![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Искусство, Культура, Литература
Культура Стародавнього Китаю |
За свою більш як трьохтисячолітню історію китайський народ вніс вагомий вклад у розвиток науки та техніки. Багато важливих відкриттів та досягнень були зроблені раніше, ніж у інших країнах у тому числі європейських (винахід компасу, сейсмоскопу, спідометру, паперу, пороху, книгодруку). Особливого розвитку мала у 17 сторіччі математика, астрономія, географічні знання, медицина. Особливої уваги заслуговує розвиток культури періоду середньовіччя. Китайська література є однією з найдревніших літератур світу та має свою багатовікову традицію. На початку 17 сторіччя були складені найбільш повні словники – ієрогліфний словник ”Канси цзидзянь” та словник рифм ”Пей вень юнь фу”. Пізніше створюються багато чисельні лексографічні, а також фонетичні. Початком у лінгвістичному плані вивчення китайської мови почалося тільки у1898 році – граматика Ма Нянь-чжуна „Ми-ши вєнь тунь”.Найвищим зразком драматургії цього періоду є „Понова бесідка” Тан Сянь-цзу- романтична історія про кохання, яка перемагає смерть, історична трагедія „ Замок безсмертя” Хун Шена та „ Веєр з персиковими квітами” кун Шан-Женя. У кінці 16 сторіччя Юєнь Хун-дао та інші письменники виступали проти офіційного руху „повернення у старовину ”Відмічається новий підйом розмовної прози: фантастична епопея „Подорож на захід” у Чен-єня, історично – фантастичний роман „Плавання Чжен Хе по Індійському океану” Ло Мао-дена, анонімний соціально-побутовий роман „Цзинь, Пін, Мей”. Письменники Фен Мен-лун, Лин Мен-чу та інші опублікували багато чисельні обробки народних повістей, а також оригінальні новели. Маньчжурське вторгнення обумовило появу плеяди опозиційної творчості настроєних поетів та мислителів, для творчості яких характерні просвітницькі тенденції: Хуан Цзун-сі, Гу Янь-у, Ван Фу-чжи. Появилися романи, що прославляють героїв минулого: „сказання про Юе Фзе” Цянь Цая. Пороки суспільства облачаються у насичених фантастикою та іроніях новелою Пу Сун-ліна. У Цзин-цзи у сатиричному романі „Неофіційна історія конфуціанців” клеймив з позицією „Справжнього” конфуціанства пошліть, кар’єризм і консерватизм служивої інтелігенції. Вершиною класичного Романа є „Сон у червоному теремі” Цао Сюе-ціня - психологічно насичена повість про моральний та економічний занепад феодальної аристократії подальшому, у обстановці посиленого цензурного тиску маньчжурської влади головне місце у літературі знову зайняли високі жанри ортодоксально – конфуціантської „тунченської школи”. Такого ж високого розквіту досягло декоративно-образотворче мистецтво. Появилися багатообразні вироби із фарфору: напр.: білосніжний фарфор у яких зберігається монументальність форми древніх виробів. Відомі витонченно прості за формами сіро-голубі і сіро-зелені керамічні судини із майстерних сіл. Лунцюань-яо, Гуань-яо і Ге-яо, подражаючі дорогоцінними нефриту, білі судини з рельєфним орнаментом із Дінджоу-яо з малюнкам. Розповсюдилися тканини - „ке- си” узори яких створювалися за мотивами, запозиченими із живопису.
