![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Формування мовленнєвих навичок у молодших школярів |
Зміст Вступ Розділ 1. Функціонально-смислові типи мовлення Розділ 2. Формування навичок розповіді та опису у молодших школярів 2.1 Формування навичок розповіді 2.2 Формування навичок опису Розділ 3. Практична частина Висновки Список використаної літератури Додаток Вступ Актуальність. У психології, лінгвістиці й методиці мови типологія мовлення традиційно розглядається в аспекті нормативно-літературних або діалектних особливостей, а також як стилістичний її різновид. Та лише такими нормативно-стилістичними і соціолінгвістичними підходами типологія мовлення не вичерпується. Виникає потреба впровадження в методику розвитку мовлення з урахуванням даних сучасної психолінгвістики досліджень з типологічної структури, системності мови з позицій єдності мови й мислення. Тим більше, що логічною основою мовлення є не нормативно-стилістичні його особливості, які виражають зовнішню форму висловлювання (план вираження), а внутрішньо-типологічна будова. Загальновідомо, що взаємозв'язок між мислительними процесами й мовними структурами не обмежується лише зв'язком між логічними категоріями й такими одиницями мовлення, як поняття й слово, судження й речення. Отже, завдання методики розвитку мовлення дітей, що враховує теорію типології мовлення, — встановлювати здатність дитячого мислення виділяти взаємозумовлені явища дійсності на вищому рівні, ніж судження, і реалізовувати ці зв'язки у відповідних контекстуальних мовних конструкціях особливих функціонально-смислових типів мовлення, зокрема розповіді, опису та міркуванні. За їх допомогою передаються мовними засобами в процесі мислення об'єктивно існуючі зв'язки між явищами дійсності, які дитина виражає в мовленні на текстологічно-синтаксичному (надфразовому) рівні. Як найвищий ступінь структурної системи мови в системі синтаксису функціонально-смислові типи мовлення утворюють найтісніший зв'язок з мисленням. У психолінгвістиці доведено, що чим вищий рівень мовної структури, тим багатогранніший зв'язок між мовними та мислительними категоріями. Отже, зв'язок між мовою і мисленням на рівні функціонально-смислових типів мовлення проявляється найповніше та найвиразніше. Предмет дослідження – особливості формування мовленнєвих навичок у дітей молодшого шкільного віку. Об`єкт дослідження – учні 2 класу. Мета роботи – проаналізувати особливості формування функціонально-смислових типів мовлення у дітей молодшого шкільного віку. Завдання роботи: дати характеристику функціонально-смислових типів мовлення; проаналізувати особливості формування навичок розповіді та опису; розглянути застосування різних прийомів та методів при формуванні навичок розповіді та опису у молодших школярів. Практичне значення даної теми зумовлене тим, що подальший розвиток у дитини мовленнєвих навичок неможливий без розуміння основних типів мовлення та частин мови. Розділ 1. Функціонально-смислові типи мовлення Функціонально-смисловий підхід у методиці усного та писемного мовлення забезпечує розвиток у дітей і таких характеристик, як інтонування мовлення, значення та функціонування лексико-граматичних явищ в індивідуальній мові дитини, що не завжди виявляються через словоформи та речення.
