![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Охрана природы, Экология, Природопользование
Економіко-правовий механізм стимулювання раціонального використання і охорони довкілля |
Контрольна робота з дисципліни: «Екологічне право» ЗМІСТ 1.Теоретичні питання 1.1 Правове регулювання мисливства та рибальства 1.2 Міжнародне співробітництво у галузі охорони довкілля 1.3 Майнова відповідальність за екологічні правопорушення 1.4 Економіко-правовий механізм стимулювання раціонального використання і охорони довкілля: поняття, структура, джерела регулювання 2. Питання для роздумів 3. Практичні завдання Список літератури 1.Теоретичні питання 1.1 Правове регулювання мисливства та рибальства Згідно ст. 17 Закону України «Про тваринний світ» від 13.12.2001 №2894-ІІІ «Спеціальне використання об’єктів тваринного світу» до спеціального використання об’єктів тваринного світу належать усі види використання тваринного світу (за винятком передбачених законодавством випадків безоплатного любительського і спортивного рибальства у водних об’єктах загального користування), що здійснюються з їх вилученням (добуванням, збиранням тощо) із природного середовища. Спеціальне використання об’єктів тваринного світу в порядку ведення мисливського і рибного господарства здійснюється з наданням відповідно до закону підприємствам, установам, організаціям і громадянам права користування мисливськими угіддями та рибогосподарськими водними об’єктами. Згідно ст. 21 Закону України «Про тваринний світ» від 13.12.2001 №2894-ІІІ мисливством вважається вид спеціального використання тваринного світу шляхом добування диких звірів та птахів, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах у межах мисливських угідь і які можуть бути об’єктами полювання. Для організації та ведення мисливського господарства надаються у користування спеціально визначені для цього мисливські угіддя. Користувачами мисливських угідь можуть бути спеціалізовані мисливські господарства, інші підприємства, установи та організації, в яких створені спеціалізовані підрозділи для ведення мисливського господарства з наданням в їх користування мисливських угідь. Організація і ведення мисливського господарства, полювання та надання у користування мисливських угідь здійснюються у порядку, встановленому Законом України “Про мисливське господарство та полювання” від 22.02.2000. №1478-ІІІ, який визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності юридичних і фізичних осіб у галузі мисливського господарства та полювання, забезпечує рівні права усім користувачам мисливських угідь у взаємовідносинах з органами державної влади щодо ведення мисливського господарства, організації охорони, використання та відтворення тваринного світу. Правове регулювання мисливства здійснюється нормативними актами Державного Комітету Лісового Господарства України: Наказ вiд 18.06.2008 138 «Про проведення полювання на пернату дичину в мисливський сезон 2008/2009 року»; Наказ № 129 від 02.04.2007 «Про затвердження Положення про порядок поводження із зброєю, видачі ліцензій на добування мисливських тварин та проведення полювань»; Наказ № 27 від 01.03.2002 «Про затвердження Положення про громадських мисливських інспекторів»; Наказ № 26 від 28.0
2.2002 «Про затвердження граничних рівнів цін на мисливські трофеї, добуті іноземними громадянами, та граничних рівнів тарифів на послуги, що їм надаються»; Наказ № 493 вiд 09.11.2005 р. «Про встановлення вартості ліцензі на добування мисливських тварин»; Наказ № 492 вiд 24.11.2005 р. «Про затвердження розміру збору за видачу посвідчення мисливця і контрольної картки обліку добутої дичини та порушень правил полювання»; Наказ № 153 від 27.12.2000 «Про затвердження Інструкції про порядок видачі ліцензій на добування мисливських тварин та порядок здійснення полювання на цих тварин»; Наказ № 97 від 31.08.2000 «Про використання коштів, отриманих від реалізації користувачам мисливських угідь ліцензій на добування мисливських тварин, а також за видачу посвідчень мисливця і щорічних контрольних карток обліку добутої дичини та порушень правил полювання». Згідно ст. 25 Закону України «Про тваринний світ» рибальством вважається добування риби та водних безхребетних. На території України відповідно до законодавства може здійснюватися промислове, любительське та спортивне рибальство. Правила рибальства, об’єкти рибальства, порядок надання у користування рибогосподарських водних об’єктів, а також вимоги щодо ведення рибного господарства визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про тваринний світ» та іншими нормативно-правовими актами. З появою нової самостійної держави України “рибне” законодавство майже повністю обновилося. Прийнято новий Закон України “Про тваринний світ”, запроваджено на всій території України ведення державного кадастру тваринного світу (Постанова Кабінету Міністрів України від15.11.1994р. № 772), встановлено Тимчасовий порядок ведення рибного господарства і здійснення рибальства (Постанова Кабінету Міністрів України від 28.09.1996р. № 1192), введено новий Порядок справляння плати за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів та Тимчасові нормативи плати за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів (Постанова Кабінету Міністрів України від 5.09.1996 р. № 1073), затверджено такси для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування(збирання) або знищення цінних видів риб та інших об’єктів водного промислу (Постанова Кабінету Міністрів України від 28.01.1994р. № 41), наказом Мінекобезпеки України та Мінрибгоспу України від 6.06.1995 р. №53/69 затверджена Інструкція про порядок установлення та розподілу лімітів використання живих об’єктів рибного господарства загальнодержавного значення і видачу дозволів на їх спеціальне використання, а наказом Мінрибгоспу України від 30.10.1995р. № 186 - Інструкція про порядок контролю за вилученням, обліком, зберіганням, здачею, звітністю, реалізацією риби та інших водних живих ресурсів та інші. Постанова Кабінету Міністрів України від 18 липня 1998 року 1126 “Про затвердження Порядку здійснення любительського і спортивного рибальства”, Наказ Державного Комітету рибного господарства України від 15.02.1999 №19 «Про затвердження Правил любительського і спортивного рибальства та Інструкції про порядок обчислення та внесення платежів за спеціальне використання водних живих ресурсів при здійсненні любительського і спортивного рибальства», правила любительського і спортивного рибальства розроблені відповідно до Закону України “Про тваринний світ” та Порядку здійснення любительського і спортивного рибальства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 1998 р.
