|
|
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
 |
|
Політична еліта, лідерство і демократія |
Карабин, 6x60 мм. 
Чашка "Неваляшка". МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ НОВОКАХОВСЬКИЙ АГРОТЕХНІЧНИЙ КОЛЕДЖ Політична еліта, лідерство і демократія Реферат з дисципліни «Політологія»Розробив:Бубела С.М.Перевірила:Дубиніна О.Д. 2004 ЗМІСТ Вступ .2 Політична еліта в структурі влади . Політична еліта і демократія 6 Сутність політичного лідерства та його типологія .10 Функції та механізми політичного лідерства 15 Список використаної літератури .17 ВСТУП Інтерес до феномена політичної еліти і лідерства та первісні спроби їхнього тлумачення глибокої давнини. Систематичне осмислення, найвищий рівень обґрунтування та практичне застосування теоретичних узагальнень щодо зазначених проблем припадають на ХХ ст. Досягнення вчених-політологів, а також суспільно-політична практика виникнення та функціонування політичних еліт і політичного лідерства засвідчують, що вони – реальність нинішнього і, вірогідно, наступних етапів розвитку людської цивілізації. Одним із найважливіших показників зрілості будь-якого суспільства є ступінь його демократичності (рівень демократії). У соціальному розвитку демократія постає способом реалізації суперечностей, вдосконалення і гармонізації суспільства. За нинішніх умов демократизація суспільства в Україні є вирішальним засобом оновлення всіх сфер суспільного життя. Демократія є і ціллю, і умовою, і ефективним способом радикальної трансформації політичної системи та всього суспільства, гарантією незворотності цього процесу. ПОЛІТИЧНА ЕЛІТА В СТРУКТУРІ ВЛАДИ Незалежно від характеру політичного устрою влада в кожній країні здійснюється певною групою людей — елітою. Це не тільки ті, хто формально наділений владою, а й ті, хто грає істотну роль у підготовці, реалізацій політичних рішень. Деякі політологи ототожнюють політичну еліту з правлячою. Згідно з поглядами інших, ці поняття не збігаються. Так, Ч.-Р. Мiллс, А. Галкін вважають, що правляча еліта — це категорія осіб, рішення яких істотно впливають на функціонування i розвиток суспільства в економiчнiй i полiтичнiй сферах. З точки зору структури влади правляча еліта складається з групи, яка приймає полiтичнi рішення, i групи, що здійснює політичний тиск. Основним носієм владних функцій формально виступає політична еліта як частина правлячої. Її реальні можливості дуже великі, проте не безмежні. Вплив політичної еліти на систему владних відносин визначається розстановкою соцiально-полiтичних сил у державі, гостротою соціальних конфлiктiв, формою політичного устрою. Значення має також спiввiдношення сил усередині самої еліти. Частиною правлячої еліти є бюрократичний апарат. Iнодi він вважається складовою політичної еліти. Представники бюрократичної еліти надiленi повноваженнями для прийняття важливих рішень, що часто є визначальними. Вони мають змогу істотно впливати на характер і на реалiзацiю політичних рішень, які самі ж готують. По політичної еліти деякі політологи включають комунiкацiйну та iдеологiчну еліту. Маються на увазі особи, що спрямовують дiяльнiсть засобів масової інформації, а також верхівка духовенства, провiднi дiячi науки, мистецтва i культури. Щодо обґрунтування необхiдностi політичної еліти, то існують різні підходи.
