![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Экономика и Финансы
Банковское дело и кредитование
Механізм реалізації форфейтингу |
Реферат Механізм реалізації форфейтингу Дрогобич – 2001 У міру стабілізації економічної ситуації в країні, зростання конкурентоспроможності вітчизняної продукції, прагнення комерційних банків диверсифікувати і розширити обрії своєї діяльності форфейтинг посяде належне місце у переліку операцій комерційних банків. Сьогодні форфейтинг – це галузь, яка швидко розвивається і потребує створення в межах традиційної функціональної структури банку спеціального підрозділу. У зв’язку із зростанням обсягу угод виникла необхідність у розширенні обсягу діяльності з фінансування поза межами банківської практики. З 1965 року почала здійснювати операції перша спеціалізована організація., яка займається тільки форфейтингом, - компанія “Фінанц АГ” в Цюріху, філіал найбільшого швейцарського банку. Першості Швейцарії у форфейтингу не перевершено і сьогодні, хоч такі операції поширилися й на інші західноєвропейські фінансові центри. Форфейтинг – одна із форм короткострокового і середньострокового кредитування зовнішньоторгівельних угод (як правило, пов’язаних із постачанням машин і обладнання). Термін “а-форфе” запозичено з французької, й означає він надання певних прав у обмін на готівковий платіж (перепоступка прав). Форфейтинг – це придбання банком платіжних зобов’язань, зазвичай поданих у формі векселів, без права зворотньої вимоги до продавця. Слід зазначити, що операція форфейтингу схожа з середньостроковим експортним факторингом, за винятком того, що факторинг інколи буває з регресом до експортера. Як і в будь якій іншій комерційній угоді, учасниками угода “а-форфе” є продавець (як правило, експортер, котрий приймає векселі в оплату вартості поставлених товарів і звільняється від усіх ризиків пов’язаних із отриманням платежу за векселями), а також покупець (форфейтор). Форфейтор, придбавши платіжні зобов’язання, відмовляється від свого права висувати зворотні вимоги до будь якого з попередніх власників зобов’язань, які є предметом угоди. Таким, чином покупець бере на себе всі ризики з оплати придбаних зобов’язань, оскільки у передавальних написах на векселі вказуються застереження, зокрема “без обороту на мене”, “без права зворотньої вимоги”. Наголосимо, що заборгованість, яка форфетується (враховуючи безумовну відмову форфейтора від свого права зворотньої вимоги від продавця), зазвичай супроводжується додатковим забезпеченням у формі авалю або гарантії банку імпортера. Отже, гарант виступає третім учасником операції “а-форфе”. Дебіторська заборгованість покупців товарів (як правило, у формі простих чи перевідних векселів) є предметом угоди форфейтування. Використання векселів як форфетованих платіжних зобов’язань зумовлено їх широким застосуванням при кредитуванні торгових операцій, простотою оформлення, уніфікованістю й стандартизованістю вексельного обігу у більшості країн світу. Рахунки дебіторів і розстрочки платежів, які використовуються при акредитивній формі розрахунків, також можуть бути предметом угоди форфейтування, але ці документи застосовується значно рідше.
Нагадаємо, що, оскільки операція “а-форфе” базується на відмові від зворотніх вимог, на безрегресності, для форфейтора дуже важливе отримання додаткового забезпечення на видані кредити, крім зобов’язання боржника. Банківська гарантія або аваль є таким додатковим забезпеченням. Гарантом найчастіше буває банк, відомий форфейтору, розташований у країні імпортера. Гарантія (аваль) – це зобов’язання по настанні певного строку сплатити суму у разі неплатежу основного боржника. Проте ці докуманти мають певні відмінності. Зокрема, гарантія – це самостійний документ, підписаний гарантом. У документі детально викладають ся всі умови операції “а-форфе” (наголошуємо, що тут вказується не загальна сума заборгованості, а конкретні строки платежу, і конкретні суми). Гарантія може перепоступатись, І її виконання не повинно залежати від виконання умов комерційної угоди (тобто вона має бути безумовною). Аваль – це безумовне й безвідкличне зобов’язання провести платіж у вказаний термін, що проставляється у кожному векселі або тратті у вигляді напису “здатен до авалю” і підпису аваліста разом із іменем боржника. Авалю надається наібільша перевага, як формі забезпечення при форфейтингу завдяки простоті оформлення, зрозумілості, а також безумовності і можливості перепоступки. Однак треба мати на увазі, що в деяких країнах авалю не визнають. Бюргшафт (порука) – оголошення зобов’язання, яке стосується певного контракту. Але оскільки контракт не залежить від правового обгрунтування, ця форма гарантії при форфейтингу застосовується значно рідше. Як правило, форфейтор легковажить при необхідності перевірки законності всіляких документів, акцентуючи бюргшафт тільки після підтвердження, що поставка товарів відповідним чином завершена. Ця обставина значною мірою скорочує сферу застосування даної форми гарантії. Боргові зобов’язання при операції “а-форфе” можна придбати на дисконтній основі (шляхом їхнього обліку). Дисконтування здійснюється за фіксованою обліковою ставкою шляхом стягнення процентів авнсом за весь період кредитування. Таким чином експортер, у резуьтаті цієї операції негайно отримує суму готівкою, що дорівнює номіналу за виключенням суми дисконту. З позиції експортера угода вважається завершеною, оскільки він отримав повне відшкодування вартості товарів, ним поставлених. Форфейтор зберігає зобов’язання, які були взяті ним на облік, і подає їх до оплати при настанні строків, вказаних у них. Шляхом індосуваня із внесенням до передавального напису застереження “без обороту на мене” здійснюється передача векселів. Векселі виписуються у вільноконвертованій валюті, як правило у доларах США або у німецьких марках. Використання як валюти платежу вільно конвертованої валюти (ВКВ) дає змогу форфейтору уникнути труднощів при рефінансуванні угоди, а також зменшити ризик витрат, пов’язаний з коливанням нестійких валют. Строки оплати боргових зобов’язань, які є предметом угоди форфейтування, становлять від одного до п’яти років. Платник (імпортер) намагається розділити платежі за векселем рівномірно упродовж усього строку, що приводить до певного скорочення загального строку кредиту, наданого імпортеру, а також дає змогу форфейтору занизити кредитні ризики.
