![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Особливості перехідної економіки України |
смотреть на рефераты похожие на "Особливості перехідної економіки України" МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВІННИЦЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ Реферат З основ економічної теорії на тему: “ Особливості перехідної економіки України ” Бачинської Галини ЕП -11 ВТЕІ КДТЕУ Вінниця 2000 Об'єктивна необхідність і реальні можливості переходу Командно-адміністративна система господарювання функціонує як єдине ціле на основі загального одержавлення економіки та на цій базі централізованого планування усього соціально-економічного життя. Обмін між відомствами здійснюється через розпорядження про матеріальний баланс, а особи, відповідальні за прийняття рішень у центрі, примушують кожну галузь або державне підприємство функціонувати як складову частину єдиного цілого. Підприємства поставляють обумовлену кількість продукції, але їм дозволяється залучати ресурси, особливо трудові, без вимоги зведення до мінімуму витрат або проведення стратегії ефективності витрат у виробництві. Не керуючись ціновими сигналами ринкової економіки, директори підприємств дістають стільки трудових ресурсів, скільки можуть. Одним з результатів цього є оптове утримання робочої сили, яке забезпечує необхідні її запаси для задоволення єдиної мети центральних плануючих органів: виробництва фірмою запланованої кількості продукції незалежно від використаних ресурсів. За таких умов на так званому ринку при квазітоварному виробництві панує диктат виробника, а споживачі через відсутність вибору змушені купувати несучасну, неякісну продукцію. В умовах ринкової економіки подібна фірма зазнала б краху через високі витрати на ресурси, що не забезпечують ефективності, а також, під натиском конкурентів, здатних продавати продукцію за цінами, нижчими, ніж у цій завеликій фірмі. Однак будучи захищена від конкуренції, ця фірма з її філіями та підприємствами продовжує функціонувати. Тому в період розбудови незалежної Української держави гостро постало питання про економічні реформи. Перехід до ринку — одна з ключових проблем, вирішення якої визначить перспективи розвитку економіки України, подальшу долю української нації. Навіщо потрібна економічна реформа? Командно-адміністративна система господарювання, яка існувала у недалекому минулому, не відповідала новим вимогам розвитку економіки, стала гальмом реалізації об'єктивних вимог світової економіки. Вона не може бути поліпшена або удосконалена зміною окремих елементів, а потребує перетворень у своїй основі відповідно до вимог нового господарського механізму. А щоб сформувати новий економічний механізм, потрібна радикальна реформа. Командно-адміністративна система господарювання сформувалась за часів, коли економічне зростання йшло за рахунок використання додаткових ресурсів. Типовими умовами тоді були такі, наприклад, коли за п'ять років приріст чисельності працівників у народному господарстві становив 10—11 млн чол., на 25—З0 відсотків збільшувався видобуток палива і сировини, на 40—50 відсотків зростали капіталовкладення і на 50—60 відсотків збільшувався обсяг основних виробничих фондів.
Проте до початку 90-х років економічна ситуація в Україні докорінно змінилась. На одиницю національного доходу витрачалось в З—4 рази більше ресурсів, ніж у країнах ринкової економіки, частка наукоємної продукції в експорті впала до 1 відсотка. Частка екстенсивних факторів в економічному зростанні різко скоротилась, а це зумовило об'єктивну необхідність переведення економіки переважно на інтенсивний шлях розвитку. В той же час у світовому господарстві розгортається новий етап науково-технічної революції: орієнтація на якість, нововведення і високу кваліфікацію кадрів. Які ж основні критерії оцінки реальних можливостей економічного устрою в умовах переходу від командно-адміністративної системи господарювання до ринкових відносин? Першим критерієм є визначення ступеня можливості забезпечення підвищення прибуг-ку підприємств за рахунок повнішого використання всіх наявних ресурсів і підвищення конкурентоспроможності продукції, робіт, послуг. Другий критерій — це ступінь спроможності економічного устрою створити умови для підвищення норми прибутку за рахунок удосконалення технічного розвитку суспільного виробництва на основі активізації творчої діяльності з розвитку елементів, які орієнтують на реалізацію у виробництві виявлених можливостей нових наукових розробок, удосконалення технології виробництва, переходу до використання продуктивніших засобів виробництва і кардинального підвищення якості продукції. Третій критерій — ступінь спроможності устрою швидко реагувати на зміни попиту і відповідно до цього здійснювати дії, спрямовані на реструктуризацію економіки. Четвертий критерій — ступінь спроможності забезпечити зростання продуктивності праці за рахунок розвитку подетальної спеціалізації праці та виробництва на основі переходу до широкого використання новітніх, більш продуктивних засобів виробництва, обчислювальної техніки, інтегральних схем, широкої комп'ютеризації та автоматизації, принципово нових ресурсозберігаючих технологій. П'ятий критерій — ступінь ефективності системи виробничого обліку і контролю, направленого на підвищення продуктивності праці за рахунок більш повного використання наявних ресурсів, своєчасного прийняття відповідних коригуючих дій. Ці основні критерії дають можливість оцінити ступінь спроможності економічного устрою забезпечити підвищення ефективності виробництва за рахунок зростання продуктивності праці, поліпшення якості продукції, робіт, послуг у розрахунку на максимальний попит конкретних споживачів при одночасному зниженні собівартості. При цьому загальним критерієм оцінки економічного устрою є спроможність підвищувати соціальну захищеність, добробут суспільства в цілому та кожного його члена. Серед країн, що переходять від командно-адміністративної системи господарства до ринкових відносин, визначилося кілька груп за специфікою шляхів переходу. Першій групі властиве створення в надрах старої командно- адміністративної системи нових соціальне орієнтованих ринкових відносин. Найхарактернішим є приклад Китаю, де цей процес відзначався тривалою боротьбою серед правлячих кіл за шляхи розвитку, що закінчилася перемогою проринкових сил у керівництві країною.
