![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Законодательство и право
Право
Предмет, система та основні поняття курсу "Організація судових та правоохоронних органів" |
Предмет, система та основні поняття курсу “Організація судових та правоохоронних органів&quo ; План1. Правоохоронна діяльність: поняття, сутність та основні ознаки 1.1 Органи, що здійснюють правоохоронну діяльність, їх загальна характеристика 1.2 Предмет дисципліни “Організація судових та правоохоронних органів”, її місце серед інших юридичних дисциплін 1.3 Законодавство про діяльність суду, правоохоронних та правозахисних органів Висновки 2. Судова влада та органи, що її здійснюють 2.1 Поняття судової влади і співвідношення з іншими гілками влади 2.2 Основні ознаки судової влади 2.3 Суд як орган судової влади 2.4 Поняття та ознаки правосуддя Висновки Література 1. Правоохоронна діяльність: поняття, сутність та основні ознакиПоняття правоохоронної діяльності широко використовується в правовій літературі. Але ще й досі не чітко визначені ознаки правоохоронної діяльності, не розмежовані поняття правоохоронної діяльності та спеціальної правоохоронної діяльності, іноді правоохоронну діяльність не відрізняють від судової та правозахисної. Правоохоронна діяльність - багатоаспектна. Політичними, управлінськими та правовими засобами її спрямовано на блокування соціальних відхилень, локалізацію соціальної напруги або правових конфліктів. Структурно до системи правоохоронної діяльності належать такі напрямки: діяльність із забезпечення охорони учасників кримінального судочинства; діяльність органів прокуратури; діяльність із виявлення, запобігання та розслідування злочинів; діяльність із захисту державної (національної) безпеки, державного кордону та правопорядку. Кожен напрям правоохоронної діяльності має суттєві особливості і ознаки. Основна ознака правоохоронної діяльності полягає в її властивості охороняти права фізичної або юридичної особи публічно встановленими процедурами. Вона впливає на поведінку людей за допомогою використання дозволів, приписів, заборон або реалізації юридичної відповідальності. Вона виступає своєрідним охоронним інструментом держави. Протидія правоохоронній діяльності є небажаною, а в певних випадках, не допустимою. Осіб, які перешкоджають правоохоронній діяльності, може бути притягнуто до юридичної відповідальності. Другою ознакою правоохоронної діяльності є процедурний характер діяльності. Способи здійснення правоохоронної діяльності складаються із спеціально встановлених юридичних процедур, таких як подання позову, звернення, опитування, допит та ін. Порушення посадовими особами правоохоронних органів встановлених процедур визнають істотним порушення процесуального законодавства. Усі процедури правоохоронного призначення є формально визначеними і мають протокольну форму. Це означає, що будь - яка процесуальна дія (порушення кримінальної справи, затримання підозрілого, допит, обшук) має протоколюватися з дотриманням вимог закону. Третьою ознакою правоохоронної діяльності визнають професійну ознаку особи, яка є суб'єктом такої діяльності. Здійснювати таку діяльність має лише компетентна, фахово підготовлена, вповноважена державою посадова особа. За характером виконуваних повноважень слід розмежовувати прокурорські, слідчі, оперативні, дізнавально, нотаріальні, виконавчі та контрольно - перевірочні правоохоронні дії.
Право здійснювати такі дії не можуть делегуватись іншій посадовій особі. Обсяг повноважень залежить від посади, яку обіймає особа, її професійного рангу або спеціального звання. Повноваження керівника органу завжди ширші, ніж у підлеглої особи. Відповідно до меж своєї компетенції посадові особи видають відповідні акти, які діють у певній галузі. Кадри правоохоронних органів формують переважно з юристів або осіб, які мають спеціальну підготовку. Таким чином, правоохоронна діяльність - це державна правомірна діяльність, що полягає у впливі на поведінку людини або групи людей з боку вповноваженої державою посадової особи шляхом охорони права, відновлення порушеного права, припинення або розгляду порушеного права, його виявлення або розслідування з обов'язковим додержанням встановлених у законі процедур для цієї діяльності. 1.1 Органи, що здійснюють правоохоронну діяльність, їх загальна характеристикаПід правоохоронним органом розуміють державну установу, яка діє в системі органів влади й виконує на основі закону державні функції (владні, організаційно - розпорядчі, контрольні тощо) в різних сферах внутрішньої та зовнішньої діяльності держави. В Законі України “Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів&quo ; (ст.2) подано перелік правоохоронних органів, до яких належать: органи прокуратури; органи внутрішніх справ; органи служби безпеки, військової служби правопорядку у Збройних Силах України; митні органи; органи охорони державного кордону: органи й установи виконання покарань; органи державної податкової служби; органи державної контрольно - ревізійної служби; органи рибоохорони; органи державної лісової охорони; інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції. До складу юрисдикції правоохоронних органів входять взаємопов’язані елементи: охорона та захист прав, відновлення порушеного права, виявлення або розслідування злочинів. Правопорядок - об'єктивна потреба розвитку держави й суспільства. Його забезпечення має відбуватися в межах законності. Підтримання правопорядку та припинення правопорушень покладено на компетентні державні органи (прокуратуру, органи внутрішніх справ, податкову міліцію, органи Служби безпеки України), для яких діяльність із підтримання правопорядку, запобігання правопорушенням, дізнання та розслідування злочинів є обов'язковою і полягає в невідкладному й адекватному реагуванні на факти невиконання або неналежного виконання вимог правових норм з боку юридичних або фізичних осіб. Відновлення порушеного права - пріоритетне завдання у діях правоохоронних органів. Це система правомірних дій, до яких примушують фізичну або юридичну особу, що своїми діями зумовила збитки або інші негативні наслідки, щодо їх відшкодування. Для цього передбачено порядок відшкодування моральної або матеріальної шкоди, закріплено компенсаційні виплати за неправомірні дії правоохоронних органів. Діяльність правоохоронних органів є публічною та багатоплановою. Отже, правоохоронний орган - це юрисдикційний орган, уповноважений державою виконувати в установленому законом порядку функції або завдання з охорони права, охорони правопорядку, розслідування або запобігання правопорушень, захист національної безпеки, підтримання правопорядку, забезпечення стану законності.
