![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Законодательство и право
Право
Підстави для визнання нормативно-правових актів недійсними Конституційним Судом України: теорія і практика |
Министерство образования и науки Украины Таврический национальный университет им. Вернадского Юридический факультет Конституционное право Реферат Підстави для визнання нормативно-правових актів недійсними Конституційним Судом України: теорія і практикаСимферополь 2005 Зміст Вступ 1. Поняття нормативно-правового акту 2. Підстави і критерії визнання конституційності нормативно-правових актів Конституційним Судом України 3. Сучасна практика визнання нормативно-правових актів недійсними Конституційним Судом України Висновки Література ВступПерехід України до нової, ринкової економіки, що відбувається одночасно з формуванням незалежної демократичної правової держави, вимагає кардинальних змін у правовій системі нашої країни, змісті та формах нормативно-правового регулювання. Передумовою вирішення цих завдань є істотне оновлення законодавства, забезпечення законотворчого повновладдя парламенту України, верховенства закону. В основу закону і нормативного акта мусить бути покладений соціальний ідеал справедливості, згідно з яким людина, її права, свободи й інтереси є вищою соціальною метою, незалежно від класової, національної чи партійної приналежності. У сучасних умовах зміни суспільно-політичного ладу України має йтися не стільки про поліпшення законодавства, підвищення його якості чи навіть про його оновлення, скільки про істотну переорієнтацію всього масиву законодавства відповідно до Конституції України, про формування багатьох принципово нових правових інститутів, які б відповідали умовам ринкової економіки, критеріям соціальної правової держави, міжнародним стандартом прав і свобод людини. Конституційна реформа, яка вже не перший рік проходить в Україні, викликала нагальну потребу в розробці ґрунтовної теоретичної бази діяльності Конституційного Суду України, здійсненні належної наукової аргументації необхідності ефективно діючого контрольного органу забезпечення верховенства Конституції. Виходячи з вищевикладеного, ціллю даної роботи є визначенні підстав для визнання нормативно-правових актів недійними Конституційним Судом України. Для вирішення цього завдання в роботі буде, насамперед, розглянуто поняття нормативно-правового акту, а потім — теоретичні питання та практичні аспекти діяльності Конституційного Суду України в напрямку перевірки на конституційність нормативно-правових актів та визнання в разі потрібності їх недійсними. 1. Поняття нормативно-правового акту Прийнято розрізняти три загальних юридичних джерела — джерела права: нормативний юридичний акт, санкціонований звичай та судовий прецедент. Нормативно-правовий акт — основне джерело права України. До ознак нормативно-правових актів відносяться: відсутність індивідуально-визначеного адресату, невизначеність числа випадків, на які розрахований припис, та можливість, що випливає звідси, неодноразового застосування, яке не вичерпує дії припису. Головна ознака, що характеризує зміст нормативного акту, в тому, що він є актом правотворчості, актом, якій оформлює встановлення, зміну чи відміну дії правових норм. Це відноситься до всіх нормативних актів, в тому числі до більшості, що не містять норми права.
Суть і цих нормативних актів (як юридичних джерел права) полягає не в тому, що вони викладають норми права, а насамперед у тому, що із прийняттям нормативного акту виникають нові правові норми, змінюються ті, що діяли раніш, тощо. До особливих актів здійснення нагляду загального характеру відносяться і акти нормативного тлумачення та роз’яснення закону, які також не повинні містити нових правових норм. Зміст роз’яснення в розкритті змісту правової норми, а не у встановленні нових положень, що не розв’язані в акті, який належить роз’ясненню. Практичне призначення такого обмежування роз’яснення від правотворчості є, по-перше, в тому, щоб забезпечити точне дотримання меж наданих органу повноважень. Право “давати роз’яснення” не рівнозначне праву “встановлювати правила та інструкції”. По-друге, акти роз’яснення необхідно відрізняти від правотворчих актів тому, що їм надається зворотна сила у тих випадках, коли це не може мати місця у відношенні нового нормативного акту. По-третє, з тієї ж метою правильного визначення меж дії акту не можна змішувати, наприклад, встановлення нового спеціального правила з тлумаченням загального змісту правової норми, яким не може бути встановлено спеціальних правил1. Важливою ознакою нормативно-правового характеру актів та їхніх окремих статей (пунктів) є обов’язковість норм, яка підкріплена можливістю застосування мір державного примусу до виконання обов’язку чи до захисту суб’єктивного права. Встановлення права та його вислів — різні функції нормативноправового акту. Нормативно-правовий акт — завершальна ланка та безпосередній юридичний результат правотворчої діяльності як особливої правової форми здійснення функцій держави. Основній зміст цієї діяльності є створенні правових норм. Основній зміст нормативних актів створюють норми права. З’ясувати зміст нормативного акту — це, по-перше, розкрити поняття норми права як державне веління, відокремив її таким чином від тих, що не мають юридичного значення закликів, побажань, декларацій тощо, та, по-друге, охарактеризувати зовнішні ознаки норми права, в яких наочно виявляється її сутність як загального (абстрактного) правила, обмежив тим самим норму права від ненормативних приписів, нормативний акт від ненормативного. Існують різні види нормативно-правових актів. Види нормативно-правових актів — це їхні підрозділи у відповідності з об’єктивно існуючою ієрархічною структурою. Вихідним критерієм для віднесення нормативного акту до того чи іншого виду слугує його юридична сила. Юридична сила нормативно-правових актів — це така їхня специфічна особливість, яка характеризує їхнє співвідношення та взаємозалежність по формальним обов’язкам. Юридична сила нормативних актів залежить від місця органа, що видав акт, в державному механізмі. Всі нормативні акти державних органів прийнято поділяти на закони та підзаконні акти. Провідне місце в системі нормативних актів займають закони. Акти останніх видів видаються на підставі та для виконання законів і тому мають назву підзаконних.
