![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Законодательство и право
Право
Правове регулювання участі прокурора в адміністративному судочинстві щодо захисту прав та свобод громадянина |
ІНСТИТУТ ЗАКОНОДАВСТВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ АНПІЛОГОВ ОЛЕГ ВІКТОРОВИЧ УДК 351.72.336.74(043.3) (477) ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ УЧАСТІ ПРОКУРОРА В АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДОЧИНСТВІ ЩОДО ЗАХИСТУ ПРАВ ТА СВОБОД ГРОМАДЯНИНА 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук Київ – 2008 Дисертацією є рукопис Робота виконана у Відділі проблем розвитку національного законодавства Інституту законодавства Верховної Ради України Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України Селіванов Анатолій Олександрович, постійний представник Верховної Ради України у Конституційному Суді України Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, профессор Якимчук Микола Костянтинович, Національна академія прокуратури України, Перший проректор; кандидат юридичних наук, доцент Штефан Сергій Михайлович, Академія адвокатури України, завідувач кафедри теорії та історії держави та права Захист відбудеться 28.02. 2008 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.867.01 в Інституті законодавства Верховної ради України за адресою: 04053, м. Київ, пров. Несторівський, 4. Із дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту законодавства Верховної Ради України за адресою: 04053, м. Київ, пров. Несторівський, 4. Автореферат розісланий 26.01. 2008 року. Учений секретар спеціалізованої вченої радиО.М. Биков ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ Актуальність теми. Серед способів правового захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина особливе місце посідає правовий захист з боку незалежного органу - адміністративного суду. Його діяльність покликана гарантувати дотримання прав людини у її відносинах із владними структурами, дозволяє дати належну оцінку діяльності суб’єктів, що мають владні повноваження, у випадку порушення ними чинного законодавства і, тим самим, забезпечити реалізацію принципу відповідальності державної влади за свою діяльність перед людиною. За таких умов потребує поглибленого дослідження інститут представництва прокурора в адміністративному судовому процесі. Практика застосування норм Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) дозволяє визначити низку протиріч, колізій, що обумовлює потребу вдосконалення механізму судового захисту. У цьому контексті варто зазначити, що поза увагою положень адміністративного процесуального законодавства залишились питання щодо забезпечення трактування понятійного апарату адміністративного процесуального представництва, підстав його виникнення, особливостей здійснення. Недостатнім є правове регулювання відносин з представництва за законом у визначенні ролі органів прокуратури, інших органів державної влади, місцевого самоврядування. При цьому першочергового значення набувають питання щодо вдосконалення правового регулювання представництва, здійснюваного прокурором, оскільки Конституція України та Закон України &quo ;Про прокуратуру&quo ; покладають на прокурора обов’язок представляти в першу чергу інтереси найуразливіших верств населення.
Крім того, функціонування дієвого механізму захисту прав, свобод, інтересів громадян, нездатних самостійно захищати свої права є одним з критеріїв визнання держави соціально орієнтованою, правовою. Існуючі роботи з адміністративного права та процесу були присвячені загальним проблемам адміністративного процесу (О.М. Бандурка, Д.М. Бахрах, Ю.П. Битяк, В.К. Колпаков, О.В. Кузьменко, В.Г. Перепелюк, А.О. Селіванов, М.М.Тищенко та інші), формування адміністративної юстиції в Україні (І.П. Голосніченко, Ю.С. Педько, А.В. Руденко, О.І. Шостенко та інші), у тому числі – і системи адміністративних судів, а також проблемам захисту прав громадян у відносинах з органами виконавчої влади (В.Б. Авер'янов, І.Л. Бородін, В.М. Гарощук, А.Т. Комзюк, Л.В. Кузенко та інші). Питання участі прокурора у захисті прав громадян розглядались, в основному, у контексті здійснення прокурорського нагляду (Ю.М. Грошовий, П.М. Каркач, І.Є. Марочкін, М.О. Маркін, В.Т. Нор, М.В. Косюта, Г.П. Середа, В.В. Шуба та інші). Окремо постають роботи В.С. Стефанюка, який послідовно захищав ідею формування системи адміністративних судів в Україні та запровадження адміністративного судового процесу на засадах змагальності сторін, диспозитивності, рівності прав його учасників перед законом і судом. Певною мірою питання представництва прокурором інтересів громадянина було досліджено в роботах цивільного процесуального права та господарського процесуального права (І.А. Павлуник, М.В. Руденко, Н.Ю. Сакара, С.А. Чванкін, Б.М. Юрков, М.