![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Законодательство и право
Право
Кримінальний аборт та його судово-медична експертиза |
ЗмістВступ 1. Класифікація потерпілих 2. Згода потерпілої 3. Кримінологічна характеристика потерпілої особи 4. Завданням судово-медичної експертизи при кримінальному аборті Висновки Список використаної літератури ВступХарактеристика потерпілої від незаконного проведення аборту дає змогу вирішити питання про криміналізацію чи декриміналізацію діяння, розмежування злочинів від суміжних складів злочинів проти життя та здоров'я особи. Крім того, важливе значення має встановлення причин віктимізації потерпілої особи від злочину, передбаченого ст. 134 КК, а також з'ясування її згоди на незаконне переривання вагітності для призначення покарання. Вважаємо, що характеристика потерпілої від незаконного проведення аборту повинна ґрунтуватися на підставі комплексного кримінально-правового та кримінологічного аналізу. У галузі кримінального права та кримінології окремі аспекти щодо вивчення потерпілої від незаконного проведення аборту розглянуто у роботах таких вчених: С. В. Анощенкова, Ю. В. Баулін, О. М. Джужа, П. А. Дубовець, А. А. Жижиленко, М. І. Загородніков, А. М. Красіков, В. В. Панкратов, Л. А. Лозанович, Є. М. Моісеєв, М. В. Радченко, М. В. Сенаторов, В. В. Сташис, В. Я. Тацій, М. Д. Шаргородський та ін. 1. Класифікація потерпілихВраховуючи роль потерпілого у кримінальному праві слід поставити питання про класифікацію потерпілих. Теоретична мета класифікації полягає у поглибленні знань про її об'єкт, що, в свою чергу, поєднується з необхідністю всебічного підходу до вивчення потерпілого від злочину. Практична доцільність класифікації полягає в правильності застосування норм чинного кримінального закону, виробленні напрямів удосконалення його у подальшому, маючи на увазі права потерпілого. У теорії кримінального права існує кілька класифікацій потерпілих від злочинів. Залежно від істотних ознак потерпілого від злочину виділяють три групи: за соціальною ознакою; за ознакою заподіяної потерпілому шкоди; за ознакою вчиненого щодо нього злочину. 1.За соціальною ознакою потерпілі від злочинів поділяються на такі види: фізичні та юридичні особи, держава, інші соціальні утворення, а також суспільство в цілому. За соціальною ознакою потерпілою особою від незаконного проведення аборту є лише фізична особа. Ані юридична особа, ані держава, ані інші соціальні утворення не можуть бути потерпілими від цього злочину. 2.За ознаками заподіяної потерпілому шкоди та вчиненого щодо нього злочину потерпілі від злочинів поділяються на такі види: а) залежно від виду заподіяної шкоди: потерпілі, яким заподіяна фізична шкода; потерпілі, яким заподіяна психічна шкода; потерпілі, яким заподіяна економічна шкода, потерпілі, яким заподіяна організаційна шкода; б) залежно від ступеня заподіяння шкоди: потерпілі, яким заподіяна реальна шкода, потерпілі, щодо яких створена загроза заподіяння реальної шкоди; в) залежно від родового об'єкта злочинів: потерпілі від злочинів проти основ національної безпеки України, потерпілі від злочинів проти життя та здоров'я особи, потерпілі від злочинів проти волі, честі та гідності людини тощо; г) залежно від тяжкості вчиненого злочину: потерпілі від злочинів невеликої тяжкості, потерпілі від злочинів середньої тяжкості, потерпілі від тяжких злочинів, потерпілі від особливо тяжких злочинів .
Отже, за ознаками заподіяної шкоди потерпілими від незаконного проведення аборту є: 1)залежно від виду заподіяної шкоди: особи, яким заподіяна фізична шкода, тобто шкода здоров'ю (захворювання матки, захворювання, які локалізовані у малому тазі, тощо), в окремих випадках життю (наприклад, сепсис, тобто загальне зараження крові, яке частіше за все спричинює смерть), психічна шкода. Але ми пропонуємо виділяти ще й психологічну шкоду та економічну шкоду. До першої належить постабортний синдром, під яким розуміється стресовий розлад, викликаний емоційними реакціями на отриману внаслідок аборту фізичну, психічну й емоційну травму. У жінок можуть розвиватися депресія, озлоблення, почуття вини, страху, власної неповноцінності, сексуальні дисфункції, пристрасть до алкоголю, наркотикам тощо. Економічна шкода виникає внаслідок витрат на лікування хвороб; 2)залежно від ступеня заподіяння шкоди: особи, щодо яких або створена реальна загроза заподіяння шкоди здоров'ю або життю, або яким заподіяна шкода здоров'ю або смерть; 3)залежно від родового об'єкта злочинів: особи, потерпілі від злочинів проти життя та здоров'я людини; 4)залежно від тяжкості вчиненого злочину: потерпілі від злочинів невеликої або середньої тяжкості. Для правомірної кваліфікації ряду злочинів має значення встановлення будь-яких ознак потерпілих: представник влади, жінка в стані вагітності, організація, яка користується міжнародним захистом, тощо. Відповідно до зазначеної підстави усіх потерпілих слід розділяти на потерпілих із загальними ознаками і потерпілих із спеціальними ознаками. Аналіз ст. 134 КК дає підстави дійти висновку, що потерпілою від цього злочину може бути лише особа, наділена спеціальними ознаками, — жінка, яка знаходиться у стані вагітності. Тобто у даному випадку спеціальною ознакою є стан вагітності . 