![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Искусство, Культура, Литература
Литература, Лингвистика
Особливості трактування міфологічних образів у трагедіях Расіна (на матеріалі трагедії "Андромаха") |
Міністерство освіти та науки України Дніпродзержинський державний технічний університет Кафедра перекладу Курсова робота Особливості трактування міфологічних образів у трагедіях Расіна (на матеріалі трагедії “Андромаха”) Виконала: студентка 1 курсу групи УРП-04-1д Литвин Ю.П. Науковий керівник кандидат філологічних наук, доцент Богиня Н.В. Дніпродзержинськ 2005 Зміст Вступ 3 Розділ І Особливості творчості Ж. Расіна 1.1 Початок творчого шляху . 6 Естетичні погляди Расіна . 7 Відмінності між трагедіями Расіна і Корнеля . .8 Вплив античності на творчість драматурга: Трагедія Еврипіда “Іполит” . .10 Трагедія Расіна “Федра” .10 Ідейна сутність і філософська поетизація в трагедіях “Федра” та Міфологічна традиція в трагедіях Расіна та Еврипіда .13 Розділ ІІ Художні особливості трагедії “Андромаха” 2.1 Образ Андромахи в грецькій міфології . .14 Сюжет трагедії Расіна . .15 Головні герої твору: Андромаха .17 Пірр 18 Герміона .19 Орест .20 Поєднання елементів життєвої правди і міфів в трагедіях Расіна . 21 Висновки . .23 Список використаної літератури .25 Вступ Із стильових напрямків, що панували в західноєвропейській літературі ХVІІ сторіччя, у Франції, як у жодній іншій країні, восторжествував класицизм. Франція дала класичні зразки літератури цього напрямку. Класицизм досяг своєї вищої досконалості. Тут кристалізувалася і його теорія. Французькі класицисти зуміли поєднати досвід античної літератури з національними традиціями свого народу, що не вдавалося зробити класицистам інших країн. Своєрідні художні прикмети трагедії французького класицизму, і преш за все її яскраво виражений психологічний ухил, знайшли в драматургії Жана Расіна своє послідовне втілення. Драматург порушує у своїх творах найважливіші актуальні проблеми ХVІІ ст. Він ставить питання моральності людей, тих духовних цінностей, які мають значення і сьогодні. Витончений поет звертався до долі слабких особистостей, які не завжди могли подолати власні пристрасті і гинули. У змалюванні картин цієї боротьби в ім'я обов'язку, честі, високих моральних принципів – велика виховна сила. 1) Актуальність дослідження Намагаючись розібратися у всіх суперечливих думках і оцінках і тим самим піти далі в розумінні поетичної сутності творчої спадщини Расіна, доцільно в пошуках дороговказівної нитки звернутися до суджень, залишеним нам чудовими діячами літератури. Пушкін поступово прийшов до висновку про величезний суспільний зміст, об'єктивно укладеному в трагедіях Расіна, незважаючи на те, що охоплення дійсності в них багато в чому обмежене. Задумуючись над тим, “що розвивається в трагедії, яка її ціль”, Пушкін відповідав: “Людина і народ. Доля людська, доля народна”, - і продовжуючи свою думку, заявляв: “От чому Расін великий, незважаючи на вузьку форму своєї трагедії” . Вольтер визначив: “Театр Расіна стає шкалою прекрасного і доброго в людині, шкалою величі душі” . Дуже виразно розповідав Герцен: “Почерпнувши з праць німецьких романтиків дуже мінливе представлення про французьких класицистів ХVІІ ст.,
