![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Політична економія - теорія та практика |
1. Зародження і розвиток політичної економії. Основні напрямки, школи і течії в політичній економії. Політекономія-складова частина економічної теорії. Економічна теорія складається з політекономії, макроекономіки, мікроекономіки, історії економічних вчень. Макро- і мікроекономіка конкретизують загальнотеоретичні положення політекономії. Макроекономіка на рівні країни, мікроекономіка на рівні окремих галузей. В цілому економічна теорія є методологічною основою всіх економічних дисциплін. Господарчо-економічні проблеми завжди знаходились в центрі уваги людей. Донаукові фіксовані проблеми зустрічаються в міфах, легендах, релігійних віруваннях. Перші наукові проблеми зустрічаєм також в давності в рамках єдиної філософської науки. Становлення економічної галузі наукових знань. Накопичення великих обсягів економічних знань призводить до їх разчленування й обособлення. Виникнення спеціальних досліджень відноситься до початку 17 ст. (зародження капіталізму та формування національних ринків). Виражала інтереси буржуазії. Тоді й виник термін політекономія. Він був вперше застосований французьким вченим- меркантилістом Антуаном де Монкретьєном в 1615 р. в &quo ;трактаті адресованому королю и королеві&quo ;. Меркантилізм-перша школа політекономії. Походить віт італійського слова мерканте (купець). Багатство суспільства ототожнювали з золотом. Джерелом багатства-торгівлю. Меркантилісти сприяли розкладу феодалізму, первинному накопиченню капіталу. Класична Політекономія виникла у зв’язку з проникненням капіталу в сферу виробництва. Класична Політекономія була пануючою школою во 2 пол.18-поч.19 ст. Перші представники цієї школи - фізіократи (природа и влада). Родоначальник Франсуа Кенэ, який джерелом багатства вважав виробництво, але лише с/г. Головна їх заслуга - перша спроба провести аналіз суспільного відтворення. Класична Поліекономія: Вільям Петті, Адам Смітт, Давід Рікардо обгрунтували, що джерелом суспільного багатства є все суспільне виробництво. 1.Ввели метод абстрагування, який відкривав можливості проникнення в глибинну суть досліджуваних явищ. 2.Заклали основи трудової теорії вартості. 3.Дослідили механізм відтворення суспільного капиталу. 4. Спробували пояснити закони, що управляють економічними явищами. 5. Виступали за обмеження втручання держави в економіку, за свободу торгівлі. В середині та другій половині 19ст. в працях Сісмонді й Прудона розвивалась дрібнобуржуазна Політекономія. Вона відображала інтереси і погляди мілких товаровиробників; не змогла відкрити закони економічного розвитку й тому виявилась безплідною. Сучасна економічна теорія характеризується більшою кількістю напрямків, шкіл, течій. Основні: 1) Неокласична; 2) кейнсіанська; 3) монетаризм; 4) інституціонально-соціологічна. Вони різняться трактуванням ролі ринку і держави, їх співвідношення і взаємодії в економічному розвитку.2. Предмет політичної економії. Тлумечення предмета політичної економії різними школами. Неокласична виходить з коренного положення класичної школи про ринок і конкуренцію, як про природні умови функціонування і розвитку економіки.
Ринковий механізм саморегулювання вважається єдино ефективним способом функціонування економіки. Державне втручання може привести до порушення економічної рівноваги, до зниження ефективності. Засновується на теоріях межової корисності та виробничості. Кейнсіанство виникло в 30-ті роки, у зв’язку з необхідністю виводу буржуазної економіки з світової кризи 29-33 рр. Кейнс выпустив в 1936 р. працю &quo ;спільна теорія зайнятості, відсотку і грошей&quo ;. Основні положення: ринковий механізм не здатен повністю ліквідувати кризи і безробіття, необхідне державне втручання, з використанням податків, субсидій, ссудного відсотку. Монетаристські теорії інтенсивно розвиваються. В центрі їх уваги - антикризові заходи: стимулювання економічної активності з використанням фінансово-кредитної системи, грошового обігу, інфляцій для підвищення попиту. Институціонально-соціологічна. Об’єктом дослідження є такі суспільні інститути як корпорації, профспілки, держави. При цьому в центрі уваги - загальнолюдські цінності. Виступають проти надмірної ідеологізації суспільного життя, против мілітаризації економіки, за індикативне державне планування економіки, за гарантовані доходи, за розширення державних соціальних програм, за організацію державою перекваліфікацію робітників у зв’язку з технологічним безробіттям. Політекономія - суспільна наука. Вивчає відносини між людьми в процесі їх виробничо-господарської діяльності. Економічні відносини - відносини 1) з приводу економічного поєднання робітників з засобами виробництва; 2) з приводу організації виробнмчого процесу; 3) з приводу присвоєння й використання результатів виробництва. Політекономія здійснює екскурси в інші науки. Зачіпає політичні, ідеологічні відносини, особливо економічну та соціальну політику, психологію, юриспурденцію в галузі господарського та цивільного права. Також стикається з науками, що вивчають техніку і технологію виробництва.3. Економічна теорія і політична економія: проблеми взаємозв’язку. Позитивна і нормативна політична економія. Сучасна економічна теорія, головним змістом якої є розвинена ринкова економіка як загальнолюдська цінність, розкриває її сутність через різні рівні аналізу. Об”єктом економічної теорії є економіка в цілому. Багатоаспектність змісту економіки зумовлює різноманітність напрямів вивчення економічного життя суспільства: в центрі уваги постають економічні виробничі відносини, проблеми ефективності економічної системи, особливості різних систем господарбвання тощо. Економічна теорія досліджує не лише проблеми оптимізації виробництва при обмежених ресурсах, а й економічні форми та закономірності, в яких здійснюється суспільне відтворення в цілому. Термін “політична економія” щодо економічної теорії був застосований ще у 1615 році. Цей термін можна трактувати як науку про ведення господарства в державі, суспільстві. Вивчення політекономічного аспекту економічної теорії означає дослідження розвитку економічних явищ і процесів через пізнання економічних виробничих відносин. Головним завданням економічної теорії є характеристика засад економічних систем через аналіз організаційно-економічних та соціально-економічних виробничих відносин.