Й. Штефан, С.Я. Фурса та інші). Разом з тим, проблеми вдосконалення статус прокурора в адміністративному судовому процесу ще не набули всебічного та ґрунтовного науково-теоретичного вивчення з конкретними висновками. Таким чином, недостатність у розробках на теоретичному рівні, наявність прогалин і колізій у чинному законодавстві та, у зв’язку з цим, необхідність проведення комплексного адміністративно-правового дослідження проблеми вдосконалення захисту прокурором прав, свобод, інтересів громадянина у адміністративному судовому процесі обумовили вибір теми дисертації. Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний дисертантом напрям наукового дослідження належить до пріоритетних у галузі науки адміністративного права. Дисертація виконана як складова загального плану науково-дослідної роботи Інституту законодавства Верховної Ради України, зокрема програми “Стратегія розвитку законодавства України” (державний реєстраційний № 0103U007975). Дослідження виконано на виконання Резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи №1179 (1999) щодо дотримання Україною зобов'язань перед Радою Європи, протоколу №14 до Конвенції (ратифіковано Законом України №3435-IV від 09.02.2006), постанови Верховної Ради України від 28.04.1992р. &quo ;Про концепцію судово-правової реформи в Україні&quo ;. Мета та основні завдання дисертаційного дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення особливостей здійснення прокурором функції захисту прав, свобод та інтересів громадянина у адміністративному судовому процесі та обґрунтування напрямків розвитку адміністративного процесуального законодавства у цій сфері, а також формулювання відповідних рекомендацій щодо вдосконалення чинного законодавства.
Визначена мета обумовила наступні завдання наукового дослідження: дослідити світовий досвід захисту прокурором суб’єктивних прав, свобод та інтересів громадянина у публічно-владній сфері у органах адміністративної юстиції, встановити зміст прав, свобод та інтересів громадянина, які є об'єктом захисту прокурором в адміністративному судовому процесі, визначити місце інституту участі прокурора в адміністративному судовому процесі у міждисциплінарному інституті представництва, систематизувати правові основи участі прокурора в адміністративному судовому процесі, охарактеризувати особливості адміністративної процесуальної правосуб’єктності прокурора у адміністративному судовому процесі при захисті прав, свобод та законних інтересів громадянина, здійснити порівняльний аналіз форм захисту прокурором прав, свобод та законних інтересів громадянина в адміністративному судовому процесі та у цивільному й господарському процесах, визначити особливості захисту на кожній стадії адміністративного судового процесу, визначити напрямки вдосконалення адміністративного процесуального законодавства у частині, що стосується регулювання відносин щодо здійснення прокурором функції представництва та сформулювати відповідні пропозиції щодо змін. Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у зв’язку зі здійсненням прокурором захисту прав, свобод та інтересів громадянина у адміністративному судовому процесі. Предметом дослідження є здійснення функції захисту прокурором прав, свобод та інтересів громадянина при проведенні адміністративного судочинства. Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сучасні методи наукового пізнання. Їх застосування ґрунтується на діалектиці, що дозволяє дослідити формування адміністративної процесуальної правосуб’єктності прокурора щодо здійснення ним захисту прав, свобод, інтересів громадянина у адміністративному судовому процесі на підставі аналізу світового досвіду та порівняння його із цивільною процесуальною правосуб’єктністю. У роботі застосовуються такі методи наукового пізнання: логіко-семантичний – для аналізу та поглиблення понятійного апарату (підрозділи 1.1, 1.2); класифікації та групування – для систематизації правових основ участі прокурора у адміністративному судовому процесі, виділення моделей захисту суб'єктивних прав, свобод та інтересів громадянина у публічно-владній сфері у органах адміністративної юстиції (підрозділи 1.2, 1.3); історико-правовий та порівняльно-правовий - для аналізу особливостей формування інституту представництва прокурором прав, свобод, інтересів громадянина та дослідження сучасних форм захисту прокурором прав, свобод, інтересів громадянина (підрозділи 1.2, 2.1, 2.2); на основі методів правового моделювання, компаративного, логіко-семантичного методу та документального аналізу формулювались напрямки вдосконалення адміністративного процесуального законодавства (підрозділи 1.2, 2.2, 2.3). Науково-теоретичною базою дисертаційного дослідження стали праці вітчизняних та зарубіжних вчених з теорії держави та права, адміністративного права та процесу.