Один із них свого часу сформулював Н. Макiавеллi. його сприйняв В. Парето. Розглядаючи суспільство як цiлiснiстъ, він вважав, що соціальна система прагне до динамічної рівноваги. Цей динамізм детермiнується i забезпечується елітою — правлячою меншістю, й нормальною циркуляцією. Використовуючи термiнологiю Макiавеллi, В. Парето виділив два типи еліти, що послідовно змінюють один одного при владi. Перший тип — “леви”, яким властиві надзвичайний консерватизм i силове методи правління. Другий тип — “лиси”, майстри обману, політичних комбiнацiй. В умовах стабiльностi переважають “леви”. Нестабiльнiсть політичної системи вимагає правління еліти “лисів”. Загалом механізм соціальної рівноваги нормально функціонує за умови пропорційного притоку в еліту людей першої i другої орiєнтацiй. На думку Г. Моски, поділ суспільства на панівну меншість i політично залежну бiльшiсть (масу) є загальною умовою існування цивiлiзацiї. Саме правлячий “політичний клас” об’єднує iндивiдiв, наділених політичною свідомістю. З переходом від однієї історичної епохи до іншої змінюються склад, структура “правлячою класу”, вимоги до його членів. Але як такий цей клас завжди існує i визначає історичний процес. Владу меншості над бiльшiстю Г. Моска пояснює насамперед органiзованiстю першої дуже важливо, що ця концепція об’єктивно не виключає сумiсностi з демократичним правлінням, оскільки розрізняє автократичний i ліберальний принцип органiзацiї панівної меншості. Р. Мiхелс також стверджував, що суспільство не може існувати без панівного «політичного класу». Згідно з його «залізним законом олiгархiчних тенденцій», демократія, щоб зберегти себе i досягти певної стабiлiзації, змушена створювати органiзацiю. А це невiддiльно від виділення еліти – активної меншості, якій маса змушена довірятися через неможливiстъ її прямого контролю над великою органiзацiєю. Внаслідок цього демократія неминуче трансформується в олiгархiю. Отже, демократія стикається з протиріччям, яке не може подолати. По-перше, вона чужа людській природі, по-друге, неминуче містить у собі олiгархiчне ядро. Деякі сучасні політологи поділ суспільства на еліту (носія функції управління) i масу (виконавців) оголошують вирішальною умовою цивiлiзованого суспільства. А його вiдсутнiсть означає анархію, “хворобу” соціальної системи. Існування політичної еліти визнається цілком справедливим, оскільки вона посідає провідне місце завдяки своїм природним та містичним якостям. Звичайно, якщо йдеться про “мiстичнi якості” еліти, то таке пояснення її політичного владарювання, мабуть, не дуже обґрунтоване. Інша справа, коли елітарна структура влади обґрунтовується функцiонально-технократично. Тобто необхiднiсть політичної еліти виводиться з поділу праці в суспiльствi, який корелюється з неоднаковими здібностями людей. Зокрема, М. Вебер владу бюрократичної еліти обґрунтував її компетентністю. З тим, що керівництво суспільним життям вимагає досить високої професійної підготовки, не можна не погодитися.
Народ в бiльшостi до цього не підготовлений. Стосовно постiндустрiального суспільства використовується термін “нова еліта” (менеджери, верхівка чиновників та iнтелiгенцiї), який на вiдмiну від терміна “стара еліта” (“еліта крові”, “еліта багатства”) вказує на нові форми постiндустрiальної соціальної структури. Вважається, що влада дедалі більшою мірою асоціюється з доступом до знань, iнформацiї. Це природно, тому що центр влади переміщується до еліти спецiалiстiв — носіїв знань. Інтелектуальна еліта поліпшує цю структуру. “Позакласове” рекрутування елiт веде до оптимального співвідношення між елітою i масами, що знімає соціальну напругу. В лiтературi є ще один (недостатньо розроблений політологами) аспект обґрунтування еліти — відповідно до потреб національного відродження. Цікавим, зокрема, був пiдхiд В. Липинського, його концепція “національної аристократії”. Він виходив з того, що ні етнографічна маса людей як така, ні тип i характер, ні мова i окрема територія самі собою, автоматично не творять нації. Це робить якась активна група серед цієї етнографічної маси, група, що веде перед у розвитку об’єднуючих, політичних цінностей, на грунтi яких формується нація. Вона i є носієм національної ідеї. Саме для група керує всією нацією, стоячи на чолі й політичних органiзацiйних установ, творить певні культурні, моральні, полiтичнi i органiзацiйнi вартості, які потім присвоює собі вся нація i якими ця нація живе i держиться. Таку провідну групу В. Липинський назвав «національною аристократією». Слово «аристократія» вживається, за Арiстотелем, на означення групи найкращих у певний історичний момент серед нації людей. Найкращих тому, що власне вони є організаторами, правителями i керманичами нації. Саме національна аристократія забезпечує розв‘язання протиріччя між iндивiдуалъними, егоїстичними інтересами i спільними для всієї нації інтересами на користь останніх. Тобто вона — носій об’єднуючого принципу. Без двох основних прикмет, зазначав В. Липинський,— матеріальної сили i морального авторитету — немає i не може бути національної аристократії. А без національної аристократії— без сильних i авторитетних провiдникiв по організації в тяжкій боротьбі за незалежність не може бути нації. Була обґрунтована необхiднiсть постійного оновлення національної аристократії, оскільки в добре політично організованому устрої відбувається інтенсивний розвиток матеріального життя. А для модернiзацiї потрiбнi нові полiтичнi організатори нації. Складовою цієї концепції був висновок про те, що чим більш розвинене i складніше матеріальне життя певно нації, тим важчі завдання національної аристократії, тим складнiшi проблеми громадянської органiзацiї мусить розв’язувати вона. Значна розбiжнiсть існує в типології елiт. Н. Макiавеллi, як уже зазначалося, а вслід за ним В. Парето поділяли й залежно від форми здійснення влади — на прихильників відкритою насильства i тих, що віддають перевагу гнучким методам. О. Конт вважав, що зі зміною типу суспільства змінюється i тип еліти.