1.2 Предмет дисципліни “Організація судових та правоохоронних органів”, її місце серед інших юридичних дисциплінПредмет даної дисципліни складається із знань про компетенцію та діяльність уповноважених державних органів, а також про діяльність недержавних структур, які співпрацюють у системі правового захисту та правової охорони. Зазначена дисципліна відноситься до загальнотеоретичних спеціальних навчальних дисциплін, таких як теорія держави та права, конституційне право, цивільний процес, кримінальний процес тощо. Предмет навчальної дисципліни “Організація судових та правоохоронних органів - це система знань про компетенцію та засади судової, правоохоронної та правозахисної діяльності, про напрями й завдання державних органів і служб у сфері охорони та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також про взаємодію між ними й державними органами різних гілок влади. Раніше правоохоронну діяльність вивчали в межах академічних курсів “Правосуддя&quo ;, “Організація суду і прокуратури&quo ;, “Правоохоронні органи” і в курсах цивільного та кримінального процесів, адміністративного права. Місце дисципліни “Організація судових та правоохоронних органів&quo ; серед інших юридичних дисциплін обумовлено тим, що вона межує з такими правовими дисциплінами, як конституційне право, теорія держави і права, кримінологія, адміністративне право, кримінальне право, кримінально - процесуальне право та з іншими. У курсі конституційного права висвітлено питання місця та значення правоохоронних органів у загальнодержавному механізмі, конституційні засади їх діяльності. Важливе значення мають конституційні норми, що визначають права, свободи та обов'язки людини й громадянина (розділ 2 Конституції), основні конституційні засади діяльності прокуратури (розділ 7), правосуддя (розділ 8), Конституційного Суду (розділ 12). Теорія держави і права є методологічною серед правових дисциплін. Для навчальної дисципліни про суд, правоохоронні та правозахисні органи актуальним є вчення про функції держави й права, про реалізацію норм права, правову та протиправну поведінку, вчення про юридичний процес. Кримінологія вивчає закономірності, стан, динаміку злочинності, її причини й умови, а також особу злочинця. Кримінологія дає поштовхи правоохоронним органам для пошуку шляхів запобігання злочинності, розкриття і попередження злочинів. Саме кримінологія є джерелом знань про негативні соціальні тенденції, зародження конфліктних ситуацій. Адміністративне право вивчає функції та завдання органів виконавчої влади. Правоохоронна діяльність - це один з напрямків державного управління, оскільки уся державна діяльність потребує організації й впорядкування. За допомогою адміністративно - правового регулювання встановлюють правові засади функціонування правоохоронних органів, наприклад, органів юстиції та органів внутрішніх справ. Кримінальне право виконує охоронну функцію всіх правовідносин у випадку суспільно небезпечного посягання на них. Воно вивчає норми кримінального закону, практику застосування цих норм правоохоронними органами та судом.