Критиковалось, в частности, «узкое» понимание права, которое, по мнению критиков, сводило форму права лишь к законам. в XX веке естественно-правовая доктрина приобрела форму концепции о правах и свободах человека, причем набор этих прав и свобод стал общепризнанным и четко определенным. И самое главное — эти права и свободы перестали быть некими логическими построениями, результатами умственных усилий тех или иных юристов и философов, а приобрели юридически законченную форму. Они вошли в четко очерченных формулировках в международные декларации, конституции, иные акты. Особенно значимым является закрепление прав и свобод человека, составляющих ядро в основополагающих разделах конституций. Таким образом, в XX веке по критерию формы права исчезает разница между естественно-правовыми положениями, вытекающими из самого существования человека (его основными правами и свободами), и другими правовыми положениями. Форма становится единой для всех сфер права — объективированное закрепление получают все правила поведения в актах и иных источниках
1. Полномочия прокурора в сфере надзора за соблюдением прав и свобод человека и гражданина
2. Адміністративно-правове регулювання діяльності органів місцевої міліції
3. Загальні засади адміністративного судочинства в Україні
4. Правове регулювання сімейних відносин за участю іноземців та осіб без громадянства
5. Адміністративне судочинство: концептуальні підходи українських вчених періоду незалежності України
9. Правове регулювання вільних економічних зон
10. Державно-правове регулювання страхування у сфері зовнішньоекономічної діяльності
11. Банківське право України: Нормативно-правове регулювання та особливості
12. Державно-правове регулювання ринку ціних паперів
13. Механізм правового регулювання
14. Обставини, що виключають можливість участі в кримінальному судочинстві
15. Особливості правового регулювання проходження служби в органах внутрішніх справ
16. Поняття правового регулювання
18. Правове регулювання вільних економічних зон
19. Правове регулювання екологічних відносин в Україні
20. Правове регулювання орендних відносин в Україні
21. Правове регулювання охорони та використання надр
25. Правове регулювання робочого часу і часу відпочинку
26. Правове регулювання створюваних в інноваційних проектах результатів досліджень і розробок
27. Правовий вплив і правове регулювання: проблеми співвідношення
28. Проблеми правового регулювання діяльності виконавчих органів місцевих рад
29. Участие прокурора в гражданском процессе
30. Участие прокурора в гражданском процессе
31. Участие прокурора в гражданском процессе
32. Участие прокурора в гражданском процессе
33. Участие прокурора в досудебном разбирательстве уголовных дел
34. Участь прокурора в цивільному процесі
35. Цивільно-правове регулювання договору банківського рахунку
36. Правове регулювання соціальної роботи
37. Правовое обеспечение участия спортсменов-любителей в соревнованиях
41. Международно-правовые акты о правах и свободах человека и гражданина
44. Институт омбудсмена - защитника прав и свобод человека в историко-правовом аспекте
45. Міжнародно-правовий механізм захисту прав і свобод людини і громадянина
46. Особенности правового статуса женщин, детей, рабов и душевнобольных по римскому праву
47. Проблемы правовой регламентации. Личные права и свободы человека
48. Джерела права та правова система Запорізької Січі
49. Адміністративна влада і судочинство Запорізької Січі
50. Адміністративно-правовий статус Президента України
52. К вопросу о правовых возможностях прокурора в гражданском судопроизводстве
53. Припинення адміністративних правопорушень
57. Адміністративне право України
61. Адміністративно-правові норми
62. Актуальні проблеми місцевого самоврядування в Україні в контексті адміністративної реформи
63. Місце адміністративного права в правовій системі
64. Основи адміністративного права України
65. Поняття та види адміністративного примусу
66. Правовые и организационные основы участия граждан в охране общественного порядка
67. Прокурор в гражданском процессе: роль, пределы участия, проблемные аспекты
68. Розвиток адміністративного законодавства
69. Співвідношення адміністративного права з іншими галузями права України
73. Адміністративні і економічні реформи Петра I
74. Реформи адміністративно-політичного управління 60-70-х років XIX ст.
75. Адміністративний менеджмент
77. Адміністративно-юрисдикційна діяльність санітарно-епідеміологічної служби
78. Правовые аспекты борьбы с терроризмом
79. Правовое регулирование внешнеэкономической деятельности (ВЭД)
80. Гражданское общество и правовая страна
81. Участие адвоката в исследовании доказательств
82. Административно-правовой статус иностранных лиц и лиц без гражданства
83. Правовое регулирование государственной службы
85. Административно-правовой статус государственных служащих в России
89. Правовой статус Центрального Банка РФ
90. Правовые основы валютного регулирования и валютного контроля в Российской Федерации
91. Государственно-правовое регулирование банковской деятельности в РФ
92. Правовое положение Акционерного Общества
93. Вещно-правовые способы защиты права собственности
94. Гражданско-правовая ответственность (TXT)
95. Гражданско-правовой договор: понятие, виды, формы, особенности расторжения и заключения
96. Гражданско-правовые сделки с квартирами
97. Исковая давность и ее гражданско-правовое значение