Як засвідчує практика, щоб досягти рівномірності платежів, що здійснюються, як правило, один раз на шість місяців, виписується партія векселів із різними строками платежу (наприклад, при терміні погашення в три роки виписується шість простих векселів на рівні суми зі строками платежу через шість місяців). Таким чином, строк погашення першого векселя настане через шість місяців від дати відвантаження замовлених товарів, а останнього векселя - через три роки. Процес оформлення угоди форфейтування має кілька етапів. На першому з них експортер звертається до форфейтора, бо не може надати імпортеру відстрочку платежу. Форфейтор збирає й аналізує інформацію про учасників угоди, її характер, вивчає фінансовий стан імпортера. Зокрема форфейтор прагне отримати таку інформацію: про розмір майбутнього кредитування, валюту в якій воно буде надано; про учасників угоди – імпортерів та експортерів (їх назву і юридичний статус фірми, країни реєстрації, за законами якої діє фірма); про характер платіжних зобов’язань, якими буде оформлена заборгованість, що форфетується; про строки платежів на форфетовану заборгованість; про форми фінансового забезпечення операцій “а-форфе” (гарантія, порука ,аваль); про характер експортованої за контрактом продукції; про строки поставки товарів і строки надання товарних і відвантажувальних документів; про торгові й валютні обмеження в країні експортера і імпортера та форми дозволів; про місце платежа та зобов’язання, що форфетується. Перелічена вище інформація необхідна форфейтору, щоб укласти договір про форфетування. Експортер може скорегувати кінцеву суму з тим, щоб повністю покрити свої видатки з операції “а-форфе” (за умови отримання від форфейтора даних про розмір винагороди). Надругому етапі експортер має короткий проміжок (як правило, 24 години) із часу отримання пропозиції від форфейтора про надання кредиту до прийняття кінцевого рішення про укладання договору. Після підписання останнього учасники угоди повиннї виконувати взаємні зобов’язання: форфейтор – придбати веселі з фіксованою процентною ставкою, а експортер – надати такі векселі. Отже механізм операції форфейтингу можна подати таким чином: Експорте шукає банк, який погодиться здійснити операцію форфейтингу. Попередньо експортер домовляється з покупцем про те, що останньому буде надано відстрочку платежу (середньостроковий кредит). Експортер відвантажує товари покупцеві. Покупець виписує серію тратт або простих векселів і знаходить банк, який надасть гарантії (аваль). Покупець передає прості векселі або тратт з авалем експортеру. Експортер подає отримані боргові зобов’язання форфейтору для обліку. Банк – форфейтор переказує кошти експортеру. Покупець сплачує кредит у міру настання строків погашення векселів. Отже результат цієї угоди: банк, що здійснює форфейтинг втрачає право регресу до експортера; покупець отримує кредит строком до 5 ти років; експортер відразу отримує кошти від обліку простих чи переказних векселів; форфейтор отримує вкладені кошти у міру погашення покупцем простих чи переказних векселів.
