![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Законодательство и право
Право
Основи господарського права |
1. Загальна характеристика господарського права У народному господарстві існують наступні види права: господарське, адміністративне, фінансове, кримінальне. Предмет господарського права визначається двома головними поняттями: «народне господарство» і «господарська діяльність». Народне господарство України – (Закон «Про економічну самостійність») включає усі підприємства та організації, що працюють (існують) на території України. У залежності від мети та способу організації та виконання господарської діяльності відрізняють 2 види: підприємницьку та непідприємницьку (некомерційну) діяльність. Господарське Право України має розвиток як система норм, що регулюють три сектори економіки: – державний (він домінує); – підприємства, що засновані на засаді колективної власності; – приватний сектор, що швидко прогресує. Об'єктивні причини необхідності державного регулювання: 1. виконання соціальних функцій (створення умов щодо нормальної життєдіяльності суспільства); 2. наявність у країні певної та значної кількості підприємства, що належать державі, та нею потрібно керувати. Особливості господарських відносин (у порівнянні з громадянським правом): – скорочена кількість суб’єктів, господарське право більш вузьке поняття ніж громадянське право; – одночасна наявність організаційних та майнових елементів; – матеріальний глузд (суспільне виробництво): у т.ч. матеріальне виробництво виконання послуг). Методи господарського права це сукупність способів регулювання впливу норм господарського права на поведінку суб’єктів господарських правовідносин. Методи: 1. Метод автономних рішень – підприємці можуть приймати які завгодно рішення, що не суперечать Законодавству України; 2. Метод владних вказівок – їх надають відповідні владні органи – вони обов’язкові для виконання усіх суб'єктів (квоти, ліцензії, спеціальні режими тощо). Система господарського законодавства в цілому зумовлено предметом регулювання, тобто господарською діяльністю. Предметом господарського права є господарські відносини між організаціями, що займаються виробництвом та реалізацією продукції, відносини у капітальному будівництві, транспортних організаціях з клієнтами, відносини у держаному страхуванні, зовнішньоекономічної діяльності, планові та господарське-процесуальні відносини. Господарське право – самостійна область, система нормативних актів, правила, що регулюють господарські відносини щодо організацій у виконанні господарської діяльності у області суспільного виробництва та обігу. Приклад нормативного акта – Закон України «Про підприємства в Україні». Господарське право пов’язано з правом комерційним інших країн. та існує на наступних принципах: 1. принцип пріоритету – спеціальних норм міжнародного права понад загальними нормами господарського права України 2. принцип надання нормам міжнародних економічних угод статуту національного законодавства України. 3. принцип поєднання господарського законодавства України із комерційним правом інших країн у праві сторін зовнішньоекономічних угод обирати самостійно право тієї країни, що визначають права та обов’язки сторін угоди.
Нормативні акти Господарського права. 1. Господарський Кодекс. 2. Господарські Закони (приклад «Про власність», «Про підприємства в Україні», «Про господарські товариства» і т.і.). 3. Законодавчі акти (Постанови Верховної Ради, Декрети Кабміну, розпорядження Президента України, акти міністерств, акти місцевої адміністрації). Основа Господарського законодавства є система статних (компенсаційних) законів, що визначають правове становище суб'єктів господарювання (» Про підприємства в Україні, «Про підприємництво»). Суб’єкт Господарського права – учасники господарських відносин: організації, Їх структурні підрозділи, окремі громадяни – підприємці приватні (вони не є суб'єктами Громадянського Права). Суб’єкти господарського права: 1. підприємства та їх структурні підрозділи; 2. об'єднання підприємств; 3. фінансові інститути; 4. громадяни-підприємці; 6. органи держаної влади в економіці. 