![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Экономика и Финансы
Маркетинг, товароведение, реклама
Цінова політика фірми та її оцінка |
Міністерство освіти і науки України Тернопільський державний технічний університет Імені І.Пулюя Реферат &quo ;Цінова політика фірми та її оцінка&quo ;Студента групи ПКп-32 Урбанської Г.В. Тернопіль План 1. Особливості формування цінової політики торговельної фірми 2. Удосконалення управління ціновою політикою фірми 1. Особливості формування цінової політики торговельної фірми. Розмір доходів торговельного підприємства, який отримується від різних видів діяльності, є функцією від обсягу проведення відповідних операцій (торговельних, виробничих, посередницьких) (О) та рівня цін, які встановлюються на них (Ц); Д=f(0, Ц). Обгрунтування визначення цін на товари (продукцію, роботи, послуги) підприємства належать до визначальних рішень, від яких залежить успіх усієї комерційної діяльності підприємства, ефективності його функціонування. Практична реалізація самостійності підприємств з питань встановлення цін на товари (продукцію, роботи, послуги), які реалізуються, передбачає розробку його цінової політики, яка являє собою систему рішень підприємства, пов'язаних з визначенням рівня цін (рис.1). Розробка цінової політики підприємства покликана забезпечити умови досягнення його стратегічних цілей і завдань та окреслити принципи ціноутворення, методи визначення базового рівня цін, умови і розміри їх диференціації та коригування. Рис. 1.Зміст цінової політики підприємства Підприємство, враховуючи специфіку свого положення на ринку, може реалізовувати різні цінові стратеги. Виходячи з принципів, покладених в основу ціноутворення, розрізняють стратегії, які грунтуються на: - збуті, вони полягають у орієнтації на збільшення обсягів реалізації та максимізації своєї частки ринку у боротьбі з конкурентами; - прибутку, вони полягають в орієнтації на отримання підпри-ємством цільової норми та маси прибутку з кожної одиниці товарів, що реалізуються; - ринковій ситуації, яка склалася. Вони полягають у визначенні рівня ціни, виходячи з кон'юнктури ринку, що склалася. З точки зору активності та ініціативи підприємства з питань ціноутворення прийнято розрізняти активну та пасивну стратегії ціноутворення. Активну стратегію цін здійснюють підприємства, які більш або менш автономно встановлюють ціни на свою продукцію (товари), орієнтуючись на ринкові умови реалізації. Пасивна стратегія цін характеризується пасивністю підприємства при встановленні цін, їх орієнтацією, перш за все, на дії конкурентів. Застосовуючи активну стратегію ціноутворення, підприємство може реалізувати різні тенденції щодо рівня цін та їх руху у часі. Висока ціна на види товарів (продукції), які просуваються на ринок (стратегія високих цін), обирається, коли попит нееластичний (кількість продукції, що реалізується, не залежить від ціни) і відсутня конкуренція. Вона використовується, перш за все, для нових видів продукції, в умовах дефіцитного ринку, для споживчого ринку на іміджеві та модні товари. Стратегія високої ціни може реалізовуватися досить довгий час за умови високої якості продукції, її відповідності світовим стандартам, захисту прав підприємства на її випуск (патенти, ноу-хау).
Стратегія вилучення є продовженням стратегії високих цін у випадках небезпеки виникнення імітаторів і конкурентів. В цей час витрати на просування товарів (продукції) на ринок вже покриті, отримані високі початкові прибутки дозволяють розширити виробничі потужності та збільшити пропозицію продукції. Обсяг виробництва тепер підприємство може запропонувати за більш низькими цінами, розширюючи коло потенційних споживачів продукції. Низька ціна на товар, який просувається на ринок (стратегія низьких цін), може бути доцільна у тому разі, коли товар зустрічає дуже гнучкий (еластичний) попит, існує безпосередня небезпека конкурентів, наявні виробничі потужності дозволяють забезпечити високий обсяг реалізації продукції. У даному випадку підприємство робить ставку не на прибуток, який отримується з одиниці продукції, а на максимізацію маси отриманого прибутку завдяки великому обсягу збуту. Стратегія проникнення полягає у встановленні низької ціни лише у разі впровадження товару на ринок з подальшим підвищенням рівня цін. Це здається можливим завдяки тому, що споживачі вже звикли до товару, підприємство має перевагу перед конкурентами за рахунок його якості, іміджу, мережі збуту абощо. Стратегія пульсації характеризується систематичними змінами цін. Відчутне зниження ціни стимулює покупця і розширює можливості збуту, після чого ціни починають поступово зростати. Визначення стратегії ціноутворення — це складне завдання, позаяк необхідно враховувати: - стадію та динаміку життєвого циклу товару (продукції); - можливості збільшення попиту (орієнтація на попит); - наявність і активність конкурентів (орієнтація на стан ринку); повні та змінні витрати на