Тому що вони єдині по засобу формування, положення в правової системі держави та ролі в регулюванні суспільних відношень, закони поділяються на деякі види. Взагалі, по значенню змісту в них норм вони поділяються на конституційні та звичайні. Конституційні закони — це конституція та ті закони, що примикають до неї та присвячені головним питанням суспільного та державного ладу. До кола конституційних законів відносяться закони, які додають зміни, необхідність яких передбачена безпосередньо конституцією (наприклад, Закон України від 16.10.96 р. “Про Конституційний Суд України”. Між нормативно-правових актів України особливе місце займають укази Президенту України. По своєму правовому статусу, який визначений Конституцією, Президент України є головою держави, який видає розпорядження та укази. Розпорядження видаються Президентом звичайно по поточним питанням оперативного характеру та не повинні містити норми права. Укази Президента України як підзаконні акти не можуть протирічити Конституції та законам України. В іншому випадку діє норма Конституції та закону України. Нормативні акти Уряду (Кабінету міністрів) України це постанови та розпорядження, які він видає. Розпорядження звичайно містять конкретні приписи, тобто є актами індивідуального характеру. Постанови видаються по найбільш важливим питанням господарчого та культурного життя. Вони, як правило, мають загальний характер, містять норми права та тому відносяться до джерел права. Акти центральних органів виконавчої влади (міністерств, державних комітетів та відомств) звичайно регулюють відносини, які складаються всередині системи цих органів. Але в ряді випадків їм надається право видавати акти, дія яких розповсюджується і на непідпорядковані їм об’єкти управління, а також і на громадян. Такі повноваження звичайно значні у Міністерства фінансів, Національного банку тощо. В юридичної літературі нормативні юридичні акти (зокрема, підзаконні), класифікуються в залежності від органу, що видав їх, та відповідно цьому по найменуванням актів. Наприклад, широко розповсюджена класифікація нормативних актів на такі види: а) закони; б) укази; в) акти місцевих органів державної влади; г) акти органів державного управління. 2. Підстави і критерії визнання конституційності нормативно-правових актів Конституційним Судом УкраїниВ умовах демократичної, правової державності конституційна законність у сфері законотворчості насамперед спрямована на забезпечення принципу верховенства Конституції (її ст. 8). При цьому правовий характер Основного Закону України презумується. Визнання нормативно-правових актів неконституційними є одночасно свідченням їх неправового характеру. Тому будь-який названий акт у правовій державі повинен за змістом відповідати конституції, бути прийнятим у межах компетенції владного органу з додержанням встановленої процедури і форми, надрукованим і введеним в дію у визначеному законодавством порядку. „Конституційний закон — складова режиму законності”2. У той же час режим конституційної „законності у правовій державі передбачає наявність якісного законодавства, що відповідає вимогам суспільного розвитку, а також повну і безумовну реалізацію законів на практиці”3.