А політекономія - суспільна наука. Вивчає відносини між людьми в процесі їх виробничо-господарської діяльності. Економічні відносини - відносини 1) з приводу економічного поєднання робітників з засобами виробництва; 2) з приводу організації виробнмчого процесу; 3) з приводу присвоєння й використання результатів виробництва. Отже, політекономія та економічна теорія є тісно взаємопов”язаними науками та явищами, які переплітаються у своєму існуванні.4. Закони, принципи і категорії політичної економії. Система економічних законів. Виробничо-господарській діяльності властиві об’єктивні економічні закони. Економічні закони - внутрішні, істотні, стійкі причинно-наслідкові зв’язки і залежності економічних відносин людей. Об’єктивний характер економічних законів обумовлений такими обставинами: 1)виробництво життєвих благ здійснюється на основі і з використанням предметів, законів, сил природи існуючих незалежно від волі і свідомості людей; 2)матеріальною основою життєдіяльності людей є їх безперервний обмін речовин з природою; вони не можуть припинити споживання, як найважливіший компонент цього обміну, а тому не можуть на свій розсуд припинити виробництво, не можуть вільно маніпулювати обсягами і видами вироюництва. Економічні закони виступають як пануюча тенденіия соціально-економічного розвитку суспільства. Вони проявляються не в кожному окремому явищі аб о процесі, а у всій їх сукупності на досить довгих відрізках часу; вони не є демонічними повелителями, що перетворюють людей в покірних слуг, вони визначають спільну логіку економічного розвитку. Люди не безсильні перед цими економічними законами, не лишені своїх інтересів і активної ініціативності в їх реалізації. Закони незалежні від волі і свідомості людей, але не від їх діяльності. Це закони виробничо-господарської діяльності людей, суспільних дій, і вони мають місце лише в людському суспільстві. Пізнаючи економічні закони та здійснюючи свою виробничо-господарську діяльність в їх руслі, люди добиваються високих результатів в своїй діяльності. Економічні категорії. Будь-яка галузь наукових знань здійснює типізацію, коасифікацію великої кількості досліджуваних явищ. Результатом цих узагальнень в економічній науці є економічні категорії. Економічна категорія – наукове зібрання понять, яке абстрактно характеризує сутність багатьох однородних, аналогічних економічних явищ. Інструмент наукового пізнання виробничо-господарських явищ і процесів; абстракція, що відображає в науковій свідомості дійсні економічні відносини. Економічні категорії істинні, оскільки існують ті відносини, відображенням яких є. 5. Методи економічних досліджень. Загальні методи наукового пізнання та їх використання. Великий арсенал методів наукових досліджень підрозділяється на дві групи: 1) емпіричні; 2) теоретичні. Емпіричні – полягають у зібранні фактів, врахуванні всіх змін, що відбуваються з ними, в їх групуванні, математико-статистичній обробці. Теоретичні методи є засобом проникнення в глибинну сутність досліджуваних явищ, розкриття законів їх функціонування та розвитку. В політекономії теоретичні методи полягають головним чином в абстрактних висновках, у висуненні та перевірці гіпотез, гіпотетичному моделюванні економічних процесів.
Через свою протиставнсть до вол, бажань життвих потреб власно нац вони мусять спиратися на насилля комунстичного апарату й на силу московсько мпер, щоб постйно втримати свою владу. А з цього виплива тривала залежнсть вд Москви й конечнсть служити й. Як тльки втримуються ц Aаранти московсько-большевицького панування над якоюсь краною, то пд тиском кончности большевики можуть ти на рзн тимчасов поступки нацонально-полтичним, економчним, релгйним культурним прагненням даного народу. Таж за Ленна, за Стална були так вдлиги й пом'ягшення режиму, коли приходила скрута. Був НЕП, була «укранзаця», був другий наворот «укранзац» пд час останньо вйни. А потм, коли большевики скрплять сво становище, приходить нове прикручення режимно шруби. Для Москви найважливше, щоб тльки втримати в руках вжки, хоча б на деякий час х попустити. Другий висновок з порвняння розвитку в Польщ й Мадярщин це чергове ствердження, коли доходить до порушення комунстично системи й диктатури комунстично парт, тод большевики змасовують сво млтарн сили й розправляються з даним народом в найжорстокший спосб
2. Виникнення, стан та основні концепції в розвитку політичної економії
3. Політично-правова теорія Жана Бодена
4. Проблеми теорії та практики управління проектами у виробничій системі
5. Політичне управління та його соціотехніка
9. Політичний та економічний розвиток Боснії і Герцеговини у 1990-2005 рр.