Методичні підходи до розвитку мовлення дитини з погляду структурно-лігвістичної характеристики типів мовлення дають змогу врахувати в практиці навчання своєрідність функціонування речень, граматичних категорій, семантико-смислових одиниць, а також забезпечити контекстуально-структурні умови формування й сполучуваності типів мовлення між собою. Урахування методикою логіко-смислових та структурно-функціональних особливостей типології мовлення відкриває необмежені можливості по-новому підійти до розвитку монологічного мовлення дітей: не мовлення взагалі як недиференційованого суцільного потоку під назвою «монолог», а мовлення у його конкретних функціонально-смислових типах і мовностилістичних варіантах. Отож виділення сучасною лінгвістикою функціонально-смислових типів мовлення дає методистам змогу уникнути уніфікованого погляду на монологічне мовлення як на неподільну, однотипну, однорідну за своїм складом категорію. Спрощений погляд на монолог не завважує специфіки й особливостей монологічного мовлення в різних комунікативних ситуаціях, а також у різних мовленнєвих інтенціях (намірах) як наслідку відображення дитиною різних об'єктивно існуючих взаємозв'язків — просторових, часових, причинно-наслідкових та ін. Таким чином, конструктивний перегляд сучасними методистами існуючих засад розвитку мовлення дітей забезпечує передусім упровадження функціонально-смислового підходу в навчання типології монологічного мовлення дітей. Отож, якщо в методиці розвитку мовлення дітей розповідь, опис і міркування виділяти в особливу лінгводидактичну проблему про суть функціонально-смислової підсистеми мови, то функціонально-смислові типи мовлення слід розглядати як найвищі синкретичні мовленнєві одиниці синтаксичного рівня, в які інтегруються речення для передавання зв'язного монологічного мовлення індивіда. Типологічна теорія мовлення, що може бути представлена в методиці на логіко-смисловій і структурно-функціональній основі, допоможе висвітлити психолінгвістичні питання єдності мови, мислення і мовлення через форму цілісного висловлювання, допомагатиме розв'язувати проблеми структури мови та функціонування цілісного потоку мовлення. У зв'язку з реалізацією в методиці розвитку монологічного мовлення функціонального-смислового підходу, постає завдання науково обґрунтувати психолінгвістичний і лінгводидактичний його аспекти; впровадити в практику роботи запропоновану класифікацію типів мовлення в їх функціонально-смисловому й мовному оформленні. У сучасній лінгвістиці сформувалась певна система тлумачення щодо специфіки монологічного мовлення як мовленнєвого потоку, неоднорідного за своїм складом, що реалізується у типізованих різновидах (розповідь, опис, міркування), що більшою чи меншою мірою притаманні різним літературним жанрам, але самі типи мовлення не тотожні їм. Наприклад, розповідь більше характерна епічним жанрам літератури; опис — пейзажно-ліричним жанрам; міркування — науковим та публіцистичним творам. Але це не означає, що в усіх перелічених видах літературних творів не використовуються інші типи мовлення. Будь-який цілісний твір не може складатися лише з одного типу мовлення.
Зазвичай ознаки, властиві цим різновидам, завжди проявляються комплексно. В реальному звуковому потоці такі типи мовлення — не випадкові відрізки: це контексти з конкретним, визначеним загальносмисловим змістом і відповідним мовним оформленням. Загальносмислові значення з певною мовною структурою типізовані. Отже, вони стали стабільними функціонально-смисловими типами мовлення. Ось чому сучасне наукове розуміння їх типології пов'язане з питанням про те, що становить собою мовлення, яке є системою і реалізує мову з погляду її загальносмислового контекстуального змісту, та які різновиди мовлення сформувались у мові для реалізації того чи іншого узагальненого типізованого контекстуально-смислового значення на рівні монологічного висловлювання і в яких мовних формах ці міркування виражаються. Таким чином, для методики розвитку зв'язного мовлення молодших школярів типологія монологічного мовлення відкриває психолого-педагогічні можливості формувати в дітей з логіко-смислових позицій різновиди комунікативного мовлення з притаманною їм мовною