УрГЮА, заслуженный деятель науки РФ Раздел 1 Судебные постановления о признании нормативных правовых актов не соответствующими конституции РФ, федеральному, областному законодательству, международно-нормативным актамP Постановление Конституционного Суда РФ от 2 июля 1998 года 20-П «По делу о проверке конституционности отдельных положений статей 331 и 464 Уголовно-процессуального кодекса РСФСР в связи с жалобами ряда граждан» [1] Именем Российской Федерации Конституционный Суд Российской Федерации в составе председательствующего В.PГ.PЯрославцева, судей Н.PВ.PВитрука, Г.PА.PГаджиева, Л.PМ.PЖарковой, А.PЛ.PКононова, Т.PГ.PМорщаковой, Н.PВ.PСелезнева, Б.PС.PЭбзеева с участием сторон и их представителей: граждан Е.PП.PСмирновой и Н.PФ.PШалотоновой, адвокатов Т.PН.PКущак, В.PК.PЛевковского, А.PГ.PМанова, К.PА.PМоскаленко, А.PН.PМусаткина, А.PП.PПетренко, A.PБ.PПетроваP представителей граждан А.PА.PГуральника, А.PЮ.PЖевченко, С.PН.PРоманцова, А.PЮ.PСвистельникова, О.PЮ.PСединко, Е.PП.PСмирновой, В.PА.PПадерова; адвоката
2. Конституция как основной нормативно-правовой акт
5. Действие нормативного правового акта в пространстве
9. Система нормативно-правовых актов, регулирующих кредитные отношения
11. Закон – нормативно-правовой акт наивысшей юридической силы
13. Нормативно–правовые акты, их виды и значения
14. Нормативный правовой акт как основной источник российского права
16. Особенности работы с локальными нормативными правовыми актами
17. Взаємодія гілок державної влади як принцип основ конституційного ладу України
18. Правовий статус комітетів Верховної Ради України
20. Деякі проблеми визнання правочинів недійсними
21. Проблеми визнання недійсними установчих господарських товариств
25. Конституционно правовые акты России 1905-1906гг.
26. Ограничение прав работодателя межденародно-правовыми актами о труде
27. Нормативно-правовая регламентация земельных правоотношений в Германии
28. Нормативно – правовое регулирование договоров
29. Нормативно-правовое обеспечение общественных объединений
32. Аналіз змісту та політико-правових наслідків конституційної реформи 2004 року
33. Действие административно-правовых актов
34. Компетенция и правовые акты Президента РФ. Правила проведения пикетирования
35. Нормативно-правовая база осуществления процедуры реструктуризации в рамках конкурсного производства
36. Нормативно-правовая и методическая база современного делопроизводства
37. Нормативно-правове забеспечення охорони і використання земельних ресурсів
41. Нормативно-правовой контекст инвалидности
42. Первые правовые акты советской власти
43. Правовая политика самодержавной монархии. Конституция РСФСР 1918 года
44. Создание нормативно-правовой базы для Интернет-класса в образовательном учреждении
45. Національне та міжнародне нормативно-правове забезпечення міжнародних угод
47. Конституційно-правовий статус політичних партій в Україні
48. Аналіз нормативно–правової бази по податку на прибуток підприємства
49. Методика розрахунку податку на прибуток, її нормативно-правове забезпечення
51. Нормативно-правовые основы кооперации
52. Поняття, форма та функції Конституції України
58. Правове регулювання екологічних відносин в Україні
59. Правовий режим використання і відновлення та захист вод України
60. Правовий режим цінних паперів в Україні
61. Реалізація Конституції України
62. Акт відновлення незалежності України 30 червня 1941 р. і початок боротьби з німецькою окупацією
63. Пилип Орлик та перша Конституція України
64. Розвиток недільних шкіл в Україні
65. Правова охорона природно-заповідного фонду України
67. Нормативные акты и их действие
68. Экологическая экспертиза в России: нормативная и правовая основа
69. Исторический опыт и современная организация правовой охраны Конституции
73. Нормативні акти господарського законодавства: поняття і види
75. Законодательные и нормативные акты по регулированию аудита в Российской Федерации
77. Конституция Республики Беларусь как правовая основа идеологии государства
78. Конституция Российской Федерации – основной закон правового общества
79. Локальные нормативные акты как источники трудового права
80. Подзаконные источники трудового права и акты судебного нормативного толкования
81. Правовая охрана Конституции Российской Федерации
82. Правовое регулирование исполнения судебных актов
83. Сравнительная характеристика коллективного договора и локального нормативного акта
85. Сравнительная характеристика нормативных актов о франчайзинге различных стран
89. Нормативное регулирование перемещения через таможенную границу транспортных средств
90. Правовое регулирование внешнеэкономической деятельности (ВЭД)
91. Гражданское общество и правовая страна
92. Административно правовые отношения (Контрольная)
93. Административное пресечение как мера административно-правового принуждения
94. Правовые и организационные основы деятельности паспортно-визовой службы органов внутренних дел РФ
95. Административно-правовой статус государственных служащих в России
96. Административно-правовой статус граждан
97. Административно-правовое обеспечение личных прав и свобод граждан
99. Правовое регулирование банкротства кредитных организаций в России и США"