По-перше, у Китаї процес переходу був ретельно теоретично осмислений і розроблений та визначений як тривалий і поетапний, з відпрацюванням Його через соціально-економічні експерименти [щодо форм приватизації, пристосування старої бюрократії до нових умов господарювання, розв'язання проблем зайнятості, залучення іноземного капіталу, розвитку підприємництва тощо). По-друге, перехід провадиться через саму командно-адміністративну систему з урахуванням конкретно- історичного досвіду розвитку країни. Ця система не руйнується, а реформується відповідно до завдань, які ставляться перед нею для здійснення переходу до ринку. По-третє, перехід до ринкових відносин було розпочато з провідної галузі економіки країни — сільського господарства, у якій зайнята основна частина населення, Перелічені заходи дали позитивні результати, варті ретельного вивчення іншими країнами. Подібний шлях розвитку обрали В'єтнам, Монголія та деякі інші країни, Другу групу країн відзначає поступовий, еволюційний початок переходу до ринкових відносин через різні експерименти та перетворення, які також: розпочинаються в надрах командно-адміністративної системи. На основі підготовленого соціально-економічного середовища, розпочатого розвитку ринкового господарства відбуваються руйнування командно-адміністративної системи і подальший перехід до ринкових відносин. Найхарактернішим є приклад Угорщини, яка розпочала такі перетворення з другої половини 50-х років. Поступове накопичення ринкових елементів дає змогу країні переходити до сучасних форм господарювання без великих соціальних потрясінь і масового зубожіння населення, минаючи історичний період дикого, розбійницького первісного нагромадження капіталу. Цей період у нинішніх країнах розвиненої ринкової економіки тривав у минулому кілька століть. Його головним історичним завданням, з одного боку, було відокремити безпосереднього працівника від засобів виробництва і перетворити його на юридич-но вільного продавця своєї робочої сили, а з іншого — зосередити засоби виробництва і кошти у незначного прошарку великих підприємців. Сьогодні такий спосіб нагромадження загрожує гострою соціальною конфронтацією з усіма можливими в епоху ядерної зброї наслідками. Третя група країн обрала шлях "шокової терапії", що полягав у застосуванні методів короткострокового струсу суспільства. Такий шлях обрала, наприклад, Польща, де були певні передумови для такого безжалісного експерименту; а саме: у країні була поширена ринкова психологія, значною була приватна власність (понад 4/5 орної" землі належало одноосібним господарствам), на чолі держави опинилися сили, яким довіряла і які підтримувала більшість населення. Проте, незважаючи на все це, після короткого шоку країна мусила відмовитись від нього. Ті, хто вдався до цього методу, пішли у відставку, поступившись місцем тим, хто зважає на довгостроковий час творення економічних процесів. Свій шлях переходу обрала колишня Чехословаччина, де наприкінці 80-х років відбулася так звана "оксамитова революція". Спираючись на традиції ринкового розвитку, нові й старі методи державного регулювання економікою, кооперування тощо, країна повертається до ринкових відносин цивілізовано.