2. Згода потерпілоїНевід'ємною ознакою складу злочину, що розглядається, є згода потерпілої на проведення аборту. Проведення аборту — це протиправне штучне переривання вагітності за наявності згоди жінки на проведення операції. Відповідальність за ст. 134 КК настає і у тому разі, коли жінка погоджується на переривання вагітності під впливом погроз із боку інших осіб. Як зазначає В.В. Панкратов, порушуючи питання про значення згоди особи на проведення аборту, ми неминуче зіштовхуємося з проблемою встановлення юридичного значення згоди особи на заподіяння їй шкоди в цілому у кримінальному праві. Не торкаючись загальнотеоретичних питань щодо сутності згоди особи на заподіяння їй шкоди вже сьогодні ми можемо констатувати, що законодавець украй непослідовно враховує факт цієї згоди. Чимало вчених порушують питання про «вагову категорію» власного волевиявлення. Наскільки вільно суб'єкт може розпоряджатися правами й благами, які йому належать? Хто може встановлювати межі самостійного розпорядження цими благами? Держава? Суспільство? Ця серйозна проблема постала перед правознавцями не тільки у світлі визначення меж власного волевиявлення при незаконному проведенні аборту, але, в першу чергу, при вирішенні важливих питань про допустимість смертної казні та евтаназії.
Питання щодо створення загальних положень про згоду потерпілого протягом століть у науці кримінального права є дискусійним. Згода потерпілого — дозвіл на заподіяння шкоди інтересам, які охороняються кримінальним законом, що належать ініціатору згоди, адресатом згоди, добровільно виражений дієздатною особою в установленій формі до початку вчинення таких дій, які тягнуть кримінально-правові наслідки. Однією із невирішених правових проблем була й залишається проблема відмежування власних інтересів, власного волевиявлення від публічних цілей та інтересів. Великий інтерес становить питання про можливість «відчуження» громадянином особистих немайнових благ, що йому належать. Цій проблемі приділялося багато уваги в кримінально-правовій літературі. Перш за все, автори торкалися питання про право розпоряджатися такими благами, як життя та здоров'я. У науці кримінального права існує думка, згідно з якою пропонується створити загальне правило щодо кримінально-правового значення згоди потерпілого: згода власника блага, права чи інтересу на посягання виключає злочинність останнього. Причому правники зазначають, що, надаючи таке вагоме значення згоді, передбачається, що вона буде мати низку обмежень. Право на розпорядження своїм здоров'ям (тілесною недоторканністю), а також правом на життя має два аспекти: заподіяння фізичної шкоди самому собі (покалічення) і згода на заподіяння шкоди здоров'ю, яка завдається іншою особою. За загальним правилом, заподіяння фізичної шкоди самому собі не є злочинним. Підтримуємо позицію тих вчених, які вважають, що, коли вагітна жінка сама викликала штучне переривання вагітності, кримінальна відповідальність виключається . Аналіз змісту ст. 134 КК однозначно приводить до висновку, що згода потерпілої від цього злочину надається іншим особам. Найбільші суперечки у теорії кримінального права викликає питання щодо правових наслідків згоди людини на заподіяння шкоди власному здоров'ю діями інших осіб. Так, у свій час І.Я. Фойницький зазначав, що ушкодження, які заподіяні зі згоди потерпілого, не є злочинними, бо відмова від блага тілесної недоторканності можлива. У свою чергу, О.Ф. Кістяківський зазначав, що така згода не може даватися на заподіяння смерті чи тяжкого тілесного ушкодження. Питання згоди потерпілого на заподіяння йому смерті в доктрині кримінального права є актуальною й досить широко висвітлена, але найбільші суперечки викликає питання щодо значення згоди потерпілого для кримінальної відповідальності у разі заподіяння тілесних ушкоджень. Так, критерій відмежування злочинного й незлочинного посягання на тілесну цілісність М.С. Таганцев визначав виходячи з виокремлення моральної й фізичної спрямованості діяння. При посяганні на тілесну недоторканність з метою заподіяння моральних страждань згода знищує злочинність діяння. Якщо мета інша — заподіяння фізичних страждань — діяння слід визнавати злочинним. Хоча сам М.С. Таганцев не визнавав цей тезис абсолютним, наводячи як аргумент дії лікаря в процесі переливання крові, проведення наукових дослідів тощо. Ми повністю розділяємо точку зору тих вчених, які вважають, що не можна виключати кримінальну відповідальність у разі згоди потерпілої — при незаконному проведенні аборту.