1126, і регламентують норми лову (добування), заборонені місця, терміни заборони лову (добування) водних живих ресурсів, мінімальний розмір риб та інших водних живих ресурсів, умови проведення спортивних змагань з рибальства і підводного полювання, район дії, дозволені та заборонені знаряддя і способи лову та інше. 1.2 Міжнародне співробітництво у галузі охорони довкілля У міжнародному співробітництві з охорони навколишнього середовища наша держава посідає одне з вагомих місць. Будучи членом ООН, Україна є суверенною стороною 18 міжнародних угод з питань екології, бере участь у 20 міжнародних конвенціях, а також понад 10 двосторонніх угодах, виконує міжнародні зобов’язання з охорони навколишнього середовища. Українська держава з перших днів незалежності активно співпрацює у міжнародних природоохоронних заходах та реалізації екологічних програм і проектів. Так, відповідно до Закону «Про природно-заповідний фонд України» від 26 листопада 1993 року видано Указ Президента України «Про біосферні заповідники», яким затверджено перелік біосферних заповідників в Україні, що внесені Бюро міжнародної координаційної ради з програми ЮНЕСКО «Людина та біосфера» до міжнародної мережі біосферних заповідників. Згідно статті 71 «Участь України у міжнародному співробітництві у галузі охорони навколишнього природного середовища» Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.07.91 № 1264-XII Україна бере участь у міжнародному співробітництві у галузі охорони навколишнього природного середовища на державному і громадському рівнях відповідно до законодавства України та міжнародного права. Якщо міжнародним договором, укладеним Україною, встановлено інші правила, ніж ті, що містяться в законодавстві України про охорону навколишнього природного середовища, то застосовуються правила міжнародного договору. Україна здійснює заходи щодо розвитку та зміцнення міжнародного співробітництва у галузі охорони навколишнього природного середовища з іншими державами, а також в рамках природоохоронної діяльності ООН та організацій, що входять в її систему, інших урядових і неурядових міжнародних організацій. Міжнародне співробітництво у галузі охорони навколишнього природного середовища посідає одне з важливих місць у зовнішньополітичному курсі України. Україна підписала 44 двосторонні міжнародні угоди і договори, насамперед із сусідами Білоруссю, Грузією, Молдовою, Росією, Словаччиною та Польщею. Меморандуми про взаємопорозуміння щодо співробітництва в галузі охорони довкілля підписані з Австрією і Фінляндією. Угода про співробітництво в галузі охорони довкілля укладена урядом України з урядом Ізраїлю; про співробітництво в галузі ядерної безпеки і захисту від радіації – з урядами Фінляндії, Австрії та Росії. Динамічно розвивається співробітництво в галузі охорони довкілля, національних парків і біорізноманіття, раціонального використання природних ресурсів, управління водними ресурсами, токсичними відходами, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи – з Данією, Нідерландами, США. Міжнародне співробітництво в галузі ядерної та радіаційної безпеки здійснюється Україною з МАГАТЕ і Європейським Союзом у рамках програми ТАСIS, а також на двосторонній основі – з США, ФРН, Канадою, Швецією та Японією.