зненацька для себе відкрив непереборну поетичну чарівність останніх, побачивши твір Расіна на паризькій сцені і відчувши національну своєрідність його творчості” . Але творчість Расіна ще не відома достатньо. 2) Мета дослідження Розглянути та визначити особливості трактування міфологічних образів в трагедіях Расіна 3) Досягнення зазначеної мети передбачає розв’язання наступних завдань: Вивчити творчій шлях Расіна Розглянути естетичні погляди поета Знайти відмінності трагедії Расіна від трагедії Корнеля Порівняти трагедію Расіна “Федра” з трагедією Еврипіда “Іполит” Зробити аналіз твору “Андромаха”. 4) Об’єктом дослідження є творчість Ж. Расіна та його трагедії у контексті естетики драми класицизму. 5) Методи дослідження Історико-літературний, філологічний та колияративний аналіз. 6) Основний зміст та наукова новизна дослідження Основний зміст роботи полягає в детальному аналізі трагедії “Андромаха”. Наукова новизна – це розкриття головної концепції Расіна. 7) Предметом дослідження є трагедія Ж.Расіна “Андромаха” 8) Практична цінність дослідження На уроках зарубіжної літератури з курсу “Історія західноєвропейської літератури” ми розглядали творчість Ж. Расіна й аналізували поему “Андромаха”, при цьому використовували необхідну літературу. 9) Структура роботи Загальний обсяг роботи 25 сторінок. Із списку літератури використано 15 джерел. Курсова робота складається з вступу; розділу І, в складі якого 4 пункти, четвертий пункт має 4 підпункти; розділу ІІ, в складі якого також 4 пункти, третій пункт має 4 підпункти; висновків та списку використаної літератури. Розділ І 1. Особливості творчості Ж. Расіна 1.1 Початок творчого шляху. Расін був найбільшим трагедійним письменником епохи класицизму у Франції. У період розквіту класицизму складний синтез різних віянь і естетичних устремлінь досягає повноти і зрілості. У творчості Расіна відбилося напружене зіткнення двох взаємовиключних тенденцій – відчуття своєї приналежності до дворянського суспільства і протесту проти пануючих у ньому вдач. Жан Расін народився 21 грудня 1639 року у Ферте-Мілоне в родині провінційного суддівського чиновника. Трьох років залишився круглим сиротою. Виховувався бабкою, яка у 1649 році видалилася разом з ним у монастир Пора-Рояль, центральну громаду релігійної секти янсеністів, що відрізнялися строгою моральністю. У янсеністських школах і колежах Расін одержав релігійно спрямоване виховання і класичну освіту (1649-1659). Ще в школі він почав писати вірші (найбільше відомо його опис пейзажу заміського Пори-Рояля, 1657). Зблизившись з літераторами й акторами, поет відійшов від янсенізму. Він склав придворну оду “Німфа Сени” і дві п'єси, які на побачили сцени і до нас не дійшли. Світське життя і літературна діяльність Расіна були перервані поїздкою (1661-1663) у провінцію, здійсненої за настійною вимогою його вчителів, які безуспішно намагалися забезпечити своєму “блудному сину” церковну посаду і повернути його в лоно янсенізму.