Вн завжди глибоко вивчав ¶ добре знав матерали справи, хоча виписки робив рдко. Сила ораторського мистецтва А. Кон проявлялась в тому що вн умв показати не лише саму подю, але й т умови, як до не призвели. У Кон дар психологчного аналзу поднувався з даром художника слова. Його промова була багата образами, порвняннями, узагальненнями, влучними зауваженнями. Це все надавало ш життво правдивост, захоплювало слухачв Микола Карабчевський (1851-Ш5). Народився в Херсонськй губерн. Псля закнчення (¶з срибною медаллю) Миколавсько реально гмназ вступив на юридичний факультет Петербурзького унверситету, який у 1874 роц успшно закнчив з ступнню кандидата права. Не отримавши посвдчення про благонадйнсть, яке вимагалося для роботи в установах мнстерства юстиц, Микола Карабчевський вступа до адвокатури Петербурзько судово палати. Досить швидко завоював популярнсть як один з найкращих захисникв З успхом виступав у багатьох «гучних» процесах: про нтендантськ зловживання пд час росйсько-турецько вйни (кримнальна справа розглядалася особливим присутствм Петербурзького Вйськово-окружного суду), на захист Ольги Палей, яка звинувачувалася в убивств студента Довнар; братв Скитських; мултанських вотякв, у виршенн дол яких активну участь брав його земляк, письменник В
1. Стан сильного душевного хвилювання: кримінально-правові та психологічні аспекти
3. Докази та доказування в кримінальному процесі
9. Цивільний позивач та цивільний відповідач як учасник кримінального процесу
10. Використання смартфонів і комунікаторів в судово-медичній експертизі
11. Правова регламентацiя организацii та дiяльностi судових органiв Украiни
12. М. Бойчук та його концепція розвитку українського мистецтва.
13. Процес управління та його основні стадії
14. Постанови з кримінального процесу
15. Проект кримінального кодекса України
17. Адвокат у кримінальному процесі
18. Поняття і види співучасті у кримінальному праві
19. Ринок цінних паперів та його роль у суспільному відтворенні
20. Здоров’я та його складові. Фізичне здоров’я людини
21. Столипін та його аграрна реформа в Україні
25. Бандитизм (ст. 257 Кримінального кодексу України)
26. Давність у кримінальному праві
27. Доказування у кримінальному процесі
28. Забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства
29. Захисник у кримінальному судочинстві
30. Збирання доказів у кримінальному процесі
31. Звільнення від кримінальної відповідальності
32. Зміст права на фірмове найменування та його охорона
33. Кримінальна відповідальність в Україні
35. Кримінальна відповідальність. Різновиди злочинів
37. Кримінально-правова відповідальність за отримання хабара
41. Оскарження постанови про порушення кримінальної справи
44. Поняття злочину у кримінальному праві України
45. Поняття національного доходу та його використання
46. Поняття та ознаки судової влади. Суд і правосуддя
47. Принцип розподілу влад та його впровадження в Україні
48. Принципи кримінального процесу в Україні
50. Речові докази в кримінальному процесі
51. Склад злочину, передбаченного ст.149 кримінального кодексу України - торгівля людьми
52. Стадії порушення кримінальної справи
53. Суб’єкти кримінального процесу
57. Вирок в кримінальному судочинстві
58. Виконання наказу або розпорядження в кримінальному праві
59. Гетьман Пилип Орлик та його конституція
60. Імператор Олександр Другий та його реформи
61. М.В. Ломоносов та його вклад в розвиток хімічної науки, фізики та техніки
62. Расизм та його прояви на сучасному етапі
63. Романтизм та його значення в мистецтві
64. Джек Керуак та його найвідоміший роман "На дорозі"
65. Леонід Глібов та його вклад в українську літературу
66. Види попиту. Поняття товару та його суть
67. Товарознавча характеристика вітчизняного шампанського та його конкурентоспроможність
68. Метод векторів та його застосування
73. Правова допомога у кримінальному провадженні
74. Концепція підручника та його структуризація
75. Державне управління та його організуюча роль у суспільстві
76. Політичне управління та його соціотехніка
78. Митне регулювання експорту та імпорту послуг в Україні та його ефективність
79. Гіперзвук та його властивості
80. Інтуїтивізм Анрі Бергсона та його послідовників
81. Громадянський фінансовий контроль та його значення
82. Ринок капіталів та його роль у розвитку економіки України
83. Окиснювальне старіння пива та його стабілізація
84. Антропогенний фактор та його вплив на організм людини
85. Науково-технічний прогрес та його значення в економіці і суспільстві
89. Кредитний ризик комерційного банку та шляхи його мiнiмiзацiЇ
90. Кредитний ризик комерційного банку та способи його мінімізації
91. Природно-ресурсний потенціал, його суть та структура
92. Споживче кредитування та перспективи його розвитку в Україне
93. Використання та облік вексельного обігу в Україні, його контроль, значения в діяльності підрпиємства
94. Нефі у турецькій літературі дивану та художньо-стилістичні особливості його сакінаме
95. Економічное районуванне, його суть та значення
96. Національний банк України та особливості його функціонування
97. Позичковий капітал підприємства, його ознаки та складові
98. Аналіз стану молочного скотарства та перспективи його розвитку
99. Методика складання кошторису видатків бюджетних установ та аналіз його виконання