структурою. Гадаємо, що цей аспект проблеми типології монологічного мовлення є досить важливим, оскільки він безпосередньо пов'язаний саме із суттю і призначенням мови як засобу розвитку в дітей мислення та спілкування. Для вираження думок дитина об'єднує поняття в різноманітні синтаксичні структури, в судження, яким у літературно-нормативному мовленні відповідають різні мовні одиниці. Однак цим не завершується в дітей процес мислительних зв'язків і створення структур для мовленнєвого оформлення і висловлювання думок. У процесі мислення діти встановлюють смислові зв'язки між судженнями (а в мовленні — між реченнями) на основі тих реальних об'єктивних взаємовідношень між явищами, що існують насправді. У процесі такої інтелектуальної і мовленнєвої діяльності дитина засвоює моделі загально-смислових комплексів, які традиційно склалися і які відповідно реалізуються у більших від речення синтаксичних побудовах — у надфразних структурно-змістових єдностях. Смислові єдності в дитини неминуче оформлюються й існують на основі виділення логіко-смислових відношень і функціонують у зв'язному монологічному мовленні за допомогою мовних одиниць. Узагальнення, логіко-смислове спрямування дитячого висловлювання, що виражається різними синтаксичними структурами, закономірно повторюється, змінюючись тільки тематико-семантично та конкретно-структурно. Засвоює дитина зразки структури висловлювання з мови дорослих, засобів інформації, мови дитячої художньої літератури, де різний конкретний тематичний зміст єдності зберігається в узагальненому, логіко-смисловому значенні. Діти сприймають дійсність у її одночасних, послідовних явищах, що перебувають у причинно-наслідковій залежності. За допомогою мови діти виражають ці темпоральні (часові) чи каузальні (причинно-наслідкові) мислительні процеси, закріплюючи їх у певних стабільних синтаксично-змістових структурах (моделях). Такі загальносмислові текстові цілісності відповідно до характеру мислительних зв'язків в одних випадках є переліченням одночасно існуючих явищ, їх ознак, властивостей, тобто побудовою опису предмета в широкому розумінні.
Можна було ще сподіватися ворога із за Тясмину, з Правобережжя, хоч червоні частини на Черкащині були по вуха заняті своїми повстанцями. Попівночі розсилаємо в різних напрямках розвідчиків, які-б освітлювали нам посунення ворога. Після «мобілізації» штаб Холодного Яру постарався про розширення праці агентурної розвідки і це виходило нам на добре. Ми мали довільну кількість ідейно відданих справі розвідчиків і розвідчиць, які потребували грошей лише на видатки в подорожі (і то не завжди), та чулибися глибоко ображеними, колиб їм запропонували винагородження за їх небезпечну роботу. Кожний із них розумів, що, наражаючися на небезпеку, цим самим відвертає її від рідного села, хати, своєї родини. Всі наші розвідчики й розвідчиці мали в ближчих і дальших селах тай в містах рідню, знайомих, своїх по настроях людей, які їм допомагали, переховували, давали підводи, щоби вони вчас поспіли до штабу з відомостями про ворога. Навіть молодші, національно свідомі черниці Мотриного манастиря, що ходили досить далеко збирати датки на манастир, були для нас добровільними розвідчицями
2. Диференційований підхід у процесі навчання молодших школярів розв’язувати текстові задачі
5. Формування культури мовлення молодших школярів на уроках рідної мови
9. Використання дитячої літератури для формування екологічної культури молодших школярів
10. Комплексне використання засобів наочності в процесі формування природничих знань молодших школярів
11. Методика формування навичок зображення форми у процесі графічної діяльності молодших школярів
12. Методика формування у молодших школярів навичок живопису у процесі малювання пейзажу
13. Позаурочна робота з трудового навчання та її роль у трудовій підготовці молодших школярів
14. Розвиток зв’язного мовлення молодших школярів при вивченні теми "Прислівник"
15. Розвиток мовленнєвої діяльності молодших школярів на уроках читання
16. Розвиток творчого мислення молодших школярів в процесі навчання
18. Формування в молодших школярів знань про людину на уроках природознавства
19. Формування геометричних понять у молодших школярів
