості організації на підприємствах
17. Предмет політології, сутність та зміст
18. Текстильна промисловість України. Основні проблеми та перспективи розвитку
19. Сутність та місце митної вартості в системі митного оподаткування
20. Сутність, сучасний стан та перспективи розвитку митно-тарифних відносин
21. Законодавча та нормативна база податкового обліку. Сутність та об`єкти податкового обліку
25. Фінансова санація підприємства: сутність, роль, джерела та порядок здійснення
26. Маркетингова сутність реклами
27. Економічна сутність санації підприємств класична модель фінансової санації
28. Операції репо: сутність, зміст, техніка реалізації, огляд міжнародного досвіду
29. Сутність кредиту і його роль в світовій практиці
33. Сутність організації бухгалтерського обліку в Україні
34. Сутність і структура природно-ресурсного потенціалу
35. Предмет, система та основні поняття курсу "Організація судових та правоохоронних органів"
36. Сутність держави
37. Сутність і форми експертної профілактики
41. Сутність міжнародного маркетингу
42. Еластичність попиту та формування цінової політики фірми
43. Генетична гетерогенність НВV та її вплив на імунопатогенез і перебіг НВV-інфекції
44. Міжнародні контракти: сутність структура види
45. Торгово-посередницькі операції в зовнішній торгівлі. Сутність і принципи факторингу
46. Поняття і сутність менеджменту
47. Сутність корпоративної культури
48. Сутність планування і етапи планування
49. Болонський процес - сутність, концепції, методика
50. Психолого-дидактична сутність процесу навчання
51. Сутність і зміст педагогічної етики
52. Недосконалість демократії як механізму суспільного вибору
53. Порівняльна характеристика політичних ідеологій: соціал-демократії та лібералізму
57. Православ’я: історія та основні погляди
58. Суспільство: сутність, типи, тенденції розвитку
59. Сутність соціальної роботи
61. Сутність державного фінансового контролю
62. Сутність і призначення санації підприємств
63. Діяльність озер та боліт у формуванні мінеральних ресурсів
64. Економічна сутність вивчення аналізу статистики зовнішньої торгівлі
65. Ефективність виробництва та фактори її зростання
66. Криза в умовах ринкової економіки та основні чинники її виникнення
67. Перехресна еластичність попиту та довгострокові граничні і середні витрати
68. Сутність впливу глобалізації на стратегії розвитку національних економік
69. Сутність Кейнсіанської теорії
73. Поліграфічна промисловість України. II роль та перспективи розвитку
74. Створення, програми та діяльність Укр. і Рос. партій на поч. ХХ ст.
77. Філософська культура особи та її суспільна значущість
79. Ринкова пропозиція та її еластичність
80. Джерела і основні риси права в україні першої половини 19 віку, та початок 20 в.
81. Життя та діяльність І.П.Котляревського
82. Відповідальність старшокласника за саморозвиток та самореалізацію своєї особистості
83. Java технологія и основні риси та перспективи застосування
84. Основные тенденции эволюции социал-демократии на Западе и в России
85. Астероїдна небезпека: міфи та реальність
89. Економічна ефективність виробництва зерна та шляхи її підвищення
90. Економічна ефективність виробництва молока та шляхи її підвищення
91. Земельні ресурси та ефективність їх використання СПТ "Урожай" Братського району
92. Ресурси аграрного підприємства та ефективність їх використання
95. Інтенсифікація та її економічна ефективність у сільському господарстві
96. Види та структура аудиторського висновку про перевірену фінансову звітність
97. Інвентаризація основних фондів та нематеріальних активів
98. Кошторис та собівартість продукції
99. Облік основних засобів та шляхи його вдосконалення в умовах переходу до ринкової економіки