2. Підприємство як спосіб здійснення господарської діяльності Підприємство це господарюючий суб’єкт – товаровиробник, колектив працівників, що на професійній основі виготовляє та реалізує свій товар з метою отримання прибутку. Зі своїм власним майном. Правовий статут підприємства наведено у Законі України «Про підприємства в Україні». Форми підприємств: 1. приватне підприємство (власність у єдиних руках); 2. колективне підприємство (належить колективу, у статуті юридичної особи, керівництво – найманці, майно належить на праві власності, приклади: АТ, ТДВ, ЗАТ, ТОВ); 3. державне підприємство – організаційно-правова форма підприємства, засновано на державної власності, майно належить на засаді господарського володіння – спеціальний правовий режим щодо майна державних підприємств; 4. спільне підприємство (СП) засновано на базі поєднання майна різних форм власності (змішана форма власності), приклад: звичайні СП, СП з іноземними інвестиціями (більш 10% в статутному фонді доля інвестицій); 5. мале підприємство – кількість робітників промисловості – до 200 чол., їх правовий статут та пільги, в інших галузях до 50 чол. (згідно до Постанови Міністрів 1990 р. «Про заходи по створенню та розвитку малих підприємств»). Поняття, ознаки та види суб’єктів господарської діяльності. Суб’єкти – це учасники господарських відносин, що здійснюють свою господарську діяльність або керують такою діяльністю, створене у встановленому законом України порядку, мають необхідне для створення такої діяльності майно та володіють господарською правосуб’єктністю. Ознаки суб’єктів. 1. Особисто здійснення господарської діяльності або керівництво господарською діяльністю, що характерна для володарів майна підприємства, господарських об'єднань, промислово-фінансових груп та господарських міністерств та відомств. 2. Створення у встановленому порядку згідно до Закону України. 3. Наявність майна, що потрібно для здійснення обраною суб’єктом або необхідної (згідно з умовами створення) господарської діяльності або керівництво такою діяльністю. 4. Наявність господарської правосуб’єктності, тобто такої, що визнана державою за певним суб’єктом господарювання щодо спроможності бути суб’єктом прав (мати та здійснювати господарські права та обов'язки, відповідати за них щодо їх належного виконання і мати юридичну спроможність захищати свої права та законні інтереси від всіляких порушень).
Обсяг господарською правосуб’єктності фіксується у законі та в його постановах. Суб’єкти існують (залежно від характеру діяльності): – суб’єкти, що самі здійснюють господарську діяльність (до них відносяться індивідуальні підприємці, підприємства, виробничі кооперативи, більшість господарські товариства); – суб’єкти, що здійснюють керівництво господарської діяльності (господарські міністерства, відомства, промислово-фінансові групи, володарі майна підприємств = товариства інвалідів тощо). Суб’єкти існують (залежно від форми власності): – державні (державні та казенні підприємства, підприємства господарського об’єднання, господарські міністерства, відомства); – комунальні (комунальні підприємства, органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи); – колективні (господарські товариства, виробничі кооперативи, добровільні господарські об’єднання (декілька фірм), унітарні підприємства, створені кооперативами, суспільні та релігійні організації); – приватні (індивідуальні підприємці, приватні підприємства); – змішані (СП. промислово-фінансові групи, орендні підприємства). Індивідуальні підприємці. Згідно до Закону України від 07.02.1991 р. «Про підприємства», до них відносяться фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), що не обмежені Законом у правоздібності або дієздібності, що зареєстровані у встановленому порядку як суб’єкт підприємницької діяльності, що самостійно відтворює таку діяльність. Перелік категорій яким заборонено впроваджувати таку діяльність (згідно до Закону України): військовослужбовці, держслужбовці, народні обранці (депутати) України та ін. особи, що вповноважені здійснювати функції держави, особи з непогашеним терміном судимості за корисні порушення (крадіжки, хабарі і т.і.). Реєстрація суб’єктів (згідно до Закону ст. 8 «Про підприємництво» та постанову Кабміну України від 25.05.1998 р. №740 «Про порядок державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності») – здійснюється за місцем знаходження суб’єкта при умові подачі необхідних документів: – реєстраційної картки встановленого зразка (заява); – копії індивідуального ідентифікаційного коду; – квитанції про сплату держмита за реєстрацію. Реєстрація повинна бути проведено у термін 5 діб з доби подачі. У випадку потреби отримають у строк до 1 місяця – ліцензію (закон України від 01.06.2000 р. «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» та ін. актами. Для здійснення певних видів підприємницької діяльності (роздрібна та оптова торгівля, за винятком сільгоспвиробників, гральний бізнес, валютні операції, надання побутових послуг за готівку) існує Закон від 23.03.1996 р. «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності». Отримання патенту-дозволу на торгівлю (у т.ч. індивідуальним підприємцям) впроваджується держорганами за місцем знаходження пункту продажу. Господарські організації: поняття, ознаки та види. Господарські організації це створене колективом фізичних і(або) юридичних осіб організація, що має організаційну єдність, що передбачає відокремленість даного колективу, як єдиного цілого від інших колективів.