Улюбленим та надлишковим алегоричним мотивом – бамбук. Майстри направляють живопису вчених використовують пористий папір, їх палітра монохромна чи неяскрава. У Китаї відроджується в незмінному вигляді конфуціанська теорія музики, за якою основне - безпосереднє етична дія музики, другорядним – її естетичні принципи. Заключний етап у розвитку класичної музики Китаю відносяться до періоду династії Мін, коли Чжу Цзай-юй розвив принцип рівномірно-темперованого 12-ступеневого звукоряду, завершуючи досягнення системи люй. З 17 сторіччя до нового часу китайська музика залишається традиційною. Однак спостерігається тенденція до її демократизації. Театральне мистецтво Китаю зародилося головним чином у народних формах пісенно-танцювально творчості. В 17 сторіччі були введені строгі цензурні обмеження на драматургію як самий демократичний літературний жанр. Багато спектаклів забронювалось. Подальший розвиток театру проходив головним чином на периферії, де складалися перші локальні театральні жанри: іянський театр такунь-цюй. Іяньський театр за тематикою та заходами акторської виразності був більш демократичним. Показ історичних подій обумовило розвиток акробатичної та фехтувальної техніки. Куньцюй – театр аристократичних прошарків суспільства та інтелігенції. Лірико-побутова тематика характерна для п’єс цього виду театру, відмінною особливістю його була віртуозна вокальна та танцювальна техніка виконавця. З більшою підставою, ніж про будь–яку культуру, можна говорити про культурну єдність, своєрідність і замкненість культури, яка сформувалася в Стародавньому Китаї і майже без змін проіснувала аж до ХVII ст. н.е. Основні періоди (епохи) в історії Стародавнього Китаю традиційно носили назви династій і царств: Шан (або Інь) – XVI – XI ст. до н.е. Чжоу і Чжанго – XI – III ст. до н.е. Цінь – 221 – 207 рр. до н.е. Хань – 206 – 220 рр. до н.е. Період Шан (Інь). Найдавніші племена на території Китаю селилися, як і в інших давньосхідних цивілізаціях, у долинах великих рік, головною з яких була Хуанхе. Одне з цих племен, яке себе називало Шан (сусіди дали йому ім'я Інь), змогло ближче до середини II тисячоліття до н.е. створити першу державу. Саме в цей період починають закладатися основи Давньокитайської культури. Було винайдено шовкопрядіння, бронзоливарну справу, ієрогліфічну писемність, зародилися основи містобудування. Правителі держави – вани (князі) – одночасно вважалися верховними жерцями. При їх дворі працювали вчені, які вели літописи, спостерігали небесні явища, добре знали історичні події минулого. Велика увага приділялася астрономії. Була встановлена тривалість місяця з 29,5 дня і сонячного року з 366 днів. У календарі були чітко визначені сезони року. Місяць поділявся на декади – повний складався з 30 днів, неповний – з 29. Іньська писемність з'являється в досить розвиненому вигляді, що дає можливість відносити її виникнення до більш раннього періоду. Найдавнішими є гадальні написи XIV – XI ст. до н.е. Існувало понад 3,5 тис. ієрогліфів, 2,5 тис. з яких збереглися і до наших днів. Для письма використовували гладку поверхню панцирів черепах і кісток тварин, а також довгі тонкі дерев'яні або бамбукові планки, які з'єднувалися потім шнурком або ременем.
Найдавніші твори китайського мистецтва датуються III тисячоліттям до н.е. Вони представлені в основному керамікою, виготовленою на гончарному крузі. В епоху Інь поширюються бронзові предмети. Найчастіше зустрічається бронзовий посуд для жертвоприношення з рельєфною поверхнею і зображеннями тварин. Значну роль у житті шанського суспільства відігравала релігія. У всіх явищах природи давні китайці бачили волю духів і богів. Вони порівнювали з божествами грім, вітер, дощ тощо. Існував також культ предків. Верховним божеством вважали Небо, яке уявляли у вигляді кола, землю зображали у вигляді квадрата, в центрі якого поміщали свою батьківщину. Тому свою країну вони і назвали Піднебесною або Серединним царством. Період Чжоу і Чжанго. У XI ст. до н.е. державу Шан завоювали племена Чжоу. Недовгий розквіт змінився роздробленістю і міжусобними війнами – епохою Чжанго – “Ворогуючих царств” (V – III ст. до н.