Жнки, як мають дтей вком вд трьох до чотирнадцяти рокв або дитину-нвалда, можуть залучатись до надурочних робт лише за х згодою (стаття 177). Залучення нвалдв до надурочних робт можливе лише за х згодою за умови, що це не суперечить медичним рекомендацям (стаття 172). Стаття 64 Необхднсть одержання дозволу виборного органу первинно профсплково органзац (профсплкового представника) пдпримства, установи, органзац для проведення надурочних робт Надурочн роботи можуть провадитися лише з дозволу виборного органу первинно профсплково органзац (профсплкового представника) пдпримства, установи, органзац. Стаття 65 Граничн норми застосування надурочних робт (Дю статт 65 припинено Постановою Верховно Ради УРСР вд 4 липня 1991 року (ВВР 1991, N 36, ст.474) на перод реалзац Програми надзвичайних заходв щодо стаблзац економки Украни та виходу з кризового стану (1991 рк перше пврччя 1993 року)Надурочн роботи не повинн перевищувати для кожного працвника чотирьох годин протягом двох днв пдряд 120 годин на рк
1. МЕХАНІЗМ АКТИВІЗАЦІЇ ТРУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ
2. Молекулярні механізми реалізації нейротропної дії вітаміну РР та його біологічно активних похідних
3. Механізм формування і реалізації стратегії управлінських інновацій
5. Організаційно-економічний механізм управління процесами інноваційного розвитку
9. Фінансовий механізм регулювання ринкових відносин
11. Механізм кредитування банками України
12. Реалізація формуючої індивідуалізації навчання монологічного мовлення учнів старших класів ліцеїв
14. Іпотечне кредитування як механізм залучення фінансових ресурсів для підприємницької діяльності
15. Механізм дії високого тиску і температури на деякі мікроорганізми та вітаміни
16. Технологія післязбиральної обробки, реалізації, переробки сільськогосподарських продуктів
17. Методика аудиту готової продукції та ії реалізації
18. Облік доходів від реалізації готової продукції ПП "Газель і К"
19. Облік реалізації продукції (робіт, послуг) та розрахунків з покупцями та замовниками
20. Практична реалізація електронного документообігу на прикладі конкретної організації
21. Договір позики (проблеми правової реалізації)
26. Реалізація права на житло шляхом будівництва
27. Теорія розподілу влади на законодавчу, виконавчу і судову та її реалізація в Україні
29. Особливості реалізації фонеми в мовленні
30. Механізм обслуговування системних викликів
31. Програмна реалізація криптографічного алгоритму RC5
32. Проектування web-додатку для обліку поставки та реалізації товарів
34. Реалізація функцій ABS(X), [X], {x}
35. Розробка відомості "Прибутки-Збитки по реалізації" в Access i Excel
36. Господарський механізм античного рабства Давньої Греції
37. Маркетингова програма організації виробництва і реалізації інноваційної продукції
42. Роль опіоїдів у регуляції механізмів апоптозу при гострій серцевій недостатності в експеріменті
43. Міжнародна торгівля. Механізм функціонування та регулювання
44. Механізм прийняття рішень в менеджменті
45. Реалізація контрольної функції з використанням концепції контролінгу
46. Соціальні гарантії безробітним та практика їх реалізації
47. Функції фінансового менеджменту і фінансовий механізм
48. Проект "Інноваційна вища освіта. Реалізація методології проектування техніки в межах НТУУ "КПІ"
49. Реалізація шляхів естетичного виховання першокласників у процесі формування каліграфічної навички
50. Політичня система як механізм влади
51. Механізм важіля
52. Удосконалення механізмів коксовиштовхувача
53. Механізм нарахування непрямих податків при здійсненні імпортних операцій
57. Фінансовий механізм зовнішньоекономічних відносин України
58. Особливості формування виручки від реалізації продукції в підприємствах комунальної власності
59. Економіко-правовий механізм стимулювання раціонального використання і охорони довкілля
60. Економічний механізм природокористування та охорони навколишнього середовища
61. Міжнародне співробітництво в реалізації глобальних екологічних проектів
62. Аналіз обсягів виробництва та реалізації продукції на СТОВ "Світанок"
63. Капітал і праця: механізм взаємодії
64. Механізм дії закону відповідності виробничих відносин характеру і рівню розвитку продуктивних сил
65. Механізм фіскальної політики держави
66. Підприємство як основний суб’єкт реалізації нововведень
67. Резерви збільшення випуску та реалізації продукції
68. Стабілізаційна політика в Україні: передумови, фактори, реалізація
69. Статистичне вивчення виручки від реалізації молока
73. Сутність організаційних змін
74. Методика навчання учнів 6-7 класів механізації обробітку ґрунту та внесення добрив
76. Зміни у мотиваційній сфері особистості слідчих на ранніх стадіях професіоналізації
77. Інтеракційні механізми соціалізації учнів середньої школи України
78. Зміст поточних планів та організація їх розробки
79. Жизнь и творчество Рэя Бредбери (Життя і творчий шлях Рея Бредбері)
81. Механўзми двигуна (Детали двигателя)
83. Кредитний ризик комерційного банку та способи його мінімізації
84. Постмодернізм та українська історична наука
85. Критичний огляд памфлету І.Дзюби Інтернаціоналізм чи русифікація?
89. Зміст і еволюція поняття мотивації
90. Менеджмент, як орган (апарат) управління організацією
93. Сутність та зміст сучасного менеджменту
94. Структура і зміст політичних інтересів суспільства, класів, особистості
96. Религиозная жизнь в Москве