Між тим поляки вели також інтенсивну підготовку для захоплення влади на терені Галичини, формуючи свої власні бойові відділи. Взаємовідносини між українським і польським населенням в Галичині, особливо у Львові, прийняли надзвичайно гострі форми. Ця атмосфера мусила привести до збройних виступів як з одного, так і з другого боку, хоч фактично вся влада в Галичині ще була в слабких руках австро-угорського уряду. Щоб попередити збройний виступ з боку поляків, Українська Національна Рада вирішила фактично перейняти владу на терені Галичини. Днем збройного повстання визначено було день 1 листопада 1918 року. Проведення військових операцій взяв на себе Український Військовий Центральний Комітет. Цей комітет мав у своєму розпорядженні незначні збройні сили, які складалися з невеликих українських формувань, заснованих ще в частинах австро-угорської армії, де переважну більшість становили вояки української національності. Так, у самому Львові, столиці Галичини, Центральний Військовий Комітет мав у своєму розпорядженні від 1400 до 1700 вояків при 60 старшинах, маючи проти себе австрійську залогу в складі двох ударних куренів та інших частин, таємні польські військові організації (Польська Військова Організація – ПВО), велику кількість здемобілізованих австрійських старшин і легіонерів та польську студентську й гімназіальну молодь. 1 листопада 1918 року українські відділи 15-го полку піхоти, 19-го полку краєвої оборони, 50-го вартівничого куреня та дрібні формації вийшли зі своїх касарень, роззброїли вояків неукраїнської національності, обсадили урядові будинки і вивісили на ратуші національний жовто-блакитний прапор
1. Засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні
2. Роль кори головного мозку в системній організації діяльності організму
3. Суспільна організація життя слов
4. Макросередовище організації і необхідність його вивчення і врахування в стратегії розвитку
9. Організація оплати праці на підприємстві
10. Особливості теріторіальної організації залізничного транспорту
11. Організаційні заходи що обезпечивають працівників під час роботи
13. Виникнення перших українських молодіжних організацій у діаспорі
14. Рельєф та ландшафтна організація
15. Недержавне соціальне страхування: сутність, організація, проблеми та перспективи розвитку в Україні
16. Організація банківського споживчого кредитування (на прикладі ВАТ КБ "Хрещатик")
17. Організація безготівкового платіжного обороту в Україні та перспективи його розвитку
18. Організація депозитних операцій з фізичними особами в ВАТ "Ощадбанк"
19. Організація дистанційного обслуговування клієнтів банківськими установами
20. Організація касових операцій у банківських установах
21. Організація ресурсної бази банків в Україні
25. Організація охорони праці на виробництві
26. Організація роботи з охорони праці у професійно-технічних навчальних закладах
27. Організація охорони праці на виробництві
29. Організація виробництва в сільськогосподарських підприємствах
31. Організація, нормування та оплата праці на виробництві продукції садівництва
32. Організація, нормування та оплата праці на вирощуванні кормів
33. Основні організаційні заходи стабілізації виробництва та формування ринку зерна
34. Вибір форми організації бухгалтерського обліку
35. Етапи організації бухгалтерського обліку
37. Організаційні процедури аудиту дебіторської заборгованості ТзОВ "Інтер-Синтез"
41. Організація бухгалтерського обліку на підприємстві
42. Організація бухгалтерського обліку на підприємстві
43. Організація бухгалтерського обліку товарів на підприємстві (на прикладі Об’єднання "Сумипошта")
44. Організація документаційного забезпечення установи
45. Організація і методика аудиту
46. Організація і методика аудиту доходів підприємства
47. Організація і методика проведення аудиту касових операцій
48. Організація облікового процесу на підприємстві
50. Організація обліку в Франції та Люксембурзі
51. Організація обліку власного капіталу підприємства України
52. Організація обліку запасів на підприємствах
53. Організація обліку на підприємствах малого бізнесу
57. Організація праці бухгалтера
58. Організація складського обліку запасів в установах
60. Організація та шляхи вдосконалення обліку та контролю наявності та руху основних засобів
61. Організація управлінського обліку на підприємстві
62. Основи організації бухгалтерського обліку
63. Правове регулювання бухгалтерського обліку та особливості його організації в бюджетних установах
64. Ревізійні комісії підприємств і організацій
65. Специфіка організації обліку в автотранспортних підприємствах
66. Сутність організації бухгалтерського обліку в Україні
68. Актуальні проблеми розвитку і територіальна організація легкої промисловості світу
73. Організаційно–правові засади та системи органів управління в агропромисловому комплексі
74. Організація роботи Верховної Ради України
76. Основні організаційно-управлінські акти міських, районних і прирівняних до них прокуратур
77. Правова організація працевлаштування громадян
78. Журнал "Дукля" (Словаччина, 1953–2004 рр.): організаційний, проблемно-тематичний та жанровий аспекти
79. Організація та видавництво інформаційно-аналітичної газети
81. Поняття про інформаційну систему. Способи організації інформаційної бази
82. Роль інформаційних систем в організації економічного аналізу та аудиту
83. Військова організація Запорізької Січі
85. Поява робітничих організацій в Україні
91. Інформаційне забезпечення діяльності організації
92. Організація анімаційних послуг в закладах ресторанного господарства
94. Організація маркетингових досліджень в туризмі
95. Організація обслуговування бенкету у кафе
96. Організація реклами в Інтернеті
97. Організація роботи підприємства
98. Організація структури управління маркетингом соціальної служби