е.). Безперервні війни сприяють нагромадженню військового досвіду. Фундатором військової теорії вважається Сунь Цзи. Його “Трактат про військове мистецтво” став каноном військової науки свого часу і досі вважається класикою військово–стратегічної думки. В епоху Чжоу продовжився бурхливий розвиток астрономії. З'явилися нові прилади для визначення координат небесних світил – армілярні сфери. За 600 років до н.е. було введено сонячно–місячний календар. На 350 р. до н.е. вченим стало відомо, що тривалість сонячного року – 365,25 доби, а місячного – 295 діб. Знаки 12 тварин служили для позначення “земних гілок” циклу в 600 років. У IV ст. до н.е. вченим Ші Шенєм було складено перший у світовій історії зоряний каталог, що включав 800 світил. Починаючи з 240 р. до н.е. точно відмічалася кожна поява комети, відомої зараз під назвою Галея. Значними були досягнення давньокитайських медиків. Частина їх методів лікування не втратила своєї актуальності за наших часів: голкотерапія, пульсова діагностика, припікання тощо. У періоди Чжоу і Чжанго формується китайська філософія. Виникають матеріалістичні переконання, в основі яких лежали уявлення про п'ять першоелементів (“стихій”) природи: води, вогню, металу, дерева, землі. Одночасно відбувається становлення головних принципів вчення про протилежні і взаємопов'язані сили Інь і Ян, дія яких розглядалася як причина руху і мінливості в природі. Це знаходить своє втілення в стародавньому літературному пам'ятнику Китаю – “Книзі перемін” (XII – VI ст. до н.е.). У VI – V ст. до н.е. зароджуються даосизм і конфуціанство. Засновником даосизму вважається мудрець Лао–цзи. У центрі його вчення – поняття Дао (“Шлях”), якому підлеглий весь світ і яке є основою та джерелом всього сущого. Весь Всесвіт має своє Дао і перебуває у постійному русі, в постійній зміні, підкоряючись природній необхідності. Поведінка людини також повинна керуватися природними законами, вона не повинна втручатися у природний плин життя, інакше це призведе до хаосу. Засуджуючи багатство, розкіш, знатність, виступаючи проти жорстокості і свавілля, насильства і воєн, Лао–цзи, проте, проповідував відмову від боротьби, висував теорію “недіяння”, ненасильницького споглядання.
Находились свидетели этого, вернее, якобы свидетели, которые кому-то говорили об этом, а кто-то говорил об этом еще кому-то, и эти слухи снова и снова возникали, доходили до нас, до меня, например, на протяжении первых двух лет войны. У этих слухов была своя основа: возвращение в действующую армию ряда военных людей, которые затем отличались на фронте, о них было глухо известно, что они исчезли в предвоенные годы, о возвращении их в армию до войны не знали, а во время войны их имена появились сначала в списках награжденных, позже в приказах. Слухи о появлении на фронте Кольцова отличались особым упорством, связанным с особой симпатией к нему, к его личности, к его роли в испанских событиях, и к его «Испанскому дневнику», и к невозможности поверить в то, что этот человек в чем-то виноват. В сорок девятом году, когда мы ездили с первой делегацией деятелей советской культуры в Китай, Фадеев руководителем делегации, а я его заместителем, как-то поздно вечером в Пекине в гостинице Фадеев в минуту откровенности а надо сказать, что на такие темы, как эта, он редко говорил, очень редко, со мной, пожалуй, только трижды он после того, как я, не помню, по какому поводу, заговорил о Кольцове и о том, что так до сих пор и не верится, что с ним могло произойти то, что произошло, сказал мне, что он, Фадеев, тогда же, через неделю или две после ареста Кольцова, написал короткую записку Сталину о том, что многие писатели, коммунисты и беспартийные, не могут поверить в виновность Кольцова и сам он, Фадеев, тоже не может в это поверить, считает нужным сообщить об этом широко распространенном впечатлении от происшедшего в литературных кругах Сталину и просит принять его
1. Історія держави та права України
2. Концепт Воля в лексиці і фразеології української та англійської мов
3. Походження українців, росіян, білорусів та їхніх мов
4. Україна ХХІ сторіччя, тенденції та перспективи розвитку
5. Обычаи и обряды украинского народа (Звичаи та обряди українського народа)
9. Особливостi аграрних реформ в державах ЦСЄ та в Українi
10. Англійські вигуки та їх українські еквіваленти
12. Школа та освіта в Україні наприкінці XVI - першій половині XVII ст.