Повернувшись в Париж, драматург розширив коло літературних знайомств (Ж. Лафонтен, Мольєр, Н. Буало), написав оди “На видужання короля” (1663) і “Слава музам” (1663), завдяки яким одержав доступ до двору і королівську пенсію, і нарешті, дебютував як драматург, що збільшило його розрив з Порою-Роялем, який віддавав театр анафемі, як розсадник пороків. Ранні трагедії Расіна “Фіванда чи Брати-вороги” і “Олександр Великий” написані під впливом П. Корнеля і Ф. Кіно, однак у них уже намітилися і характерні риси його власного стилю. Перша значна трагедія поета “Андромаха” відкрила нову сторінку в історії французького театру. За нею з'явилася єдина комедія Расіна “Сутяги”, у якій, наслідуючи “Осам” Аристафана, драматург дотепно висміяв французький суд. Пізніше Жан Расін створив вісім трагедій: “Британік”, “Бєрєніка”, “Баязет”, Мітрідат”, “Іфігенія в Авліді”, “Федра”, “Есфірь”, “Аталія” 1.2 Естетичні погляди Расіна. “Жан Расін жив у той час, коли французький геній досяг усієї своєї повноти, а мова, яка остаточно склалася, ще зберігала усю свіжість золотого століття. Він учився в поетів античності, насолоджувався ними і до кінця дотримував тієї еллінської і латинської традиції, сповненої краси і розуму, що створила форми поезії – оди, епопеї, трагедії і комедії. Ніжність, чутливість, його палкість, допитливість, навіть його слабості – усе спонукало його пізнати пристрасті, що є суттю трагедії, і дати вираження жаху і жалю.”. Так писав про Расіна один із кращих письменників Франції кінця ХІХ – початку ХХ сторіччя Анатоль Франс. Расін являв собою вершину поетичних сил Франції ХVІІ сторіччя. Він небагато писав про питання майстерності і творчих задач драматургів. Деякої думки з цих питань поет висловив у небагатослівних, але виразних передмовах до текстів своїх п'єс. У передмові до трагедії “Британік” Расін розвиває свою драматургічну теорію. “Трагедія є відтворення дії завершеної, де спільно діють багато осіб, - заявляє він, - дії простої, не занадто обтяженої матерією.” . Раціоналістична ясність, простота, логічність усієї сюжетної лінії, усієї композиційної системи п'єси, розміщення діючих осіб, їхніх взаємозв'язків, по можливості пряма лінія причин і наслідків – от вимоги, які пред'являє до драматургів Расін, і вони є основними принципами класичної естетики. Расін ратує за правдоподібність сценічної дії, проти нагромадження в п'єсі “безлічі подій”, проти “театральної гри, тим більше приголомшливої, чим менш вона правдоподібна.” Драматург вважає, що “один із законів театру, це – оповідати лише про те, що не можна показати в дії,” інакше кажучи - по можливості уникати “оповідання” у театрі і прибігати до нього лише в крайніх випадках, коли дію не може бути винесено на сцену. Поет проти “нескінченних декламацій”, чим, треба сказати, чимало грішили драматурги-класицисти.
Давидом также способствовала формированию идейно-художеств. взглядов Т.; он изучал античную скульптуру, мечтал воспроизвести на сцене строгую, величественную красоту античного иск-ва. Уже в начале своей сценич. деятельности Т. сыграл Прокула ("Б рут" Вольтера, 1789) в римской тоге, а не в стилизованном придворном костюме, без парика; это вызвало резкое осуждение со стороны консервативной труппы т-ра. С первых дней франц. бурж. революции Т. стремился сделать т-р проводником революц. идей. Обличая монархич. деспотизм, он создал образ жестокого, преступного короля-тирана в революц. трагедии М. Ж. Шенье "Карл IX". Пост. "Карла IX" вызвала раскол в труппе "Комеди Франсез", называвшегося во время революции "Т-ром нации". Т. возглавил труппу революционно настроенных актёров, к-рые ушли из этого Т-ра и основали в 1791 "Театр Республики)). Выступая в пьесах якобинского репертуара, Т. играл роли: тирана Генриха VIII (о. п. Шенье, 1791), справедливого судьи Лассаля ("Жан Калас, или Урок судьям" Шенье, 1791), борца против аристократии Мария ("Марий в Минтурнах" Арно), защитника интересов народа Фульвия Флакка ("Кай Гракх" Шенье, 1792), патриота Муция Сцеволы (о. п
1. Особливості патогенезу неврологічних проявів клімаксу
2. Трагічне і комічне у міфологічних джерелах
4. Театр Вольтера. Трагедия "Магомет". Проблематика и поэтика трагедии
11. Вибір лікувальної тактики при обструктивних нефропатіях у урологічних хворих
12. Вплив особливостей педагогічних комунікацій на формування особистості молодшого школяра
13. Аналіз психофізіологічних особливостей поведінки пілота в екстремальних умовах
14. Глобалізація й поняття "суспільство" у новітніх соціологічних дискусіях
15. Особливості правового режиму зон, встановлених на радіоактивно забруднених територіях
16. Триумф и трагедия советской власти
17. Образ Мадонны в мировом искусстве
18. Образ женщины в искусстве Возрождения
19. Проблема интерпретации мифа в аттической трагедии
20. Рыцарство и монашество как образ жизни
21. Религиозная трагедия Л.Н. Толстого
25. Тема дружбы и образы друзей в лирике Пушкина
26. Лирический образ Руси в прозе Н. В. Гоголя
27. Значение текста в художественном образе древнерусской рукописной книги конца XIV – начала XV века
28. Идеи и образы современной поэзии
29. Образ учителя в современной литературе
31. Пушкин А.С. "Каменный гость" (Литературоведческий анализ одной из маленьких трагедий)
33. Трактовка образа Обломова в статье Н. А. Добролюбова "Что такое Обломовщина?"