Коли станемо так аналзувати внутршн укранське полтичне життя у свобднших емграцйних умовах поза боротьбою розважамо до кнця, то доходимо до такого висновку: мотиви вузько-групового еAозму й заслплення, мотиви персонального кар'ризму боротьби клк за владу, принципова нетерпимсть супроти нших полтичних чинникв програмова настанова на монопартйнсть чи ексклюзивнсть вс ц мотиви в практичнй дяльност приводять до тако само д. А другий висновок з тако аналзи той, що цле укранське полтичне життя на емграц хвор на таку ж епдемю: на словах галас про демократю про нацональну справу, а на дл запеклий груповий чи особистий еAозм кар'ризм. Занадто багато таких проявв бачимо в усй консолдацйнй акц, довкола Нацонально Ради в поодиноких середовищах. Не вльне й наше середовище, в ширшому розумнн, вд таких нездорових проявв. Треба лкувати все, а мусимо почати вд себе. Визвольн змагання правильний розвиток укранського полтичного життя вимагають такого укладу, щоб гармонйно проходили два процеси: перший процес кристалзац та перемоги найздоровшо нацонально де, найправильншо визвольно-полтично концепц, домнац х у цлому полтичному житт й ривал-зац в одностайнй самостйницькй дяльност й боротьб
1. Політична еліта сучасної України: генеза й особливості формування
2. Політичні еліти і політичне лідерство: світовий досвід і українські реалії
3. Форма правління, політична система, політичний режим та опозиція Ізраїлю
4. Порівняльна характеристика політичних ідеологій: соціал-демократії та лібералізму
5. Утворення Скіфії та її політична історія
9. Особливості перекладу політичного сленгу с української мови на англійську та назад
10. Герцогство Варшавське та Королівство Польське в загальноєвропейських політичних відносинах
11. Політичне та соціально-економічне становище українських земель у XVI-XVII ст.
12. Політичний та економічний розвиток Македонії у 1990-2005 рр.
13. Політичний та економічний розвиток Румунії у 1990–2005 рр.
14. Політичний та економічний розвиток Угорщини у 1990–2005 рр.
15. Політичний та соціально-економічний розвиток Болгарії у 1990–2005 рр.
16. Політичний та соціально-економічний розвиток Естонії у 1990–2005 рр.
Увлекательная настольная игра "Фрукто 10", новая версия. 
Простыня на резинке "ЭГО", 90х200 см, салатовая. 
Форма разъемная Regent "Easy" круглая, 18x7 см. 17. Політичний та соціально-економічний розвиток Словаччини у 1993-2005 рр.
18. Політичний устрій та соціально-економічний розвиток Київської Русі
19. Суспільно-політичне та культурне життя України
20. Утворення та діяльність українських політичних партій у Наддніпрянській Україні на початку ХХ ст.