виробництво та реалізацію продукції (орієнтація на витрати), які визначають мінімальний рівень ціни, забезпечуючий беззбитковість діяльності підприємства. Визначення стратегії ціноутворення зумовлює і вибір методу ціноутворення. Для розрахунку мінімального рівня ціни продукції (робіт, послуг) використовуються об'єктивні методи ціноутворення, в основі яких лежить калькуляція ціни. Наприклад, розрахунок ціни на основі: - змінних витрат на виробництво та реалізацію одиниці продукції (робіт, послуг), які визначають мінімальний, демпінговий рівень цін; - повних витрат на виробництво та реалізацію продукції (робіт, послуг), які забезпечують беззбитковість діяльності; - середніх витрат плюс прибуток, рівень якого може встановлюватися, виходячи з вимог державного регулювання рівня рентабельності, або, виходячи з господарської доцільності в отриманні певної маси прибутку. В будь-якому з випадків, які розглядалися, до складу ціни, крім витрат та прибутку підприємства, включаються також податки та відрахування, встановлені державою. Крім калькуляційних методів розрахунку рівня цін можуть застосовуватися суб'єктивні методи встановлення цін, які грунтуються на вивченні ринку збуту продукції, досвіду практиків чи знань експертів. Такими методами ціноутворення є: - визначення ціни з урахуванням суб'єктивно відчутної цінності виробу чи сприйняття цін споживачами; - встановлення ціни за результатами пробних продаж невеликих партій продукції за різними цінами; - встановлення свідомо завищеної ціни з наступним її поступовим зниженням до рівня, який створює масовий попит; - проведення &quo ;закритих торгів&quo ; (аукціонів) з випадковими учасниками; - використання інформації про рівень цін на вироби-аналоги; - запрошення експертів і таке інше.
Оптимальне ціноутворення не може орієнтуватися тільки на ринок або тільки на витрати. Найчастіше необхідно брати до уваги обидва аспекти і використовувати не один, а декілька методів ціноутворення. Отримана ціна, яка покриває витрати, повинна бути перевірена на її ринкову життєздатність, тобто можливість збуту продукції (товарів) за такою ціною з урахуванням ринкової кон'юнктури. Якщо ця вимога не виконується, необхідно вишукувати резерви зниження собівартості (витрат обігу) або зменшувати норму запланованого прибутку. Ціна, визначена з орієнтацією на ринок, повинна бути перевірена на те, чи покриває вона, бодай, змінні витрати на виробництво та реалізацію, чи утворюється маржинальний доход, достатній для відшкодування постійних витрат та отримання прибутку. Якщо ця умова не виконується, необхідно шукати інші можливості реалізації продукції (товарів). Наступним завданням, яке необхідно вирішити у ході розробки цінової політики підприємства, є визначення умов зміни та диференціації цін на товари (роботи, послуги). В один і той же час підприємство може використовувати різні ціни на один і той же товар (роботи, послуги). Диференціація цін може здійснюватися за: - місцем реалізації товарів (робіт, послуг) - різні ціни в місті та в селі, при реалізації через власну мережу та через посередників, на зовнішньому та внутрішньому ринках; - часом реалізації - сезонні ціни, денний та нічний тариф; - характером споживачів (покупців) - пов'язаним особам, дочірнім підприємствам, соціальне незахищеним верствам населення, дітям; - умовами реалізації продукції (товарів) - з попередньою оплатою, з відстрочкою платні, з власних матеріалів (давальної сировини) тощо. З метою свідомого впливу на реалізацію своєї продукції (товарів) підприємство може використовувати різні цінові знижки, які надаються покупцям залежно від умов постачання продукції, обсягів купівлі, способів оплати, умов страхування тощо. Розрізняють наступні види цінових знижок: 1. Бонусні знижки, які надаються постійним покупцям за обумовлений обсяг закупівлі продукції (товарів) підприємства за певний проміжок часу. 2. Кількісні знижки, розмір яких залежить від обсягу та серійності замовлення продукції у вартісному чи загальному вимірі. 3. Часові або сезонні знижки, які використовуються для стимулювання реалізації продукції підприємств з циклічним характером виробництва чи споживання. 4. Знижки &quo ;сконто&quo ;, які надаються покупцям за термінову оплату готівкою. 5. Знижки &quo ;декорт&quo ; - за передчасну оплату порівняно з терміном, визначеним у контракті, а також за товар зниженої якості. Загальновизнаною у світовій практиці є формула &quo ;2/10 нетто ЗО&quo ;, тобто висунений до оплати рахунок може бути зменшений на 2%, якщо оплата відбулася впродовж 10 днів. 6. Дисконтні знижки, які являють собою різницю між цінами на один і той же виріб з різними термінами постачання: чим довшим є термін постачання, тим меншою є ціна одиниці продукції. 7. Знижка при авансовій оплаті, яка виникає в зв'язку з необхідністю компенсувати покупцеві недоотриманий доход (у розмірі середнього депозитного проценту) за час кредитування підприємства-постачальника продукції.