20. Формування екологічної культури молодших школярів у сучасній початковій школі
21. Формування комунікативних умінь і навичок у молодших школярів
25. Формування у молодших школярів естетичних почуттів на уроках класного читання
26. Формування у молодших школярів навичок естетичного сприймання у процесі використання творів живопису
27. Формування у молодших школярів організаційних умінь і навичок
28. Формування у молодших школярів читацьких інтересів у процесі роботи з дитячою художньою книжкою
29. Формування читацьких інтересів молодшого школяра на основі використання ілюстрованого матеріалу
30. Шляхи формування потреби у молодших школярів до регулярних занять фізичними вправами
31. Розвиток мовлення молодших школярів
32. Реалізація формуючої індивідуалізації навчання монологічного мовлення учнів старших класів ліцеїв
33. Архаїзми та інноваційні елементи в побутовій лексиці південно-слобожанських говірок
36. Інноваційні процеси підприємств, що виготовляють іншу неметалеву мінеральну продукцію
41. Гармонізація фізичного і розумового розвитку молодших школярів в процесі фізичного виховання
42. Інноваційні методи позакласної та позашкільної роботи у початковій школі
43. Музично-ритмічне виховання молодших школярів
44. Особливості емоційних реакцій молодших школярів
45. Особливості методики ознайомлення молодших школярів з видами і жанрами образотворчого мистецтва
46. Педагогічні основи розвитку процесів запам’ятовування у молодших школярів
47. Проблема формування соціальної активності на уроках трудового навчання в початкових класах
48. Психологічні умови розвитку уваги у молодших школярів
49. Робота над удосконаленням орфоепічних навичок молодших школярів
51. Розвиток у молодших школярів уявлень про народне мистецтво (на прикладі творчості Катерини Білокур)
52. Розвиток уяви та літературних здібностей молодших школярів
53. Самостійна учбова діяльність молодших школярів
57. Шляхи розвитку у молодших школярів бережливого ставлення до природи
58. Засоби стимулювання навчальної активності молодших школярів
59. Зміст правового виховання молодших школярів
60. Економічне виховання молодших школярів
61. Виховання молодших школярів на засадах християнської моралі
62. Виховання організованості молодших школярів на уроках фізичної культури
63. Вікові особливості молодших школярів та їх врахування у забезпеченні пізнавальної активності
64. Мотивація в структурі учбової діяльності молодших школярів
65. Особливості спілкування молодших школярів у шкільному колективі
66. Психодіагностика та корекція агресивної поведінки молодших школярів
67. Розвивальні ігри молодших школярів
68. Роль уваги у навчальній діяльності молодших школярів
69. Анімаційні технології в молодіжному туризмі
73. Розвивальний потенціал бесіди як методу навчання у сучасній початковій школі
74. Розвиток у старших дошкільників мовленнєво-комунікативних навичок розповіді
75. Формування позитивної мотивації на уроках англійської мови
76. Формування уваги на уроках читання у початкових класах
77. Виховання колективізму на уроках трудового навчання в початкових класах
78. Формування життєвої перспективи у юному віці
81. Інформаційні системи і технології у фінансових установах
82. Основні організаційні заходи стабілізації виробництва та формування ринку зерна
83. Навчання вимови на початковому ступені оволодіння усним іншомовним мовленням в середніх ЗОШ
84. Українська повстанська армія і збройні формування ОУН у Другій світовій війні
89. Методика формування музичного сприйняття молодших школярiв
91. Декоративно-вжиткове мистецтво як чинник формування художнього смаку школярів
92. Інформаційно-комунікативні технології як засіб навчання математичних дисциплін
93. Методика навчання стрибків дітей раннього молодшого та дошкільного віку
94. Методика формування інтересу до навчання та самостійної роботи студентів з дисципліни "Лісництво"
95. Наступність у формуванні природничих знань у дітей дошкільного і молодшого шкільного віку
96. Особливості формування мовлення у розумово відсталих дітей
97. Роль гри в процесі формування усного мовлення учнів
98. Сучасні комп`ютерні технології в навчанні
99. Сучасні технології розвивального навчання в початкових класах