Радянські економісти хрущовського періоду наводять як приклад українське село Пловиці, де 66 із 78 «куркульських» господарств належали в дійсності до середняцьких. За виразом Е. Карра, в СРСР «політика вже не визначалася класовим аналізом: тепер політика визначала, яка форма класового аналізу відповідає даній ситуації». А саме: навіть дуже бідного селянина, якщо він був, скажімо, побожним парафіянином місцевої церкви, могли оголосити «куркулем». І в будь-який момент майже 2,5 млн середняків можна було легко перефарбувати із «союзника» в «класового ворога». На основі класового аналізу, а не реальної дійсності, якраз і грунтувався весь сталінський курс. Це було тим більше згубним, що передбачало «ліквідацію» найпродуктивніших виробників на селі. Однак у діях генсека була й своя невблаганна логіка. Якщо більш зважено, на відміну від марксистів, розглядати селянське суспільство як загалом раціонально інтегроване ціле, то в ударі Сталіна можна вбачати фізичне знешкодження природних лідерів селянства, які очолювали опір партійній політиці
1. Економіко-математична модель оптимізації раціону годівлі великої рогатої худоби
2. МЕХАНІЗМ АКТИВІЗАЦІЇ ТРУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ
4. Механізм правового регулювання
5. Обгрунтування економічної ефективності раціональної організації праці на підприємстві
10. Фінансовий механізм зовнішньоекономічної діяльності
12. Порівняльний аналіз механізмів рефінансування комерційних банків
13. Кредитний механізм в комерційних банках
14. Механізм реалізації форфейтингу
15. Іпотечне кредитування як механізм залучення фінансових ресурсів для підприємницької діяльності
16. Механізм дії високого тиску і температури на деякі мікроорганізми та вітаміни
18. Економіко- і політико-географічне положення України
19. Економіко-географічна характеристика Румунії
20. Економіко-географічний комплекс Харківської області
21. Посвідчення договорів відчуження транспортних засобів, інших самохідних машин і механізмів
25. Особливості клінічного перебігу та механізми формування функціональної диспепсії у підлітків
26. Роль опіоїдів у регуляції механізмів апоптозу при гострій серцевій недостатності в експеріменті
27. Механізм та методи регулювання зовнішньоекономічних зв’язків та діяльності
28. Механізм і методи управління фірмою
29. Механізм формування і реалізації стратегії управлінських інновацій
30. Проектування раціональної організаційної структури та структури управління підприємством
31. Педагогічна взаємодія і механізм співробітництва педагога й учнів
32. Кінематичний аналіз плоских важільних, кулачкових і зубчастих механізмів
33. Проект вузлів і механізмів зливковоза
34. Категорія раціональності та її роль у релігійному дискурсі
35. Механізм нарахування непрямих податків при здійсненні імпортних операцій
36. Гендерні дослідження в контексті постнекласичної раціональності
37. Економіко-правові аспекти форфейтингу в Україні
41. Міжнародний організаційний механізм охорони навколишнього середовища
42. Наукові основи раціонального користування та управління навколишнім середовищем
43. Економіко-статистичний аналіз продуктивності праці в тваринництві
44. Капітал і праця: механізм взаємодії
45. Механізм та результати конкуренції промислових капіталів
46. Механізм фіскальної політики держави
48. Теорія раціональних очікувань
49. Прибуток підприємства та механізм його розподілу
50. Економіко-математичне моделювання діяльності кредитних спілок
51. Економіко-математичне моделювання та прогноз характеристик цінних паперів
52. Економіко-математичні методи і алгоритми
58. Транснаціональні корпорації та їх роль в сучасних міжнародних економічних відносинах
59. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка
60. Правове регулювання вільних економічних зон
62. Регіональна економіка промисловості України
63. Регіональна економічна політика України й особливості регіонального розвитку
64. Завдання дисципліни РПС та регіональна економіка
65. Аналіз змісту та політико-правових наслідків конституційної реформи 2004 року
66. Функціональне призначення правового регулювання
67. Національні системи змі та захист національно державної ідентичності
68. Еквівалентність перекладу при відображенні функціонально-ситуативного змісту оригінала
69. Розробка конструкції та техніко-економічне обґрунтування таймера-регулятора потужності
75. Економічний потенціал національної економіки
76. Національне та міжнародне нормативно-правове забезпечення міжнародних угод
77. Конкурентоспроможність національної економіки
78. Зміст правового виховання молодших школярів
79. Техніко-економічне обґрунтування модернізації щокової дробарки
80. Економічна природа митного тарифу, його класифікація та функціональні завдання
81. Економічна і національна безпека України
82. Інституційні чинники розвитку національної економіки
83. Концептуальні основи аналізу національної економіки
84. Малий бізнес України в розвиткові національної економіки
85. Національні інтереси України і стратегічні орієнтири розвитку національної економіки
89. Правовые аспекты борьбы с терроризмом
90. Правовое регулирование внешнеэкономической деятельности (ВЭД)
91. Гражданское общество и правовая страна
92. Административно правовые отношения (Контрольная)
93. Административное пресечение как мера административно-правового принуждения
94. Правовые и организационные основы деятельности паспортно-визовой службы органов внутренних дел РФ
95. Административно-правовой статус военнослужащих
96. Административно-правовой статус гражданина как субъекта административного права
97. Административно-правовое обеспечение личных прав и свобод граждан
99. Правовое регулирование банкротства кредитных организаций в России и США"