Особливо спокуслива перевага тако полтичне владно позиц поляга в тому, що вона завжди нацлена на незабарну, негайну винагороду, тод як влада лтератури ма ефект довготермновий зазвичай по-справжньому виходить на яв уже аж по смерт автора. Тож рзниця мж письменниками й полтиками не лише в тому, що вони звертаються до рзних адресатв, вони ще й живуть у рзних часових вимрах. Ще одна пдстава не плутати дв паралельн сфери, як за визначенням мають бути розмежован. Що, в мому випадку, означа: з яким би ентузазмом я не ставилась до ниншнього полтичного кервництва мо крани, а ентузазм, як вдомо, слугу навть лпшим виправданням продажност, нж страх, скльки б свого особистого письменницького часу я не пожертвувала на те, щоб допомогти цим людям прийти до влади, все ж, якщо пан Тимошенко попросить мене написати для не ту Книгу, котру вона так необачно була пообцяла велелюднй юрб, мом обов'язком письменника буде вдповсти: «н». КИ·В В¶ДКРИТЕ М¶СТО«Ех pressen », 20 травня 2005 р
1. Ціноутворення та цінова політика підприємства
2. Харчова цінність та оцінка якості зерна
3. Рекреаційні ресурси, їхня характеристика та оцінка
4. Передатні функції імпульсних автоматичних систем та оцінка їх якості
5. Аналіз цінової політики підприємства на прикладі ТОВ "Медикор"
9. Аналіз та оцінка розвитку ділової кар’єри менеджера
10. Антимонопольна політика держави та її сутність
11. Аналіз політики із залучення позикових ресурсів та оцінки їх ефективності СНВТОВ "Васильківське"
13. Екологічна оцінка стану довкілля Коростишивського району та розробка заходів з його поліпшення
14. Україна 20-х - початку 30-х років. Нова економічна політика. Голодомор 1921-1922 рр.
17. Гендер і сучасна ідеологія та політика.
18. Оцінка чисельність, щільність, демографія популяції рослин та тварин
19. Оцінка та управління операційною діяльністю комерційних підприємств
25. Маргарет Тетчер та її політика в історії Великобританії
28. Клінічна оцінка та корекція змін концентрації мікроелементів у крові хворих на гломерулонефрит
29. Особливості зовнішньої політики України у Центральній Європі та країнах Балтії
30. Розвиток регіональної та соціальної політики ЄС
32. Зовнішня політика країн балтії в контексті розширення ЄС та НАТО
33. Політика та соціальний конфлікт
34. Взаємозвязок соціальної роботи з педагогікою, історією та соціальною політикою
35. Соціальна політика в Україні: основні напрями та протиріччя
41. Налогообложение на Украине (Система оподаткування в Українії податкова політика в сучасних умовах)
42. Економ. політика доби національно-визвольної р. (1917-1920рр..)
43. Національна політика СРСР в роки перебудови
44. Основні засади зовнішньоекономічної політики України
45. Конвергирующее поле - новое поле не волновой природы
46. Оцінка фінансового стану підприємства
47. Центральний банк і монетарна політика
48. Процентна політика комерційного банку
51. Оцінка обеззаражування води закритих джерел водопостачання
52. Кредитна політика комерційного банку
53. Оцінка збитку після настання страхового випадку
57. Санітарна оцінка підприємств громадського харчування
58. Оцінка обстановки на підприємствах легкої промисловості у надзвичайних ситуаціях
60. Порівняльна оцінка ефективності підгодівлі курей-несучок преміксами різного виробництва
62. Облікова політика як елемент культури бізнесу
63. Принципи побудови нового Плану рахунків та його узгодженість з фінансовою звітністю
64. Оцінка протидефляційної стійкості ґрунтового покриву південного степу України
65. Економіко- і політико-географічне положення України
66. Концепція регіональної політики
67. Інтерполяція інструментів фіскальної політики на Державний бюджет України
68. Соціальна політика як складова демократичного розвитку суспільства
69. Структура й оцінка економічної інформації
73. Модель російської регіональної політики в XVI столітті
74. Німецька освітня політика на окупованій території України (1941–1944 рр.) в історіографії
75. Основні напрямки зовнішньої політики СРСР в 1933–1939 рр.
77. Регіональні особливості політики коренізації в Україні (на матеріалах Волині, Київщини і Поділля)
78. Внутрішня політика Людовіка IX Святого
79. Внутрішня і зовнішня політика Ярослава Мудрого
80. Оцінка результату і похибки прямих вимірювань
81. Аналіз товарної інноваційної політики ЗАТ Хлібозавод "Салтівський"
82. Аналітична маркетингова оцінка ринку квітів
83. Маркетингова політика комунікацій
85. Товарна політика і комерційна діяльність
89. Клініко-імунохімічна оцінка ефекту захисту мозку при тяжкій черепно-мозковій травмі
90. Характеристика й оцінка функціонального стану системи зовнішнього дихання
91. Глобалізація сучасного світу – провідна тенденція світової політики
92. Державна політика стимулювання зайнятості
93. Здобутки і проблеми зовнішньої політики України на сучасному етапі
94. Коммунітарна регіональна економічна політика в Європейському Союзі
95. Світові макроекономічні порівняння і оцінка місця України в них
96. Торговельна політика розвинутих країн