Реальное обеспечение права личности, в первую очередь обвиняемого, является критерием оценки демократизма, гуманизма уголовного процесса. Основу гарантий прав личности в сфере уголовного процесса составляют закрепленные и обеспечиваемые Конституцией права и свободы граждан (гл. 2 Конституции РФ) и принципы правосудия. Эти основополагающие нормы, устанавливающие гарантии прав личности конкретизируются в уголовно-процессуальном законе применительно к стадиям процесса и правам, предоставленным участникам и иным субъектам уголовного процесса. Подозреваемый, обвиняемый (подсудимый, осужденный) могут защищать свои права как лично, так и с помощью защитника, законных представителей, общественных защитников. Законом гарантированы права потерпевшего, гражданского истца, гражданского ответчика и иных субъектов процесса (свидетелей, экспертов, специалистов, понятых, переводчиков и др.). Важнейшими гарантиями защиты прав и законных интересов личности в уголовном процессе являются: право подозреваемого, обвиняемого иметь защитника: судебный контроль за задержанием лица или избрание в качестве меры пресечения содержание под стражей: равенство прав участников судебного разбирательства: предоставление только суду права признать обвиняемого виновным: возможность обжалования действий и решений должностных лиц и государственных органов в суд
1. Основы уголовного права (Контрольная)
2. Основы экологического права
3. Основы международного права
5. Международно-правовые основы авторского права
9. Основы государственного права ФРГ
11. Основы конституционного права
12. Основы конституционного права Франции
15. Основы семейного права в Республики Узбекистан
16. Основы трудового права в Республики Узбекистан
17. Основы уголовного права. Уголовный Кодекс Украины
18. Основы экологического права в Узбекистане
19. Україна, як суб’єкт міжнародного економічного права
20. Соотношение административного права со смежными отраслями права
21. Право интеллектуальной собственности /гражданское право Украины/
25. Право собственности. Другие вещные права
26. Избирательное право в системе публичного права
27. Конституционное право- ведущая отрасль Российского права
28. Право собственности по римскому праву
29. Языковая политика в городе: право языка vs. языковые права человека (право на имя)
30. Муниципальное право как комплексная отрасль права
31. Гражданское право как отрасль частного права
32. Защита прав ребенка в международном праве
33. Коллизионные вопросы в области семейного права в международном частном праве
34. Муниципальное право как комплексная отрасль права
35. Охорона авторського права та суміжних прав в Україні
36. Право на иск и право на предъявление иска
37. Право собственности как вещное право
41. Право убежища и международное право
42. Господарське право України
43. Основи захисту обьєкту господарської діяльності
44. Господарське право зарубіжних країн
45. Послуга охорони як особливий вид господарської діяльності
46. Справедливість як ціннісна основа права
48. Основы теории государства и права
49. Правовая основа российского рынка вторичных авторских прав
50. Конституционные основы защиты экономических прав
51. Основы римского гражданского права
52. Основы права
53. Основы права
57. Основні етапи господарського розвитку первісного суспільства
58. Конституционные основы правосудия при защите прав в порядке гражданского судопроизводства
59. Грошові розрахунки в господарському обороті України
60. Нормативні акти господарського законодавства: поняття і види
61. Основы государства и права для абитуриентов МГЮА
62. Право як спеціальне соціальне явище
64. Поняття , ознаки та види господарських товариств
65. Мікробний антогонізм як основа використання антибіотиків
66. Характеристика стада бурої молочної худоби за господарсько-біологічними якостями в умовах агрофірми
67. Аналіз господарської діяльності ДП "Коростенський ЛГ"
68. Бухгалтерськи проводки про господарські операції підприємства
73. Господарське законодавство
76. Забезпечення виконання господарських зобов’язань у сфері банківського кредитування
77. Інформаційно-правові основи забезпечення безпеки мореплавства
78. Організації (органи) господарського керівництва
79. Основи муніципального права України
80. Основи теорії держави і права
81. Основы жилищного гражданского права
82. Основы конституционного строя как институт конституционного права
83. Основы права
84. Основы права
85. Основы права
89. Поняття та система господарського законодавства
90. Право на самовизначення як один з головних принципів міжнародного права
92. Правові основи надання та виплати соціальних допомог сім’ям з дітьми в Україні
93. Правові основи підприємницької діяльності
94. Про господарські товариства
95. Проблеми суб’єкта злочину в сфері господарської діяльності
96. Процесуальні строки в господарському процесі
98. Фактичний допуск до роботи як підстава виникнення трудових правовідносин