10. Політичний та економічний розвиток Польщі у 1990-2005 рр.
11. Політичний та економічний розвиток Словенії у 1990-2005 рр.
12. Політичний та соціально-економічний розвиток Білорусі у 1991–2005 рр
13. Політичний та соціально-економічний розвиток Греції у 1990–2005 рр.
14. Політичний та соціально-економічний розвиток Сербії у 1990–2005 рр
15. Політичний та соціально-економічний розвиток Чехії у 1990-2005 роках
16. Політична соціологія в складі соціологічної теорії - питання та історичний розвиток
17. Соціально-економічні умови виникнення і розвитку політичної системи суспільства
18. Утворення Скіфії та її політична історія
19. Облік і контроль в органах Пенсійного фонду України: теорія та практика
20. Політичний устрій Франції та загальна характеристика її господарства
21. Політичні і національні звичаї та традиції України як фактори соціального регулювання
25. Етапи політичного розвитку Київської Русі. Особливості її суспільно-політичного життя та культури
26. Суспільно-політичне та культурне життя України
27. Утворення та діяльність українських політичних партій у Наддніпрянській Україні на початку ХХ ст.
28. Теорія та практика колективного виховання А,С,Макаренка
29. Вибори та їх роль у політичному житті України
30. Політичні партії в Україні та їх основні типи
31. Політичні погляди Н. Макіавеллі та макіавеллізм
32. Порівняльна характеристика політичних ідеологій: соціал-демократії та лібералізму
33. Суспільна думка та політична філософія
34. Форма правління, політична система, політичний режим та опозиція Ізраїлю
35. Політична еліта сучасної України: генеза й особливості формування
36. Політична ідеологія. Основні ідейно-політичні теорії сучасності
37. Політичний менеджмент виборчої кампанії: формування стратегії та тактики
41. Теорія та практика споживання в Україні та країнах СНД: порівняльний аспект
42. Політичні права і свободи громадян України
43. Теория и практика производства накопителей на гибких магнитных дисках
44. Обратная сила закона. Теория и практика применения на примере преступлений против собственности
45. Політична доктрина більшовиків у 20-50 роках (WinWord (на укр языке0)
46. Поварнин С.: О теории и практике спора
47. Теория и практика применения метода интервью в социологии
48. Фирма: теория и практика в России
49. Москва — третий Рим: теория и практика
50. Галичина - соціокультурна, історична, політична частка України
51. Революція 1905-1907 р.р. в Росії, розстановка ії політичних сил
52. Обособленные определения. Вопросы теории и практики
53. Жанры в теории и практике журналистики
57. Теория и практика взаимодействия
58. Політична культура як рівнева характеристика розвитку політичної системи суспільства
59. Структура і зміст політичних інтересів суспільства, класів, особистості
60. Теория и практика психотерапии в России
61. Теория и практика взаимодействия
62. Немецкий язык как иностранный: современные исследования в теории и практике
63. Реклама: От теорий к практике
64. Теория и практика социальной работы
65. 75 Ответов к ГОСУ кафедры Теория и практика управления УГТУ-УПИ
66. Аспекты экологического подхода к теории и практике физической культуры и спорта
67. Классические типы организационных структур: теория и практика
69. Современные экономические школы: теория и практика реализации концепции монетаризма и кейнсианства
73. Теория и практика: Полиграфическая кухня и цветовые рецепты успеха
74. Політичний іслам
75. Доля політичної нації в поліетнічному суспільстві.
76. Перши президенти незалежної України (політичні портрети)
77. Суспільно-політична діяльність Костомарова
78. «Серапионовы братья»: теория и практика
79. Состояние музыкально-педагогической теории и практики к середине XIX столетия
80. "Дзеркало тижня" як суспільно-політичний щотижневик
81. Демократия и свобода в политической теории и практике
82. Психология между теорией и практикой
83. Теория и практика организации социальной защиты
84. Вопросы естествознания в теории и практике
85. Наукова систематизація об’єктів політичної карти світу
90. Політична система Великовританії
91. Політично-правові вчення в Німеччині в кінці XVIII – поч. XIX ст.
92. Принцип разделения властей в теории и практике федеративных отношений
93. Роль політичних партій у розвитку демократії
94. Теория и практика проверки показаний на месте
95. М.Т. Рильський як теоретик та практик художнього перекладу
96. Переклад суспільно-політичних реалій (на основі перекладу статей з газети Нью-Йорк Таймс)
97. Інформаційні системи в економіці та підприємництві
98. Шифрование DES - теория и практика
99. Вивчення новітньої історії України через призму поняття "політична культура"