21. Політичне співробітництво України та Болгарії у 1991-2006 роках
25. Політичні рішення та їх місце у вирішенні суспільних проблем
26. Суспільна думка та політична філософія
27. Трансформація суспільства та політична модернізація
30. Політичне управління та його соціотехніка
31. Виникнення політичних партій в Україні та основні етапи їх формування
32. Виникнення, стан та основні концепції в розвитку політичної економії
Смываемые фломастеры "Супер чисто" с толстым наконечником, 8 штук. 
Пломба свинцовая 10 мм, упаковка 1 кг. 
Карандаши цветные BIC "Kids ECOlutions Evolution", пластиковые, 24 цвета. 33. У пошуках свого шляху: етнопсихологія, соціально-політична психологія та психологія підприємництваа
35. Зародження та розвиток політичної економії
36. Політичні права і свободи громадян України
41. Політична культура як рівнева характеристика розвитку політичної системи суспільства
42. Соціально-економічні умови виникнення і розвитку політичної системи суспільства
43. "Історія Русів” – виразник політичних поглядів автономістів
44. Доля політичної нації в поліетнічному суспільстві.
45. Політичний портрет М. Грушевського
46. "Дзеркало тижня" як суспільно-політичний щотижневик
47. Політична географія як складова частина СЕГ
48. Держава і політична система суспільства
Деревянные часы своими руками "Котенок". 
Бустер Happy Baby "Booster Rider" (цвет: aqua, 15-36 кг). 
Ручки шариковые "Replay. Пиши-стирай", 4 штуки, 1 мм. 49. Державне фінансування політичних партій в європейських країнах
50. Політична система Великовританії
51. Політично-правова теорія Жана Бодена
52. Витоки та передумови демократії
53. Переклад суспільно-політичних реалій (на основі перекладу статей з газети Нью-Йорк Таймс)
57. ОУН і УПА як історична реальність суспільно - політичного життя України
58. Політична і судова система Київської Русі
59. Політична історія Київської Русі
60. Політична роздрібненість Київської Русі (кінець XI — середина XIII ст.)
61. Політична ситуація на Україні наприкінці XIV — у першій половині XVI ст.
62. Політичний портрет Ф.Д. Рузвельта
63. Політичні і правові ідеї Кирило-Мефодіївського товариства
64. Роль політичного, громадського і військового діяча Юзефа Пілсудського в політичній розбудові Польщі
Фоторамка "Poster white". 
Настольная игра "Матрешкино". 
Увлекательная настольная игра "Делиссимо", новая версия. 65. Сергій Радонежський – політичний діяч Середньовічної Русі
66. Соціально-політичні аспекти створення фашистської системи в Італії початку 20 – початку 30 рр.
67. Суспільно-політична роль Джорджа Вашингтона у формуванні державної незалежності США
68. Суспільно-політичне життя України у другій половині 40-50-тих років
69. Суспільно-політичний устрій української держави у 1648-1657 рр.
74. Етапи розвитку політичної думи в Україні
75. Ідейно-політичні течії в Україні
76. Конституційно-правовий статус політичних партій в Україні
77. Марксизм-ленінізм як політична ідеологія
78. Нагірно-Карабахський конфлікт: причини, розвиток, політичні наслідки
80. Партійно-політичні організації Бессарабії в період революції 1905-1907 рр.
Карандаши цветные, 24 цвета. 
Беспылевой цветной мел, 100 шт. 
Набор стаканов "Loraine", 6 предметов, 260 мл. 81. Політичні партії, організації и рухи
82. Політичні погляди Липинського
84. Політологія. Політичні системи в Україні
85. Соціально-політичні утопісти ХІХ ст. (Сен-Сімон, Фур’є, Оуен)
89. Формування етосфери в політичному житті суспільства
90. Центристські партії в політичній системі сучасної України
91. Політики і політичні лідери: особливості типологізації
92. Політична влада
93. Політична влада
94. Політична діяльність і політичні відносини
95. Політична ідеологія Николло Макіавеллі
96. Політична ідеологія. Основні ідейно-політичні течії сучасності
Фоторамка "Poster lux black". 
Трусики для девочек Moony, 9-14 кг, 44 штуки. 
Держатель балдахина с двойным креплением (в пенале). 98. Політична опозиція в Україні
99. Політична система Індонезії
Совок №5. 