Ц люди не розумють, що в даному випадку якраз немудрован в публчних жестах прикарпатськ хлоп'яки виступили на захист саме росйсько мови й росйсько культури тобто тих цнностей, як й зробили свтовою! Але чому той-таки Ноам Хомський чи Жерар Депардь можуть без особливого труда розбратися в укранських подях, а Марк Захаров виступа рядовим службовцем орвелвського «мнстерства правди»? Що взагал коться з росйською нтелгенцю де листи до нас у ц дн? Атож, сердечне спасиб Юрв Шевчуку, який прихав заспвав на Майдан, спасиб московським хлопцям, як стояли там з росйським триколором, багатьом-багатьом росянам, як писали й телефонували до Кива з тим самим, з чим звертався до нас у ц тижн весь свт: тримайтеся, ми з вами! Але росйськ письменники, нтелектуали, режисери, актори чому ми х не чумо? Невже хамськ вигуки росйсько гастрольно попси та ще знуджен личка пацанят з «Фабрики звьозд», привезених у Кив для масовки на безглузду й провальну «альтернативну»
1. Соціально-економічні риси та особливості розвитку економіки України на сучасному етапі
2. Моделі та методи прийняття управлінських рішень в умовах економіки України
3. Ринок капіталів та його роль у розвитку економіки України
4. Іноземне інвестування аграрного сектору економіки України
5. Реформування и в перехідній економіці України
10. Роль і місце інвестиційних фондів в економіці України
11. Вплив валютних курсів на економіку України
12. Економіка України в умовах глобалізації
13. Основні види інвестицій та шляхи їх залучення в економіку України
14. Місце України в світовому сільському господарстві. Шляхи переходу до ринкової економіки
16. Малий бізнес України в розвиткові національної економіки
17. Економічне районування України
18. 3 найбільш визначні події у економічному (зовнішньоекономічному) житті України у 2004 -2005 роках
19. Законодавча база правового регулювання економіки в Україні
21. Сучасна банківська система України та її роль у сучасній економіці країни
25. Економіко- і політико-географічне положення України
27. Соціальні, економічні та культурні права громадян україни. Право на працю і відпочинок
28. Економічне становище України в роки Хмельниччини
29. Соціально-економічний розвиток України у XVII ст.
30. Найдавніший одяг на теренах України. Вбрання періоду Київської Русі
32. Аналіз міжнародних економічних відносин України, Угорщини, Франції та Бразилії
33. Вступ України до СОТ: переваги та недоліки
34. Напрями та проблеми інтеграції України у світовий економічний простір
35. Проблема вступу України до міжнародних економічних організацій
36. Політична еліта сучасної України: генеза й особливості формування
37. Тенденції соціально-економічних процесів сучасної України
41. Загальнодержавні податки і збори в Україні. Податкові пільги в державному регулюванні економіки
42. Інноваційна активність підприємницьких структур в умовах інтернаціоналізації української економіки
44. Ринок праці на сучасному етапі економічного розвитку України
46. Атомна енергетика України і РПС
47. ПОДАТКИ ТА ПОДАТКОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ
48. Конституционный Суд Украины (Конституційний Суд України)
49. Політичні права і свободи громадян України
50. Гетьмансьтво України: Іван Мазепа (Гетманство Украины. Иван Мазепа)
51. Вплив моральних якостей вчителів на процес формування майбутніх громадян України
52. Значення харчової промисловостi у соцiальному та економiчному розвитку України
53. МЕХАНІЗМ АКТИВІЗАЦІЇ ТРУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ
57. Господарство України періоду утвердження капіталізму
58. Походження людини та її поява на території України
59. Історія держави та права України
60. Культура України в 30-х рока
61. Закон України Про зовнішньоекономічну діяльність
62. Основні засади зовнішньоекономічної політики України
63. Олігополія. Антимонопольне законодавство України
64. Загальна характеристика конституції України
65. Взаємодія гілок державної влади як принцип основ конституційного ладу України
66. Загальні питання права власності у відносинах з іноземцями за законодавством України
67. Поняття, форма та функції Конституції України
68. Проблема рівності і соціальної справедливості в умовах ринкової економіки
73. Державний бюджет України і бюджетне право
74. Управління фінансами України
75. Історія розвитку садово-паркового мистецтва на території України
76. Організаційна система управління природокористуванням України
79. Міжнародний ринок туристичних послуг України
80. Машинобудівний комплекс України
81. Роль і значення АПК для господарства України
82. Авіаційний транспорт України
84. Державне регулювання економіки
85. Банківська система України
90. Створення пiдприємств в Українi за Законом України
91. шпори з цивільного права України
93. Розвиток та розміщення залізничного транспорту України
94. Дохристиянські вірування слов’ян на теренах України
95. Хімічна промисловість України
96. Чорна i кольорова металургія України
97. Регіональний розвиток харчової промисловості України