34. Образ пейзажа в романе М. Е. Салтыкова-Щедрина "Господа Головлевы"
35. Образ Печёрина в романе М.Ю. Лермонтова "Герой нашего времени"
36. Образы детей и их роль в романе Достоевского "Преступление и наказание"
37. Идейно-художественное своеобразие и специфика конфликта в трагедии У.Шекспира “Макбет”
42. Дон Кихот и князь Мышкин - "Образ печальный"
43. Образы Абая и Кунанбая в произведении Мухтара Ауэзова "Путь Абая"
44. "Тартюф" Мольера: проблематика и образы
45. Трагедия Шекспира «Гамлет»
47. Петр I, его наружность, привычки, образ жизни и характер
48. Образ врага в советской пропаганде. 1945-1954 гг.
49. Оборона Киева 1941р. Трагедія армії Південно-Західного фронту. Генерал-полковник М. П. Кирпонос
50. Образ иноплеменников по Повести временных лет (1060-1110) ([Доклад])
51. Проблема интерпретации мифа в аттической трагедии
52. Огляд графічних редакторів
57. Ислам - вера и образ жизни
58. Ислам - вера, образ жизни и закон Саудовской Аравии
60. Формирование здорового образа жизни. Факторы, определяющие здоровый образ жизни
62. Физиологические основы здорового образа жизни
63. Основа здорового образа жизни
64. Вредные факторы, влияющие на здоровье человека. Здоровый образ жизни
66. Образ мира в философии: Структура общества
67. Экономический образ мышления
68. Ледовое побоище: смена образа
69. Жизнь Бьянки Капелло: последняя флорентийская трагедия XVI века
73. Становление личности в эпоху Петра I на образе А.Д.Меньшикова
74. Истоки образа революционера
75. Особливості реформації в Англії
76. Триумф и трагедия И.В.Сталина
77. Образ врага в расовой и мировоззренческой войне: преступные приказы вермахта 1941 года
78. Образ Британии в России XIX и XX столетий
80. Трагедия, которая потрясла и, дай Бог, образумит мир…
81. Русская Атлантида. Трагедия великих строек
82. Особливості функціонування локальних інформаційних мереж
83. Каменный гость. Маленькие трагедии. Пушкин А.С.
84. Скупой рыцарь. Маленькие трагедии. Пушкин А.С.
85. Образ России в русской литературе, Пушкин-Гоголь-Достоевский
89. Специфика средств создания художественного образа в искусстве графики
90. Вековые образы
91. Большая трагедия «Малютки Анри»
92. Образ Богоматери с Младенцем в древнерусском лицевом шитье. Богоматерь «Одигитрия»
93. Образ Мадонны в немецкой и нидерландской живописи Возрождения
94. Основные темы, персонажи и образы мифологии
95. Женский образ в романе Индиана
96. Система образов романа Томаса Мэлори Смерть Артура
97. Трансформацiя образу Фауста у творчостi Й.В. Гете та О.С. Пушкiна