13. Первісна культура на терені сучасної України
14. Українське бароко як явище світової культури
15. Быт и культура народов Древнего Египта
17. Альтернативна освіта в Україні
18. Педагогічна освіта незалежної України — важливий чинник підвищення ефективності навчання
19. Політична еліта сучасної України: генеза й особливості формування
21. Історія митної справи в Україні
25. Культура и цивилизация, их сущность. Запад, восток и Россия в диалоге культур
26. Історія розвитку усного та писемного мовлення. Кирилиця й Українська абетка
27. Українська та зарубіжна культура
28. Лінгвістичне наповнення концепту "колір" ("colour") в українській та англійській культурах
29. Мова та історія (розвиток мови)
30. Особливості перекладу політичного сленгу с української мови на англійську та назад
31. Українська літературна мова: формування, норми та стилі. Ділова українська мова.
32. Категорія виду та часу в англійській та українській мовах
33. Афінська держава та стародавня Спарта у стародавній історії та культурі людства
35. Розвиток української культури та мистецтва у другій половині XIX ст.
36. Культура козацької доби та українського бароко
37. Культура України XIX сторіччя
41. Громадянська освіта та формування національної свідомості на уроках історії України
42. Нетрадиційні форми навчання школярів на уроках української мови та літератури
43. Взаємовідносини законодавчої та виконавчої гілок державної влади України
44. Матеріальна та духовна культура євреїв Півдня України у XIX ст.
46. Прибуткове оподаткування підприємств, проблеми та шляхи розвитку в Україні
47. Краткая характеристика культуры Древнего Египта
50. Поліграфічна промисловість України. II роль та перспективи розвитку
51. Iсторія виникнення та становлення державності України: 20 ст
52. Історія України
53. Гетьман Іван Мазепа - державний та політичний діяч України
57. Історія розвитку криміналістики в Україні
58. Художественная культура Древнего Египта
59. Звичаї та обряди на Україні
60. Основные этапы развития культуры Египта
61. Особливості мови роману О.Забужко Польові дослідження українського сексу
62. Порівняльна характеристика система освіти України та Південної Кореї
63. Державне регулювання та підтримка підприємництва в Україні
64. Проблеми та перспективи розвитку страхового ринку України
66. Суть та завдання прокурорського нагляду в Україні
67. Видатки бюджетів на науку та культуру
68. Історія розвитку садово-паркового мистецтва на території України
69. Малий бізнес та проблеми його розвитку в Україні
73. Використання та облік вексельного обігу в Україні, його контроль, значения в діяльності підрпиємства
74. Виникнення писемності та історія кодування інформації
75. Фондова біржа в україні проблеми та перспективи розвитку
76. Населення України, його динаміка, структура та особливості розміщиння
77. Утворення Скіфії та її політична історія
78. “Енеїда” І.Котляревського – її місце в українській духовній культурі
79. Генеза української національної мови
80. Історія виникнення силових видів спорту на Україні укр
81. Философские аспекты культуры /Укр./
83. «Українська демонологія та її персонажі»
85. Взаємодія та взаєморозуміння в контексті культури ділового спілкування
89. Організація безготівкового платіжного обороту в Україні та перспективи його розвитку
90. Розвиток іпотеки в Україні та місце банків у ньому
91. Формування та розвиток банківської системи України
92. Аналіз та прогнозування основних тенденцій розвитку ринку дорогоцінних металів в Україні
93. Еколого-ценотичні особливості та представленість родини бобових у флорі України
94. Державна підтримка сільського господарства та її форми в Україні
95. Проблеми та перспективи розвитку агропромислового комплексу України
96. Столипін та його аграрна реформа в Україні
97. Облік витрат та собівартості продукції технічних культур та шляхи їх зниження
98. Основи інтеграції та гармонізації аудиту в Україні
99. Проблеми діловодства на сторінках журналу "Кадровик України"